Постанова

від 19.10.2012 по справі 1570/2463/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1570/2463/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.

за участю секретаря - Запорощукової Г.Г.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Югвтормет»до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 березня 2012 року № 00000122,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Югвтормет»(далі -Позивач, або ТОВ «Югвтормет») з позовом (а.с.2-5) до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі -Відповідач, або Котовська ОДПІ) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00000122 від 29.03.2012 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі -ПДВ) із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг) в розмірі 31648,97 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач навів такі доводи.

Котовською ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Югвтормет»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Кліпертон»(податковий номер 37114639) за вересень 2010 року, за результатами якої був складений Акт перевірки № 119/22-00/37173804 від 16.03.2012 року (далі -Акт перевірки). На підставі Акту перевірки Котовською ОДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 00000122 від 29.03.2012 року яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів в розмірі 31648,97 гривень (за основним платежем - 25319,17 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -6329,80 грн.). Як вважає Позивач, Котовська ОДПІ провела перевірку з грубим порушенням податкового законодавства, зокрема перевірка проводилась з 28.01.2012 року по 12.03.2012 року, тобто розпочалася за місяць до повідомлення Позивача про її проведення, що є порушенням п.79.2. ст. 79 Податкового Кодексу України ( далі - ПК України) і проводилась протягом 44 календарних днів (замість 10 робочих днів), що є порушенням ст. 82 ПК України.

Як зазначає Позивач, висновки Акту перевірки базуються на матеріалах, які не можуть бути підставами для висновків під час проведення перевірок. Так, в Акті перевірки зроблений висновок про невідповідність податкових накладних № 1790, №1791 від 30.09.2010 року чинному законодавству у зв'язку з тим, що підпис у вказаних податкових накладних не належить директору ПП «Кліпертон»ОСОБА_1 Цей висновок зроблений на підставі протоколу допиту ОСОБА_1 в рамках розслідування кримінальної справи, порушеної щодо неї СВ ПМ ДПА України в Одеській області. Позивач вважає, що зазначений протокол не може бути підставою для висновків Акту перевірки, який складають посадові особи податкових органів, оскільки він не передбачений ст.83 ПК України. Відповідно до ст.83 ПК підставою для висновків під час перевірки є,зокрема, судові рішення. Судовим рішенням у кримінальній справі є вирок суду або постанова про закриття кримінальної справи. На час складання Акту перевірки вирок по кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_1 був відсутній. Крім того, ОСОБА_1 в порушення ст. 84 ПК не була особисто опитана під час проведення перевірки. Під час проведення перевірки не була проведена експертиза для вирішення питання чи підписані вищевказані податкові накладні ОСОБА_1, або від її імені іншою особою. В зв'язку з викладеним Позивач вважає що дані, отримані під час проведення перевірки, є отриманими незаконно, а відтак не можуть бути підставами для прийняття рішення про донарахування податкових зобов'язань позивачу.

Також, на думку Позивача не відповідають дійсності висновки Відповідача, викладені ним в акті перевірки, стосовно відсутності реальної можливості поставок товарів між ПП «Кліпертон»та ТОВ «Югвтормет»та укладення угод без мети настання реальних правових наслідків. ПП «Кліпертон»згідно договору купівлі-продажу №27/09-03 від 29.09.2010 року здійснило поставку позивачу крану РДК 160-2 і електромагніту типу М-42. Реальність даної господарської операції підтверджується належним чином складеними первинними документами бухгалтерського і податкового обліку -видатковими і податковими накладними. Позивач повністю оплатив отриманий товар, що підтверджується випискою з його банківського рахунку. Після придбання крану та електромагніту було проведено експертне дослідження щодо з'ясування загального технічного стану крана. Кран та електромагніт відображені на балансі позивача і використовуються в його господарській діяльності.

Крім того, як зазначає Позивач, він не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, допущене його контрагентами. В зв'язку з викладеним, Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення № 00000122 від 29.03.2012 року є безпідставним, незаконним та таким що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник Позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених вище.

Представник Відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі з підстав, зазначених у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 57-60). В судовому засіданні представник Відповідача зазначив що ТОВ «Югвтормет»відносило до складу податкового кредиту вересня 2010 року суми ПДВ за первинними документами, які не виписувалися та не підписувалися посадовими особами ПП «Кліпертон», а саме: директором ОСОБА_1 Таким чином, Відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено Котовською ОДПІ правомірно і не підлягає скасуванню.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Югвтормет»зареєстроване рішенням від 14.07.2000 року виконавчого комітету Котовської міської ради Одеської області, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 674759, код ЄДРПОУ 37173804 (а.с.47).

Як встановлено судом, Позивач перебуває на обліку в Котовській об'єднаній державній податковій інспекції, та у період, за який проводилась перевірка, ТОВ «Югвтормет»було зареєстровано платником ПДВ, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100297971 (а.с.48).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі службового посвідчення головним державним податковим ревізор-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб, згідно із пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу начальника Котовської ОДПІ від 28.02.2012 року № 212 (а.с.16) проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Югвтормет» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при взаємовідносинах з ПП «Кліпертон»за вересень 2010 року.

За результатами вказаної перевірки Котовською ОДПІ складено акт від 16.03.2012 року № 119/22-00/37173804 (а.с.8-14), у висновках якого, зокрема, зазначено про порушення Позивачем пп. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97 ВР, із змінами та доповненнями та п. 18 наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 165 «Порядок заповнення податкової накладної», затверджений в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року № 233/2037, в результаті чого ТОВ «Югвтормет»занижено ПДВ до сплати у вересні 2010 року в сумі 25319,17 грн. (далі -Акт перевірки).

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивач 21.03.2012 року надав до Котовської ОДПІ заперечення на вказаний Акт перевірки ( а.с.71-72). 28.03.2012 року за № 1/22-00/37173804 Котовська ОДПІ надала відповідь на заперечення позивача згідно яких заперечення ТОВ «Югвтормет»на Акт перевірки 119/22-00/37173804 є необґрунтованими, а висновки Акту перевірки залишаються без змін (а.с.73-76).

На підставі вищевказаного Акту перевірки, Котовською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 березня 2012 року № 00000122, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів в розмірі 31648,97 гривень (за основним платежем -25319,17 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -6329,80 гривень).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

27 вересня 2010 року між ТОВ «Югвтормет»та ПП «Кліпертон»укладено договір купівлі продажу, відповідно до умов якого, Позивач придбав у ПП «Кліпертон»кран, модель РДК 160-2 в кількості 1 шт. та електромагніт вантажопідйомний типа М-42 в кількості 1 шт. (далі - обладнання) (а.с.17). Загальна сума договору складає 151915 грн. Відповідно до п. 3.1, п. 3.2 Договору умови поставки EXW -склад продавця -м. Одеса. Термін поставки -протягом 5 робочих днів з дати укладення договору.

Передача обладнання від ПП «Кліпертон»до ТОВ «Югвтормет»підтверджується відповідними видатковими накладними № 1790 та № 1791 від 30 вересня 2010 року (а.с.18-19), актами приймання -передачі (внутрішнього переміщення) основних фондів, а саме крану (модель РДК 160-2) та електромагніту (вантажопідйомний типу М-42) від 30.09.2010 року (а.с.209-211), наказом № 3-ОЗ від 30.09.2010 року, яким кран (модель РДК 160-2) та електромагніт (вантажопідйомний типу М-42) були введенні в експлуатацію як об'єкти основних засобів ТОВ «Югвтормет»(а.с.187). Факт транспортування вказаного крану підтверджується відповідним актом від 28.09.2010 року (а.с. 220).

Також, на підтвердження того, що вказане обладнання було отримано Позивачем та воно було в наявності у останнього, в матеріалах справи міститься експертний висновок № 84 КР - 10 щодо загального технічного стану крану (модель РДК 160-2), виготовлений на замовлення ТОВ «Югвтормет»(а.с.191-207).

Оплата за договором від 27 вересня 2010 року здійснювалась Позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів у розмірі 151 915 грн. на банківські рахунки ПП «Кліпертон», що підтверджується банківською випискою (а.с.186).

Крім того, факт здійснення вищевказаної господарської операції з постачання обладнання підтверджено відповідними податковими накладними від 30.09.2010 року № 1790 та № 1791, виданими ПП «Кліпертон»(а.с.20-21). Суми ПДВ по зазначеним податковим накладним включені Позивачем до складу податкового кредиту вересня 2010 року відповідно до декларації з ПДВ за вересень 2010 року, відображені в реєстрі отриманих податкових накладних (а.с.127-132).

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Законом України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який діяв на час формування податкового кредиту (далі - Закон України про ПДВ), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(зі змінами і доповненнями) (далі - Закон «Про бухгалтерський облік»).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік», визначено загальне поняття та характеристика документу, на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формуються показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону «Про бухгалтерський облік», на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до положення п.1.7 ст. 1 Закону України «Про ПДВ»(який діяв на час формування податкового кредиту) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.7.1 ст.7 вказаного Закону поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абз. 1 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про ПДВ»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як вбачається з викладеного, нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Крім того, норми податкового законодавства, чинного на момент взаємовідносин Позивача з ПП «Кліпертон», передбачали лише один випадок, при якому податкова накладна визнається недійсною, - при заповненні її особою, яка не зареєстрована платником ПДВ і якій не присвоєний індивідуальний податковий номер (п. 2 та п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, який діяв на час проведення операцій за договором між Позивачем та контрагентом). Тільки в цьому випадку податковий кредит по ПДВ не може вважатися підтвердженим.

Проте, як встановлено судом, що ПП «Кліпертон»на час здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.133-134), а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100297971.

Наявність у платника податку (Позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманих послуг з податку на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

При цьому, враховуючи зміст пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ»слід зазначити, що надана, у даному випадку, податкова накладна є таким документом, що підтверджує проведення господарської операції, оскільки містить відомості про продавця товару, за якими можливо в разі необхідності, провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у податковій накладній відомостей про проданий товар, його вартість, суму ПДВ.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання Відповідача на те, що укладена між Позивачем та ПП «Кліпертон»угода не спричиняє реального настання правових наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що факт поставки товарів Позивачу ПП «Кліпертон» та оплати їх вартості підтверджується документально: договором купівлі-продажу, актом транспортування від 28.09.2010 року, податковими накладними, банківськими виписками, актами приймання -передачі (внутрішнього переміщення) основних фондів, а саме крану (модель РДК 160-2) та електромагніту (вантажопідйомний типу М-42) від 30.09.2010 року, наказом № 3-ОЗ від 30.09.2010 року, яким кран (модель РДК 160-2) та електромагніт (вантажопідйомний типу М-42) були введенні в експлуатацію як об'єкти основних засобів ТОВ «Югвтормет»; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку Позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними. Реальність господарських операцій підтверджується листом від 27.09.2012 року, відповідно до якого гусеничний кран РДК -160 -2, зав. № 2122, 1986 року випуску, виробництво ГДР зареєстрований в Територіальному управлінні Держгірпромнагляду в Одеській області. А тому суд робить висновок, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку.

Таким чином укладена угода відповідає загальним вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та додержання яких необхідно для чинності правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В даному випадку договір поставки, як вже зазначалося вище відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також даний договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

Слід зазначити, що Відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких Позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані Позивачу його контрагентом, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах Відповідачем не надані.

Підстав для висновку про те, що Позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угоди, яка суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемною, судом не встановлено.

Оскільки належними та допустимими доказами Відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що видаткова накладна, податкова накладна, які видані Позивачу його контрагентом, а також інші первинні документи, фіксують факт здійснення господарської операції, а саме факт поставки товару на адресу Позивача. Разом з тим, Позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами факт оприбуткування, отриманого від контрагента-постачальника товару для подальшого використання його у господарській діяльності.

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між Позивачем та вказаним постачальником, та зв'язок між фактом придбання Позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо придбання Позивачем товару у ПП «Кліпертон», а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Отже, виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між Позивачем та ПП «Кліпертон»і правомірність віднесення Позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковою накладною, яка виписана на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Суд не приймає до уваги доводи Акту перевірки, що директор ПП «Кліпертон»не виписувала та не підписувала податкові накладні на адресу Позивача з посиланням на постанову про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва за ч. 2 ст. 205 КК України та протокол допиту ОСОБА_1, оскільки факт порушення вказаної кримінальної справи не має доказового значення у спірних правовідносинах, з огляду на встановлений ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості особи, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Окрім того, наданий до суду протокол допиту не містить ані дати його складання, ані підпису особи, що надавала показання (а.с.122-126). При цьому, суд зазначає, що з наведеного протоколу допиту вбачається, що ОСОБА_1 підписувала документи щодо ПП «Кліпертон», що доводить можливість підписання ОСОБА_1 в т.ч. податкових накладних виписаних на адресу ТОВ «Югвтормет». Тому висновки акту перевірки про не підписання податкових накладних, виданих Позивачу, є припущенням податкового органу, та не підтверджується належними доказами.

Виходячи з норм законодавства, чинного на час формування Позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ПП «Кліпертон», слід зазначити, що законодавство не зобов'язує Позивача перевіряти сплату контрагентами податків; несплата ПДВ постачальниками товару не впливає на право Позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого ПДВ при придбанні товару, оскільки Закон України «Про ПДВ»(який діяв на час формування спірного податкового кредиту) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податків до Державного бюджету.

Тобто, виходячи з викладеного вбачається, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону; сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Незважаючи на це, Відповідачем право Позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від його контрагентів. Невиконання такими особами своїх зобов'язань, тягне негативні наслідки саме для цих осіб.

Суд вважає, що Відповідачем не враховано принципу індивідуалізації зобов'язань та відповідальності, відповідно до якого кожен суб'єкт має виконувати свої обов'язки, відповідати за скоєне економічне правопорушення за наявності складу такого порушення (об'єктивної та суб'єктивної сторони) саме в діях, бездіяльності цього суб'єкта.

Суд зазначає, що заперечуючи проти позову, Відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості винесеного ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо порушення ОДПІ під час проведення перевірки вимог статей 79,82 ПК України в частині порушення строків тривалості проведення перевірки, оскільки судом встановлено, що перевірка проводилась в строк з 28.02.2012 року по 12.03.2012 року, а зазначення в Акті перевірки 28 січня 2012 року як дати початку її проведення є технічною помилкою. В судовому засіданні встановлено, що наказ про проведення перевірки винесено ОДПІ 28 лютого 2012 року, копія наказу та повідомлення про проведення перевірки було вручено 28.02.2012 року під розписку директору підприємства -Антонюк Сергію Сергійовичу. Викладене повністю спростовує доводи позивача щодо проведення перевірки з 28 січня 2012 року та його неналежне повідомлення про дату початку її проведення.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що Позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Югвтормет» до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 березня 2012 року № 00000122 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби від 29 березня 2012 року № 00000122 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 31648,97 гривень (за основним платежем - 25319,17 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6329,80 гривень).

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.

19 жовтня 2012 року

.