Постанова

від 22.10.2012 по справі 5011-5/3504-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2012 р. Справа № 5011-5/3504-2012

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівАкулової Н.В., Алєєвої І.В., розглянувши касаційну скаргуАкціонерного товариства "Євроспорт" [Eurosport Societe Anonyme] на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 р. (головуючий суддя Дідиченко М.А., судді: Буравльов С.І., Пономаренко Є.Ю.) на рішенняГосподарського суду міста Києва від 28.05.2012 р. (суддя Ломака В.С.) у справіу справі № 5011-5/3504-2012 Господарського суду міста Києва за позовомАкціонерного товариства "Євроспорт" [Eurosport Societe Anonyme] доТовариства з обмеженою відповідальністю "Віа Медіа" простягнення 1.026.430,00 дол. США, за участю представників позивачаЧижова Ю.В., відповідачаВільчинський Р.З.,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Евроспорт" [Еurоsрогt Societe Anonyme] звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віа Медіа" про стягнення 1.026.430,00 дол. США.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2012 р. у справі № 5011-5/3504-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 р., відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з вищевказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, а позов залишити без розгляду.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, зокрема ст.ст. 44, 48, 81 ГПК України, ст. 640 ЦК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку щодо неукладеності спірної угоди, безпідставно залишили без задоволення клопотання позивача про залишення позову без розгляду та необґрунтовано задовольнили клопотання відповідача про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за твердженням позивача, між ним та ТОВ "Воля", правонаступником якого є відповідач, у зв'язку із приєднанням ТОВ "Воля" до ТОВ "Віа Медіа", було укладено стислу угоду про ретрансляцію каналів "Eurosport SD" та "Eurosport SD 2" у аналоговій та цифрових мережах, датовану 18.01.2011 р., відповідно до п. 3 якої позивач надав ТОВ "Воля" невиключну ліцензію на право ретрансляції каналів в аналогових та цифрових мережах серед абонентів на території, а ТОВ "Воля" прийняла таку ліцензію та зобов'язання щодо ретрансляції каналів відповідно до умов та положень даної угоди.

За змістом п. 6 стислої угоди ТОВ "Воля" мала кожний місяць протягом терміну дії сплачувати позивачу за ретрансляцію каналів "Eurosport SD" та "Eurosport SD 2" щомісячний платіж за передбаченими ставками ліцензійних платежів за кожного абонента.

При цьому, відповідно до пп. "b" п. 6 стислої угоди у випадку, якщо в будь-який місяць протягом терміну дії сукупне число абонентів аналогових та цифрових кабельних послуг, котрі приймають канали "Eurosport SD" та "Eurosport SD 2" відповідно, є нижчим за наступне середнє число абонентів для кожного каналу, ТОВ "Воля" повинна сплачувати позивачу за розповсюдження каналів "Eurosport SD" та "Eurosport SD 2" щомісячну мінімальну гарантійну плату.

Позивач 27.12.2011 р. позивач виставив відповідачу рахунки від 22.12.2011 р. щодо сплати щомісячних мінімальних гарантійних платежів за період з січня 2011 року по грудень 2011 року включно на загальну суму 810.000, 00 дол. США.

Крім того позивач виставив відповідачу рахунки від 22.12.2011 р. щодо сплати мінімальних гарантованих платежів за період з січня 2011 року по грудень 2011 року включно на загальну суму 60.000, 00 дол. США та рахунки щодо щомісячної доплати з винятковості на суму 156.430, 00 дол. США.

Оскільки відповідач відповідно до п. 8 стислої угоди не здійснив розрахунку з позивачем протягом 30 днів з моменту отримання рахунків, позивач вважає, що у відповідача перед ним наявна заборгованість у сумі 1.026.430,00 дол. США.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 184 ГК України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Як визначено ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони не укладали договір, про існування якого стверджує позивач, у письмовій формі (у формі єдиного документа) шляхом підписання тексту договору, що підтверджено матеріалами справи.

Судами також встановлено, що письмового договору у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, сторони також не укладали, що слідує з наступного.

Юридичними ознаками оферти (пропозиції укласти договір) є наявність в ній пропозиції укласти договір, істотних умов договору, вираження наміру особи яка зробила оферту вважати себе зобов'язаною у разі прийняття оферти.

Зі змісту листування 18.01.2011 р. між представниками сторін вбачається, що відповідач, отримавши повідомлення відповідача про необхідність підписання відсканованої версії угоди з боку ТОВ "Воля", підписав певну версію угоди та направив її позивачу для підписання.

Як зазначалося вище, згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 642 ЦК України).

Враховуючи, що саме відповідач направив позивачу підписану версію угоди, саме він є суб'єктом, який направив оферту щодо укладення угоди в конкретній редакції.

У відповідь позивач, у разі якщо ним було прийнято відповідну редакцію угоди без зауважень та підписано, мав направити відповідачу повідомлення про прийняття такої угоди (її акцепт).

Водночас судами встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що 18.01.2011 р. позивач також підписав угоду та направив на адресу ТОВ "Воля" відповідь, з якої вбачалось б підписання саме тієї угоди, на якій грунтується спір у даній справі, та, відповідно, обізнаність відповідача про акцептування його оферти позивачем.

Відповідно до ст. 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Позивачем не спростовано, що відповідачем отримано від позивача електронний файл з підписаною угодою лише в жовтні 2011 року, тобто через 9 місяців після направлення оферти.

З урахуванням зазначеного колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач недотримався нормально необхідних строків для надання відповіді на оферту.

Згідно з приписами ст. 645 ЦК України якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань.

Крім того, згідно зі ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Також судами встановлено, що стислою угодою взагалі не було врегульовано та технічно не вирішене питання доступу до каналів (передача декодерів, смарт-карт). Крім того, позивачем не надано жодних доказів виконання ним чи відповідачем умов стислої угоди, зокрема щодо здійснення ретлянсляції каналів "Eurosport SD" та "Eurosport SD 2" чи оплати (часткової оплати) вартості зазначених послуг.

Оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладених вище висновків, судами підставно визнано стислу угоду про ретрансляцію каналів "Eurosport SD" та "Eurosport SD 2" у аналоговій та цифрових мережах, датовану 18.01.2011 р., неукладеною, а отже такою, що не створює юридичних наслідків для сторін.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів про необґрунтованість позовних вимог.

Щодо посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не обґрунтовано було відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду колегія судді відзначає наступне.

Відповідно до ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо: 1) позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; 2) у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; 4) позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк; 5) позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору; 6) громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

Скаржник посилається на те, що в ухвалі Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 р. суд першої інстанції визнав явку сторін у наступне судове засідання з витребуваними ухвалою суду документами обов'язковою. При цьому в наступне судове засідання позивач з'явився без витребуваних документів, а тому Господарський суд міста Києва, на думку скаржника, повинен був залишити позов без розгляду, а не розглядати його по суті.

Однак колегія суддів не погоджується із даними твердженнями скаржника, оскільки, незважаючи на зазначення в п. 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 р. про явку сторони у судове засідання із витребуваними судом документами, самі документи суд першої інстанції вказаною ухвалою не витребовував, а тому у Господарського суду міста Києва не було підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

При цьому колегія суддів також відзначає, що в суді першої інстанції спір розглядався у встановлений ч. 1 ст. 69 двомісячний строк з проведенням п'яти судових засідань (в т. ч. 17.05.2012 р. та 28.05.2012 р.), а отже відповідна поведінка позивача в частині подання доказів свідчить про його волевиявлення щодо реалізації принципу диспозитивності судового процесу.

Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що 380.000,00 грн. відповідачем було сплачено в оплату послуг адвоката за представництво інтересів відповідача у справі № 5011-10/197-2012 Господарського суду міста Києва, а тому у суду відсутні підстави для стягнення зазначеної суми з позивача.

Водночас, зважаючи на те, що в порядку ст. 49 ГПК України при винесенні рішення у справі відшкодуванню підлягають витрати, які безпосередньо пов'язані з такою справою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заява відповідача про стягнення з позивача 400.000,00 грн. як судових витрат з оплати послуг адвоката, підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Євроспорт" [Eurosport Societe Anonyme] залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 р. у справі № 5011-5/3504-2012 -без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіН.В. Акулова І.В. Алєєва