Постанова

від 02.08.2012 по справі 5009/1908/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.07.2012 р. справа №5009/1908/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Принцевської Н.М. суддівКолядко Т.М., Ломовцевої Н.В. при секретарі судового засідання Міготіній К.С. за участю представників сторін: від позивача: Філін П.М., довіреність від 23.07.2012р. від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМ», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 12.06.2012р. (повний текст 18.06.2012р.) у справі№ 5009/1908/12 (суддя Боєва О.С.) за позовомПриватного підприємства «Науково-виробниче підприємство ПідйомСпецТехніка», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМ», м. Запоріжжя про стягнення 104335,11грн.

В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Запорізької області рішенням від 12.06.2012р. частково задовольнив позовні вимоги Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство ПідйомСпецТехніка», м. Запоріжжя про стягнення 104335,11грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТМ», м. Запоріжжя, не погоджуючись з рішенням господарського суду подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 12.06.2012р. у справі № 5009/1908/12 скасувати.

Зокрема, відповідач вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Судом, на думку апелянта, при розгляді справи неправомірно визначений період, за який нараховується пеня, що є порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України. Судові засідання і винесення рішення відбулися у відсутності відповідача, що є порушенням ст.ст. 4-3, 22 ГПК України. Окрім того, вважає, що позивач належним чином не довів обґрунтованість позовних вимог.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що проти доводів апеляційної скарги заперечує, оскільки сторони в договорі узгодили, що пеня обчислюється за кожен день прострочки зобов'язання, тобто за весь період прострочки. Відповідач був належним чином повідомлений про час слухання справи і свідомо не користувався своїм правом на участь у судовому засіданні. Крім того, позивачем надано достатньо доказів, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Просили рішення господарського суду Запорізької області від 12.06.12р. по справі № 5009/1908/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи відзиву на апеляційну скаргу та надав аналогічні пояснення.

Представник відповідача не з'явився, направив на адресу апеляційного суду телеграму, в якій просив відкласти розгляд справи в зв'язку із находженням юрисконсульта на лікарняному, та повідомив, що клопотання, оформлене належним чином, направлене поштою.

На час розгляду справи вказане клопотання на адресу апеляційного суду не надійшло. Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Згідно з ч .1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «АТМ» було належним чином повідомлене про час і місце судового засідання, воно не було позбавлене права реалізувати свої процесуальні права через керівника підприємства чи іншого представника, а також враховуючи те, що з зазначеного клопотання не вбачається намір відповідача надати будь-які додаткові докази, які не були подані суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про відкладення справи задоволенню не підлягає.

Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, що були предметом розгляду суду першої інстанції, приймаючи до уваги, що наявні поштові повідомлення свідчать про отримання уповноваженими представниками сторін ухвал про порушення провадження у справі, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Згідно матеріалів справи, між сторонами був укладений договір оренди транспортного засобу № 024-11-10, відповідно до умов якого, відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання по наданню послуг автокрана КС-3575А на базі КрАЗ-250 на об'єктах відповідача (п.1.1.). Відповідно до п. 1.2. відповідач зобов'язався оплачувати вказані в п.п. 1.1. послуги в порядку, встановленому розділом 4 даного договору.

Додатковою угодою № 1 від 01.03.2011р. сторони узгодили, що вартість послуг, які надаються за даним договором з 01.03.2011р. складає 200,00 грн. за 1 маш./год., в т.ч. ПДВ 20%.

Згідно з п. 4.2. договору, розрахунки за надані послуги здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання рахунку, складених в установленому порядку акту виконаних робіт і талона замовника.

Позивачем були надані послуги автокрана на об'єктах відповідача на загальну суму 103200 грн., що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000012 від 01.07.2012р. на суму 28600 грн., № ОУ-000029 від 01.08.2011р. на суму 36000 грн., № ОУ-000039 від 01.09.2011р. на суму 31900 грн., № ОУ-000041 від 15.09.2011р. на суму 6700 грн., а також рахунками № СФ-0000047 від 01.07.2011р. на суму 28600 грн., № СФ-0000051 від 01.08.2011р. на суму 36000 грн., № СФ-0000059 від 01.09.2011р. на суму 31900 грн., № СФ-0000065 від 15.09.2011р. на суму 6700 грн.

Однак, відповідачем була здійснена лише часткова оплата послуг в сумі 10000 грн.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.05.2012р., який підписаний та скріплений печатками обома сторонами вбачається, що відповідач визнає заборгованість перед позивачем за надані послуги в сумі 93200 грн.

Відповідачем доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу суми заборгованості не надано.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Вказане кореспондується з ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 93200 грн. судом першої інстанції задоволена обґрунтовано, з чим погоджується судова колегія.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 2123 грн. -3% річних за загальний період з 11.07.2011р. по 25.04.2012р. та суму 982 грн. -втрат від інфляції за загальний період з листопада 2011р. по березень 2012р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1. договору від 08.11.2010р. № 024-11-10 сторони встановили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки виконання зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, місцевий суд обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних, інфляційних витрат та пені.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції неправомірно визначений період, за який нараховується пеня, є необґрунтованими і спростовуються розрахунком пені, за періоди вказані позивачем, а саме: з 11.07.2011р. по 10.01.2012р. -184 дні; з 09.08.2011р. по 08.02.2012р. -184 дні; з 09.09.2011р. по 08.03.2012р. -182 дні; з 23.09.2011р. по 22.03.2012р. -182 дні.

Відповідачем не надано свого розрахунку основного боргу та штрафних санкцій, який би спростовував висновки суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати в повному обсязі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «АТМ», м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 12 червня 2012року по справі № 5009/1908/12 -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 12 червня 2012року по справі № 5009/1908/12 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Т.М. Колядко

Н.В. Ломовцева

Надруковано 5 примірників:

1-позивачу;

1-відповідачу;

1-до справи;

1-ГС;

1-ДАГС