Рішення

від 17.11.2008 по справі 2/5-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

17.11.2008                                                             

  Справа №  2/5-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді

 Задорожної Н.О. при секретарі

Степановій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу             

за позовом

Приватного підприємця ОСОБА_1, с.Новодмитрівка Великоолександрівського району

Херсонської області

до

Відкритого акціонерного товариства "Білокриницький маслосирзавод",

смт. Біла Криниця Великоолександрівського району Херсонської області  

про

  стягнення 142968 грн. 02 коп..

та за зустрічним позовом:  Відкритого акціонерного товариства  "Білокриницький  маслосирзавод", смт Біла Криниця

Великоолександрівського району Херсонської області

до: 

приватного  підприємця ОСОБА_1, с.

Новодмитрівка Великоолександрівського району Херсонської області

про 

визнання недійсним договору уступки вимоги

від позивача ( ПП ОСОБА_1)-

ОСОБА_2, представник, дов. від 05..11.2008р.

від відповідача (ВАТ

"Білокриницький МСЗ") - Савчак С.П., представник (дов. у справі)

Позивач (ПП ОСОБА_1,

с.Новодмитрівка, ідент. код НОМЕР_1) звернувся з позовом, у якому просить суд

стягнути з відповідача ("ВАТ "Білокриницький маслосирзавод",

смт.Біла Криниця, код ЄДРПОУ 05396741) 119879грн. боргу, який складається із

заборгованості у сумі 19 429грн. по давальницькій сировині невідповідної

якості, оціненої за домовленістю сторін, та 100 450грн. вартості цукру та

борошна, відвантаженого відповідачу суб'єктом господарювання - ТОВ

"Ноу", код ЄДРПОУ 41583260, право вимоги яких останнім уступлено на

підставі угоди про уступку права вимоги приватному підприємцю ОСОБА_1.

Заявою від 06.08.2007р. позивач,

керуючись ст.22 ГПК України, збільшив позовні вимоги до 142 968грн. 02коп. з

урахуванням збитків від інфляції та річних нарахованих з 11.11.2005р. по

травень 2006р.

Обгрунтовуючи підстави позову,

зазначає, що ТОВ "НОУ" через ПП ОСОБА_1 по накладних №327 від

30.06.2007р. та б/н від 06.09.2001р. відвантажило відповідачу відповідно на

48450грн. борошна та на суму 52000грн. цукру, всього на суму 100450грн. Згідно

укладеного між позивачем і ТОВ "НОУ" 25.06.2001р. договором уступки

права вимоги, мала місце заміна сторони в зобов'язаннях і ПП ОСОБА_1 набув

право вимоги від відповідача вартості одержаних товарів.

Крім того, у вересні-жовтні 2001р.

на підставі договорів від 01.11.2000р. та від 01.11.2001р. позивач поставляв

відповідачу на переробку в якості давальницької сировини молокосировину.

Оскільки частина зданої молокосировини не відповідала якісним показникам і не

могла бути використана для виготовлення сиру, за домовленістю сторін було

прийнято рішення (оформлене протоколом погодження від 02.11.2001р.) не вважати

цю частину давальницькою сировиною та оцінити її за домовленістю сторін в сумі

19 429грн., яку віднести на розрахунки з постачальником (позивач у справі).

Відповідач позов не визнає,

звернувся з зустрічним позовом про визнання недійсним укладеного між позивачем

за первісним позовом і суб'єктом господарювання - ТОВ "НОУ" договору

уступки вимоги боргу у сумі 100 400грн. від 25.06.2001р., який був прийнятий

для сумісного розгляду з первісним позовом згідно ухвали господарського суду

від 10.09.2008р.

Мотивуючи зустрічний позов, його

заявник посилався на те, що договір уступки вимоги позивачем за первісним

позовом укладено з ТОВ "НОУ", яке не є і не було юридичною особою,

зареєстрованою в установленому порядку, що підтверджується листами

територіального податкового органу у м.Києві, управління статистики.

Договір уступки права вимоги

укладено на період дії Указу Президента України №167/98 "Про заходи щодо

підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетними та державними цільовими

фондами" від 04.03.1998р., який забороняв здійснювати уступку вимоги та

переведення боргу незалежно від наявності угод чи фінансових зобов'язань між

резидентами.

Заявою від 06.11.2008р.

позивач  за зустрічним позовом на  підставі ст.22 ГПК України змінив підстави

зустрічного позову, мотивуючи його тим, що угода про уступку права вимоги не

відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки укладена з неіснуючим

суб'єктом, який не володіє процесуальною правоздатністю  і не може бути стороною у господарському

процесі.

Факт відсутності ТОВ

"НОУ" як юридичної особи підтверджено наданими у справу листами

податкового органу, управління статистики.

Відповідно до ст.4, 151, 197-200 ЦК

УРСР, ст.11, 509-512 ЦК України уступка вимоги можлива лише по реально

існуючому зобов'язанню.

Договір укладено 25.06.2001р., тоді

як борошно та цукор за твердженням ПП ОСОБА_1 поставлені відповідно

30.06.2001р. та 06.09.2001р. Звертає увагу на відсутність доказів відвантаження

товару.

Укладений договір уступки вимоги

передбачає здійснення компенсації по уступленій вимозі шляхом здійснення

взаємозаліку за поставлене ПП ОСОБА_1. масло, що протирічить правовій природі

такого договору.

Щодо вимог про стягнення з ВАТ

"Білокриницький маслосирзавод" 19429грн. за поставлену

молокосировину, то відповідач за первісним позовом вважає їх безпідставними з

врахуванням того, що надані позивачем протокол погодження від 02.11.2001р. та

накладні не є належними доказами, оскільки факт наякісної продукції має

встановлюватись у порядку, передбаченому Інструкцією №П-7 від 25.04.1996р.

"Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і

товарів народного споживання за якістю".

Протокол погодження не містить

переліку накладних, згідно яких здавалась неякісна молокосировина, подані копії

не містять печаток заводу та підпису особи, яка приймала сировину, деякі

накладні не містять підпису особи, що здавала продукцію, найменування

продукції.

Згідно висновку судової економічної

експертизи по зазначеній справі №2255/378 встановлено існування заборгованості

ПП ОСОБА_1 перед ВАТ "Білокриницький маслосирзавод" станом на

01.01.2003р. у сумі 8940грн. 74коп.

Відповідачем за первісним позовом

заявлено клопотання про витребування у позивача оригіналів накладних на

підставі яких ТОВ "НОУ" поставляло борошно та цукор, яке судом

задоволено.

У судовому засіданні представник

позивача повідомив суд про неможливість надання цих накладних внаслідок їх

відсутності. Як зазначив позивач, оригінали накладних було витребувано слідчими

органами, приватному підприємцю вони не поверталися.

До прийняття рішення у справі

відповідач за первісним позовом звернувся з заявою від 17.11.2008р. про

застосування до оспорюваних правовідносин строків позовної давності.

На підставі п.3 ст.77 ГПК України в

судовому засіданні оголошувалась перерва до 06.11.2008р. в зв'язку з

необхідністю витребування додаткових документів.

Заслухавши пояснення представників

сторін, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в

и в:

За первісним позовом.

25 червня 2001р. між ПП ОСОБА_1

(новий кредитор) та ТОВ "НОУ" (первісний кредитор) був укладений

договір уступки права вимоги від боржника (ВАТ "Білокриницький

маслосирзавод") вартості цукру та борошна на суму 100450грн.,

відвантажених первісним кредитором боржнику на підставі накладних №327 від

30.06.2001р. та б/н від 06.09.2001р. ( відповідно на 48 450грн. та 52000грн. з

ПДВ). Відвантаження товару боржнику відбувалось безпосередньо ПП ОСОБА_1

Відповідно до п.2 та 5.3 договору

уступки право вимоги розрахунок за уступленим правом вимоги між первісним та

новим кредитором здійснюється шляхом проведення взаємозаліку за поставлене ТОВ

"НОУ" ПП ОСОБА_1. масло.

Між сторонами також 01.11.2000р.

тта 01.11.2001р. були укладені договори на переробку давальницької сировини,

відповідно до якої позивач здійснював поставку за власний рахунок

молокосировини, а маслосирзавод переробляв її у сир жирний та масло

крестьянське згідно діючих норм витрат сировини на одиницю продукції, які

належали постачальнику.

Умовами укладених договорів було

передбачено проведення розрахунку як готовою продукцією, так і у грошовій

формі.

Виконуючи договірні зобов'язання,

позивач у вересні-жовтні 2001р. здавав для переробки відповідачу давальницьку

молокосировину, якість якої не відповідала встановленим нормам, в зв'язку з чим

між сторонами було складено протокол погодження від 02.11.2001р., згідно з яким

позивач і відповідач дійшли згоди не вважати здану молокосировину давальницькою

та оцінили її за домовленістю з урахуванням транспортних витрат в сумі

19429грн. з віднесенням  зазначеної суми

на розрахунки з постачальником ОСОБА_1

Враховуючи викладене, позивач

просить суд стягнути з відповідача заборгованість по уступленій вимозі та

одержаній неякісній сировині з врахуванням інфляційних збитків та річних в

розмірі 142 968грн.

З'ясувавши обставини справи,

дослідивши докази на їх підтвердження, суд відмовляє у задоволенні первісного

позову з врахуванням наступного.

Як вбачається з умов укладеної між позивачем

та ТОВ "НОУ" 25.06.2001р. угоди ППОСОБА_1 одержав право вимоги від

ВАТ "Білокриницький  МСЗ""

поставлених останньому ТОВ "НОУ" у 2001р. цукру на суму 100450грн.

Натомість умовами  договору встановлено

проведення між сторонами розрахунку за цукор шляхом влаємозаліку поставленого

кредитором ( ТОВ "НОУ") ПП ОСОБА_1. масла.

Сторонами також встановлено, що

угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами - 25 червня 2001р.

Щодо зобов'язань за договорами на

переробку давальницької  сировини від 01.11.2000р.

та 01.111.2001р., то протокол погодження, який був підставою для визначення

вартості неякісної молокосировини, складений між сторонами 02.11.2001р.

з віднесенням зазначеної суми на розрахунки з постачальником.

Статтею 256 Цивільного кодексу України

встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може

звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтями 71 ЦК УРСР та ст.257 ЦК

України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила глави 19

застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством,

що діяло раніше, не сплив до набрання чинності ЦК.

З фактичних матеріалів справи

встановлено, що угоду уступки права вимоги укладено 25 червня 2001р.,

позов подано 14 грудня 2005р., тобто за межами встановленого законодавством

строку позовної давності, який сплинув для стягнення боргу по уступленій вимозі

відповідно 26.06.2004р. та для стягнення вартості узгодженої протоколом

погодження від 02.11.2001р. неякісної продукції 03.11.2004р.

З вимогою про виконання зобов'язань

за договором уступки права вимоги та договорами на переробку давальницької

сировини згідно наданої в матеріали справи заяви, позивач звернувся

02.11.2005р. (лист №1 від 02.11.2005р.), тобто за межами встановленого для

захисту порушеного права строку позовної давності.

Суд зауважує на помилковості та

безпідставності висновків позивача, які грунтуються на тому, що перебіг строку

позовної давності починається після спливу строку, встановленого для виконання

зобов'язання у пред'явленій вимозі, оскільки частина 1 ст.261 ЦК містить

загальне правило, відповідно до якого перебіг позовної давності починається з

дня виникнення права на позов у матеріальному розумінні з урахуванням

об'єктивних та суб'єктивних передумов. Наведена правова норма пов'язує початок

перебігу строку позовної давності лише з обізнанністю тієї особи, якій належить

порушене право "презумпції", що позивачеві відомий момент, в який він

повинен узнати про порушене право.

В зв'язку з тим, що сторонами не

встановлений строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності

починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про його

виконання, а не з факту її пред'явлення, як помилково вважає позивач. У

позивача право на пред'явлення вимоги виникло відповідно 26.06.2001р. за

договором уступки права вимоги та 03 листопада 2001р. за протоколом погодження.

До моменту винесення рішення по

суті заявлених вимог відповідачем подано заяву про застосування позовної

давності.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України

сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є

підставою для відмови у позові.

Щодо зустрічного позову про

визнання недійсним укладеного між ТОВ "НОУ" та ПП ОСОБА_1

25.06.2001р. договору уступки вимоги, то провадження у справі по заявленій

вимозі підлягає припиненню на підставі п.6 ч.1 ст.80 ГПК України через

об'єктивну неможливість подальшого судочинства, оскільки згідно наданих в

матеріали справи відомостей ТОВ "НОУ", код 41583260, по базі даних

ДПА в м.Києві не значиться, на податковому обліку не перебуває (листи ДПА у

м.Києві №6452/7 вх/26-3515 від 04.02.2001р. та №1841/9/29-308 від

19.09.2007р.), інформація щодо суб'єкту з назвою ТОВ "НОУ" станом на

01.09.2007р. до ЄДРПОУ не надходила, код 41583260 не є ідентифікаційним кодом

ЄДРПОУ (лист головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві

№12/1-7/2330 від 14.09.2007р.)

Зазначений суб'єкт не володіє

процесуальною правоздатністю і не може бути стороною у господарському процесі.

Керуючись ст.ст.44, 49, п.6, ст.80,

ст.ст.82- 85  Господарського

процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и

в:

1. У задоволенні первісного позову

відмовити.

2. Провадження у справі по

зустрічному позову припинити.

Суддя                                                                                     

Н.О. Задорожна