Рішення

від 20.01.2014 по справі 412/3000/2012

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

201/3000/2012

2/201/3260/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2014 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Демидової С.О.

при секретарі Пєронкові М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банка «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» про стягнення заборгованості, вилучення автомобіля та звернення стягнення на предмет застави та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання особи добросовісним набувачем,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» про стягнення заборгованості, вилучення автомобіля та звернення стягнення на предмет застави.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 27 листопада 2007 року згідно з кредитною угодою ОСОБА_1 надано кредитні кошти в розмірів 60 000 доларів США на строк до 26 листопада 2012 року зі сплатою 16%.

З метою забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання між банком та ОСОБА_2 28 листопада 2007 року був укладений договір застави, предметом якого є сідловий тягач марки DAF ТЕ 95 XF 430, 1999 року випуску, колір - білий, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2. 12 січня 2009 року між ПАТ КБ ''ПРИВАТБАНК" та ТОВ «УФА «ВЕРУС» був укладений договір поруки, за яким поручитель поручився перед кредитодавцем на суму 30 доларів США. У подальшому заставлене майно було відчужене заставодавцем на користь ОСОБА_3, який за біржовою угодою реалізував його ОСОБА_4

Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_1 належним чином не виконував, у зв'язку з чим, станом на 30 листопада 2009 року виникла заборгованість за вказаним договором у розмірі 60 334 долари США 04 цента. Тому позивач просить суд стягнути солідарно з ТОВ «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1561-мк від 27 листопада 2007 р. - 15 доларів США, вилучити у ОСОБА_4 або в будь - яких інших осіб автомобіль марки DAF ТЕ 95 XF 430, 1999 року випуску та передати його в заклад ПАТ КБ ''ПРИВАТБАНК". В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1561-мк від 27 листопада 2007 р. в розмірі 60334,04 доларів США - звернути стягнення на предмет застави.

Позивач по зустрічному позову ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3, про визнання його добросовісним набувачем. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що правовідносини щодо заставного майна виникли між позивачем та ОСОБА_2 в зв'язку з укладенням договору застави від 28 листопада 2007 року. Згодом ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 заставне майно, у якого вже позивач і придбав транспортний засіб, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видане 01 жовтня 2009 року Знамянським РЕВ ДАІ УМВС України в Кіровоградській області в зв*язку з чим вважає що придбав автомобіль на законним підставах тому просить суду , визнати його добросовісним набувачем.

Представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги звернувши стягнення на автомобіль, в задоволенні зустрічних позовних вимог просив відмовити.

ОСОБА_4 та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог висунутих ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та просили визнати ОСОБА_4 добросовісним набувачем.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з*явилися про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Вислухавши сторони, дослідивши та перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в задоволенні зустрічні позовні вимоги про визнання ОСОБА_4 добросовісними набувачем - необхідно відмовити з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2010 року стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "ВЕРУС" та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 118, 50 грн. заборгованості за кредитною угодою від 27.11.2007 р. № 1561-мк. У погашення заборгованості за кредитною угодою від 27.11.2007 р. № 1561-мк у розмірі 60.334, 04 доларів США (шістдесят тисяч триста тридцять чотири долари США 04 центи) звернути стягнення на майно, заставлене за договором застави рухомого майна від 28.11.2008 р. № 1561/2-мк, а саме сідловий тягач марки DAF ТЕ 95 XF430, 1999 р.в., шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, належний ОСОБА_4, шляхом надання Публічному акціонерному товариству комерційному банку "ПриватБанк" права продажу предмету застави шляхом укладання від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах. У задоволенні решти вимог -відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2011 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2010 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

06 березня 2012 року вищезазначену цивільну справу було повернуто до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська для розгляду по суті.

11 липня 2012 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ТОВ "Українське фінансове агентство "ВЕРУС" та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 118, 50 грн. заборгованості за кредитним договором від 27.11.2007 р. № 1561-мк. У задоволенні решти позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агенство "Верус"про звернення стягнення, -відмовити.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2013 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2012 року залишено без змін.

11 вересня 2013 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2012 року та ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2013 року скасовані, справу передано дна новий розгляд до суду першої інстанції.

24 вересня 2013 року вищезазначену цивільну справу було повернуто до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська для розгляду по суті.

Судом встановлено, що 27 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 була укладена кредитна угода № 1561-мк та договір про видачу траншу № 1561/1-мк, за якими останній отримав суму у розмірі 60 000, 00 доларів США на строк до 26.11.2012 р. зі сплатою за користування нею 16% річних /т. 1, а.с. 109- 114/.

В забезпечення виконання позичальником зобов'язань, що випливали з зазначеного договору, між позивачем та ОСОБА_2 28 листопада 2008 року був укладений договір застави рухомого майна, предметом якого був сідловий тягач марки DAF ТЕ 95 XF430, 1999 р.в., шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2 /т. 1, а.с. 120-122/.

Оскільки зобов'язання позичальника за вищезазначеним кредитним договором виконувалися неналежним чином, станом на 30 листопада 2009 року розмір заборгованості склав 60 334,04 доларів США.

У подальшому заставлене майно було відчужене заставодавцем на користь ОСОБА_3, що у свою чергу за біржовою угодою реалізував його відповідачеві ОСОБА_4/т. 1а.с.100, 204/

У відповідності до ст. 626 ЦК України, договорм є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Відповідно ч. 2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором. Аналогічна норма міститься і в ч. 2 свит. 17 Закону України «Про заставу».

Пунктом 16.7 договору встановлено заборону на відчуження предмету застави без письмової згоди заставодержателя.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст.. 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна.

Так, згідно матеріалів справи вбачається, що відомості про обтяження предмету застави були зареєстровані 03 грудня 2007 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна /а.с.193/.

Частиною 1 ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Відповідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Таким чином, у разі відчуження предмета обтяження боржником без згоди обтяжувача обтяження рухомого майна, що є предметом обтяження, зберігає свою силу для нового власника (покупця) в разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідачі заперечують будь-які інші домовленості і зобов'язання стосовно позивача, крім вказаних в договорі кредиту та договорі іпотеки сторін, а позивач цього не довів, сторони самі погодилися на всі умови договорів і добровільно підписали їх, твердження позивача про наявність будь-яких інших зобов'язань є припущенням.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, а також те що предмет застави, який був зареєстрований в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 03 грудня 2007 року, було продано боржником без згоди обтяжувача то даний предмет обтяження, зберігає свою силу для нового власника (покупця), тобто для ОСОБА_4

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягають задоволенню, однак в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 необхідно відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 76, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» про стягнення заборгованості, вилучення автомобіля та звернення стягнення на предмет застави - задовольнити.

Стягнути солідарно з ТОВ «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,32 ЄДРПОУ 34562954) та ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) заборгованість за кредитним договором № 1561-мк від 27 листопада 2007 р. - 15 доларів США.

Вилучити у ОСОБА_4 або в будь - яких інших осіб автомобіль марки DAF ТЕ 95 XF 430, 1999 року випуску, колір - білий, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2 та передати його в заклад ПАТ КБ ''ПРИВАТБАНК".

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1561-мк від 27 листопада 2007 р. в розмірі 60334,04 доларів США - звернути стягнення на предмет застави: автомобіль марки DAF ТЕ 95 XF 430, 1999 року випуску, колір - білий, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4 (27400, АДРЕСА_1). Звернення стягнення здійснити шляхом продажу предмету застави Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПРИВАТБАНК» (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідачів договорів купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям предметів застави з обліку в органах Державної

автомобільної інспекції України та Державного технічного нагляду, а також наданням

ПРИВАТБАНКУ всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання особи добросовісним набувачем - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.О. Демидова