Ухвала

від 19.09.2012 по справі 2а-1670/2541/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2012 р.Справа № 2а-1670/2541/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

при секретарі судового засідання Спіріній О.С.

за участі представників:

позивача - Кожаріна С.В.

відповідача - Шульги Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2012р. по справі № 2а-1670/2541/12

за позовом Приватного підприємства "Промснаб Плюс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

24.04.2012 року Приватне підприємство "ПРОМСНАБ ПЛЮС" звернулось до суду із адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення податкових повідомлень-рішень від 07 лютого 2012 року № 0002082301/271 та № 0001972301/272.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 12.06.2012 року позовні вимоги задовольнив.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апелійної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, у період з 11 січня 2012 року по 17 січня 2012 року фахівцями відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 за період травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2010 року у зв'язку із наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ.

За результатами перевірки 24 січня 2012 року складено акт № 371/23-308/36865182, в якому, зокрема, зафіксовано порушення позивачем підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за ІІ-IV квартали 2010 року на суму 143764,00 грн., а також підпункту 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що стало наслідком заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з травня 2010 року по грудень 2010 року на суму 52279,00 грн.

На підставі акта перевірки від 24 січня 2012 року № 371/23-308/36865182 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 07 лютого 2012 року № 0002082301/271, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 52279 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 26139,5 грн. та № 0001972301/272, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 143764 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 71882 грн.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено договір поставки продукції № 03 від 01 квітня 2010 року з ФОП ОСОБА_3

У виконання умов зазначеного договору ФОП ОСОБА_3 надані видаткові накладні: № 0000020 від 07 травня 2010 року, № 0000032 від 02 липня 2010 року, № 0000039 від 04 серпня 2010 року, № 0000049 від 20 вересня 2010 року, № 0000051 від 01 жовтня 2010 року, № 0000056 від 01 листопада 2010 року, № 0000062 від 01 грудня 2010 року, а також податкові накладні: від 07 травня 2010 року № 0000019, від 02 липня 2010 року № 0000031, від 04 серпня 2010 року № 0000038, від 17 вересня 2010 року № 0000048, від 01 жовтня 2010 року № 0000051, від 01 листопада 2010 року № 0000056, від 01 грудня 2010 року № 0000062.

Факт отримання позивачем товару підтверджується журналом реєстрації доручень.

Також, наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями підтверджується фактична оплата позивачем придбаного товару за зазначеним договором.

Крім того, товарно-транспортними накладними разом із номенклатурними додатками до них: від 07 травня 2010 року № 63905, від 02 липня 2010 року № 63908, від 04 серпня 2010 року № 63911, від 20 вересня 2010 року № 63915, від 01 жовтня 2010 року № 63918, від 01 листопада 2010 року № 63921, від 01 грудня 2010 року № 63925 підтверджується факт поставки визначеного договором від № 03 від 01 квітня 2010 року товару.

Подальше використання придбаного товару позивачем у власній господарській діяльності також знайшло підтвердження в матеріалах справи, а саме товар реалізовано наступним суб'єктам господарювання: С(Ф)Г "Атланта", ТОВ "Декор Агро", ТОВ "Промсистема", ТОВ "Апейон", СТГО "Південна залізниця", ЗАТ "Гірник", ПП "Кременчук-Універсал", ТОВ ТД "Кременчукнафтопродуктсервіс", ТОВ "Добробит", ТОВ "Європейська медицина", ТОВ Торгівельний Будинок "Амстор", ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп", ТОВ "ЕКВІТА", ТОВ "Техснаб", ТОВ "Кременчуцький шкірзавод", ВАТ "Кременчуцький колісний завод", ФОП ОСОБА_4, СТГО БМЕУ-7, ТОВ "Зернопорт "Мишурин Ріг", ТОВ "Житлорембудсервіс".

У відповідності до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судовим розглядом встановлено, що первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаного договору між позивачем та ФОП ОСОБА_3, що стала підставою для формування валових витрат ПП "ПРОМСНАБ ПЛЮС", оформлена належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що реальність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3 підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а тому підстави для визнання правочинів між вказаними суб'єктами господарювання неправомірними - відсутні.

При цьому, колегія суддів не приймає доводи податкового органа щодо відсутності у ФОП ОСОБА_3 основних фондів та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, оскільки чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси.

Також, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на неналежне виконання ФОП ОСОБА_3 податкових зобов'язань є необґрунтованими, оскільки законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти свого контрагента на предмет добросовісного виконання останнім податкових зобов'язань, а сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Несплата ПДВ продавцем сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Крім того, слід вказати, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподаткованої ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно визначено суму валових витрат, сформовано податковий кредит за перевіряємий період на підставі належних первинних документів.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення при цьому позивачем вимог податкового законодавства є хибними, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07 лютого 2012 року № 0002082301/271 та № 0001972301/272, прийняті на їх основі є протиправними та підлягають скасуванню.

Переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2012р. по справі № 2а-1670/2541/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 24.09.2012 р.