Ухвала

від 18.09.2012 по справі 2а-10421/11/0170/24

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10421/11/0170/24

18.09.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горошко Н.П.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Лядової Т.Р.

секретар судового засідання Романенко Г.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоенергомонтаж 2004"- Дрібний Юрій Вікторович, довіреність № 1-2012 від 01.01.12,

представник відповідача, Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Коверко Ілона Сергіївна, довіреність № 16/9/10-0 від 20.08.12,

розглянувши матеріали справи № 2а-10421/11/0170/24 за апеляційною скаргою Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кащеєва Г.Ю. ) від 03.02.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоенергомонтаж 2004" (вул. Будівельників, буд.9, смт.Молодіжне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97501)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, буд.2, с.Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоенергомонтаж 2004" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000732301 від 31.05.11.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.02.12 у справі № 2а-10421/11/0170/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоенергомонтаж 2004" до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000732301 від 31.05.2011р. ДПІ в Сімферопольському районі, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоенергомонтаж 2004" на суму 1278573,75 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримтеплоенергомонтаж 2004" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 03 гривні 40 копійок.

Не погодившись з даною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні 25 вересня 2012 року з апеляційною скаргою не погодився, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 25 вересня 2012 року підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Сімферопольською міжрайонною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим Державної податкової служби була проведена планова виїзна перевірка позивача за період з 01.07.09 по 31.12.10.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 815/23-02/33266863 від 18.05.11.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоенергомонтаж 2004" не погодившись з висновками акту № 815/23-02/33266863 від 18.05.11 надало до ДПІ заперечення від 23.05.11 №25. Однак, у висновку від 27.05.11 №2119/10/23-02 на вказані заперечення ДПІ не змінила свого висновку та надіслала податкове повідомлення-рішення №0000732301 від 31.05.11 про сплату за основним платежем у сумі 1022859,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 255714,75 грн., застосованих за порушення п. 5.1 та п.5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями).

Не погодившись с даним повідомленням - рішенням позивач оскаржив його до Державної податкової адміністрації в АРК. Однак , Державна податкова адміністрація в АРК в своєму рішенні про результати розгляду первинних скарг від 05.08.11 №2888/10/25-023 залишила податкове повідомлення-рішення № 0000732301 від 31.05.11 у силі.

Судом встановлено, що підставою донарахування позивачу по даній справі податку на прибуток, а й відповідно штрафних санкцій, є покладений висновок ДПІ в Сімферопольському районі щодо нікчемності правочинів, вчинених позивачем із певними контрагентами, адже, на думку відповідача, такі правочини не спричиняють реального настання правових наслідків.

Як вбачається з акту перевірки та з документів, які знаходяться у матеріалах справи, на виконання умов таких договорів позивач по даній справі отримав від контрагентів видаткові та податкові накладні, які були досліджені судом, як й надані відповідачу платіжні доручення, досліджені експертом при проведенні судово-економічної експертизи у суді першої інстанції.

Так, згідно зазначеного експертного висновку, господарські операції позивача з ПП „Авакс-2006", ТОВ „Ціль-Інвест", ТОВ „Акеріт", ТОВ „Ковенант", ТОВ „Білдальянс", ТОВ „ДССТРОЙ", ПП „Базис Торг", ТОВ „БФ „Елефант", ТОВ „ТК Сігма Груп" підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами: платіжними дорученнями, виписками банків, аналітичними відомостями бухгалтерського обліку, прибутковими накладними, актами приймання виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2) в повному обсязі на суму 4 902 457,36 грн. за поставлені позивачеві контрагентами ТМЦ (послуги, роботи).

Таким чином, враховуючи той факт, що господарською операцією є діяльність будь-якої особи, направленої на отримання доходу, яка відображається в бухгалтерському обліку первинними документами, такими, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її дійсність та повинні мати обов'язкові реквізити відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", то зважаючи на надані позивачем первинні бухгалтерські документи по оспорюваним господарським операціям, судова колегія погоджується з думкою суду, що висновки ДПІ в Сімферопольському районі є помилковими.

Також, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували недійсність податкових накладних та фіктивність проведених позивачем господарських операцій в розрізі їх безтоварності.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, валовими витратами виробництва та обігу визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - п. 5.7 цієї статті.

Нормами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зважаючи на наведені законодавчі приписи, а також на те, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат вартість придбаних у контрагентів ТМЦ (послуг, робіт) формування ним податкового кредиту на підставі отриманих від постачальників податкових накладних правомірно визнано судом та таким, що відповідає вимогам положень ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення й в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00 № 2181-III.

Також, відповідачем допущені арифметичні помилки при складанні акту перевірки, у зв'язку з чим розбіжності в частині формування валових витрат становлять відповідно до висновку експерту 6054,96 грн., в тому числі й ПДВ в сумі 1513,74 грн. Отже, як наслідок були помилково донараховані суми податку на прибуток, які були покладені в основу податкових повідомлень-рішень, тобто зазначене є безумовною підставою для їх скасування.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського Кодексу, який набрав чинності 01.01.04, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Також, положення статей 207 та 208 Господарського кодексу слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані у статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення на користь держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Разом з тим, необхідною передумовою для встановлення факту нікчемності угоди є встановлення умислу сторони або сторін за такою угодою.

Відповідно до ст. 24 КК України наявність умислу визначається на підставі усвідомлення особою або особами суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Щодо наявності умислу юридичної особи, то він визначається як умисел посадової особи або особи, яка була уповноважена діяти від імені юридичної особи. Разом з тим, наявність або відсутність умислу має встановлюватися або вироком суду, або відповідними висновками, зробленими за наслідком порушення кримінальної справи, що може бути покладено в основу судового рішення про застосування наслідків нікчемної угоди, що передбачені положеннями ч. 1 ст. 208 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою про скасування постанови про порушення кримінальної справи від 08.09.11, прийнятої прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції при здійсненні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури АР Крим, постанова старшого слідчого СВ ПМ ДПА в АР Крим від 18.08.11 про порушення кримінальної справи за ч. 3 ст.212 КК України стосовно директора ТОВ „Кримтеплоенергомонтаж 2004" ОСОБА_5 була скасована як така, що ґрунтується на припущеннях. Крім того, в мотивувальній частині постанови зазначено, що дослідчою перевіркою не здобуто відомостей, які б вказували на ухилення від сплати податків.

Виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційна скарга без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.02.12 у справі № 2а-10421/11/0170/24 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.02.12 у справі № 2а-10421/11/0170/24 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 вересня 2012 року.

Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко