Рішення

від 23.10.2012 по справі 15/106-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2012 р. Справа № 15/106-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Крат"

до приватного підприємця ОСОБА_1

за участі представників:

позивача -Галкіна М.Г. (представників за дорученням),

відповідача -ОСОБА_3 (представника за дорученням),

про стягнення 86681,12 грн,

в с т а н о в и в:

Відповідно до позовної заяви предметом спору є стягнення з відповідача 10062,95 грн основної заборгованості, яка, на думку позивача, виникла у зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань за усним договором купівлі-продажу щодо оплати вартості реалізованого товару за видатковою накладною № 05/05 від 05.05.2008р. на суму 10062,95 грн. За несвоєчасної оплатою вартості товару позивачем також нараховані до стягнення з відповідача 2453,41 грн інфляційних, 604,60 грн річних та 73560,24 грн процентів за користування грошовими коштами.

В свою чергу, відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на відсутність заборгованості, оскільки вартість товару була сплачена в повному обсязі готівкою до каси підприємства, про що останнє видало відповідну квитанцію до прибуткового касового ордеру № 24 від 06.05.2008 р. на суму 10062,95 грн. Поряд з цим, відповідач вказує, що реалізація товару здійснена не за усною угодою, а в межах укладеного раніше договору поставки № 08/08 від 08.08.2007р.

Дана справа розглядалася судами неодноразово. Зокрема 3 серпня 2010 року у справі прийняте рішення, яким позовні вимоги були задоволені у повному обсязі. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10 січня 2012 року після апеляційного перегляду назване рішення залишене без змін. Проте за результатами касаційного перегляду постановою Вищого господарського суду України від 23 квітня 2012 року рішення суду від 03.08.2010р. та постанова від 10.01.2012р. скасовані, а справа направлена на новий розгляд.

Безпосередньо новий розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 19 червня, 12 липня, 27 вересня, 9 та 23 жовтня поточного року. При цьому в період з 12 липня по 21 вересня провадження у справі було зупинене у зв'язку з проведенням судової експертизи.

Крім викладеного судом встановлено, що 5 травня 2008 року між сторонами укладений усний договір купівлі-продажу, за умовами якого позивач реалізував відповідачу товар - арматуру № 12 НДЛ в кількості 2 тони на загальну суму 10062,95 грн. Підтвердженням наявного договору є виставлений позивачем рахунок № 05/05 від 05.05.2008р. на оплату вказаної суми реалізації товару (т. 1, а.с. 9), довіреність серії ЯЕШ № 093942 від 05.05.2008р. оформлена на ім'я ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 11-12), гарантійний лист відповідача з проханням відпустити дві тони арматури № 12 НДЛ на суму 10062,95 грн (т. 1, а с. 14), а також безпосередньо видаткова накладна № 05/05 від 05.05.2008р. (т. 1, а.с. 10), згідно до якої позивач передав відповідачу обумовлений товар на вказану суму.

Поряд з цим судом встановлено, що до моменту виникнення спірних правовідносин між сторонами був укладений 8 серпня 2007 року договір поставки № 08/08, за умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачу металопрокат, а останній -приймати його та сплачувати вартість. За твердженнями представника відповідача, висловленими у поясненнях, наданих суду, реалізація товару за накладною № 05/05 від 05.05.2008р. здійснена в межах цього договору. Натомість, за твердженнями позивача та його представника реалізація товару здійснена на підставі вказаного усного договору, поза межами договору поставки № 08/08 від 08.08.2007р.

Враховуючи ту обставину, що з гарантійного листа відповідача, наданого позивачу, слідує прохання відпустити товар за накладною № 05/05 від 05.05.2008р. на суму 10062,95 грн та визначено обраний відповідачем строк оплати, а саме 25 травня 2008 року, і в ньому не вказано про наявність договірних відносин за договором поставки № 08/08 від 08.08.2007р., суд доходить висновку про здійснену реалізацію позивачем товару за накладною № 05/05 від 05.05.2008р. за окремими усним договором купівлі-продажу.

За твердженнями позивача, відповідачем вартість товару не оплачена, а тому виникла заборгованість в розмірі 10062,95 грн. Напроти, відповідач зазначає, що вартість товару оплачена ним грошовими коштами до каси підприємства, підтвердженням чому є квитанція до прибуткового касового ордеру № 24 від 06.05.2008 р. на суму 10062,95 грн.

Під час судового розгляду справи представник позивача та безпосередньо керівник підприємства ОСОБА_4 у наданих письмових поясненнях повідомили, що підпис на квитанції до прибуткового касового ордеру № 24 від 06.05.2008 р. не належить йому, а сама посада головного бухгалтера відсутня. Також вони зазначили, що, на їх думку, відтиск печатки на квитанції не відповідає відтиску печатки підприємства.

Через наявність сумнівів у достовірності названої квитанції, а також враховуючи заперечення позивача щодо неналежності підпису та відтиску печатки, судом в межах справи була призначена почеркознавча та технічна експертиза документів на предмет підтвердження або спростування доводів позивача. Так, на вирішення експертизи поставлені питання: 1) чи виконаний підпис на квитанції до прибуткового касового ордеру № 24 від 06.05.2008р. директором приватного підприємства «Крат»ОСОБА_4? 2) чи нанесений відтиск печатки приватного підприємства «Крат»на квитанції до прибуткового касового ордеру № 24 від 06.05.2008р. печаткою ПП «Крат», зразки відбитку якої надаються для проведення експертизи в якості порівняльного матеріалу?

Згідно до висновку експерта № 1635 від 31.08.2012р. (т. 2, а.с. 35-44): 1) досліджуваний підпис від імені ОСОБА_4 у графі «Головний бухгалтер»у наданій на дослідження квитанції до прибуткового касового ордеру № 24 від 06.05.2008р. виконаний не гр. ОСОБА_4, а іншою особою; 2) досліджуваний відбиток круглої печатки «Приватне підприємство «Крат»«Д»у наданій на дослідження квитанції до прибуткового касового ордеру № 24 від 06.05.2008р. нанесений не кліше печатки «Приватне підприємство «Крат»«Д», зразки якої надані в якості порівняльного матеріалу.

За таких обставин суд доходить висновку про недоведеність тверджень відповідача про оплату вартості отриманого від позивача товару за накладною № 05/05 від 05.05.2008р. та не приймає до уваги його заперечення відносно сплати заборгованості.

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір купівлі-продажу, згідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу України за яким одна сторона (продавець) передає майно (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості в розмірі 10062,95 грн є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором.

Через несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позивачем нараховані відповідачу на підставі статті 625 ЦК України 2453,41 грн інфляційних за період включно з червня 2008 року по березень 2012 року та 604,60 грн річних за період з 26 травня 2008 року по 26 травня 2010 року відповідно до розрахунків, доданих до позову, у зв'язку з чим вирішуючи спір щодо правомірності нарахування цих сум суд зазначає наступне.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 ЦУ України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та три проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; відтак прострочення платежу за період часу, менший за місяць, не тягне за собою інфляційних нарахувань.

Поряд з цим, сплата процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин нарахування інфляційних та річних є правомірним, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Позивач також на підставі положень статті 536 ЦК України та гарантійного листа відповідача від 05.05.2008р. (т. 1, а.с. 14), в якому останній взяв на себе зобов'язання у випадку неоплати у встановлений строк сплатити за користування чужими коштами за весь час прострочення з розрахунку 1% від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення, нарахував до сплати відповідачу 73560,24 грн процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 26.05.2008р. по 26.05.2010р.

Вирішуючи спір в цій частині суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Відповідно до частини 2 статті 536 тог ж Кодексу розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Передбачена статями 536 та 625 ЦК України законодавча умова про проведення боржником оплати кредитору за користування чужими коштами, має різну правову природу: у першому випадку -це правомірне користування чужими грошовими коштами, у другому -неправомірне користування чужими грошовими коштами. У обох випадках за користування чужими грошовими коштами визначається у відсотках річних.

Відповідальність за прострочення грошового зобов'язання у формі сплати відсотків від простроченого грошового зобов'язання за кожен день прострочення визначена законом як пеня (стаття 549 ЦК України) і є різновидом штрафних санкцій.

Тобто, умова гарантійного листа про можливість нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами за весь час прострочки виконання грошового зобов'язання за правовою природою має ознаки різновиду відповідальності у формі пені за прострочку виконання грошового зобов'язання, нарахування якої регулюється іншими правовими нормами. Так, за змістом статті 230 Господарського кодексу України неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Водночас позивач не вимагає стягнення з відповідача пені, а вважає за необхідне застосування правових приписів статей 536 та 692 ЦК України для стягнення нарахованих процентів за користування чужими коштами, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не є обґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково сплачені позивачем державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі: 131,24 гр компенсації по сплаті державного мита та 35,73 грн по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Разом з тим, сплачені позивачем витрати на проведення експертизи в розмірі 3937,92 грн покладаються на відповідача повністю.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Крат» (адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Грицевця, б. 10, кв. 97; код 32263573) -10062,95 грн основної заборгованості, 2453,41 грн інфляційних, 604,60 грн річних, 131,24 гр компенсації по сплаті державного мита, 35,73 грн компенсації по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3937,92 грн витрат по сплаті вартості проведеної експертизи.

3. В іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення підписано -24 жовтня 2012 року

Суддя М.К. Закурін