Постанова

від 19.10.2012 по справі 2а/0470/8902/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/8902/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретаріКузнецов С.М. за участю: розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Верхньодніпровської районної спілки споживчих товариств. до УПФУ у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області. про визнання недійсними та скасуваннярішень

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Верхньодніпровської районної спілки споживчих товариств, в якому позивач просить:

1. Визнати недійсним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області від 11.07.2012 № 314 на суму 144,90 грн., від 11.07.2012 № 315 на суму 153,80 грн., від 11.07.2012 № 316 на суму 344,70 грн., від 11.07.2012 № 317 на суму 554,16 грн., від 11.07.2012 № 318 на суму 1395,58, від 11.07.2012 № 319 на суму 255,36 грн., від 11.07.2012 № 320 на суму 498,78 грн., від 11.07.2012 № 321 на суму 1021,23 грн., від 11.07.2012 № 322 на суму 6139,76 грн.

2. Судові витрати покласти на Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірні рішення УПФУ у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області про накладення штрафних санкцій за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків підлягають визнанню недійсними та скасуванню, оскільки фінансові санкції застосовані УПФУ до позивача безпідставно, понад строки, встановлені ст. 250 ГК України та без конкретизації виду порушення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року позовна заява була залишена без руху у зв'язку з недотриманням позивачем вимог статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 06 вересня 2012 року.

Верхньодніпровська районна спілка споживчих товариств усунула недоліки позовної заяви у зазначений строк та в повному обсязі.

Представником позивача 16 жовтня 2012 року було подано клопотання про розгляд справи без участі представника Верхньодніпровської райспоживспілки на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідач про дату, час та місце судового засідання був повідомлений згідно з умовами процесуального законодавства, що підтверджується матеріалами справи, проте до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав письмові заперечення та будь-які докази, які можуть спростувати доводи позивача.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи суд встановив наступне.

Верхньодніпровська районна спілка споживчих товариств (ідентифікаційний код 01746859) зареєстрована в УПФУ у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Постановою позачергової конференції Верхньодніпровської районної спілки споживчих товариств від 06.10.2011 прийнято рішення про припинення діяльності позивача як юридичної особи шляхом злиття у Споживче товариство Верхньодніпровського району та про призначення ліквідаційної комісії.

Зазначене Рішення щодо припинення Верхньодніпровської районної спілки споживчих товариств 30 листопада 2011 року опубліковано в Бюлетені державної реєстрації № 197 (32), копія якого наявна в матеріалах справи.

Позивач перебуває в стані припинення підприємницької діяльності, що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.10.2012, копія якої наявна в матеріалах справи.

УПФУ у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області 11 липня 2012 року були винесені рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків № 314 за період з 02.10.2003 до 30.04.2005 на суму 144,90 грн., № 315 за період з 30.10.2003 до 01.06.2005 на суму 153,80 грн., № 316 за період з 01.12.2003 до 07.07.2005 на суму 344,70 грн., № 317 за період з 02.01.2004 до 10.08.2005 на суму 554,16 грн., № 318 за період з 30.01.2004 до 14.09.2005 на суму 1395,58, № 319 за період з 20.02.2004 до 14.09.2005 на суму 255,36 грн., № 320 за період з 20.04.2004 до 14.09.2005 на суму 498,78 грн., № 321 за період з 25.02.2005 до 17.05.2006 на суму 1021,23 грн., № 322 за період з 27.02.2005 до 19.03.2007 на суму 6139,76 грн.

Зазначені рішення були направлені на адресу Верхньодніпровської районної спілки споживчих товариств листом від 13.07.2012 № 6368/02-14 та отримані позивачем 17 липня 2012 року.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд зазначає, що пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону передбачено, що відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальник, в даному випадку позивач, зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Згідно пункту 9.3.2 розділу 9 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2001, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, розрахунок фінансових санкцій здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника. Картки особового рахунку страхувальника формуються за даними звітів платника, розрахованих самостійно, а також інших документів, які свідчать про сплату страхових внесків.

Проте суд зазначає, що зі змісту оскаржуваних рішень не вбачається, за які саме порушення норм чинного законодавства УПФУ застосовано до позивача фінансові санкції та пеню.

Судом також встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Управлінням Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області надано довідки № 453 від 10.12.2007, № 615 від 03.12.2008, № 58 від 08.12.2009, № 50 від 02.12.2010, № 72 від 23.11.2011, відповідно до яких у позивача відсутня заборгованість за сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Проте, як вбачається з матеріалів справи 11 липня 2012 відповідачем було винесено рішення про застосування фінансових санкцій до позивача за період з 02.10.2003 по 19.03.2007.

Відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Суд зазначає, що штрафні санкції та пеня, застосовані в порядку Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є адміністративно-господарським штрафом, а тому для його застосування слід керуватися приписами статті 250 Господарського кодексу України, яка встановлює, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Крім того при формуванні висновків в даній адміністративній справі суд враховує позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 03.12.2009 у справі № К-19925/08, відповідно до якої суд вважає, що не можна ототожнювати поняття «застосування» та «стягнення» фінансових санкцій. Застосовуючи фінансові санкції суб'єкт владних повноважень своїм рішенням визначає та встановлює міру відповідальності за порушення суб'єктом господарювання норм законодавства, тоді як під стягненням фінансових санкцій слід розуміти дії щодо звернення до примусового виконання вже застосованих суб'єктом владних повноважень фінансових санкцій, зокрема шляхом звернення до суду із позовом про стягнення фінансових санкцій.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином суд дійшов висновку, що фінансові санкції могли бути застосовані УПФУ до позивача не пізніш як через один рік з дня порушення, тоді як були застосовані 11 липня 2012 року, тобто з порушенням встановлених ст. 250 Господарського кодексу України строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

Крім того, оцінюючи правомірність дій відповідача, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи сукупність викладених обставин суд дійшов висновку, що рішення УПФУ у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області про застосування фінансових санкцій не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги Верхньодніпровської районної спілки споживчих товариств є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідач до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав письмові заперечення та будь-які докази, які можуть спростувати доводи позивача.

З питання розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Верхньодніпровської районної спілки споживчих товариств задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області від 11.07.2012 № 314 на суму 144,90 грн., від 11.07.2012 № 315 на суму 153,80 грн., від 11.07.2012 № 316 на суму 344,70 грн., від 11.07.2012 № 317 на суму 554,16 грн., від 11.07.2012 № 318 на суму 1395,58, від 11.07.2012 № 319 на суму 255,36 грн., від 11.07.2012 № 320 на суму 498,78 грн., від 11.07.2012 № 321 на суму 1021,23 грн., від 11.07.2012 № 322 на суму 6139,76 грн.

Присудити на користь Верхньодніпровської районної спілки споживчих товариств документально підтверджені судові витрати в розмірі 142 (сто сорок дві) грн. 19 коп. з Державного бюджету.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19 жовтня 2012 року

Суддя Н.В. Захарчук