Постанова

від 22.10.2012 по справі 5011-5/1525-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2012 р. Справа № 5011-5/1525-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Акулова Н.В., Євсіков О.О. за участю представників: від прокуратури:Ходаківський М.П., посв. №000607 від 01.08.2012р.; від позивача 1:не з'явився; від позивача 2:Гребенюк А.В., дов. №1030/06/10-12 від 20.01.2012р.; від позивача 3:не з'явився; від позивача 4:не з'явився; від відповідача:Коровяковська Т.В., дов. б/н від 30.03.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Лісова пісня -2007" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012р. (складена 10.08.2012р.) у справі господарського суду№5011-5/1525-2012 міста Києва за позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: 1.Київської міської ради м. Київ; 2.Міністерства екології та природних ресурсів України м. Київ; 3.Державної служби заповідної справи м. Київ; 4.Національного природного парку "Голосіївський" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова пісня -2007" м. Київ провизнання недійсним договору В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.05.2012р. (складене 29.05.2012р.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012р. (складена 10.08.2012р.) у справі № 5011 5/1525-2012 позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано недійсним з моменту укладення договір про спільну рекреаційну діяльність від 10.03.2009р., укладений між Національним природним парком "Голосіївський" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лісова пісня -2007".

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісова пісня -2007", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.10.2012р. задоволено клопотання заявника касаційної скарги про відновлення пропущеного процесуального строку на подання касаційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2012р. (складене 29.05.2012р.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012р. (складена 10.08.2012р.) у справі № 5011-5/1525-2012, відновлено пропущений строк, касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурор у справі просить залишити оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 22.10.2012р. з'явились прокурор, який заперечував проти задоволення касаційної скарги з підстав викладених у запереченнях на касаційну скаргу; представник Міністерства екології та природних ресурсів України, який просив вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства та представник заявника касаційної скарги, який підтримав вимоги, викладені у касаційні скарзі.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова пісня -2007".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, спірні правовідносини стосуються договору про спільну рекреаційну діяльність від 10.03.2009р. укладеного між Національним природним парком "Голосіївський" (далі за текстом - парк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лісова пісня -2007" (далі за текстом -інвестор) предметом якого є спільна рекреаційна діяльність парку та інвестора на території Національного природного парку шляхом надання парком права інвестору на створення на території рекреаційної зони об'єктів рекреаційного призначення, інших допоміжних споруд рекреаційної інфраструктури, а інвестор забезпечує фінансування та виконує функції замовника будівництва, встановлення та створення на території Національного природного парку об'єктів рекреаційного призначення.

Згідно з п. 1.2 зазначеного договору об'єктом рекреаційного призначення, що підлягає створенню на території Національного природного парку за даним договором є облаштування рекреаційної зони на території КВ. 5 лісництва "Конча-Заспа", КВ. 6, 26 лісництва "Голосіївське", що згідно попереднього зонування за функціональним призначенням є зоною регульованої та стаціонарної рекреації.

Відповідно до п. 1.4 договору обсяги забезпечення інвестором створення об'єктів рекреаційного призначення визначаються згідно з цим договором та на підставі розробленої і погодженої проектної документації на будівництво об'єктів рекреаційного призначення, іншої документації, відповідно до якої визначаються витрати, необхідні для будівництва об'єктів рекреаційного призначення.

Результатом виконання цього договору є завершені будівництвом та прийняті в експлуатацію об'єкти рекреаційного призначення (п. 1.5 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, право власності на об'єкти рекреаційного призначення оформлюється у встановленому законодавством порядку.

Право власності (в т.ч. всі інші права) на результати будь-яких дій, виконаних по цьому договору та профінансованих інвестором, (проект, будівельні матеріали та обладнання для будівництва об'єктів рекреаційного призначення) до завершення будівництва об'єктів рекреаційного призначення належать інвестору (п. 4.2 договору).

Пунктами 4.3, 4.4 договору встановлено, що державна реєстрація прав власності на об'єкти рекреаційного призначення здійснюється відповідно до законодавства. З дати введення в експлуатацію об'єкти рекреаційного призначення обліковуються на балансі парку.

Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що договір від 10.03.2009р. погоджений міністром охорони навколишнього природного середовища України Г. Філіпчуком та начальником Державної служби заповідної справи П. Гриником 10.03.2009р., а також підписаний директором Національного природного парку "Голосіївський" Б. Дробот та директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова пісня -2007" І. Махлай та скріплений печатками сторін.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписами ст. 1130 ЦК України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ч. 2 ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у томі числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Приписами ст. 376 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 703-р від 07.05.2008р. "Питання укладання деяких договорів" (яке було чинним на момент укладення договору від 10.03.2009р.) було передбачено, зокрема, для підвищення ефективності управління об'єктами державної власності, забезпечення прозорої процедури їх відчуження та недопущення порушення інтересів держави центральним органам виконавчої влади, іншим суб'єктам управління об'єктами державної власності, у тому числі Національній та галузевим академіям наук: забезпечити укладення підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління (віднесені до їх відання), господарськими товариствами, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну (зокрема інвестиційну) діяльність, договорів комісії, доручення, управління майном виключно на підставі відповідних рішень Кабінету Міністрів України ; вжити заходів до припинення договорів про спільну (зокрема інвестиційну) діяльність, раніше укладених суб'єктами, зазначеними в абзаці другому цього розпорядження, наслідком яких може бути відчуження державного майна.

Господарські суди попередніх інстанцій з урахуванням зазначеного розпорядження та Положення про Національний природний парк "Голосіївський" дійшли до вірного та обґрунтованого висновку, що договір про спільну рекреаційну діяльність від 10.03.2009р. укладений з порушенням приписів ст. 203 ЦК України, оскільки Кабінетом Міністрів України рішення щодо питань укладення оспорюваного договору не приймалось.

Крім того, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що прокурором обрано вірний спосіб захисту порушеного (оспорюваного) права та охоронюваного законом інтересу, який узгоджується з положеннями ст. 1 ГПК України, ст. ст. 15, 16, 20 ЦК України. Обраний спосіб захисту не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, а позовні вимоги правомірно задоволено господарськими судами попередніх інстанцій.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012р. (складена 10.08.2012р.) у справі № 5011 5/1525-2012 відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012р. (складена 10.08.2012р.) у справі № 5011 5/1525-2012 -залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова пісня -2007" -без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Н.В. Акулова Суддя О.О. Євсіков