Постанова

від 01.11.2011 по справі 4-1723/11

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ПОСТАНОВА

01 листопада 2011 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого-судді Шелестова К.О.

при секретарі -Шнейдеріс А.С.

за участю прокурора -Данилова Д.С.

адвоката -ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську скаргу ОСОБА_2 на постанову прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська від 17 червня 2011 року про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а також ознайомившись з матеріалами, на підставі яких була порушена кримінальна справа № 63119078,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з даною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову прокурора, посилаючись на те, що постанова винесена передчасно та всупереч ст.ст. 94, 98 КПК України.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_1, який представляє інтереси ОСОБА_2, доводи скарги підтримав та просив суд задовольнити скаргу та скасувати постанову прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська про порушення кримінальної справи, оскільки остання була винесена за відсутністю приводів та підстав до порушення кримінальної справи.

Представник прокуратури у судовому засіданні висловив думку щодо законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови, яка, за його думкою, була винесена за наявністю приводів та підстав, передбачених ст. 94 КПК України.

Суд, вислухавши сторони, та вивчивши матеріали, на підставі яких була порушена кримінальна справа, вважає, що в задоволенні скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суддя вправі з’ясовувати тільки питання про наявність на момент порушення справи, передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила кримінальну справу, достатньо даних, які вказували на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК України); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи, та чи був дотриманий нею встановлений для цього порядок (ст. 98 КПК України).

Спираючись на ці положення закону, суд, з’ясовуючи та перевіряючи зазначені питання, встановив наступне.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, приводом до порушення кримінальної справи було безпосереднє виявлення органами досудового слідства ознак злочину.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 94 КПК України одним з приводів до порушення кримінальної справи є безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

Виходячи з цього, суд вважає, що кримінальна справа, постанова про порушення якої оскаржується, була порушена при наявності встановленого законом приводу.

Частиною 1 ст. 98 КПК України передбачено, що рішення про порушення кримінальної справи вправі прийняти прокурор, слідчий, орган дізнання чи суддя.

Суд вважає, що кримінальна справа, постанова про порушення якої оскаржується, була порушена компетентною особою, прокурором.

Частиною 2 ст. 98 КПК України передбачено, що якщо на момент порушення кримінальної справи встановлена особа, яка скоїла злочин, кримінальна справа повинна бути порушена у відношенні цієї особи. Дана вимога закону прокурором була дотримана, оскільки оскаржувана постанова про порушення кримінальної справи була винесена у відношенні конкретної особи, а саме ОСОБА_2

Частиною 2 ст. 94 КПК України визначено, що справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли маються достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. При цьому частина 1 ст. 98 КПК України також передбачає, що повинна бути винесена постанова про порушення кримінальної справи при наявності приводів та підстав, зазначених в статті 94 КПК України, зазначивши їх в постанові.

Суд вважає, що вимоги ч. 2 ст. 94 КПК України прокурором були виконані в повному обсязі та виходить з наступного.

Так, як вбачається з оскаржуваної постанови, кримінальна справа була порушена про те, що 18 грудня 2008 року ОСОБА_2 уклав з ПАТ КБ «ПриватБанк» три депозитні договори «Приват-вклад»та 06 травня 2009 року уклав четвертий депозитний договір в валюті вкладу -гривні, долари США та Євро. Надалі ОСОБА_2 вносив в касу ПАТ КБ «ПриватБанк»готівкові кошти у гривні із зарахуванням їх на рахунок депозитного вкладу «Приват-вклад»у гривні та як клієнт банку звертався до свого родича ОСОБА_3, який є працівником Ленінського відділення ДРУ ПАТ КБ «ПриватБанк»та мав доступ до програмного комплексу «Приват-48». Надалі, ОСОБА_3, в порушення вимог передбачених Депозитними процедурами, затвердженими Наказом по банку № СП-2007-445 від 13.11.2007 року, здійснював безготівкове перерахування коштів в гривні, з одночасною їх конвертацією, на рахунок депозитного вкладу «Приват-вклад»в іноземній валюті за спеціальним пільговим курсом обміну валют. Після безготівкового зарахування проконвертованої іноземної валюти на рахунок депозитного вкладу «Приват-вклад»в іноземній валюті, ОСОБА_2 знімав її з депозитного вкладу через касу банку. Внаслідок проведення незаконних різновалютних безготівкових операцій (заборонених нормативними актами банку), з використанням електронно-обчислювальної техніки та технічних можливостей програмних комплексів банку, ОСОБА_2 шляхом обміну валюти (конвертацію) по пільговому курсу обміну валют, протиправно заволодів коштами банку на суму 421741,07 гривень, тобто ОСОБА_2 привласнена сума коштів, яку банк безпідставно та надмірно сплатив при конвертації гривні в іноземну валюту за пільговим курсом. Таким чином, банку спричинено матеріальну шкоду на суму 421741,07 гривень, що в 896 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром.

Виходячи з цього, прокурор Жовтневого району м. Дніпропетровська зробив висновок про наявність ознаку злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Суд погоджується з даними висновками прокурора, оскільки вони зроблені за результатами дослідчої перевірки за вказаним фактом. При цьому суд зазначає, що прокурор правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм правову оцінку та прийшов до правильного висновку про наявність достатніх даних, які вказують на ознаки складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, що підтверджується матеріалами справи, а саме: висновком експертного економічного дослідження Дніпропетровського НДІСЕ № 972-11 від 06.04.2011 року, аудиторським висновком, проведеним заступником керівника НВА ПАТ КБ «ПриватБанк»від 11.02.2011 року, висновками департаменту внутрішньої безпеки ПАТ КБ «ПРиватБанк»№ ZAKL-2011\1-1785 від 22.03.2011 року та № ZAKL-2011\1-989 від 11.02.2011 року, та іншими матеріалами кримінальної справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що при порушенні кримінальної справи, постанова щодо якої оскаржується, прокурором були дотримані вимоги ст.ст. 94, 97, 98 КПК України, у зв’язку з чим підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 236-7, 236-8 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_2 на постанову прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська від 17 червня 2011 року про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, - залишити без задоволення.

Матеріали справи, на підставі яких прокурором Жовтневого району м. Дніпропетровська 17 червня 2011 року була винесена постанова про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, - відправити начальнику слідчого відділу Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області для організації проведення досудового слідства.

Постанова може бути оскаржена до судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі семи діб з дня її винесення шляхом подачі апеляції через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Головуючий-суддя: К.О. Шелестов