Постанова

від 22.10.2012 по справі 5011-46/9098-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2012 № 5011-46/9098-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів: Верховця А.А.

Гарник Л.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової служби у м. Києві

на постанову Господарського суду м. Києва від 20.07.2012р.

по справі № 5011-46/9098-2012 (суддя Омельченко Л.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Келтон»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коліур»

про визнання банкрутом

за участю представників:

від заявника: не з"явились

від боржника : не з»явились

від ДПС у м. Києві: не з»явились

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 20.07.2012 у справі № 5011-46/9098-2012 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Коліур". Визнано кредиторські вимоги ініціюючого кредитора -Товариства з обмеженою відповідальністю "Келтон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коліур" у сумі 16 000,00 грн. Відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Коліур" ініціюючого кредитора -Товариство з обмеженою відповідальністю "Келтон" та інше.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна податкова служба у м. Києві (далі за текстом -ДПС) звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 31.08.2012, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 20.07.2012 у справі № 5011-46/9098-2012 та припинити провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2012р. прийнято апеляційну скаргу Державної податкової служби у м. Києві до провадження та призначено розгляд справи № 5011-46/9098-2012 на 22.10.2012р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012р. було внесено зміни до складу колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012р. прийнято апеляційну скаргу Державної податкової служби у м. Києві до провадження.

В судове засідання 22.10.2012р. учасники апеляційного провадження не з'явились, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, жодних заяв, клопотань з цього приводу судовій колегії не надано. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином.

Відповідно до п. 20.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011р. встановлено, що місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Згідно з п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників апеляційного провадження про час та місце проведення судового засідання по розгляду даної апеляційної скарги, апеляційна інстанція вважає можливим здійснити перевірку постанови суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої постанови норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, процедура банкрутства передбачає можливість порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою ст. 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав (Постанова Пленуму Верховного суду України №15 від 18.12.2009року "Про судову практику у справах про банкрутство" (пункт 104).

При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в п. 8 ст. 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

За приписами частини 8 статті 1 Закону безспірні вимоги кредиторів -вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Тобто, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

ТОВ «Келтон» пред»явило до оплати простий вексель серії АА 0841761 із наступними реквізитами: валюта -гривня; сума -16 000,00 грн.; місце складання -м. Київ; дата складання -03.08.2011р.; дата платежу -за пред'явленням, але не раніше 29.04.2012 р.; найменування бенефіціара -Товариство з обмеженою відповідальністю "Келтон"; місце платежу -рах. № 260023069501 в АТ "Банк Богуслав" у м. Києві, МФО 380322.

Однак, ТОВ «Коліур» оплату за цим векселем не здійснило, у зв»язку з чим заявник звернувся до нотаріуса із заявою про протест векселя.

31.05.2012 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободян В.М. вчинено протест про неоплату описаного вище векселя (зареєстровано в реєстрі за № 693).

У подальшому, нотаріусом вчинено виконавчий напис про неоплату векселя (зареєстровано в реєстрі за № 694) та запропоновано стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коліур" 16 000,00 грн.

Статтею 8 Закону України "Про обіг векселів в Україні" встановлено, що вексель, опротестований нотаріусом у встановленому законом порядку, є виконавчим документом.

Після вчинення нотаріусом протесту вищевказаного векселя, Товариство з обмеженою відповідальністю "Келтон" звернулося до відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві для примусового виконання виконавчого напису № 694 від 31.05.2012 р., яким було відкрито виконавче провадження ВП № 30211256 (постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 30211256 від 04.06.2012 р. в матеріалах справи).

03.07.2012 р. відділом Державної виконавчої служби Шевченківского районного управління юстиції у м. Києві було повернуто виконавчий документ стягувачеві шляхом винесення відповідної постанови ВП № 30211256. З указаної постанови слідує, що державним виконавцем не було проведено стягнення на підставі виконавчого напису, з огляду на відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а також безрезультатність інших дій державного виконавця, здійснених відповідно до чинного законодавства.

За твердженнями заявника, оплата за опротестованим векселем боржником не здійснена, у ході виконавчого провадження кошти не стягнуто, керівні органи товариства за його місцезнаходженням відсутні, що зумовило звернення до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

Крім того, ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", який набув чинності з 01.07.2004 року, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, заборгованість боржника перед кредитором підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення боржником не надано. Грошові вимоги ініціюючого кредитора підтверджені постановою відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження ВП № 30211256 від 04.06.2012р., постановою відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 03.07.2012 ВП № 30211256 про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з відсутністю майна боржника.

Отже, матеріалами справи підтверджується безспірність вимог ініціюючого кредитора у даній справі про банкрутство.

Крім того, колегія суддів приймає як належний доказ відсутності боржника за адресою місцезнаходження - витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.07.2012, в якому вказано про відсутність юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Коліур" за місцезнаходженням. Витяг з реєстру був наданий на запит Господарського суду м. Києва.

Згідно частини 2 статті 52 Закону господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Згідно частини 2 статті 52 Закону господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Матеріалами справи підтверджується своєчасне надсилання усіх процесуальних документів по справі державній податковій інспекції за місцем знаходження боржника.

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно порушив справу про банкрутство з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону, на законних підставах визнав боржника банкрутом, ввів ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю «Коліур» ініціюючого кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю «Келтон».

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим апелянтом не надано належних та допустимих доказів про порушення законодавства господарським судом м. Києва чинного законодавства при винесенні постанови від 20.07.2012 про визнання боржника ТОВ «Коліур» банкрутом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова Господарського суду м. Києва від 20.07.2012р. по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, постанову Господарського суду м. Києва у справі № 5011-46/9098-2012 від 20.07.2012р. залишити без змін.

2. Матеріали справи № 5011-46/9098-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Шипко В.В.

Судді Верховець А.А.

Гарник Л.Л.