Постанова

від 18.10.2012 по справі 2а-2096/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2096/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк А.В.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"18" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Беспалова О.О.,

суддів Губської О.А., Грибан І.О.,

при секретарі Маджар О.М.

за участю представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 січня 2012 року № 0000282360, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просить визнати нечинним, прийнятим з перевищенням повноважень та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 січня 2012 року № 0000282360 ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2012 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 27.12.2011 року № 5435/23-60П, виданого Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва, та відповідно до наказу ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 27.12.2012 року № 3848, проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "ЛБФ "Укрпромгрупп" за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки було складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 12.01.2012 року № 17/23-60/03449901, яким правочини здійснені між позивачем та ТОВ "ЛФБ "Укрпромгруп" за вересень 2011 року на загальну суму -497 364,50 грн., в т.ч. ПДВ -82 894,08 грн. визнано нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення; встановлено порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) позивачем по взаємовідносинах з ТОВ "ЛФБ "Укрпромгрупп" завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму - 82 894,08 грн., в результаті чого занижено податкове зобов'язання по ПДВ на загальну суму -82 894,08 грн. (т. 1 а.с. 16-22).

Позивачем 19.01.2012 року було направлено до відповідача заперечення на акт позапланової виїзної перевірки від 12.01.2012 року, як були залишені без задоволення, про що позивача було повідомлено листом від 27.01.2012 року № 946/10/23-60.

На підставі акта перевірки від 12.01.2012 року було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 31 січня 2012 року № 0000282360, яким, в зв'язку з встановленням порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму в розмірі 124 341,12 грн., в т.ч. за основним платежем -82 894,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 41 447,04 грн. (т. 1 а.с. 29).

Позивач обґрунтовуючи свою позицію вказує на те, що не погоджується з виявленими під час перевірки порушеннями. На його думку взаємовідносини підтверджуються первинними документами, які підписані уповноваженими особами, тому підстав та повноважень для визнання договорів недійсними та прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень позивач не вбачає та просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ "ЛФБ Укрпромгрупп" (постачальник) було укладено договір поставки товару від 14.09.2011 року № 1409-1 про поставку труб електрозварних, прямошовних, одношарових (а.с. 48-51).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору. У відповідності до 8.2. Договору розвантажувальні роботи відбуваються за рахунок Покупця.

У Додатку № 1 до Договору від 14.09.2011 року узгоджені найменування, кількість, ціна та строки постачання труб на суму 205 264,50 грн., в т.ч. ПДВ на суму -34 210,75 грн. (т. 1 а.с. 53). Додатком № 2 узгоджені найменування, кількість, ціна та строки постачання товару на суму 292 100,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 48 683,33 грн. (т. 1 а.с. 52).

В матеріалах справи наявні видаткові накладні (т. 1 а.с. 60, 61), рахунки-фактура (т. 1 а.с. 54, 55), платіжні доручення (т. 1 а.с. 57, 58), виписка з банківського рахунку (т. 1 а.с. 56), податкові накладні (т. 1 а.с. 46, 47) та акти прийому-передачі (т. 2 а.с. 76,77) у відповідності до Договору від 14.09.2011 року № 1409-1.

На підтвердження того, що позивач у своїй діяльності використовує товар, який було поставлено у відповідності до Договору від 14.09.2011 року ним було надано копію Ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції на зайняття господарською діяльністю, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури (т. 1 а.с. 62); копії Договорів підряду з різними контрагентами, локальні кошториси і акти приймання виконаних підрядних робіт з яких вбачається використання позивачем товару, поставленого у відповідності до Договору від 14.09.2011 року.

На підтвердження спроможності позивача займатися будівельною діяльністю та використовувати у своїй діяльності товар, поставлений у відповідності до Договору від 14.09.2011 року, позивачем було надано Довідку про списковий склад працівників ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ" на 01.09.2011 року, копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, копію Державного акту на право постійного користування землею, Договір фінансового лізингу про придбання бурової установки.

Позивачем також було надано Товарно-транспортні накладні від 30 вересня 2011 року, у відповідності до яких здійснювалось перевезення товару, придбаного за Договором від 14.09.2011 року (т. 2 а.с. 132, 133), при цьому позивач зазначив, що у відповідності до умов договору постачання товару відбувалось за рахунок ТОВ "ЛБФ Укрпромгрупп".

Також судом першої інстанції у судовому засіданні було допитано двох свідків начальників дільниць ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Так як показання свідків протирічать одне одному, то колегія суддів не приймає їх до уваги як належний доказ у справі, а вирішує справу досліджуючи лише документальні докази, так як підтвердженням даних бухгалтерського обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, складені у відповідності до законодавства.

На виконання ухвали суду першої інстанції ПАТ "Банк Національний кредит" було надано інформацію щодо руху грошових коштів з 10.12.2010 року по 13.01.2012 року на рахунку ТОВ "ЛБФ Укрпромгрупп" на електронному носії (т. 1 а.с. 163).

Ухвалою суду також було витребувано у ПАТ "Альфа-банк" та ПАТ "КБ "Промекономбанк" інформацію щодо руху коштів на рахунку ТОВ "ЛБФ Укрпромгрупп". ПАТ "Альфа-банк" надало відповідь, що на поточному рахунку ТОВ "ЛБФ Укрпромгрупп" рух коштів не здійснювався з дати відкриття 12.07.2010 року до дати закриття 26.01.2012 року.

Разом з тим, колегія суддів вважає невірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності економічного змісту діяльності ТОВ "ЛБФ Укрпромгруп" лише на основі аналізу змісту руху коштів на рахунку і призначення платежів.

Так як в Акті позапланової перевірки від 12.01.2012 року відповідач посилався на Акт перевірки ТОВ "ЛБФ Укрпромгрупп" від 18.11.2011 року № 894/23/37177924 за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, яким операції ТОВ "ЛБФ Укрпромгрупп" з продажу та придбання за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року визнано нікчемними у розумінні норм ЦВК України, то позивачем та судом було витребувано у відповідача належним чином завірену копію вищезазначеного Акта. Разом з тим, відповідачем вказаний Акт надано не було, замість нього було надано Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ЛБФ Укрпромгрупп", щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, яким встановлено нікчемність операції ТОВ "ЛБФ Укрпромгрупп".

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Тобто, відповідно до пункту 4.4 Методичних рекомендацій, у разі неможливості проведення зустрічної звірки, податковим органом складається Акт про неможливість проведення зустрічної звірки за формою визначеною у додатку 3 до Методичних рекомендацій.

З вищенаведеного слідує, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки і не може встановлювати порушення платником податків податкового законодавства, визнавати операції здійснювані платником податків нікчемними. А тому колегією суддів Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ЛБФ Укрпромгрупп" не приймається як належний доказ.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України, законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, позивачем правомірно було віднесено суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивачем було надано достатньо доказів реальності здійснення спірних операцій, в той час як відповідач в обґрунтування прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення не надав достатньо доказів, а тому дії відповідача, щодо прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення колегією суддів вважаються неправомірними.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 січня 2012 року № 0000282360 -задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2012 року - скасувати.

Прийняти нову постаново, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 січня 2012 року № 0000282360 -задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі від 31 січня 2012 року № 0000282360.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.