Постанова

від 22.10.2008 по справі 22/35пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 22 жовтня 2008 р.                                                                                   

№

22/35пн 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Кривди

Д.С.,

суддів:

Жаботиної

Г.В., Уліцького А.М.

розглянувши

касаційну скаргу

Ясинуватська

міська рада

на

постанову

від

01.07.08 Донецького апеляційного господарського суду

та на

ухвалу

від

15.05.08

у

справі

№22/35пн

господарського

суду

Донецької

області

за

позовом

Ясинуватської

міської ради

до

Колективного

підприємства "Ясинуватський ринок"

треті

особи

1.

Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при

державному комітеті України по земельних ресурсах" в особі

Ясинуватського районного відділу Донецького регіонального філіалу 2. Відділ

земельних ресурсів у м. Ясинувата 3. ОСОБА_1.

про

визнання

відсутності у відповідача права постійного землекористування, визнання

недійсним державного акту, скасування реєстрації в Книзі записів державних

актів на право постійного користування землею

за

участю представників сторін

від

позивача:

Скороботов

Є.А., дов.

від

відповідача:

у

засідання не прибули

від

третіх осіб:

у

засідання не прибули

ВСТАНОВИВ:

Ясинуватська

міська рада звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до

Колективного підприємства "Ясинуватський ринок" за участю в якості

третіх осіб Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру

при державному комітеті України по земельних ресурсах" в особі

Ясинуватського районного відділу Донецького регіонального філіалу, Відділу

земельних ресурсів у м. Ясинувата та ОСОБА_1. про визнання відсутності у

відповідача права постійного землекористування відповідно до державного акту на

право постійного землекористування серії ІІ -ДН №001757, виданого 22.05.98 та

зареєстрованого за №110; визнання недійсним вказаного державного акту та

скасування його реєстрації.

Позов

мотивовано тим, що на момент видання 22.05.98 оспорюваного державного акту

Ясинуватському міському ринку на підставі рішення виконавчого комітету

Ясинуватської міської ради №380 від 14.08.96 Орендне підприємство

"Ясинуватський міський ринок" не існувало, а було створено Колективне

підприємство "Ясинуватський міський ринок".

Ухвалою

від 15.05.08 господарський суд Донецької області (колегія суддів у складі:

Волошинова Л.В. -головуючий, Морщагіна Н.С., Гончаров С.А.) зупинив провадження

у справі до розгляду Ясинуватським міськрайонним судом спору по справі

№2-А-16/2003 та набрання процесуальним документом, яким спір буде вирішено по

суті, законної сили.

Постановою

від 01.07.08 Донецький апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі:

М'ясищев А.М. - головуючий, Акулова Н.В., Алєєва І.В.) ухвалу суду першої

інстанції залишив без змін.

Ухвалою

від 01.10.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за

касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних

ухвали і постанови та направлення справи на розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна

скарга мотивована тим, що підстави для звернення з позовом у даній справі та

адміністративній справі №2-А-16/2003 є різними, а відтак господарським судом

можуть бути самостійно встановлені всі обставини, що мають суттєве значення для

вирішення даної справи по суті.

Заслухавши

суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали

справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з

наступних підстав.

Згідно

з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до

вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Про

зупинення провадження у справі виноситься ухвала, яка відповідно до ч. 2 ст. 86

ГПК України повинна містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство.

Зупиняючи

провадження у справі до вирішення Ясинуватським міськрайонним судом

адміністративної справи №2-А-16/2003, суд першої інстанції виходив з того, що

суть вказаного адміністративного позову пов'язана зі спором у даній справі в

частині визнання недійсним державного акту на право постійного

землекористування землею серії ІІ-ДН №001757, виданого 22.05.98 Ясинуватською

міською радою та зареєстрованого за №110. Суд апеляційної інстанції з таким

висновком погодився.

При

цьому суди встановили, що до складу позовних вимог Ясинуватської міської ради

включені вимоги про визнання недійсним державного акту на право постійного

землекористування серії ІІ-ДН №001757, виданого 22.05.98; а зі змісту

адміністративного позову вбачається, що він також містить аналогічні вимоги

щодо визнання недійсним вказаного державного акту в частині.

Проте

суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що в силу ч. 1 ст. 79 ГПК

України підставою для зупинення провадження у справі є наявність одночасно двох

обставин: пов'язаність відповідних справ та неможливості розгляду даної справи

до вирішення іншої. При цьому пов'язаність справ, зазвичай, полягає у тому, що

рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають

на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають

преюдиціальне значення. Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим

судом полягає в тому, що певні обставини не можуть бути встановлені господарським

судом самостійно у даній справі, зокрема, внаслідок їх непідвідомчості,

обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної

черговості позовних вимог.

Всупереч

вимогам ст.ст. 86, 105 ГПК України в оскаржуваних ухвалі та постанові відсутні

жодні зазначення про з'ясування того, чим обумовлюється неможливість розгляду

даної справи.

До

того ж зупиняючи провадження у даній справі саме у зв'язку з заявленням у ній

вимог про визнання недійсним державного акту на право постійного землекористування,

суди першої та апеляційної інстанції не врахували, що відповідно до ст. 16 ЦК

України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого

немайнового або майнового права та інтересу; суд може захистити таке право та

інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Зокрема,

вказаною нормою передбачено визнання недійсним лише правочину. В силу ст. 202

ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення

цивільних прав та обов'язків.

Способи

захисту земельних прав визначені ст. 152 ЗК України, яка передбачає визнання

недійсними лише угод та рішень органів виконавчої влади або органів місцевого

самоврядування.

Разом

з тим, у відповідності з положеннями земельного законодавства, зокрема ст.ст.

125, 126 ЗК України, державний акт лише посвідчує наявність відповідного права,

але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, тобто він не є

правочином, який може бути визнано недійсним господарським судом.

У

зв'язку з виникненням обставин щодо нечинності, визнання недійсним (незаконним)

правового акту, який саме породжував права і обов'язки посвідчені вказаним

державним актом, цей державний акт втрачає свою дію та, виходячи зі змісту п.

3.10 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання

державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного

користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом

Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 №43, підлягає поверненню

до архіву відповідного державного органу земельних ресурсів.

Не

врахувавши вказані положення закону, які визначають правову природу державного

акту на право постійного користування, суди першої та апеляційної інстанції

зупинили провадження у справі, у зв'язку з пов'язаністю з адміністративним

позовом тих позовних вимог, які заявлені господарському суду в непередбачений

законом спосіб. Відповідність решти заявлених позивачем вимог положенням ст. 16

ЦК України та ст. 152 ЗК України також не з'ясовувалась судами на даному етапі

розгляду справи.

З

огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про скасування оскаржуваних

ухвали і постанови як таких, що не відповідають вимогам процесуального

законодавства, та направлення справи на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись

ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-13 ГПК України,

Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.

Касаційну скаргу задовольнити.

2.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.07.08 та ухвалу

господарського суду Донецької області від 15.05.08 у справі №22/35пн скасувати,

а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий                                                                               

Д.Кривда

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

А.Уліцький