Рішення

від 18.09.2012 по справі 1306/6086/2012

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1306/6086/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 вересня 2012 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючого - судді Івасівки А.П.

при секретарі - Грабар Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Консул»(ЄДРПОУ 31416746, м. Дрогобич, вул. Бориславська,76) про визнання договору на пайову участь у будівництві недійсним, стягнення коштів -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася до суду до відповідача із позовом ( з врахуванням заяви в поряду ст. 31 ЦПК України), в якому просить визнати недійсним договір на пайову участь у будівництві, укладений 01.07.20007 року між нею та Приватним підприємством «Консул», стягнути з останнього на її користь 152850 грн., судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 01.07.2007 року між нею та відповідачем в особі директора Макуха З.С. було укладено Договір на пайову участь у будівництві, згідно умов якого вона зобов'язувалася фінансувати будівництво житла за рахунок власних коштів, у спосіб пайової участі у будівництві, а ПП. «Консул»- прийняти таке виконання, здати будинок в якому буде розміщено вказане житло в експлуатації до 31.12.2008 року, а також передати їй у власність об»єкт нерухомості -житлову квартиру та всі документи на неї. На виконання взятих на себе зобов'язань по договору в період з 02.07.2007 року по 20.05.2009 року вона інвестувала в будівництво 152850 грн, які були перераховані на рахунок відповідача, що підтверджується доданими квитанціями. Однак, відповідач не вжив належних заходів для виконання своїх обов'язків, а саме : у визначений в договорі термін будинок в експлуатацію не здав, а відтак об»єкт нерухомості (житлову квартиру) та документи на неї їй не передав.

Поряд з тим, вважає такий договір недійсним, так як має місце будівництво житла за рахунок коштів фізичної особи, у спосіб пайової участі у будівництві і дані правовідносини повинні б були регулюватися законодавством України щодо інвестиційної діяльності з врахуванням вимог Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»чого не було вчинено.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, дала пояснення, які по суті, змісту відповідають, викладеному у позовній заяві. Додатково пояснила, що всі намагання її довірительки врегулювати спір мирним шляхом не дало позитивного результату, Макуха З.С.- директор ПП. «Консул»лише обіцяв повернути її кошти. Фактично на даний час спірний будинок відповідачем не зведено. Просила позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, не повідомивши причин своєю неявки, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, подавши письмове заперечення на позов, в якому посилається на те, що між сторонами не визначено прямого обов»язку відповідача збудувати та передати позивачці квартиру за спірним договором. Вважає, що даний договір не підписаний уповноваженою особою ПП. «Консул», що свідчить про його не укладення. В позові просить відмовити.

Визнавши неявку представника відповідача неповажною, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Матеріалами справи встановлено, що 01 липня 2007 року між ОСОБА_1 (пайовик) та П.П. «Консул»(ЄДРПОУ 31416746, м. Дрогобич, вул. Бориславська,76.) було укладено договір на пайову участь у будівництві (а.с.3-4), згідно якого пайовик зобов'язується здійснити фінансування будівництва житла за рахунок власних коштів у спосіб пайової участі у будівниці, а підприємство прийняти пайовика у пайове будівництво житлового багатоквартирного будинку за адресою -АДРЕСА_1 шляхом фінансування пайовиком цього будівництва. Також передбачений певний порядок фінансування такого (п.3.4.). Строк закінчення такого будівництва 31.12.2008 року. Пунктом 2.1. підприємство зобов'язалось передати пайовику у власність упорядковану квартиру, хоч не визначено яку саме.

Посилання відповідача в своєму заперечені на позов (невідомо якою уповноваженою особою заперечення підписане, про що не надано підтверджуючих документів про таке) про те, що спірний договір підписаний не уповноваженою особою не обґрунтовано, не надано документального підтвердження такому, не вказано ким такий мав бути підписаний.

На виконання такого договору ОСОБА_1 було передано 152850 грн. (квитанції №24 від 02.07.2007 р., №44 від 25.12.2007 р., №17 від 03.07.2008 р.,№19 від 08.10.2008р.,№13 від 01.08.2008 р., №14 від 20.05.2009 р., та рахунки -№41 від 07.10.2008 р., №33 від 01.08.2008 р., №42 від 20.05.2009 р., а.с.5-11).

Чинний ЦК України не передбачає договору про пайову участь, що укладеться між фізичною особою та забудовником про залучення коштів фізичних осіб для фінансування будівництва. Статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівною діяльності»передбачено укладення договору про пайову участь лише у розвитку інфраструктури населеного пункту і укладається він між замовником та органами місцевої влади

Отже, вбачається, що насправді сторони вчинили договір про інвестиційну діяльність, тому правовідносини і договори між сторонами повинні відповідати і регулюватися відповідними нормативними актами, а саме Законом України «Про інвестиційну діяльність»від 18 вересня 1991 р. № 1560-ХІІ та Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»від 19 червня 2003р. № 978-ІУ.

Згідно зі ч.3 ст. 4 Закону «Про інвестиційну діяльність» інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об'єктів визначаються виключно законами.

Встановлено, що зазначеного фонду фінансування будівництва утворено не було, чим порушувалося право інвестора на певний контроль та певну гарантію безпечності його внесків при виникненні негативних випадків.

Крім цього закону , сторонами не додержано обов'язкових умов будівництва житла, визначених у Законі «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», статтею 1 якого визначено, що цей Закон встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування масового будівництва житла та особливості управління цими коштами.

Сторонами не дотримані обов'язкові вимоги ст. ст. 9, 10, 18 Закону «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»до цих правовідносин і судом встановлено, що правочини, які сторони вчинили насправді, не відповідають вимогам законів, що їх регулюють та, відповідно до ст. 215 ЦК України , визнані судом недійсними.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право.

Вказаний договір укладений з порушенням ч. 1 ст. 203 , ч. 1 ст. 215 ЦК України , що є підставою для визнання недійсності правочину та недодержання в момент його вчинення вимог чинного законодавства.

Згідно п. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не мав права безпосередньо залучати кошти від фізичної особи для житлового будівництва та брати їх в управління, уклавши даний договір про пайову участь у будівництві, він на незаконних підставах одержав від позивачки кошти в розмірі 152850 грн.; спосіб захисту порушеного права позивач визначив обґрунтовано, а тому слід захистити таке відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України шляхом визнання Договору про пайову участь в будівництві від 01 липня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП. «Консул»недійсним та стягнути з останнього кошти в розмірі 152850 грн. на користь позивачки.

Окрім цього, у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір»з відповідача в дохід держави слід стягнути 1528,5 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 10-11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити .

Визнати недійсним Договір про пайову участь в будівництві від 01 липня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Консул»(ЄДРПОУ 31416746, м. Дрогобич, вул. Бориславська 76, Львівської області).

Стягнути з Приватного підприємства «Консул»(ЄДРПОУ 31416746, м. Дрогобич, вул. Бориславська, 76, Львівської області) 152850 грн. платежів в користь ОСОБА_1 та 1528,5 грн. судового збору в дохід держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення -з дня отримання такого.

Суддя А.П. Івасівка