Ухвала

від 17.10.2012 по справі 2а/1270/6585/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 року справа №2а/1270/6585/2012

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Блохіна А.А., суддів: Міронової Г.М., Юрко І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/6585/2012 за позовом приватного підприємства «Альтаїр» до відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/6585/2012 позов задоволено частково. Скасовано постанову відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції Луганської області від 06 червня 2012 року ВП № 32778732 про арешт коштів боржника за вимогою про сплату боргу від 03 квітня 2012 року № Ю-17, що належать приватному підприємству «Альтаїр» та містяться на рахунках № 26045000006323, № 26009000110976 та на всіх інші рахунки в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, в частині накладення арешту на рахунок № 26045000006323. Знято арешт з коштів, що належать приватному підприємству «Альтаїр» та містяться на рахунку № 26045000006323 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що постановою відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції Луганської області про арешт коштів від 25 травня 2012 року ВП № 32778732 відкрито виконавче провадження по виконанню вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області від про стягнення з приватного підприємства «Альтаїр» коштів в сумі 25727,54 грн. (а.с. 6).

Постановою відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції Луганської області від 06 червня 2012 року ВП № 32778732 накладено арешт на кошти боржника, що містяться на рахунках № 26045000006323, № 26009000110976 та всі інші рахунки в ПАТ «Уксоцбанк», МФО 300023 у межах суми 28330,29 грн. (а.с. 7). Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження». Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗакону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»). Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом (тут і надалі посилання на норми Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» наводяться в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»). У відповідності із статтею 17 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті. Частиною 2 статті 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом. Згідно із частиною 1 статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначений статтею 52 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»: - звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (частина 1); - стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів (частина 2); - на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту (частина 4); - стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця (частина 6). Відповідно до частини 2 статті 57 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною 2 статті 57 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (частини 3 і 4 статті 57 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»). Питання зняття арешту з майна врегульовані статтею 60 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»: - особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина 1); - у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника (частина 2); - з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту (частина 3); - у разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту (частина 4); - у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду (частина 5). Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок у відповідному органі Державного казначейства України (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону. 23 березня 2011 року між приватним підприємством «Альтаїр» та публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» укладено договір № 590/9-5-415, згідно якого ПАТ «Укрсоцбанк» відкриває позивачу банківський рахунок зі спеціальним режимом функціонування № 26040590000014. Відповідно до п.1.3 Договору правовий режим використання рахунку визначається чинним законодавством України, в тому числі Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (а.с. 8). Згідно повідомлення публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» у зв'язку із заміною реквізитів, приватному підприємству «Альтаїр» замість банківського рахунку зі спеціальним режимом функціонування № 26040590000014 на новому МФО 300023 головного офісу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», починаючи з 23 травня 2012 року відкрито рахунок № 26045000006323, правовий режим використання чинним законодавством України, в тому числі Законом України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (а.с. 33). За таких обставин, відповідач не мав права накладати арешт на кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку зі спеціальним режимом функціонування № 26045000006323, оскільки в даному випадку ставиться питання про накладання арешту на кошти, які мають цільове призначення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою повного захисту прав позивача, про захист яких він просить необхідне відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції від 06 червня 2012 року ВП № 32778732 про арешт коштів боржника за вимогою управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області в частині накладення арешту на кошти приватного підприємства «Альтаїр» що містяться на рахунку зі спеціальним режимом використання № 26045000006323, відкритого в публічному акціонерному товаристві «Укрсоцбанк», МФО 300023. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається. З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1, ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/6585/2012 за позовом приватного підприємства «Альтаїр» до відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/6585/2012 за позовом приватного підприємства «Альтаїр» до відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий: А.А.Блохін

Судді: Г.М.Міронова

І.В.Юрко