Ухвала

від 21.02.2013 по справі 1570/2177/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2013 р.Справа № 1570/2177/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів -Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенл транспорт компані ЛТД» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенл транспорт компані ЛТД» до Білгород-Дністровської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000042201 від 19 березня 2012 року , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернешенл транспорт компані ЛТД» (надалі - ТОВ «Інтернешенл транспорт компані ЛТД») звернулось до суду першої інстанції з позовом до Білгород-Дністровської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (надалі - Білгород-Дністровська ОДПІ, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000042201 від 19 березня 2012 року .

В обґрунтування позивач зазначив, що висновок акту перевірки, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та неперевіреним. Податкове повідомлення - рішення № 0000042201 від 19 березня 2012 року підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки .

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем надано до суду обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову.

В апеляційній скарзі ТОВ «Інтернешенл транспорт компані ЛТД» зазначає, що постанова суду першої інстанції ухвалена без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, апелянт зазначив, що доводи відповідача, прийняті судом першої інстанції, стосовно попередньої змови та підробки документації господарської діяльності є такими, що не відповідають чинному законодавству України, яке регулює спірні правовідносини.

Також, апелянт вказує на те, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Однак, це не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування.

В суді апеляційної інстанції представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду та винести нове рішення про задоволення вимог позивача.

Представник Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області проти задоволення апеляційної скарги заперечив, рішення суду просив залишити без змін.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, фактичні обставини справи свідчать про те, що податковим органом на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та відповідно до листа від 09 лютого 2012 року № 809/7/22-8006 «Щодо отримання вироку Приморського районного суду м. Одеси по кримінальній справі у відношенні громадянина ОСОБА_1», проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Інтернешенл транспорт компані ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року.

Актом перевірки встановлено, що в січні 2009 року TOB «Інтернешенл транспорт компані ЛТД» отримало у постачальника ПП «Сервіс-Актив» експедиторські послуги по обслуговуванню контейнерів в Іллічівському морському порту,а також отримало послуги від даного контрагента по виготовленню документів.

Агентська винагорода ПП «Сервіс-Актив» склала 71 825,10 грн., у т.ч. ПДВ - 11 970,85 грн.

Враховуючи зміст вироку по кримінальній справі, відносно директора ПП «Сервис-Актив», перевіряючий орган дійшов висновку щодо непідтвердження наявності надання послуг на адресу TOB «Інтернешенл транспорт компані ЛТД», що свідчить про те, що правочини між ПП «Сервіс-Актив» та позивачем здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому, відповідно до п. 1 ст. 215, п. 2 ст. 215, п. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

19 березня 2012 року Білгород-Дністровською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000042201, яким товариству збільшено податок на прибуток за основним платежем 14 963 грн. та за штрафними санкціями 3 740,75 грн., а загалом суму у розмірі 18 703,75 грн.

Оцінюючи оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень, суд першої інстанції дійшов висновку про його правомірність та безпідставність позовних вимог ТОВ «Інтернешенл транспорт компані ЛТД»

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено законне та обґрунтоване рішення, виходячи зі наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Інтернешенл транспорт компані ЛТД» та ПП «Сервіс Актив» укладений договір про надання транспортно-експедиційних послуг у спрощений спосіб, це, також, підтверджено актом перевірки №48/2201/30455941 від 03 березня 2012 року.

Як встановлено судом першої інстанції, засновником та особою, яка мала право вчиняти дії від імені ПП «Сервіс Актив» без доручення був - ОСОБА_1.

Таким чином, лише ця особа мала права укладати договори, підписувати акти виконаних робіт, видаткові та податкові накладні від імені приватного підприємства «Сервіс Актив».

В матеріалах справи наявний вирок Приморського районного суду м. Одеси від 27 липня 2011 року по кримінальній справі у відношенні громадянина ОСОБА_1 (а.с.61-75), яким його визнано винним у скоєні умисного злочину щодо створення фіктивних підприємств, у тому числі ПП «Сервіс Актив».

Так, вироком встановлено, що ОСОБА_1 за гроші погодився стати засновником та директором ПП «Сервіс Актив». За період перебування на вказаній посаді він ніякі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, податкові декларації від імені ПП «Сервіс Актив» не підписував, підприємства з якими нібито мало господарські взаємовідносини ПП «Сервіс Актив» та посадові особи цих підприємств йому невідомі та з ними він не зустрічався, жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «Сервіс Актив» він не має.

Крім того, як зазначено у вироку, ОСОБА_1 створював суб'єкти підприємницької діяльності з метою приховування незаконної діяльності. Свою вину ОСОБА_1 визнав.

Так, акт виконаних робіт від 27 січня 2009 року, податкова накладна, рахунок №117 від 27 січня 2009 року, за якими позивач відніс суми до складу валових витрат не були підписані уповноваженою посадовою особою, вони не фіксували зміст фактично проведеної господарської операції, а були підроблені, що свідчить про недійсність зазначених документів.

В ході встановлення реальності фактичного надання послуг з оформлення контейнерів, представник позивача в судовому засіданні в суді першої інстанції, не зазначив, які конкретні уповноважені особи ПП «Сервіс Актив» надавали та виконували експедиторські послуги.

Стосовно доводів апелянта про те, що наявні в матеріалах справи документи підтверджують подальше використання позивачем у власній господарській діяльності послуг, придбаних у ПП «Сервіс Актив» та про те, що цей правочин був направлений на реальне настання правових наслідків, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Всі наявні в матеріалах справи докази, а саме: доручення ТОВ «Інтернешенл транспорт компані ЛТД», форми МД-2, міжнародні товаротранспортні накладні та картки обліку експортного вантажу свідчать лише про здійснення експедирування контейнерів позивачем, а не його контрагентом.

Доказів підтвердження реальності господарських операцій на території Іллічівського торгового порту по обслуговуванню контейнерів та надання таких послуг саме з боку ПП «Сервіс Актив», позивачем не надано.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року за №283/97-ВР (надалі - Закон №283/97), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; підпунктом 5.2.1 пунктом 5.2 цієї ж статті передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №283/97 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.2.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення. Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати певні обов'язкові реквізити.

Пунктом 2.14 Положення передбачено, що відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу, терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документа, несуть особи, які склали і підписали ці документи. Відповідно до 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Статтею 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996/XIV від 16 липня 1999 року передбачено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Діюче законодавство України гарантує свободу підприємницької діяльності та вибору постачальників, проте, як передбачено ст.43 Господарського кодексу України, така діяльність не повинна порушувати закон.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 23 червня 1997 року №233/2037 податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована в якості платника податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі заповнення її особою, яка не зазначена у п.2 Порядку.

Зважаючи на зазначене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування Одеським окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, яке б призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, ст. 200, ч. 1 п.1 ст. 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенл транспорт компані ЛТД» - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенл транспорт компані ЛТД» до Білгород-Дністровської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000042201 від 19 березня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова