Постанова

від 12.04.2010 по справі 2а-7328/09/12/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 квітня 2010 р. 11:51 Справа №2а-7328/09/12/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі судового засідання Тарасовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Квадр» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі АР Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участі представників сторін:

від позивача - Харінка Олександр Іванович, довіреність № 2062від 05.06.09;

від відповідача - Мартинов Дмитро Анатолійович, довіреність № 3906/10/10-0 від 15.07.09;

Суть спору: Приватне підприємство «Квадр» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі АР Крим (далі - ДПІ в м. Сімферополі, відповідач) про:

- визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 27.05.2009 № 0000162301/0 за порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» про нарахування податку на прибуток у розмірі 36920,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 12119,70 грн.;

- визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 27.05.2009 № 0000172301/0 за порушення Закону України «Про податок на додану вартість», про нарахування податку на додану вартість у розмірі 2280,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 4981,70грн.;

- визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 27.05.2009 № 0001581700/0 за порушення Закону України «Про податок з прибутків фізичних осіб», про нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1668,74 грн. та про застосування штрафних санкцій у розмірі 3337,48 грн.

Позов мотивовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» , «Про податок з доходів фізичних осіб».

Ухвалами Окружного адміністративного суду від 11.06.2009 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті справи, просив задовольнити уточненні позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, наведених в письмових запереченнях від 27.07.2009 (а.с.165), відповідно до яких пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі акту перевірки № 83/23-1/2320181, яким встановлені порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразились у безпідставному віднесенні до валових витрат за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 суми 147393,00 грн. витрат, пов'язаних з оформленням кредиту на здійснення передплати за товари від ТОВ «Українська компанія «Кроніка-плюс», отримання яких не підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку позивача. Отже, оскільки кошти, отримані в кредит були витрачені не на здійснення господарської діяльності позивача, витрати, пов'язані з оформленням кредиту та оплатою відсотків банку, не можуть бути віднесені до валових витрат.

Крім того, представник відповідача пояснив, що підчас проведення перевірки було встановлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ суми по операціям за січень та лютий 2008 року з ТОВ «Крименерго», листопад 2008 - з ТОВ «Атан-Крим» у зв'язку з порушенням у заповненні податкових накладних та не відповідності їх вимогам законодавства.

Також в ході перевірки було встановлено порушення з боку позивача порядку застосування податкової соціальної пільги 7-мі працівникам позивача, оскільки підчас проведення перевірки не було надано заяв від працівників, оформлених за формою, встановленою центральним податковим органом.

Представник відповідача пояснив, що порушення, зафіксовані в акті перевірки відповідають дійсності, документам первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Зазначені висновки, на думку позивача, не відповідають дійсності, не є підтвердженими відповідними доказами і здійсненні з перевищенням повноважень податкового органу.

Під час судового розгляду було допитано в якості свідка Головного податкового ревізора-інспектора, якій проводив перевірку ОСОБА_4.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.10.2009 було призначено по справі судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, у зв'язку з чим провадження по справі було зупинено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.10.2009 за клопотанням позивача по справі було вжито заходів забезпечення позову шляхом заборон до набранням рішенням по справі № 2а-7328/09/12/0170 законної сили вчиняти передбачені законодавством України, зокрема Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» дії щодо погашення податкового боргу платника податків Приватного підприємства «Квадр», сформованого за податковими повідомленнями рішеннями № 0000162301/0 від 27.05.2009 та №00001581700/0 від 27.05.2009р., в примусовому порядку шляхом продажу активів, що перебувають у податковій заставі на підставі першої податкової вимоги за № 1/80 від 10.06.2009.

У зв'язку з надходженням 22.01.2010 до експертного висновку по справі від 30.12.2009 № 2696, Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.01.2010 провадження по справі було поновлено.

Протягом судового розгляду сторони наполягали на своїх доводах та запереченнях.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами є справою адміністративної юрисдикції і його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Квадр» є юридичною особою, державну реєстрацію якого проведено державним реєстратором Кіровської районної державної адміністрації 19.03.2003, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 544799 , ідентифікаційний код 23201801 (а.с.87).

Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ Кіровському районі АР Крим , що підтверджується довідкою від 05.03.2009 № 180 (а.с.85).

Відповідно до свідоцтва № 00628611 позивач є платником податку на додану вартість з 12.09.2003 (а.с.86).

Відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на підставі направлення від 17.04.2009 № 14/23-01 та від 06.05.2009 № 17/23-1 посадовими особами ДПІ Кіровському районі проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008. За результатами перевірки складено акт від 15.05.2009 № 83/23-01/232018101 (а.с.13), за висновками якого встановлено порушення:

- п.5.1., п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.3 п. 5.3, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.2.2. п.8.2, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/91-ВР зі змінами та доповненнями, у зв'язку з чим вибірковою перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період, що перевірявся встановлення його заниження в усім 36920,00 грн.

- абз. «е», «ж» пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037 (далі - Порядок №165), у зв'язку з чим встановлення заниження податку на додану вартість в сумі 333561,00 грн. та завищення в сумі 331281,00 грн.;

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.7.1 ст. 7, п.п.4.2.9 п.4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 23.05.2003 № 889-ІV зі змінами та доповненнями, у зв'язку з чим встановлення заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 1668,74 грн.

На підставі цього акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 27.05.2009 № 0000162301/0 про нарахування податку на прибуток у розмірі 36920,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 12119,70 грн.;

- від 27.05.2009 № 0000172301/0 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 2280,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 4981,70грн.;

- від 27.05.2009 № 0001581700/0 про нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1668,74 грн. та про застосування штрафних санкцій у розмірі 3337,48 грн.

Судом встановлено, що висновки відповідача щодо заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток ґрунтуються на зафіксованому в Акті перевірки № 83/23-01/232018101 завищені валових витрат в порушення п.5.1., п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.3 п. 5.3, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.2.2. п.8.2, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встанавлює, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності , бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку.

У п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Відповідно до п.п.5.3.3. п. 5.3 ст. 5 вказаного закону не включаються до складу валових витрат витрати на: сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Для платників податку на прибуток підприємств, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва (обігу) входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до валових витрат такого платника податку.

У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість.

В Акті перевірки відповідачем встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 04.1 Декларації «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 4.11 за 1-й квартал 2008 року в сумі 155,00 грн. , які понесені з придбання товарно-матеріальних цінностей (канцтоварів) від ПП «Чауш згідно товарного чеку б/н від 21.01.2008 на загальну суму 54,00 грн.(без ПДВ) та послуг з вивезення сміття від ЖКС Первомайської сільської ради згідно до квитанції до прибуткового касового ордеру від 21.01.2008 на суму 100,00 грн. відповідач зазначає, що вказані витрати не пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки в товарному чеку на суму 54,00 грн. отримувачем товару є інший cуб'єкт КП «Хсмет», а в квитанції до прибутоковго касового ордеру на суму 100,00 грн. платником послуг є фізична особа ОСОБА_6 Також при перевірці було враховано авансовий звіт від 21.01.2008 року № 1 ОСОБА_6 на суму 155,00 грн.

Під час експертного дослідження, експертом не було встановлено наявність документів первинного бухгалтерського обліку. Які б спростовували висновки акту перевірки.

Також відповідачем зафіксовано завищення задекларованих показників у рядку 04.1. Декларації «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» в сумі 147393,00 грн., в тому числі: за 1-й квартал 2008 - в розмірі 19912,00 грн., в 1-му півріччі 2008 - в розмірі 43148,00 грн., за 9 місяців 2008 в розмірі 42527,00 грн., за 2008 - в розмірі 41806,00 грн., що були понесені на сплату відсотків банку по банківському кредиту та у зв'язку з оформленням кредиту.

Судом встановлено, що між ПП «Квадр» та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі - банк) укладено кредитний договір № 012/02-4/45-08 від 13.03.208 р., відповідно до якого Банк відкриває невідновлюванну кредитну лінію а розвиток бізнесу в розмірі 1000000,00 грн. на умовах його забезпечення, цільового використання, повернення та плати за користування (п.3.1. Договору).

На виконання умов кредитного договору укладено договір поруки № 012/02-4/45-08-1 від 13.03.2008 року, відповідно до якого поручителем кредитора виступає фізична особа - ОСОБА_8 .

26.03.2008 року між банком та позивачем укладено договір іпотеки , відповідно до якого предметом іпотеки є нерухоме майно-комплекс, розташований за адресою: Кіровський р-н, с. Первомайське, вул.. Леніна, буд. 1-б, що включає будівлю АЗС (площею 50,3 кв.м) , навіс, пале сховище, вбиральню, Відповідно до угоди про переоцінку предмету іпотеки від 13.03.2008 р. заставна вартість предмету склала - 1754000,00 грн.

Майно яке було предметом застави було застраховано ЗАТ «Страхова Компанія «Кредо класік» відповідно до договору добровільного страхування майна, що є предметом застави № 002083/2202/0000618 від 31.03.2008р., який було визначено розмір загального річного страхового платіжа в сумі 5262,00 грн.

На виконання умов кредитного договору № 012/02-4/45-08 на рахунок ПП «Квадр» у Кримський республіканський дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» № 2600915693 була перерахована сума кредитних коштів в розмірі 1000000,00 грн., про що свідчить виписка з банку.

На думку відповідача безпідставність віднесення до складу валових витрат вказаних коштів обумовлена тим, що сума кредиту, отримана позивачем в розмірі 1000000,00 грн. була перерахована позивачем 31.03.2008 на адресу ТОВ «Українська компанія «Кроніка- плюс»(ЄДРПОУ 35140405) згідно платіжного доручення від 31.03.2008 №107 в якості передоплати за будівельні матеріали, що підтверджується також податковою накладною та витратною накладною, підписані директором ТОВ «Українська компанія «Кроніка-плюс» ОСОБА_9 ,при цьому остання за даними відділу податкової міліції м. Феодосії за юридичною адресою не знаходиться , податкову звітність не надає, порушено кримінальну справу № 1077320042 за фактами придбання невстановленими особами з цілью реалізації умислу на ухилення від сплати податків.

Крім того, відповідач в акті перевірки зазначив, що позивачем не було при перевірці доведено факт транспортування товару від ТОВ «Українська компанія «Кроніка-Плюс», передачі товару ПП «Квадр».

Враховуючи відсутність не підтвердження реального здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Українська компанія «Кроніка-плюс», відповідач зробив висновок про невіднесення до господарської діяльності позивача витрат, пов'язаних з оформленням банківського кредиту та сплатою відсотків по вказаному кредиту.

Проведеним по справі експертним дослідженням було встановлено, що за даними бухгалтерського обліку ПП «Квадр « по дебету рахунку 311 «Поточний рахунок» в березні 2008 року відображена сума отриманого кредиту в розмірі 1000000, 00 грн.. По дебету рахунку 601 «Короткострокові кредиту банків в національній валюти» за період квітень - грудень 2008 р. відображені суми погашення в розмірі отриманого кредиту. (а.с.176) .

Відповідно до наданих на експертизу первинних бухгалтерських документів (платіжних доручень, квитанцій, виписок банку, авансових звітів) за період 01.01.2008-31.12.2008р. ПП «Квадр» було здійснено витрати на отримання кредиту та на виплату відсотків по кредиту в сумі 146486,89 грн. ( в тому числі поквартально відображені в додатку № 1 до експертного висновку), що відображено в журналах -ордерах по рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами), за березень 2008 р. та по рахунку 311 «Поточний рахунок»за період квітень-грудень 2008 р.

Відповідно до бухгалтерського обіку ПП «Квадр» за період 01.01.2008-31.12.2008 витрати на отримання кредиту на виплату відсотків по кредиту -відображено в сумі 147393,33 грн,, а саме: - по дебету рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» Кредиту рахунок 301 «Каса» в березні 2008 р. відображена сума 204980,22 грн., в тому числі 19912,00 грн. - витрати на отримання кредиту; по дебету рахунку 93 «Витрати на збут» з кредиту рахунку 684 «Розрахунки на виплату відсотків за кредит» в сумі 127481,33 грн.

В квітні 2008 року ТОВ «УК Кроніка-плюс» була виписана накладна від 30.04.2008 № 340 на суму 1000000,00 грн., отримувачем товару є ПП «Квадр» через ОСОБА_10 за довіреністю від 30.04.2008 ЯМЕ № 198430, що відображено по кредиту рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за квітень 2008. Також експертом було досліджено акти, затверджені засновником ПП «Квадр», на використання матеріальних цінностей при реконструкції АЗС в с. Семісотка Ленінського району на загальну суму 1013774,00 грн. (в тому числі - 100000,00 грн. будівельні матеріали), відповідно до яких вищевказані суми віднесено на збільшення балансової вартості АЗС за адресою : Ленінський р-н, с. Семісотка, вул. Степова, 1а.

Суд також враховує, що відповідно до довідки АБ № 055023 (а.с.88) до основних видів діяльності позивача за КВЕД відноситься роздрібна та оптова торгівля паливом.

Отже, експертом встановлено, та з висновком якого погоджується суд, що витрати, понесені у зв'язку з придбанням товару від ТОВ «УК «Кроніка -плюс» на суму 1000000,00 грн.,пов'язані з господарською діяльністю позивача та підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку позивача.

Суд зауважує, що експерт в своєму висновку припустив те, що договір між позивачем та ТОВ «УК «Кроніка-плюс» не визнано недійсним в судовому порядку.

Суд також зазначає, що відсутність оформленого в письмовому вигляді договору, а також документів щодо транспортування товару від ТОВ «УК «Кроніка-плюс» за умови відображення в бухгалтерському обліку понесених витрат, отриманого товару та використання його в господарські діяльності, не могло вплинути на висновки податкового органу про відсутність господарських операцій між ТОВ «УК «Кроніка -плюс» та позивачем.

Щодо посилання представника відповідача на порушення позивачем норм Закону України «Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999, № 996-XIV суд зазначає наступне. Згідно ст. 3 цього Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 9 зазначеного Закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Отже зазначений закон визначає вимоги саме до документів бухгалтерського обліку, а не податкового.

За своїм змістом норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Крім того, суд зазначає, що витрати, висновок про завищення яких зробив відповідач стосуються не безпосередньо операцій з ТОВ «УК «Кроніка-плюс» а витрат, пов'язаних з оформленням кредиту та виплатою відсотків по кредиту.

Судом встановлено та підтверджується довідкою від 07.09.2009 (а.с.187), що кредит, отриманий в КРД «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 100000,00 грн., виданий на розвиток бізнесу, отже понесені позивачем витрати відповідають господарські діяльності позивача та обґрунтовано віднесені позивачем до складу валових витрат.

Відповідно до акту перевірки відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем показників рядку 07 Декларації «Сума амортизаційних відрахувань» за 1-й квартал 2008 на 134,00 грн., який ґрунтується на тому, що позивачем необґрунтовано віднесено до 2-ї групи основних фондів ТРК «Шельф-200», що придбана в 1-му кварталі 2006 та використовується на АЗС( первісна вартість - 81466,67 грн., остаточна вартість станом на 01.01.2008 -53450,28 грн.).

На думку відповідача вартість вказаних основних фондів повинна бути віднесена до 3-ї групи.

Відповідно до п.8.2.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутків підприємств» основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Проведеним у справі експертним дослідженням встановлено, що ТРК «Шельф-200» є устаткуванням, у зв'язку з чим позивачем правомірно віднесено до 2-ї групи основних фондів.

Експертом встановлено, що амортизаційні відрахування позивача за 1-й квартал 2008 року відповідно до документів первинного бухгалтерського обліку складають 5147,85 грн., що відповідають задекларованій сумі.

Таким чином, відповідно до встановлених обставин, підтверджених експертним висновком відповідачем необґрунтовано донараховано податок на прибуток в розмірі 36823,00 грн., втому числі по періодам :

-1-й квартал 2008 - 2978,00 грн.;

- 1-е півріччя 2008 - 15765,00 грн.;

-9 місяців 2008 - 26372,00 грн.;

- 2008 рік - 36823,00 грн.

Відповідно до пп. 17.1.3 пп. 17.1.6-1 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 № 110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. за № 268/5459 (п. 2.8) недоплата - заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткову необґрунтованість визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток,суд вважає також, що необґрунтованим є нарахування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 12083,70 грн.

За таких обставин, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Кіровському районі АР Крим від 27.05.2009 № 0000162301/0 в частині нарахування податку на прибуток у розмірі 36823,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 12083,70 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості нарахування податкових зобов'язань та штрафних(фінансових) санкцій з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Висновки відповідача щодо заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2280,00 грн. ґрунтуються на встановлені завищення податкового кредиту з ПДВ за січень, лютий, серпень, жовтень 2008 року в сумі 333561,00 грн. та заниження податкового кредиту з ПДВ за вересень та листопад 2008 року в сумі 331281,00 грн.(а.с.30).

Так, відповідачем зазначено, що позивачем сформовано податковий кредит за рахунок операцій з ВАТ «Крименерго» (податкові накладні від 18.01.2008 № 356/53 на загальну суму 361,69 грн. (в тому числі й ПДВ - 60,28 грн.), від 29.08.2008 № 967/53 на загальну суму 1000,00 грн.( в тому числі ПДВ - 166,67 грн.)), оскільки вказані накладні не містили найменуванні, кількість (обсяг, об'єм ) та ціну поставки товаро-матеріальних цінностей, які придбалися. При цьому ксерокопії податкових накладних було долучено до акту перевірки.

Крім того, відповідачем зазначено, що позивачем необґрунтовано включено до складу податкового кредиту з ПДВ за листопад 2008 суму 2053,00 грн. по операціям з придбання товарно-матеріальних цінностей (бензину А-80) в кількості 2800 тис.л від ТОВ «Атан-Крим» згідно податковій накладної від 21.11.2008 № 18431/3, оскільки на момент перевірки вказана накладна не містила печатки платника податку на додану вартість -покупця, що виписував податкову накладну.

Також, відповідачем було зроблено висновок про завищення податкового кредиту з ПДВ за серпень та жовтень 2008 року в сумі 166667,00 грн. та заниження податкового зобов'язання з ПДВ за вересень та листопад 2008 року в сумі 166667,00 грн. за рахунок операцій по придбанню будівельних матеріалів (податкова накладна від 31.03.2008 № 247/1, накладна від 20.04.2008 № 340, платіжне доручення від 31.03.2008 № 107).

Судом встановлено, що висновки податкового органу про заниження позивачем суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість обґрунтовані порушенням абз. «е», «ж» пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168, п. 18 Порядку №165.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п.7.2.1. ст. 7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками, в тому числі:

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи (а.с.182,183), що на перевірку позивачем дійсно було надано податкові накладні, виписані ВАТ «Крименерго», які не відповідають зазначеним положенням Закону.

Експертом було досліджено податкові накладні, виписані ВАТ «Крименерго» в яких містились всі необхідні відомості, копії яких долучено до адміністративного позову (а.с. 135,136).

Разом з тим суд зазначає, що при перевірці було встановлено, що податкові накладні від 18.01.2008 № 356/53 на загальну суму 361,69 грн. (в тому числі й ПДВ - 60,28 грн.), від 29.08.2008 № 967/53 на загальну суму 1000,00 грн.( в тому числі ПДВ - 166,67 грн.)), які були надані на перевірку перевіряючим, на підставі яких було сформовано податковий кредит дійсно не містили найменуванні, кількість (обсяг, об'єм) та ціну поставки товаро-матеріальних цінностей, які придбалися, що унеможливлює ідентифікацію об'єкта, стосовно якого було здійснено операцію, у зв'язку з чим суд вважає правомірними висновки відповідача щодо безпідставного включення до складу податкового кредиту з ПДВ 528,36 грн.

Суд також враховує, що подані до позову податкові накладні свідчать про виправлення допущених помилок після проведення перевірки, та не може вплинути на правомірність висновків відповідача.

Щодо податкової накладної від 21.11.2008 № 18431/3, виписаної ТОВ «Атан-Крим» суд також погоджується, що на час перевірки не вказаній накладній було відсутня печатка контрагента позивача (а.с.184), проте недотримання порядку, встановленого частиною 2 підпункту 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону, при існуванні незначних недоліків в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обгрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій. Таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, не дивлячись на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, при умові, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем в якості підстав для зменшення податкового кредиту з ПДВ суми 2053.33 грн. по операціям з ТОВ «Атан-Крим» було тільки відсутність печатки продавця, суд вважає такий висновок необґрунтованим.

Щодо висновків про завищення податкового кредиту з ПДВ по операціям з ТОВ «Українська компанія «Кроніка-плюс» на суму 166666,67 грн. суд зазначає наступне.

Судом встановлено, та підтверджується експертним висновком, що податкова накладна від 01.08.2008 № 247/1 отримана від ТОВ «Українська компанія «Кроніка плюс» в серпні 2008, що підтверджується Реєстром отриманих податкових накладних.

Перерахування коштів на адресу ТОВ «Українська компанія «Кроніка плюс», втому числі й суми ПДВ не заперечується відповідачем по справі, що підтверджується Актом перевірки

Позивачем в серпні 2008 року суму ПДВ за вказаною податковою накладною включено до складу податкового кредиту з ПДВ в розмірі 166666,67 грн., в вересні 2008 року зазначена сума була відкорегована та включена до складу податкового кредиту в жовтні 2008, в листопаді 2008 року вказана сума була виключена зі складу податкового кредиту.

Згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту,на момент перевірки платника податку.

Враховуючи викладене, суд вважає необгрнутованими висновки відповідача про завищення та відповідно заниження податкового кредиту з ПДВ на суму 166666,67 грн.

Таким чином, сума ПДВ необґрунтовано нарахована відповідачем відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення -рішення складає 2053,00 грн., відповідно сума штрафни(фінансових) санкцій - 4663,90 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та часткового скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Кіровському районі АР Крим 27.05.2009 № 0000172301/0 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2053,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 4663,90грн.

Перевіряючи правомірність донарахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб судом встановлено наступне.

Відповідно до акту перевірки відповідачем зроблено висновок про заниження податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1668,74 грн. у зв'язку з порушенням п.п.6.3.2. п.6.3. ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині утримання податку з доходів фізичних осіб, нарахованого (сплаченого) по 7-мі працівникам, які прийняті в 2008 році (до нарахованих(виплачених) доходів застосована соціальна пільга без належних документів , а саме: без заяв по формі, визначеної центральним податковим органом): ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_5

Внаслідок вказаного порушення на думку відповідача позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 1390,35 грн.

Крім того, відповідачем зазначено, що позивачем порушено п.п.4.2.9 п.4.2 ст. 4 та п.3.2 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізчинних осіб» в частині не включення до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_16 та ОСОБА_23 , дохід, отриманий від працедавця як додаткове благо за медичний огляд працівників, оскільки ця пільга застосовується до допомоги на лікування та медичне обслуговування, та надається за рахунок чистого прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства - працедавця та не повинна включатись до складу валових витрат.

Внаслідок зазначеного порушення відповідачем зроблено висновок про заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 278,39 грн.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

До загального місячного оподатковуваного доходу включаються в тому числі дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті) (п.п.4.2.9 п.4.2. ст.4 Закону).

Стаття 6 Закону встановлює перелік податкових соціальних пільг, в тому числі з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах: 6.1.1. у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку (п.6.1.1 ст. 6 Закону)

Згідно ст.6.3.2. Закону платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Проведеним по справі експертним дослідженням, яке не спростував відповідач, встановлено що по особам, зазначеним в акті перевірки(ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_5) є в наявності відповідні заяви.

Крім того, документами первинного бухгалтерського обліку не підтверджується факти виплати позивачем своїм працівникам коштів за медичні огляди, як додаткового блага.

Відповідно до ст. 71 КАС України відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено наявність обставин, викладених в акті перевірки, отже матеріалами справи не підтверджується обґрунтованість нарахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб та відповідно штрафних(фінансових) санкцій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З наведених підстав, суд дійшов висновку, що прийняті позивачем спірні податкові повідомлення-рішення не можна вважати такими, що прийняті згідно із наведеними вимогами Конституції України.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення Державної податкової інспекції в Кіровському районі АР Крим від 27.05.2009 № 0001581700/0 про нарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1668,74 грн. та про застосування штрафних санкцій у розмірі 3337,48 грн.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання податкових повідомлень-рішень відповідача недійсними, а не про визнання їх протиправним та скасування, як це передбачене для правових актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідне для повного захисту прав та інтересів сторони по справі.

У зв'язку зі складністю справи судом 12.04.2010 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 19.04.2010 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Кіровському районі АР Крим від 27.05.2009 № 0000162301/0 в частині нарахування податку на прибуток у розмірі 36823,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 12083,70 грн.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Кіровському районі АР Крим 27.05.2009 № 0000172301/0 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2053,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 4663,90грн.

4. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Кіровському районі АР Крим від 27.05.2009 № 0001581700/0 про нарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1668,74 грн. та про застосування штрафних санкцій у розмірі 3337,48 грн.

5. В задоволені іншої частині позову відмовити.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Квадр» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Котарева Г.М.