Рішення від 17.10.2012 по справі 5009/3298/12

cpg1251 номер провадження справи 4/78/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.12 Справа № 5009/3298/12

. Запоріжжя 17.10.2012 р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоЗАЗ Силует», (69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 70-А)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Уют-Сервіс», (69118, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 12, кв. 99)

про стягнення 6 366,20 грн. основного боргу за комунальні послуги за договором найму № 37/08 від 01.04.2011 р.

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача -Алуф О.В., на підставі договору про надання послуг адвоката № 01-08/14-А від 01.08.2012 р.;

від відповідача -Глезеров І.А., довіреність б/н від 02.10.2012 р.;

30.08.2012 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "«АвтоЗАЗ Силует», м. Запоріжжя (ТОВ «АвтоЗАЗ Силует») з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уют-Сервіс», м. Запоріжжя (ТОВ «Уют-Сервіс») про стягнення 6 366,20 грн. основного боргу за комунальні послуги за договором найму № 37/08 від 01.04.2011 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.08.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/3298/12, справі № 5009/3298/12 присвоєно номер провадження справи 4/78/12, судове засідання призначено на 19.09.2012 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

З метою витребування у сторін додаткових документів і доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору по суті, в судовому засіданні, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва до 17.10.2012 р.

В судовому засіданні 17.10.2012 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 1, 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п., п. 8, 18, 30 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»і полягають в тому, що відповідачем з ВАТ «АвтоЗАЗ»укладений договір найму нежитлового приміщення № 37/08 від 01.04.2011 р., за умовами якого відповідач отримав в строкове платне користування приміщення площею 144,1 кв.м., розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд 70-А, з метою його використання під виробничі цілі. Відповідно до п. 7.1 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та дії до 01.03.2014 р. Зі змісту розділу 3 «Плата за користування об'єктом»договору вбачається, що плата за користування орендованим приміщення складається безпосередньо з плати за користування орендованим приміщенням та плати за надані комунальні послуги з обслуговування та підтримання належного стану приміщення. При цьому, відповідно до п. 3.3 договору вартість комунальних послуг до суми орендних платежів не включається. Для сплати комунальних послуг (опалення, каналізація, водозабезпечення, вивіз сміття та інше) наймач (відповідач) самостійно укладає договори з підприємствами постачальниками комунальних послуг та від свого імені сплачує за виставленими ними рахунками. Як встановлено «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Як зазначає позивач, при наданні комунальних послуг за орендованим відповідачем об'єктом виконавцем цих послуг, в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», є ТОВ «АвтоЗАЗ Силует», яке має діючі договори, укладенні безпосередньо з виробниками таких послуг, а саме: договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600440 від 01.12.2006 р., укладений з філією Концерну «Міські теплові мережі»Жовтневого району та договір про постачання електричної енергії № 426 від 28.02.2006 р., укладений з ВАТ «Запоріжжяобленерго». Статтею 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»закріплені обов'язки споживача щодо укладення договору на отримання житлово-комунальних послуг та щодо своєчасної оплати за надані житлово-комунальні послуги. 02.04.2012 р. сторонами у справі був укладений договір про відшкодування вартості комунальних послуг № 02/04/12. Однак, за надані протягом січня -травня 2012 року комунальні послуги відповідач не розрахувався, тому у нього утворилася заборгованість в сумі 6 910,52 грн. У зв'язку із цим, 26.04.2012 р. та 20.06.2012 р. позивачем на адресу відповідача направлялися претензії за вих. № 35 і вих. № 59, відповідно, з вимогою про погашення заборгованості за отримані комунальні послуги. У відповідь на вказані претензії відповідачем було сплачено 544,12 грн. за надані комунальні послуги за травень 2012 року. Таким чином, за відповідачем перед ТОВ «АвтоЗАЗ Силует»рахується заборгованість за надані комунальні послуги в загальній сумі 6 366,20 грн., а саме: за лютий 2012 року в сумі 4 395,27 грн. і за березень 2012 року в сумі 1 970,93 грн. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ТОВ «Уют-Сервіс»6 366,20 грн. основного боргу за комунальні послуги за договором найму № 37/08 від 01.04.2011 р.

Відповідач позовні вимоги не визнав, позов вважає безпідставним та необґрунтованим з наступних підстав. В пункті 3.3 договору найму нежитлового приміщення № 37/08 від 01.04.2011 р., укладеного позивачем та відповідачем, дійсно передбачено, що для сплати комунальних послуг (опалення, каналізація, водопостачання, вивіз сміття та інше) наймач самостійно укладає договори з підприємствами -постачальниками комунальних послуг та від свого імені сплачує за виставленими ними рахунками, але при цьому наймодавець не надає наймачеві повноважень на укладення таких договорів та не обмежує їх укладення будь-якими термінами. Також відповідач посилається на те, що відповідно до визначення, наведеного в ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець -це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Крім того, згідно ст. 10 цього ж Закону юридичні особи -виконавці певних видів житлово-комунальних послуг отримують сертифікати відповідності якості цих послуг згідно із законом та певні види господарської діяльності у сфері житлово-комунальних послуг підлягають ліцензуванню відповідно до закону. Водночас, у відповідності до Статуту ТОВ «АвтоЗАЗ Силует»предмет діяльності підприємства позивача не містить надання житлово-комунальних послуг, відповідно позивач не має права надавати такі послуги. Отже, твердження позивача, що він згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги»є виконавцем житлово-комунальних послуг у відносинах з ТОВ «Уют-Сервіс»суперечить приписам цього Закону. Крім того, відповідач зазначає, що жодних актів виконаних робіт щодо надання певних послуг, актів звіряння за спірний період відповідач не підписував, також і не отримував відповідних рахунків за цей період. Щодо посилання позивача на договір № 02/04-12 від 02.04.2012 р. про відшкодування вартості комунальних послуг, то зазначеним договором регулюються стосунки між сторонами починаючи з квітня 2012 року, однак предметом спору у даній справі є вимоги за період січень -березень 2012 року. На підставі зазначеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2011 р. ВАТ «АвтоЗАЗ»та ТОВ «Уют-Сервіс»(відповідачем у справі) був укладений Договір найму з відповідними змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами до нього, (далі за текстом -Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 18.04.2012 р.) ВАТ «АвтоЗАЗ»(Наймодавець) надало, а відповідач (Наймач) прийняв в строкове платне користування приміщення для використання його під виробничі цілі, яке знаходиться в будівлі, що належить Наймодавцеві на праві приватної власності, розташованій за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гоголя, будинок № 70-А, загальною площею 144,1 кв.м.

Пунктом 7.1 сторони визначили, що Договір вступає в силу з моменту його підписання повноваженими представниками сторін і діє до 01.03.2012 р. (два роки 11 місяців).

Розділом 3 «Плата за користування об'єктом»Договору визначений розмір, порядок і строки сплати за користування об'єктом оренди. При цьому, пунктом 3.3 Договору встановлено, що вартість комунальних послуг в суму орендних платежів не включається. Для оплати комунальних послуг (опалення, каналізація, водопостачання, вивіз сміття та інше) Наймач самостійно укладає договори з підприємствами постачальниками комунальних послуг і від свого імені сплачує за виставленими ними рахунками.

Згідно з п. 4.2 Договору Наймач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити Наймодавцеві плату за користування об'єктом оренди, а комунальним підприємствам здійснювати оплату комунальних послуг.

Предметом спору у даній справі є стягнення з ТОВ «Уют-Сервіс»заборгованості за надані комунальні послуги за лютий 2012 року в сумі 4 395,27 грн. і за березень 2012 року в сумі 1 970,93 грн., а всього в сумі 6 366,20 грн.

Вимогу про стягнення заявленої суми боргу ТОВ «АвтоЗАЗ Силует»(позивач у справі) мотивує тим, що виконавцем при наданні комунальних послуг щодо орендованого відповідачем приміщення є саме ТОВ «АвтоЗАЗ Силует», оскільки має укладені та діючі договори безпосередньо з виробниками таких послуг, зокрема договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600440 від 01.12.2006 р., укладений з Філією Концерну «Міські теплові мережі»Жовтневого району.

Дослідивши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані сторонами письмові докази, суд вважає позивні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зі змісту ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України випливає, що постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу без оформлення відповідних договорів не допускається.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги»№ 1875-ІV від 24.06.2004 р.

В статті 1 вказаного Закону надано визначення наступних термінів: житлово-комунальні послуги -результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів і правил; виконавець -суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник -суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»юридичні особи -виконавці певних видів житлово-комунальних послуг отримують сертифікати відповідності якості цих послуг згідно із законом та певні види господарської діяльності у сфері житлово-комунальних послуг підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідності до Статуту ТОВ «АвтоЗАЗ Силует»предмет діяльності підприємства позивача не містить надання житлово-комунальних послуг, відповідно позивач не має права надавати такі послуги.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача, що твердження позивача, що він згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги»є виконавцем житлово-комунальних послуг у відносинах з ТОВ «Уют-Сервіс», суперечить приписам цього Закону.

Мотивуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги позивач посилається на п. 3.3 Договору, яким встановлено, що відповідач зобов'язується укласти договори з постачальниками комунальних послуг та на виставлені відповідачу протягом спірного періоду рахунки-фактури № СФ-0000079 від 29.02.2012 р. і № СФ-0000103 від 30.03.2012 р. на відшкодування комунальних послуг (в тому числі за опалення за лютий 2012 року - 4 395,27 грн. і за березень 2012 року -1 970,93 грн.).

Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем не надано суду належних та допустимих, в розумінні ст. 32 ГПК України, доказів укладення відповідачем відповідних договорів з постачальниками комунальних послуг, а також не надано доказів отримання відповідачем виставлених протягом спірного періоду рахунків на оплату комунальних послуг (опалення).

Крім того, згідно пояснень відповідача, які позивачем спростовані не були, жодних актів передачі-приймання виконаних робіт щодо надання певних послуг, актів звіряння за спірний період сторонами не складалося та не підписувалося.

За таких обставин, виставлені позивачем відповідачу протягом спірного періоду рахунки на оплату комунальних послуг (в тому числі за опалення на загальну суму 6 366,30 грн.) не можуть бути підставою для нарахування та стягнення заборгованості по комунальним послугам, а посилання позивача на положення Закону України «"Про житлово-комунальні послуги»в даному випадку є недоречним та безпідставним.

Щодо посилання позивача на договір № 02/04-12 від 02.04.2012 р. про відшкодування вартості комунальних послуг, то зазначеним договором регулюються стосунки між сторонами починаючи з квітня 2012 року, однак предметом спору у даній справі є вимоги за період січень -березень 2012 року.

Згідно з ст., ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, позивач не довів суду обставин, на яких ґрунтуються заявлені ним позовні вимоги.

За таких обставин, з заявлених підстав позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Уют-Сервіс»6 366,20 грн. основного боргу за комунальні послуги за договором найму № 37/08 від 01.04.2011 р. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, в задоволені позову відмовляється повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем.

Як вбачаться з матеріалів справи № 5009/3298/12, ТОВ «АвтоЗАЗ Силует»(позивачем у справі) заявлено вимогу майнового характеру про стягнення з ТОВ «Уют-Сервіс»6 366,20 грн. основного боргу за комунальні послуги, яка повинна була бути оплачена державним митом в сумі 1 609,50 грн.

В той же час, платіжним дорученням № 641 від 29.08.2012 р. позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1 653,00 грн. Таким чином, переплата судового збору становить 43,50 грн.

За таких обставин, суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір" за відповідною ухвалою суду судового збору в сумі 43,50 грн., зайво сплаченого платіжним дорученням № 641 від 29.08.2012 р.

Щодо стягнення з відповідача 1 500,00 грн. витрат на послуги адвоката, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до укладеного 01.08.2012 р. ТОВ «АвтоЗАЗ Силует»та адвокатом Алуф О.В. договору про надання послуг адвоката № 01-08/14-А адвокат прийняв на себе зобов'язання представляти інтереси ТОВ «АвтоЗАЗ Силует»при стягненні (в тому числі в судовому порядку) заборгованості з ТОВ «Уют-Сервіс»на користь ТОВ «АвтоЗАЗ Силует» в сумі 6 366,20 грн. Факт оплати наданих адвокатом послуг позивач підтверджує платіжним дорученням № 643 від 29.08.2012 р. на суму 1 500,00 грн.

При вирішенні даного питання суд виходить з приписів п. 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", з урахуванням наступних змін та доповнень, відповідно до якого вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, та п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", згідно з яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи категорію даного спору, його складність та той факт, що суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленої до стягнення суми боргу, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суму оплати адвокатських послуг в розмірі 1 500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 275 ГК України, ст., ст. 714, 901, 903 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України "Про судовий збір", п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", ст., ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "«АвтоЗАЗ Силует», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уют-Сервіс», м. Запоріжжя про стягнення 6 366,20 грн. основного боргу за комунальні послуги за договором найму № 37/08 від 01.04.2011 р. відмовити повністю.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "22" жовтня 2012 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.