Рішення

від 11.07.2012 по справі 412/3000/2012

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 412/3000/2012

2/412/2774/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2012 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді -Башмакова Є.А.,

при секретарі -Карасьовій К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агенство «Верус»про звернення стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2009 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнення заявлених вимог пред'явив до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Українське фінансове агентство В«ВЕРУСВ» , ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПРОМТЕХВ» , Приватного підприємства В«ІНТЕРГРУПВ» , ОСОБА_3, треті особи -ОСОБА_1, ОСОБА_9, вимоги про стягнення суми, звернення стягнення на заставлене майно, відшкодування шкоди, що розглядалися в рамках провадження у цивільній справі № 2-8340/10.

Ухвалою суду від 27.07.2010 р. з вищезазначеної справи були виділені у самостійне провадження вимоги про звернення стягнення на майно, заставлене за договором застави рухомого майна від 28.11.2008 р. № 1561/2-мк, пред'явлені до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Українське фінансове агентство В«ВЕРУСВ» , ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа -ОСОБА_1, що розглянуті у даній справі.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2010 року стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю В«Українське фінансове агентство В«ВЕРУСВ» та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку В«ПриватБанкВ» 118, 50 грн. заборгованості за кредитною угодою від 27.11.2007 р. № 1561-мк. У погашення заборгованості за кредитною угодою від 27.11.2007 р. № 1561-мк у розмірі 60.334, 04 доларів США (шістдесят тисяч триста тридцять чотири долари США 04 центи) звернути стягнення на майно, заставлене за договором застави рухомого майна від 28.11.2008 р. № 1561/2-мк, а саме сідловий тягач марки DAF ТЕ 95 XF430, 1999 р.в., шасі (кузов, рама) № XLRTE47XS0E499498, належний ОСОБА_3, шляхом надання Публічному акціонерному товариству комерційному банку В«ПриватБанкВ» права продажу предмету застави шляхом укладання від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах. У задоволенні решти вимог -відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2011 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2010 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

06 березня 2012 року вищезазначену цивільну справу було повернуто до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська для розгляду по суті.

В обґрунтування заявлених вимог у цій частині позивач зазначив, що 27.11.2007 р. між ним та відповідачем ОСОБА_4 була укладена кредитна угода № 1561-мк, за якою останній отримав суму у розмірі 60 000, 00 доларів США на строк до 26.11.2012 р. зі сплатою за користування нею 16% річних. У забезпечення виконання позичальником зобов'язань, що випливали з зазначеного договору, між позивачем та ОСОБА_1 28.11.2008 р. був укладений договір застави рухомого майна, предметом якого був сідловий тягач марки DAF ТЕ 95 XF430, 1999 р.в., шасі (кузов, рама) № XLRTE47XS0E499498.

Оскільки зобов'язання позичальника за вищезазначеним кредитним договором виконувалися неналежним чином, позивач ініціював звернення стягнення на заставлене майно та з'ясував, що останнє було без згоди заставодержателя відчужене заставодавцем на користь ОСОБА_2, що у свою чергу за біржовою угодою реалізував його відповідачеві ОСОБА_3

Не оспорюючи правочини щодо відчуження зазначеного майна на користь відповідачів, позивач з урахуванням уточнення заявлених вимог просив суд звернути стягнення на нього у погашення заборгованості ОСОБА_4, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що перехід права власності заставлене майно не припиняє застави, а отже він зберігає свої повноваження заставодержателя зазначеного майна у повному обсязі, а також просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_4 та ТОВ В«Українське фінансове агентство В«ВЕРУСВ» 15 доларів США, що еквівалентно 118, 50 грн.

У судове засідання з'явився позивач, уточнені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача у судовому засіданні позов не визнали, просили суд у задоволенні вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_4, ТОВ В«Українське фінансове агентство В«ВЕРУСВ» , ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_1 у судове засідання не з'явились, явку своїх представників до суду не забезпечили, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неяаки суду не повідомили.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що 27.11.2007 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 була укладена кредитна угода № 1561-мк та договір про видачу траншу № 1561/1-мк, за якими останній отримав суму у розмірі 60 000, 00 доларів США на строк до 26.11.2012 р. зі сплатою за користування нею 16% річних.

У забезпечення виконання позичальником зобов'язань, що випливали з зазначеного договору, між позивачем та ОСОБА_1 28.11.2008 р. був укладений договір застави рухомого майна, предметом якого був сідловий тягач марки DAF ТЕ 95 XF430, 1999 р.в., шасі (кузов, рама) № XLRTE47XS0E499498 .

Оскільки зобов'язання позичальника за вищезазначеним кредитним договором виконувалися неналежним чином, станом на 30.11.2009 р. розмір заборгованості склав 60 334,04 доларів США.

У подальшому заставлене було відчужене заставодавцем на користь ОСОБА_2, що у свою чергу за біржовою угодою реалізував його відповідачеві ОСОБА_3

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу (ЦК) України, умовами укладеного між сторонами кредитно-заставного договору № 1561-мк від 27.11.2007 року.

У відповідності до ст. 626 ЦК України, договорм є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договорм купівлі -продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і слатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 330 ЦК України , якщо майно відчужене особою, яка не мада на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребуване у нього.

Згідно ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Отже, на правочин, укладений з порушенням вимог закону, не поширюється дія загального правила про наслідки недійсності правочину (двостороння реституція), якщо в законі передбачені інші наслідки такого порушення.

Відповідно до ст. 330 ЦК якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

У п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ст. 388 ЦК України добросовісним вважається придбання майна не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Таким чином, суд приходить до висновку про необгрунтованість вимог позивача щодо звернення стягнення.

Оскільки суд прийшов до висновку про необгрунтованість вимог позивача щодо звернення стягнення за за кредитним договором від 27.11.2007 р. № 1561-мк, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 3 ст. 10 та до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін виник спір.

Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, виходячи з того, що відповідач ОСОБА_3 є добросовісним набувачем майна, на яке позивач просить звернути стягнення, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню у частині звернення стягнення, у зв'язку з викладеними вище обставинами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 216, 330, 388, 626, 655 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Українське фінансове агентство В«ВЕРУСВ» та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку В«ПриватБанкВ» 118, 50 грн. заборгованості за кредитним договором від 27.11.2007 р. № 1561-мк

У задоволенні решти позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агенство «Верус»про звернення стягнення, -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення .

Суддя : Є.А. Башмаков