Постанова

від 16.10.2012 по справі 2а-2559/12/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2012 р. (о10:47) Справа №2а-2559/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - Ростовська О.К.;

від відповідача - Мірошниченко К.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-орхідея"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-орхідея" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 21 лютого 2012 р. № 0015172301 та № 0015162301.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування податкового кредиту у зв'язку з тим, що контрагент позивача - ТОВ «Промпроектбуд» має стан платника «23» - «місцезнаходження не встановлено», відсутні трудові ресурси, основні фонди та інші виробничі потужності, необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємством, не ґрунтується на нормах податкового законодавства. Позивач зауважує, що товарність господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами та наступним використанням отриманого товару та послуг в господарської діяльності позивача з метою отримання прибутку, тому спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.03.12р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.04.2012 р. по справі призначено судово-економічну експертизу, зупинено провадження до одержання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим суду від 01.10.2012р. провадження по адміністративній справі було поновлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.10.2012 р. здійснена заміна відповідача на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Представник позивача в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що спірні податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі та у межах повноважень податкового органу, у зв'язку з встановленням порушень податкового законодавства з боку позивача.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав заперечення на адміністративний позов та заперечення на висновок експерта.

Заслухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, висновок експерта, оцінивши докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз-орхідея» зареєстроване виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 04.11.2003 за №18821200000009677.

Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби за № 10108-К від 11.11.2003, згідно довідки про взяття на облік платника податків від 11.11.2003, станом на 26.01.2012 перебуває на обліку в ДПІ в м. Сімферополі.

ТОВ "Союз-орхідея" зареєстровано як платник податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ № 100003623 від 04.12.2006 року, індивідуальній податковий № 326812401093.

Судом встановлено, що податковим органом проведена позапланова документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-орхідея» (ЄДРПОУ 32681249) з питань взаємовідносин з ТОВ «Промпроектбуд» ЄДРПОУ 35682575 за червень 2011 р.

За результатами перевірки складений акт № 688/23-4/32681249 від 26.01.2012 р., відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ у розмірі 198689,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду - червень 2011 року (р. 19 Декларації) на суму 121108,00 грн. та заниження податкових зобов'язань з ПДВ всього у сумі 77582 грн., у т.ч. 1,00 грн. штрафні санкції.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.02.2012 №0015172301 про зменшення розміру суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду - червень 2011 року на загальну суму 121 108,00 грн. (121 108,00 грн. основним платежем та 0,00 грн. - штрафні санкції) та №0015162301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 77 582 грн. (77 581,00 грн. - за основним платежем та 1 грн. - штрафні санкції).

Не погодившись з зазначеним податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість та нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість і було встановлено наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям такого повідомлення - рішення, яким позивачеві визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та нараховані штрафні санкції.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно податкової декларації з ПДВ, наданої ТОВ «Союз-орхідея» у ДПІ в м. Сімферополь АР Крим за червень 2011р. від 20.07.2011р. від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає за даними платника 121108. (р. 19).

За даними податкової звітності з податку на додану вартість позивача за червень 2011 року, останнім відображена у рядку 17 податкової декларації сума податкового кредиту у розмірі 637484 грн., в тому числі, по операціям з ТОВ «Промпроектбуд» у сумі 198689,00 грн.

За даними перевірки було зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, а саме за червень 2011р. на суму 121108,00 грн. та донараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 77582,00 грн., у т.ч. 1,00 грн. штрафні санкції.

Таким чином, податковим органом зі складу податкового кредиту була виключена сума у розмірі 198689,00 грн.( 121108,00+77581,00 грн.) по операціям з придбання товару, робіт (послуг) у ТОВ «Промпроектбуд».

Підставою для виключення цієї суми зі складу податкового кредиту за даними податкового органу є не підтвердження руху товару товарно-транспортними накладними, у зв'язку з чим не можливо підтвердити реальність фінансово-господарських операцій між підприємствами за червень 2011 р. з огляду на наступне.

ДПІ в м. Сімферополі було надіслано запит від 23.08.2011р. № 7595/7/23-4 до Лівобережної міжрайонної ДПІ м. Дніпропетровська, щодо проведення зустрічної звірки. Лівобережною міжрайонною ДПІ м. Дніпропетровська на запит відповідача було повідомлено, що провести зустрічну звірку з питань взаємовідносин ТОВ «Промпроектбуд» з ТОВ «Союз-орхідея» не має можливості у зв'язку з тим, що ТОВ «Промпроектбуд» відсутнє за місцезнаходженням, підприємство переведено до облікового стану 23 «Місцезнаходження не встановлено».

Таким чином, відповідачем при проведенні перевірки ТОВ «Союз-орхідея» (ЄДРПОУ 32681249) з питань взаємовідносин з ТОВ «Промпроектбуд» не вдалось підтвердити товарність господарської операції між ТОВ «Союз-орхідея» та ТОВ «Промпроектбуд» стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності ресурсів та складських приміщень, які необхідні для виконання умов реалізації договору постачання. Крім того, відповідачем не встановлено факт передачі товарів у зв'язку з відсутністю договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товарів, документів, що засвідчують транспортування. З вищезазначених фактів податковим органом зроблений висновок, щодо фіктивності правочинів та таких, що були вчинені без наміру створення правових наслідків.

Перевіряючи товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промпроектбуд», судом встановлено наступне. З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Промпроектбуд» були укладені наступні договори:

- Договір про постачання будівельних матеріалів, запчастин до сільгосптехніки № 1-06/11 від 01.06.2011, на виконання якого Постачальник надає товар на протязі трьох календарних днів після отримання замовлення. Право вартості на товар та риск випадкової гибелі товару переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання видаткової накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін, або акту приймання-передачі товару.

- Договір про надання послуг № 1-04/11 від 01.04.2011, на виконання якого Виконавець надає за винагороду послуги з пошуку та території України продавців (постачальників) зернових та інших сільськогосподарських культур, які вказані у додатку к дійсному договору, а також сприяє у складанні угод Замовником із продавцями (постачальниками) товарів. Виплата винагороди здійснюється після поставки товару Замовнику та підписання відповідного акту виконаних робіт.

На виконання умов вказаних договорів позивачем отримані протягом червня 2011 року товари та послуги.

Факт отримання товарів та послуг від контрагента позивача протягом червня 2011 року підтверджується видатковим накладними та актами виконаних робіт на загальну суму 1 192 135,16 грн., у т.ч. ПДВ 198689,00 (а.с.54-72). Крім того, судом встановлено, що факт отримання товару позивачем відповідно до умов договору № 1-06/11 підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.73-84).

Суд зазначає, що постачальник - ТОВ «Промпроектстрой» відповідно до ст. 184, 198 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних на час їх складання, так як був зареєстрованим платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Постачальником ТОВ «Промпроектстрой» виписані податкові накладні ТОВ «Союз-орхідея» на вказану суму вартості товарів та послуг, згідно ст. 198 Податкового кодексу України (а.с.30-40).

Отже, ТОВ «Промпроектстрой» надало продукцію та послуги, а ТОВ «Союз-орхідея» прийняло та сплатило її на загальну суму 1 192 135,16 грн., у т.ч. ПДВ 198689,00 грн.

Вказані податкові накладні отримані позивачем у червні 2011 року та включені до реєстру податкових накладних за червень 2011 року.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані товари, що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

У зв'язку з чим, по даті отримання платником податків товарів, що підтверджено податковими накладними, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредит у червні 2011 року - сума ПДВ - 198689,00 грн. Судом встановлено, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді червня 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Промпроектбуд» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі отриманих податкових накладних на суму ПДВ - 198689,00 грн. відповідно до п.п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «Союз-орхідея» нарахувало в червні 2011р. податковий кредит у сумі 198689,00 грн. та включило його до податкової декларації за червень 2011р.

Таким чином, ПДВ в сумі 198689 грн. включений позивачем до складу податкового кредиту за червень 2011 р., відповідає вимогам п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснена оплата вартості товару шляхом безготівкового перерахування у розмірі 1192135,16 грн. в тому числі ПДВ за червень - 198689,00 грн., яка була здійснена у липні-серпні 2011р., про що свідчать копії платіжних доручень:

№432 від 02.08.2011р. на загальну суму 125 798,40 грн., у тому числі ПДВ -20966,40грн., за будівельні матеріали відповідно договору № 1-06/11 від 01.06.11р.;

№433 від 02.08.2011р. на загальну суму 91 503,04грн., у тому числі ПДВ - 15250,51грн., за будівельні матеріали відповідно договору № 1-06/11 від 01.06.11р.;

№434 від 02.08.2011р. на загальну суму 359 522,00грн., у тому числі ПДВ - 59920,33грн.,за запчастини відповідно договору № 1- 06/11 від 01.06.2011р.;

№435 від 02.08.2011р. на загальну суму 310 110,72грн., у тому числі ПДВ - 51685,12грн., за запчастини відповідно договору № 1- 06/11 від 01.06.201р.;

№436 від 02.08.2011р. на загальну суму 25 608,00грн., у тому числі ПДВ - 4268,00грн., за золоуноси відповідно договору № 1- 06/11 від 01.06.2011р.;

№411 від 28.07.2011р. на загальну суму 37 430,00грн., у тому числі ПДВ - 6238,33грн., за посередницькі послуги по акту виконаних робіт від 02.06.2011р.;

№412 від 28.07.2011р. на загальну суму 88 601,00грн., у тому числі ПДВ -17766,83грн., за посередницькі послуги по акту виконаних робіт від 07.06.2011р.;

№413 від 28.07.2011р. на загальну суму 153 562,00грн., у тому числі ПДВ -25593,67грн., за посередницькі послуги по акту виконаних робіт від 30.06.2011р.

Таким чином, судом встановлено, що сума податку на додану вартість - 198689 грн. була сплачена ТОВ «Союз-орхідея», зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів та послуг та була перерахована на розрахунковій рахунок продавця - ТОВ «Промпроектбуд».

Зазначені обставини підтверджуються також висновком № 95/12 судово - економічної експертизи у справі №2а-2559/12/0170/15 від 25.09.2012 р.

А відтак, матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання товару від ТОВ «Промпроектбуд» в червні 2011 року з метою їх використання у господарської діяльності позивачем.

Подальша реалізація позивачем товарів та послуг, отриманих від ТОВ «Промпроектбуд», підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку: податковими накладними, видатковими накладними, виписками з банків, договорами-купівлі продажу.

У зв'язку з чим, за результатами взаємовідносин з ТОВ «Промпроектбуд» відбулася зміна в структурі активів та зобов'язань платника податку - ТОВ «Союз-орхідея».

Суд зауважує, що придбання позивачем товарів та послуг від ТОВ "Промпроектбуд", вказаних в податкових накладних, відповідає діяльності ТОВ "Союз-Орхідея" відповідно до КВЕД: 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 49.41 вантажний автомобільний транспорт.

Отже, матеріалами справи підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції; податковий статус контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів і послуг та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні правочинів з контрагентом позивача.

Таким чином, отримання товару та послуг за операцією з придбання яких ТОВ «Союз-орхідея» в червні 2011 р. нарахувало податковий кредит у сумі 198689 грн., використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

А відтак, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання товарів та його використання в господарської діяльності позивача від контрагента ТОВ «Промпроектбуд».

Суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених з ТОВ «Промпроектбуд» договорів з тих підстав, що ТОВ «Промпроектбуд» відсутнє з місцезнаходженням, підприємство переведено до облікового стану 23 «Місцезнаходження не встановлено», не вдалось підтвердити здійснення операцій, наявності ресурсів, складських приміщень, які необхідні для виконання умов реалізації договору постачання, та зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку ТОВ «Пропроектбуд» та позивачем була вчинені господарські операції щодо придбання товару. Матеріали справи підтверджують отримання товару для подальшого використання в господарської діяльності. Оплата за договором була здійсненна позивачем в повному обсязі.

Зазначене свідчить про те, що господарська операція між позивачем та його постачальником була спрямована на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарської операції, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Більш того, в матеріалах справи наявна довідка від 03.10.2011 року № 1449/23-4/32681249 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Союз-Орхідея" з питань взаємовідносин з ТОВ ""Промпроектбуд" за червень 2011 року згідно з висновком якої, за червень 2011 року не встановлено порушення діючого законодавства.

А відтак, зазначення податкового органу про нікчемність угоди між ТОВ «Союз-Орхідея» та його контрагентом є безпідставним, оскільки судом встановлено товарність господарської операції між позивачем та його контрагентом, яка була спрямована на отримання матеріального результату господарської діяльності та привела до зміни майнового стану платника податків - позивача у справі.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ТОВ «Промпроектбуд» правочину на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Суд вважає, що твердження податкового органу про нікчемність укладених правочинів позивача з його контрагентом - ТОВ «Пропроектбуд» є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які будь-якими належними доказами не підтверджені.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, зокрема того, який не був постачальником товару, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ, який діяв на час складання акту перевірки, державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків, внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Суд зазначає, що відсутність постачальника ТОВ «Пропроектбуд» за місцезнаходженням, а також відсутність у нього достатніх трудових ресурсів, машин, механізмів та обладнання, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, не є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ними господарські операції з поставки товарів: адже транспорт, складські приміщення та необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з СПД-ФО, або шляхом аутстафінгу (позикова робоча сила) і т.п. (аналогічна думка викладена ВАСУ в Ухвалі від 01.03.2012 р. по справі №К/9991/76143/11, від 08.12.2011 р. по справі №К/9991/50633/11).

Більш того, у ТОВ «Союз-Орхідея» відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, складських приміщень та інших необоротних активів ТОВ «Пропроектбуд», а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту ТОВ «Союз-Орхідея» від наявності вказаних параметрів у ТОВ «Пропроектбуд» та його постачальників (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 р. по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 р. по справі №К-26345/10, від 19.04.2012 р. по справі № К/9991/11054/12).

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, формуванні податкового кредиту, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання товару та послуг від ТОВ «Промпроектбуд», на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Слід зазначити, що відповідачем не доведено невідповідність виданих контрагентом позивача податкових накладних податковому законодавству України, а саме: вимогам ст. 201 Податкового кодексу України. Тому, формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманої від контрагента податкової накладної є обґрунтованим.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою формування податкового кредиту є підставою для його формування та відображення у податковій звітності з податку на додану вартість, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Суд підкреслює, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, хто не був постачальником товару. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011р.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для зменшення розміру суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду - червень 2011 року на загальну суму 121 108,00 грн. та збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 77 582 грн. (77 581,00 грн. - за основним платежем та 1 грн. - штрафні санкції)., у зв'язку із виключенням суми у розмірі 198689,00 грн.(121108+77581грн.) з податкового кредиту, який був сформульований відповідно до норм Податкового кодексу України.

У зв'язку з цим, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 1 грн.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем під час розгляду справи заявлялось клопотання про відшкодування та розподіл судових витрат в тому числі витрат на проведення експертизи.

Витрати на проведенням судових експертиз віднесено до виду судових витрат, в силу п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 92 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи

Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 92 КАС України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено граничний розмір компенсації витрат пов'язаних із проведенням судової експертизи, який не може перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Міністерства юстиції України.

Згідно п. 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 року №710 «Про затвердження Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів» вартість однієї експертогодини коригується щороку станом на 1 січня з урахуванням індексу споживчих цін (індекс інфляції) за відповідний період.

Наказом Міністерства юстиції України №172/5 від 30.01.2012 р. встановлено, що з урахуванням індексу споживчих цін на 2011 рік нормативна вартість однієї експертогодини у 2012 р. становить для експертизи середньої складності 61,3 грн.

Судом встановлено, що вартість експертизи відповідає граничним розмірам витрат на її проведення, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590, Наказом Міністерства юстиції України №172/5 від 30.01.2012 р., що підтверджується калькуляцією.

Згідно платіжного доручення № 1696 від 22.06.2012р. позивачем здійснена оплата вартості проведеної експертизи всього у сумі 7032,00 грн.

Отже, відповідно до статті 94 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судово-економічної експертизи та сплати судового збору, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 16.10.2012 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 22.10.2012 року

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 21.02.2012р. №0015162301 від 21.02.2012 р. та № 0015172301.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-орхідея» судові витрати у сумі 776,19 грн. судового збору та 7032,00 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.