Постанова

від 18.10.2012 по справі 2а/0570/97/2012

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/28728/12

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддівВасильченко Н. В., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року у справі за позовом Товарної біржі «Агропромбізнес»до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсним та скасування рішення,

встановив:

Товарна біржа «Агропромбізнес»звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсним та скасування рішення від 14 грудня 2011 року № 1439 про застосування штрафних санкцій за несплату страхових внесків.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою на них, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що рішенням відповідача № 1439 від 14 грудня 2011 року до позивача на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»застосовані штрафні санкції в розмірі 4 494 грн. 42 коп. за несвоєчасну сплату страхових виплат за 2009 рік.

Не погоджуючись з цим рішенням, підприємство звернулося з даним позовом до суду.

Згідно із частиною 2 статті 17 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 6 статті 19 цього Закону встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах 1 та 2 цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Стаття 20 Закону визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків. В абзаці 1 частини 6 цієї статті зазначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Частинами 1, 2, 5, 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції до 01 січня 2011 року) передбачалось, що у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

За рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу;

01 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 11 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону внесено зміни в Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме: виключено частини 1-9 статті 106.

Абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Задовольняючи позов, суди дійшли висновку, що закон, на підставі якого до позивача нараховані санкції, втратив чинність, а тому це рішення є протиправним.

Такі висновки судів є необґрунтованими.

Фактично суди прийшли до висновку, що внесення змін шляхом виключення частин 1-9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" унеможливлює їх застосування після 01 січня 2011 року.

Проте, така позиція судів не узгоджується зі змістом пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки вказана норма передбачає вчинення органами Пенсійного фонду стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та штрафних санкцій відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, тобто в порядку статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Колегія суддів не вбачає колізії в змісті пунктів 7 та 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Дана правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 03 липня 2012 року у справі № 21-452а11 за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області про скасування вимоги щодо сплати недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно із частиною 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Товарної біржі «Агропромбізнес»до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про визнання недійсним та скасування рішення від 14 грудня 2011 року № 1439 про застосування штрафних санкцій за несплату страхових внесків відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.