Рішення

від 05.07.2012 по справі 5011-72/6298-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/6298-2012 05.07.12

За позовом Підприємства з іноземними інвестиціями Товариство з обмеженою відповідальністю "Автобрат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт -СМ"

про стягнення 17 550,44 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Гуменюк А.В.

від відповідача: Бурдим К.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Підприємство з іноземними інвестиціями Товариство з обмеженою звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт - СМ" про стягнення боргу у розмірі 12 737,66 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг згідно договору про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №08-08/04 від 08.04.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.05.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежним виконанням ними вимог суду.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав відзив на позов, в якому частково визнав заборгованість перед позивачем, а саме: 4 677,66 грн. основного боргу, 346,02 грн. пені, 218,00 грн. 3 % річних, 925,24 грн. індексу інфляції. Щодо решти позовних вимог відповідач заперечує, та зазначає, що відносно заявки № 67 від 19.05.2009 р. відповідач частково виконав грошове зобов'язання в сумі 11 870,00 грн. та одночасно заперечує дійсність вищевказаного акту, так як його підписано неповноважною особою відповідача.

У судовому засіданні 19.06.2012 р. судом оголошувалась перерва до 05.07.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

04.07.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав доповнення до відзиву, в якому не визнає суму простою в розмірі 8060,00 грн., 1031,92 грн. пені, 590,72 грн. 3 % річних, 1 700,88 грн. індексу інфляції з причин виявлення невідповідності підпису, виконаного на оригіналі акту виконаних робіт від 10.06.2009 р. з підписами директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт-СМ»Ткаченка Сергія Анатолійовича, виконаних на інших документах, які містяться в матеріалах справи.

04.07.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, оскільки єдиною посадовою особою, яка має право на підписання угод є директор, який заперечує факт підписання акту виконаних робіт, а довіреностей на підписання угод від імені товариства відповідачем не надавалось.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що вищевказані акти виконаних робіт підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до п. 3.4.1. Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 1999 року N 17 ( в редакції чинній на день підписання актів виконаних робіт) відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Таким чином, враховуючи покладену на керівника підприємства відповідальність законності користування печаткою підприємства, останній знав або повинен був знаки про використання печатки під час підписання актів виконаних робіт, а тому суд не вбачає необхідності у проведенні судової експертизи та відмовляє у задоволенні клопотання відповідача.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним вимоги.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.07.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2008 р. між Підприємством з іноземними інвестиціями Товариство з обмеженою відповідальністю "Автобрат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Горизонт-СМ" укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №08-08/04, умовами якого передбачено, що позивач доручає відповідачу здійснювати пошук і підбір вантажовласників з метою забезпечення вантажами транспортних засобів позивача транспортування їх в міжнародному сполученні.

Відповідно до п.1.2. договору відповідач, діючи з доручення позивача в межах даного договору-доручення, надає послуги по пошуку і підбору вантажовласників чи їхніх довірених осіб, тобто організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом, довіреною особою власника якого він є, відповідно до вимог чинного законодавства України, Конвенції КДПГ та МДП, інших Конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень та інших законодавчих та нормативних актів, що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в міжнародному сполученні.

Згідно п. 3.2.7. договору відповідач зобов'язується вчасно, у терміни, обумовлені в кожному окремому випадку, здійснювати розрахунки з позивачем.

У п.4.4. договору встановлено, що порядок і термін оплати обумовлюються в разовій заявці, що направляється позивачеві перед конкретним перевезенням.

Пунктом 4.5. договору встановлено, що оплата послуг позивача здійснюється відповідачем на розрахунковий рахунок позивача на підставі належним чином оформлених оригіналу або ксерокопії товарно-транспортних документів (CMR) з відповідними відмітками про одержання вантажу і оригіналів рахунку, акту виконаних робіт , податкової накладної та договору.

Згідно п. 6.1. договору відповідач оплачує позивачеві наднормативні простої транспортних засобів, що виникають з вини відповідача, в дорозі чи на місцях навантаження-вивантаження з розрахунку 550 грн. на території іноземних країн та 250 грн. на території України за кожну повну добу наднормативного простою за винятком святкових та вихідних днів.

Відповідно до п.6.6. договору у випадку протермінування платежу винна сторона оплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день протермінування.

У п. 10.1. договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2008 р. чи до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Судом встановлено, що позивачем було надано послуг відповідно до заявки №67 від 19.05.2009 р. на суму 19 930,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 10.06.2009 р. та відповідно до заявки № 6 від 29.04.2010 р. на суму 4 677,66 грн., яка визнається відповідачем.

Однак, в порушення умов договору, відповідач розрахувався частково в сумі 11 870,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати наданих послуг за договором про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №08-08/04 від 08.04.2008 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 12 737,66 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 377,94 грн., 3% річних у сумі 808,72 грн. та індекс інфляції в сумі 2 626,12 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №08-08/04 від 08.04.2008 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач, на виконання умов договору позивач надав послуг на на суму 19 930,00 грн. відповідно до заявки №67 від 19.05.2009 р., що підтверджується актом виконаних робіт від 10.06.2009 р. та на суму 4 677,66 грн. відповідно до заявки № 6 від 29.04.2010 р., яка визнається відповідачем.

Однак станом на час вирішення спору відповідач за надані послуги розрахувався частково в сумі 11 870,00 грн., в результаті чого в нього виникла заборгованість в розмірі 12 737,66 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з заявки №67 від 19.05.2009 р. сторони погодили, що оплата наданих послуг проводиться після отримання оригіналів документів протягом 14-20 робочих днів.

Зазначені документи були передані відповідачеві під час підписання акту виконаних робіт від 19.05.2009 р.

Таким чином, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за заявкою №67 від 19.05.2009 р. починаючи з 17.06.2009 р.

Із заявки №6 від 29.04.2010 р. вбачається, що сторони погодили, що оплата наданих послуг проводиться після отримання оригіналів документів протягом 7-10 робочих днів.

31.08.2010 р. між сторонами укладено угоду про зарахування зустрічних вимог, згідно якої домовилися, що зобов'язання відповідача у сумі 9 646,00 грн. зменшуються на суму 4 968,34 грн. та становлять станом на 31.08.2010 р.- 4 677,66 грн.

За таких обставин, оскільки суд дійшов висновку, що під час укладення зазначеної угоди було передано всі необхідні документи за заявкою №6 від 29.04.2010 р., відповідач визнається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання по заявці №6 від 29.04.2010 р. починаючи з 15.09.2010 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виконання зобов'язань у строки, встановлені договором про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 08-08/04 від 08.04.2008 р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 08-08/04 від 08.04.2008 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги про стягнення 12 737,66 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 377,94 грн. за період з 30.06.2009 р. по 30.12.2009 р. та з 29.04.2010 р. по 29.10.2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

З наданого позивачем розрахунку суми пені вбачається, що останнім невірно визначено період прострочення.

Однак за розрахунком суду, сума пені, що підлягає стягненню, відповідає заявленій до стягнення позивачем та становить 1 377,94 грн., яка розрахована за період з 17.06.2009 р. по 17.12.2009 р. і з 15.09.2010 р. по 15.03.2011 р. та з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 808,72 грн. та індексу інфляції в сумі 2 626,12 грн., суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд не погоджується з розрахунком суми індексу інфляції, наданим позивачем за період з 30.06.2009 р. по 30.03.2012 р. і з 10.09.2010 р. по 30.03.2012 р. За розрахунком суду, сума індексу інфляції, що підлягає задоволенню становить 975,85 грн. та розрахована з моменту виникнення заборгованості за період з 17.06.2009 р. по 17.12.2009 р. і з 15.09.2010 р. по 15.03.2011 р.

Сума 3% річних, розрахована у розмірі 808,72 грн. за період з 17.06.2009 р. по 17.12.2009 р. і з 15.09.2010 р. по 15.03.2011 р. та підлягає стягненню з відповідача в силу положень закону.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями Товариство з обмеженою відповідальністю "Автобрат" підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Крім того, при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 31,50 грн., так як, виходячи із заявленої ціни позову у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір»позивач зобов'язаний сплатити судовий збір в сумі 1 609,50 грн., однак сплатив -1 641,00 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Підприємства з іноземними інвестиціями Товариство з обмеженою відповідальністю "Автобрат" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт -СМ" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 1-5, код 30524716) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями Товариство з обмеженою відповідальністю "Автобрат" (04111, м. Київ, вул. Щербакова, буд. 53, код 30856125) 12 737 (дванадцять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 66 коп. основного боргу, 1 377 (одну тисячу триста сімдесят сім) грн. 94 коп. пені, 808 (вісімсот вісім) грн. 72 коп. 3% річних, 975 (дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 85 коп. індексу інфляції та 1458 (одну тисячу чотириста п'ятдесят вісім) грн. 16 коп. судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Підприємства з іноземними інвестиціями Товариство з обмеженою відповідальністю "Автобрат" надмірно сплачений судовий збір у розмірі 31 (тридцять одна) грн. 50 коп.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 10.07.2012 р.

СуддяБондарчук В.В.