Ухвала

від 28.08.2012 по справі 2а-1323/11/12/0170

СІМФЕРОПОЛЬСКИЙ РАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1323/11/12/0170

28.08.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горошко Н.П.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Романенко Г.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Краски"- Хребтова Ірина Анатоліївна, довіреність № б/н від 27.01.11,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-1323/11/12/0170 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 28.03.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Краски" (вул. Об'їздна, буд.4, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95015)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки, буд.1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.03.12 у справі № 2а-1323/11/12/0170 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Краски" до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим від 20.01.11 №0000422301/0 про донарахування податку на прибуток у сумі 7485, 00 грн. та штрафних санкцій у сумі 1871,25 грн., №0000412301/0 про донарахування податку на додану вартість у сумі 5988,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 1497,00 грн., №0000432301/0 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 3290,00 грн. за березень 2010 року, у зв'язку з чим застосовані штрафні санкції у розмірі 822,50 грн. та №0000291701/0 про донарахування податку з доходів найманих працівників у сумі 16300,89 грн. та штрафних санкцій у сумі 4075,22 грн., №0000442301 про нарахування суми штрафних санкцій у розмірі 25190,80 грн. за порушення п. 2.11 п.2, п.п.3.10, п.п.3.12 п.3 Положення "Про проведення касових операцій у національній валюті в Україні".

Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Краски" 3,40 грн.

Не погодившись з даною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні 28 серпня 2012 року з апеляційною скаргою не погодилася, просила постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання 28 серпня 2012 року не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ч.4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Краски»звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.11 №0000422301/0, №0000412301/0, №0000432301/0, №0000291701/0, №0000442301.

Судом встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Краски»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.08 по 30.09.10, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.08 по 30.09.10

За результатами перевірки було складено акт №21697/23-7/32361803 від 31.12.10.

Листом від 04.01.11 №42/10/23-7, за результатами розгляду заперечень до акту перевірки від 29.12.10, відповідач повідомив, що вніс зміни до акту перевірки.

На підставі порушень відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 20.01.11 №0000422301/0 про донарахування податку на прибуток у сумі 7485,00грн. та штрафних санкцій у сумі 1871,25грн., №0000412301/0 про донарахування податку на додану вартість у сумі 5988,00грн. та штрафних санкцій у сумі 1497,00грн., № 0000432301/0 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 3290,00грн. за березень 2010 року, у зв'язку з чим застосовані штрафні санкції у розмірі 822,50грн. та №0000291701/0 про донарахування податку з доходів найманих працівників у сумі 16300,89грн. та штрафних санкцій у сумі 4075,22грн., №0000442301 про нарахування суми штрафних санкцій у розмірі 25190,80грн. за порушення п. 2.11 п.2, п.п. 3.10., п.п. 3.12 п. 3 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» .

Судом встановлено, що згідно акту перевірки, відповідачем було зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат за період з 01.10.08 по 30.09.10 в сумі 29940,00грн., у тому числі: за 1 квартал 2010 року 16450,00грн. та за 2 квартал 2010 року 13490,00грн., сформованих за рахунок господарських відносин позивача щодо придбання товарів з ПП «Продстроймаркет».

Відповідачем вказується, що до складу валових витрат позивачем віднесені витрати з придбання товарів у постачальників, які на дату перевірки мають статус інший за «0».

Відповідно до акту перевірки, відповідачем встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 5988,00грн., у тому числі: за квітень 2010 року 5988,00грн., у березні 2010 року зменшено від'ємне значення 26 строки на 3290,00грн.

При проведенні перевірки встановлено, що у актах виконаних робіт (послуг) не відображено, куди саме ПП «Продстроймаркет»перевозив ТМЦ, в якому об'ємі виконувались послуги з перевезення вантажу, а також не вказаний пункт відправлення та призначення з перевезення ТМЦ, відсутні товарно-транспортні накладні та згідно чому склалась сума сплати, конкретно в обємі яких наданих послуг.

Ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Також, висновком судово-економічної експертизи № 80, яка була проведена у суду першої інстанції, встановлено, що по взаємовідносинам з зазначеними в акті перевірки контрагентам, первинними документами бухгалтерського обліку підтверджується фактичне отримання товару, його оплата, а також його подальше використання в господарській діяльності, шляхом продажу іншим контрагентам, а саме: даними журналу ордеру по рахунку 6312 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», оборотно-сальдовою відомістю.

Крім того, експертом було досліджено накладні на отримання товару від постачальників позивача за 2010 рік, рух товарів, податкові накладні, а також досліджено розрахунки з покупцями позивача на підтвердження використання отриманого товару в господарській діяльності позивача.

Судом встановлено судом та підтверджується матеріалами справи спірні господарські відносини стосувались операцій з перевезення вантажу.

На підставі досліджених матеріалів експертом було зроблено висновок про непідтвердження первинними документами бухгалтерського обліку висновків Акту перевірки №21697/23-7/32361803 від 31.12.10 про завищення валових витрат.

Судова колегія погоджується з висновком суду, що висновок експерта є обґрунтованим та допустимим доказом про безпідставність висновків відповідача про завищення позивачем валових витрат в розмірі 29940,00грн.

Також, висновки про завищення позивачем податкового кредиту ґрунтуються так само як і по валових витратах, на відсутності реального здійснення господарських операцій з ПП «Продстроймаркет».

На підтвердження формування податкового кредиту, позивачем до податкового органу були надані податкові накладні, виписані контрагентом, платіжні доручення про перерахування позивачем грошових коштів на рахунки контрагента за укладеними договорами, а також надані видаткові накладні, які свідчать про відвантаження товару контрагентами позивачу.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судом встановлено, що спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальника, податкових накладних на загальну суму 29939,17грн., у тому числі ПДВ 5987,83грн., які є належним чином оформленими.

Суми ПДВ, включені до складу податкового кредиту були фактично сплачені в ціні товару.

Обґрунтованість формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по контрагенту ПП «Продстроймаркет»також була підтверджена висновком судово-економічної експертизи №80 відповідно до документів первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач та його контрагенти були платниками податку на додану вартість.

Судова колегія погоджується з думкою суду, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Також, зазначені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії та практикою Європейського Суду з прав людини.

Судом було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що товар від контрагентів позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними, сплатив вартість товару, втому числі ПДВ, що підтверджується платіжним дорученнями та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності, що також підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 80.

З урахуванням викладеного та відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, колегія суддів погоджується з висновком суду, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість», засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Відповідно до статей 204, 205 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з акту перевірки, позивачем, в порядку Цивільного кодексу України, були укладені договори та здійснені відповідні розрахунки з контрагентом.

З наведених вище норм вбачається, що акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного чи іншого законодавства суб'єктами господарювання, в зв'язку з чим, діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок якого податкові органи повинні дотримуватись.

Відповідно до акту перевірки, відповідачем було надано оцінку нікчемності договорів, укладених між позивачем та контрагентом. Відповідач зробив висновки про нікчемність договорів без їх фактичного дослідження або без посилання на відповідне рішення про визнання таких договорів нікчемними.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Однак, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Таким чином, позивачем, під час формування податкового кредиту, було дотримані положення Закону України «Про податок на додану вартість».

З урахуванням, викладеного, судова колегія вважає, що суд дійшов до правомірного висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 5988,00грн.

За умови визнання необґрунтованим висновки відповідача щодо завищення валових витрат за 1-й та 2-й квартали 2010, та донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 7485,00грн., то також є необґрунтованим та протиправним є нарахування відповідачем сум штрафних (фінансових санкцій) в розмірі 1871,25 грн.

Таким чином, суд правомірно визнав протиправним повідомлення-рішення від 20.01.11 №0000422301/0 про донарахування податку на прибуток у сумі 7485,00грн. та штрафних санкцій у сумі 1871,25грн.

Враховуючи висновок суду про обґрунтованість формування позивачем податкового кредиту за період з 01.10.08 по 30.09.10 в сумі 10802671,00грн., судова колегія також погоджується з висновком суду про протиправність донарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ, як наслідок фінансових (штрафних) санкцій, у зв'язку з чим, правомірно визнав протиправним податкове повідомлення-рішення від 20.01.11 №0000412301/0 про донарахування податку на додану вартість у сумі 5988,00грн. та штрафних санкцій у сумі 1497,00грн., а також від 20.01.11 №0000432301/0 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 3290,00грн. за березень 2010 року та застосування штрафних санкцій у розмірі 822,50грн.

Крім того, відповідачем в акті перевірки було встановлено, що в порушення п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7 з урахуванням норм 3.4 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»- не утримано податку з доходу фізичної особи ОСОБА_3 з суми 93397,07грн. перерахованих коштів на картковий рахунок працівника, і не повернутих підприємству. Таким чином, занижено податкове зобов'язання в сумі 14009,56грн. та згідно п.п. 9.10.3, 9.10.4 п. 9.10 ст. 9 Закону донараховано 15% штрафу 15114,48грн.

Висновком №80 судово-економічної експертизи встановлено, що наданими на дослідження документами несвоєчасне повернення підзвітних коштів по ОСОБА_3 не підтверджується. Донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 14009,56грн. та штрафних санкцій в сумі 15114,48грн. наданими на дослідження документами не підтверджується. Розходження з даними акту 14009,56грн. та 15114,48грн. в бік зменшення утворилось за рахунок того, що в акті не враховані платіжні поручення по оплаті постачальникам через підзвітну особу ОСОБА_3 , суми по авансовим звітам якого відображені у зведеному бухгалтерському регістрі по рахунку 372.

Судова колегія погоджується з висновком суду, що висновок експерта є обґрунтованим та допустимим доказом про безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7 з урахуванням норм 3.4 ст. 4 та п.п. 9.10.3, 9.10.4 п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 20.01.11 №0000291701/0 про донарахування податку з доходів найманих працівників у сумі 16300,89грн. та штрафних санкцій у сумі 4075,22грн. є протиправним.

Також відповідачем, за порушення п. 2.11 п.2, п.п. 3.10., п.п. 3.12 п. 3 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», до позивача були застосовані штрафні санкції у сумі 25190,80грн., відповідно до рішення №0000442301.

Підпунктом 2.11 пункту 2 Положення встановлено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно п.п. 3.10, п.п. 3.12 п. 3 Положення прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості мають заповнюватися бухгалтером чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп'ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну. У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, що вносять або одержують готівку, забороняється. Приймання і видача готівки за касовими ордерами може проводитися тільки в день їх складання. Виправлення в касових ордерах та видаткових відомостях забороняються. У касових ордерах, які оформляються на загальну суму проведених підприємством касових операцій (видача готівки за видатковими відомостями, спеціальними платіжними засобами, здавання готівки до банку, отримання готівки з банку за чеком та оприбуткування її в касі тощо), реквізит «Одержав»або «Прийнято від»не заповнюється.

Під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей касир зобов'язаний перевірити: наявність і справжність на документах відповідних підписів, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника підприємства або осіб, які ним уповноважені; правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; наявність перелічених у документах додатків.

У разі невиконання хоча б однієї із зазначених вимог касир повертає документи для відповідного оформлення.

Касові ордери або видаткові відомості одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться відбиток штампа або напис «Оплачено» із зазначенням дати (число, місяць, рік).

У відповідності з діючим законодавством бухгалтерський облік являє собою упорядковане фіксування господарських операцій підприємства на підставі первинних документів у зведених бухгалтерських регістрах.

В Положенні про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.95 №88 містяться вимоги до первинних документів та зведених бухгалтерським регістрам.

В експертному висновку №80 зазначено, що облік розрахунків з підзвітними особами на підприємстві ведеться у відповідності з Наказом Мінфіну від 30.11.1999р. №291 «Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій»на субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами», сальдо субрахунку може бути як дебетовим, так і кредитовим.

При співставленні наданих картки рахунку по рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами»ТОВ «Компанія Краски»за період 4 квартал 2009 року, 01.01.09 - 30.09.10, 2009 рік, 1, 2, 3, 4 квартали 2009 року, 9 місяців 2009 року, 9 місяців 2009 року по підзвітній особі ОСОБА_3 з приходними касовими ордерами від ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5 встановлено, що по рахункам з підзвітною особою за даний період на кожен день відображено кредитове сальдо (заборгованість підприємства перед підзвітною особою). Досліджувались також авансові рахунки №3 від 31.10.08 та №1 від 31.10.08 по ОСОБА_3, при співставленні яких з первинними документами від постачальників ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5 встановлено, що приходні касові ордери відображені у авансовому звіті.

Враховуючи, що судом вже було встановлено, що відповідачем неправомірно донараховано податок з доходів найманих працівників у сумі 16300,89грн. та штрафні санкції у сумі 4075,22грн., то судова колегія погоджується з висновком, що рішення №0000442301 про нарахування суми штрафних санкцій у розмірі 25190,80грн. за порушення п. 2.11 п.2, п.п. 3.10., п.п. 3.12 п. 3 Положення «Про проведення касових операцій у національній валюті в Україні»є протиправним.

Виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення вимог.

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційна скарга без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.03.12 у справі № 2а-1323/11/12/0170 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.03.12 у справі № 2а-1323/11/12/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 вересня 2012 року.

Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко

Судді підпис Т.Р.Лядова

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко