Постанова

від 22.10.2012 по справі 1570/2177/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/2177/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

сторін:

представник позивача - Стетюра А.І. (по довіреності)

представник відповідача - Петровський В.В. (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенл транспорт компані ЛТД»до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000042201 від 19.03.2012 року,

В С Т А Н О В И В :

З позовом до суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернешенл транспорт компані ЛТД»до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000042201 від 19.03.2012 року.

В судовому засіданні 16.10.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042201 від 19.03.2012 року зазначив, що висновок акту перевірки, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та неперевіреним. Податкове повідомлення -рішення № 0000042201 від 19.03.2012 року підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки та вважає, що воно винесено незаконно, пославшись на обставини зазначені у позовній заяві (а.с.2-6, 102-104).

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, пояснивши, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірним з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с.56-59). Також зазначив, що перевірка проведена відповідно до вимог діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно із ст.ст. 7,8,10 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що на підставі наказу Білгород-Дністровської ОДПІ від 20.02.2012 року № 152 (а.с.77-79), старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб, інспектором податкової служби 2 рангу, Єжеленко Вячеславом Олександровичем, згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та відповідно до листа від 09.02.2012 р. № 809/7/22-8006 "Щодо отримання вироку Приморського районного суду м. Одеси по кримінальній справі у відношенні громадянина ОСОБА_4.", проведена позапланова невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенл транспорт компані ЛТД", код ЄДРПОУ 30455941 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року. Перевірка проводилась у період з 21.02.2012 по 27.02.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт № 48/2201/30455941 від 03.03.2012 року про результати позапланової невиїзної перевірки TOB "Інтернешенл транспорт компані ЛТД", код ЄДРПОУ 30455941 з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарської діяльності з ПП "Сервис-Актив", код ЄДРПОУ 36044634, за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року (а.с.9-21).

Зазначеним Актом перевірки встановлено, що в січні 2009 року TOB "Інтернешенл транспорт компані ЛТД" отримало експедиторські послуги по обслуговуванню контейнерів в Іллічівському морському порту, виготовленню документів у постачальника ПП "Сервіс-Актив"(код ЄДРПОУ 36044634), агентська винагорода якого склала 71825,10 грн., у т.ч. ПДВ - 11970,85 грн.

Розрахунки з постачальником ПП "Сервис-Актив" у бухгалтерському обліку відображені у березні 2009 року по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками». Отримані послуги оприбутковані підприємством на підставі рахунку №СА 117 від 27.01.2009 року , акта виконаних послуг, виписаних "Сервис-Актив" на загальну суму 71825,10 грн.

До складу валових витрат у Декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року включена сума придбаних експедиторських послуг по обслуговуванню контейнерів, виготовлення документів та агентська винагорода за січень у сумі 59854 грн.

Враховуючи зміст вироку по кримінальній справі відносно посадової особи ПП "Сервис-Актив", який викладений у наведеному акті, перевіряючий орган дійшов висновку щодо непідтвердження наявності надання послуг на адресу TOB "Інтернешенл транспорт компані ЛТД", що свідчить про те, що правочини між ПП "Сервіс-Актив" та контрагентами-покупцями внаслідок яких за перевіряємий період покупцями задекларовані валові витрати, здійсненні без мети настання реальних наслідків, а тому зазначені правочини відповідно до п. 1 ст. 215, п. 2 ст 215, п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Таким чином під час перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що операції по придбанню послуг, які проводились між TOB "Інтернешенл транспорт компані ЛТД" та ПП "Сервіс-Актив", носять безтоварний характер, а тому, в порушення п. 1.32 ст. 1 п. 5.1, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 рокуза № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на додану вартість у сумі -14963 грн. (за 1-й квартал 2009 року.)

На підставі вказаного акту перевірки Білгород-Дністровською ОДПІ Одеської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення №0000042201 від 19 березня 2012 року (а.с.8), яким товариство повинно сплатити за основним платежем 14963 грн. та за штрафними санкціями 3740,75 грн., а загалом суму у розмірі 18703,75 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Інтернешенл транспорт компані ЛТД»оскаржило його у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про його правомірність та безпідставність позовних вимог ТОВ «Інтернешенл транспорт компані ЛТД»виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що на виконання вимог чинного законодавства, між ТОВ «Інтернешенл транспорт компані ЛТД»та ПП «Сервіс Актив»укладений договір про надання транспортно-експедиційних послуг у спрощений спосіб. Вказане також зафіксовано в акті перевірки №48/2201/30455941 від 03.03.2012 року (а.с.13) та зазначено, що позивач включив до складу валових витрат за січень 2009 року суму по придбанню експедиторських послуг по обслуговуванню контейнерів в Іллічівському морському порту, виготовлення документів та агентську винагороду постачальника ПП «Сервіс-Актив»на суму 59854 грн.

Судом також встановлено, та підтверджено в акті перевірки, що у позивача наявні первинні документи, які підтверджують оплату, придбання, оприбуткування послуг (робіт), отриманих від контрагента, а саме: акт виконаних робіт від 27.01.2009 року (а.с.22), податкова накладна (а.с.23), рахунок №117 від 27.01.2009 року (а.с.24), платіжні доручення (а.с.25-31). Розрахунки відображені у бухгалтерському обліку по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками».

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року за №283/97-ВР зі змінами та доповненнями (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; підпунктом 5.2.1 пунктом 5.2 цієї ж статті передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року за №283/97-ВР зі змінами та доповненнями, господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно зі ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємством, а суб'єкти підприємства -підприємцями.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV з урахуванням змін та доповнень підприємство -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згдіно з п.2.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення. Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати певні обов'язкові реквізити.

Згідно з п.2.13 Положення, керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Пунктом 2.14 Положення передбачено, що відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу, терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документа, несуть особи, які склали і підписали ці документи. Відповідно до 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Статтею 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996/XIV від 16.07.1999 року (зі змінами та доповненнями) передбачено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Діюче законодавство України гарантує свободу підприємницької діяльності та вибору постачальників, проте, як передбачено ст.43 Господарського кодексу України, така діяльність не повинна порушувати закон.

Відповідно до положень ст.92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" №755-IV від 15.05.2003 року (зі змінами та доповненнями) визначено, що в Єдиний державний реєстр юридичних і фізичних осіб -підприємців вносяться відомості щодо юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Статтею 19 цього ж Закону передбачено, що якщо зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов'язані із зміною керівника або осіб, що обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, крім документів, передбачених частиною першою цієї статті, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), додатково подає примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміну зазначених осіб та/або примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) розпорядчого документа про їх призначення. Тобто, зведення про такі зміни підлягають включенню в Єдиний державний реєстр.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право на нарахування та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.06.1997 року №233/2037 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована в якості платника податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі заповнення її особою, яка не зазначена у п.2 Порядку.

Як встановлено судом, засновником та особою, яка мала право вчиняти дії від імені ПП «Сервіс Актив»без доручення був ОСОБА_4.

Таким чином, лише ця особа мала права укладати договори, підписувати акти виконаних робіт, видаткові та податкові накладні від імені приватного підприємства «Сервіс Актив».

Судом встановлено, що згідно з вироком Приморського районного суду м. Одеси 27.07.2011 року по кримінальній справі у відношенні громадянина ОСОБА_4 (а.с.61-75), останнього визнано винним у скоєні умисного злочину щодо створення фіктивних підприємств, у тому числі ПП «Сервіс Актив».

У зазначеному вироку встановлено, що ОСОБА_4 за гроші погодився стати засновником та директором ПП «Сервіс Актив». За період перебування на вказаній посаді він ніякі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, податкові декларації від імені ПП «Сервіс Актив»не підписував, підприємства з якими нібито мало господарські взаємовідносини ПП «Сервіс Актив»та посадові особи цих підприємств йому невідомі та з ними він не зустрічався, жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «Сервіс Актив»він не має.

Крім того, як зазначено у вироку, своїми навмисними діями ОСОБА_4 скоїв фіктивне підприємництво, а саме створення суб'єктів підприємницької діяльності з метою приховування незаконної діяльності, скоєне повторно, свою вину визнав.

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №7422/11/13-11 встановлено, що судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Як встановлено під час офіційного з'ясування обставин справи, акт виконаних робіт від 27.01.2009 року, податкова накладна, рахунок №117 від 27.01.2009 року, за якими позивач відніс суми до складу валових витрат не були підписані уповноваженою посадовою особою, вони не фіксували зміст фактично проведеної господарської операції, а були підроблені, що свідчить про недійсність зазначених документів.

В ході встановлення реальності фактичного надання послуг з оформлення контейнерів представник позивача не зазначив, які конкретні уповноважені особи ПП «Сервіс Актив»надавали та виконували експедиторські послуги.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На пропозицію суду щодо підтвердження реальності господарських операцій на території Іллічівського торгового порту по обслуговуванню контейнерів, позивачем не надано жодного доказу надання таких послуг саме з боку ПП «Сервіс Актив». Всі наявні в матеріалах справи докази, а саме: доручення ТОВ «Інтернешенл транспорт компані ЛТД», форми МД-2, міжнародні товаротранспортні накладні та картки обліку експортного вантажу (а.с.108-184), свідчать про здійснення експедирування контейнерів лише позивачем, а не його контрагентом.

Помилковим суд вважає також твердження представника позивача на пропущення строку винесення податкового повідомлення-рішення №0000042201, оскільки декларація з податку на прибуток подана товариством до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеській області Державної податкової служби 12.05.2009 року, а оскаржуване рішення прийняте 19.03.2012 року, тобто до спливу законодавчо визначеного терміну у 1095 днів (3 роки), передбаченого ст.102 Податкового кодексу України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування обґрунтованості вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах його повноважень та є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а дії щодо проведення перевірки позивача та встановлення порушень є законними та правомірними.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенл транспорт компані ЛТД»до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000042201 від 19.03.2012 року - відмовити.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею22 жовтня 2012 року.

Суддя Бутенко А.В.

м.Одеса

.