Постанова

від 13.09.2012 по справі 8850/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 вересня 2012 р. № 2-а- 8850/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач -Караульна Ю.Л., відповідач- Сіренко Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Елістан" до Дергачівської міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Елістан" (далі - ПП "Елістан") звернулось до суду з адміністративним позовом до Дергачівської міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - Дергачівська МДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2012 року №0000072223. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок контролюючого органу про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам із контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Валета»(далі - ТОВ «Валета»). Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вище зазначеним контрагентом, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Крім того вказує, що у співробітників податкового органу були відсутні обставини (підстави), з яким закон пов'язує виникнення права на проведення документальної позапланової перевірки, що визначені у статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Податковим органом в порушення норм чинного законодавства взагалі проігноровані первинні документи, що були надані підприємством до перевірок.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що співробітниками податкового органу при проведенні перевірки були дотримані вимоги податкового законодавства. Підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача. Так, за результатами перевірки було встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентом - ТОВ «Валета». Разом з тим, відповідно до інформації отриманої за результатом перевірки вище зазначеного суб'єкта господарювання (Акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 08.02.2012 року №45/23-6/33056542 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Валета» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період 01.10.2011 року по 31.10.2011 року) була встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Валета» із контрагентами, у т.ч. ПП "Елістан". Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що всі договору укладені даними суб'єктами господарювання із продавцями та покупцями, у т.ч. ПП "Елістан" не створюють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ПП "Елістан" зареєстровано в Дергачівській районній державній адміністрації Харківської області 25.09.07р. Свідоцтво про державну реєстрацію серії №А01№393837 ПП "Елістан" взято на податковий облік 26.09.07р. Дергачівською МДПІ за №5755. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100270918 ПП "Елістан" зареєстроване платником податку на додану вартість з 18.10.2007 року. Видами діяльності за КВЕД, згідно довідки ЕДРПОУ: 50.90.0 Інші види оптової торгівлі; 51.53.1 Оптова торгівля деревиною; 20.10.0 Лісопильне та стругальне виробництво; просочування деревини; 45.31.0 Електромонтажні роботи; 20.51.0 Виробництво інших виробів з деревини; 45.42.0 Столярні та теслярські роботи.

Співробітниками Дергачівської МДПІ 26.03.2012 року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП "Елістан" з питань підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Валета», їх реальності та повноти відображення в обліку за період жовтень 2011 року, за результатами якої складено Акт №22/22-104/35206984.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог ст. 185, ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством було завищено податковий кредит на загальну суму 10492 грн.

На підставі вищезазначеного акту, Дергачівською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000072223 від 04.04.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 13 115 грн., в т.ч. за основним платежем 10492 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2623 грн.

Позивач, не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, провів процедуру його адміністративного оскарження.

Рішеннями ДПС у Харківській області №2845/10/10.2-17 від 06.06.12р. та ДПС України від 16.07.12 р. №12771/6/10-2115 скарги ПП "Елістан" були залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Після проведення процедури адміністративного узгодження оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугувала інформація щодо перевірок контрагентів, за якими встановлено, що правочини, укладені із контрагентом - ТОВ «Валета» є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

При складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

З 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений ПК України.

Так, згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2011 року між ТОВ «Валета» (Перевізник) та ПП "Елістан" (Замовник) було укладено Договір перевезення вантажу №29-п, предметом якого є відносини сторін, пов'язані із організацією перевезення у відповідності до діючого законодавства України, у відповідності до узгодженою сторонами усною заявкою на перевезення, яка визначає умови кожної перевозки.

Оцінивши даний правочини за правилами ст. 86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, договір перевезення вантажу №29-п від 03.10.2011 року визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

На виконання умов Договору, ТОВ «Валета» надало ПП "Елістан" послуги з транспортування товарно-матеріальних цінностей, про що між сторонами складені відповідні Акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Оцінивши надані позивачем документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що їх зміст містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом -Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Вартість наданих послуг була повністю сплачена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП "Елістан", що підтверджується наявними копіями платіжних доручень.

Суд зазначає, що надані ТОВ «Валета» на підставі вище зазначеного договору транспортні послуги були в послідуючому використані ПП "Елістан" у власній господарській діяльності, а саме, як вбачається з наданої позивачем копії Договору поставки №27/1 від 26.09.2011 року - ПП «Тевес-Юніон» (Постачальник) постачає ПП "Елістан" (Покупець) дрова технологічні, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити їх вартість. В подальшому отриманий товар був реалізований ТОВ "Кроно -Україна" згідно договору №1/36лс від 30.12.10р. Факт виконання вище зазначених договірних відносин підтверджується наданими позивачем та долученими до матеріалів справи копіями первинних документів, а саме: копій видаткових накладних, актів приймання-передачі послуг, товарно-транспортними накладними (автопідприємством у яких вказано ТОВ «Валета»), довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжними документами.

Під час розгляду справи було встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що саме вищезазначені товарно-матеріальні цінності транспортувались ТОВ «Валета» на виконання умов договору перевезення вантажу №29-п від 03.10.2011 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про належне документальне підтвердження позивачем понесених витрат по взаємовідносинами із ТОВ «Валета».

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ПП "Елістан" витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Суд зазначає, що на виконання умов договорів, ТОВ «Валета» були вписані податкові накладні: №4 від 03.10.2011 року, №19 від 06.10.2011 року, № 32 від 07.10.2011 року, №34 від 18.10.2011 року, № 99 від 19.10.2011 року, №103 від 20.10.2011 року, №111 від 21.10.2011 року, №154 від 25.10.2011 року.

На час виконання умов договору та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Посилання контролюючого органу, як на правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення на неможливість встановити факт сплати податку контрагентами, в тому числі і по ланцюгу до виробника, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Несплата податків контрагентами позивача не може бути підставою для відповідальності товариства, відносно якого у справі відсутні докази його недобросовісності як платника.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним за сплатою ПДВ, який нараховується по ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розрахована сума бюджетного відшкодування відповідно до вимог ПК України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом - ТОВ «Валета» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято не на підставі законодавства.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Елістан" до Дергачівської міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Дергачівської міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 04.04.2012 року №0000072223.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Елістан" (вул. Потьомкіна, буд 28-а,смт.Солоницівка,Дергачівський район, Харківська область,62370, код ЄДРПОУ 35206984) сплачений судовий збір в сумі 132 (сто тридцять дві) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 17.09.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.