Постанова

від 28.09.2012 по справі 2а-7184/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 вересня 2012 року № 2а-7184/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шрамко Ю.Т., суддів Костенка Д.А. Донця В.А. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріскейл Семікондактор Юкрейн" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, Державної податкової служби України проскасування податкових повідомлень-рішень та рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарг В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фріскейл Семікондактор Юкрейн", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, (далі -відповідач - 1) та до Державної податкової служби України, (далі - відповідач - 2), про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем у акті камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток за II квартал 2011 року від 03.11.2011 р. за № 3665/15-127/35726596, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, безпідставно зроблено висновок про неправомірне визначення в декларації за ІІ квартал 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду, та заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у вказаному періоді, відповідно, на думку позивача, відповідачем безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та вимог п. 54.1. ст. 54 ПК України, в силу чого, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є не обґрунтованими та неправомірними і підлягають скасуванню. Також представник позивача зазначив, що рішення відповідача - 2 про результати розгляду скарги є необгрунтованим, оскільки відповідачем - 2 не було розглянуто та не було спростовано доводів позивача, вказане рішення не може вважатись вмотивованим та обгрунтованим і не відповідає вимогам Податкового кодексу України та наказу № 1001, в силу чого підлягає скасуванню.

Представник відповідача-1 заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у письмовому заперечені, долученому до матеріалів справи. В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що, на думку відповідача, відповідно до положень пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, до складу від`ємного значення об'єкта оподаткування II кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктом господарювання за результатом здійсненої господарської діяльності за I квартал 2011 року і не може бути включено від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане за результатами діяльності підприємства у 2010 р. чи в інший період, в силу чого, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно, просив у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання не прибув представник відповідача - 2, Державної податкової служби України, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду даної справи, заперечень чи клопотань суду не подавав.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на відсутність перешкод у розгляді справи та потреби заслухати свідка чи експерта, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

03.11.2011 р. Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток за 2-й квартал 2011 року, за результатами якої було складено Акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток № 3665/15-127/35726596 від 03.11.2011 р. (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками Акту перевірки, встановлено завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 2 283 037,00 грн. у зв'язку з порушенням позивачем вимог пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі -ПК України) та заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 7 284,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2011 р. (суд звертає увагу, що має місце помилка (описка) відповідача-1 у зазначенні року прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, правильним слід вважати 2012 р.) №0000681510, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 283 037,00 грн. за II квартал 2011 року та податкове повідомлення-рішення від 10.01.2012 р. № 0000661510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 7 284,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач здійснив їх адміністративне оскарження, за результатами якого, зокрема, прийнято рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 11.05.2012 р. №8190/6/10-1415, яким у задоволенні скарги, а саме, у скасуванні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивачу було відмовлено (далі -Рішення ДПС).

Як вбачається із пояснень та письмових заперечень представника відповідача -1, висновок про порушення позивачем вимог пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України обґрунтовується дослівним, буквальним тлумаченням положень пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, що до складу витрат II кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке складається з витрат, здійснених суб'єктом господарювання виключно в I кварталі 2011 року (без урахування від'ємного значення, що виникло в попередніх податкових періодах).

Судом встановлено, що від'ємне значення об'єкта оподаткування позивача з податку на прибуток за результатами І кварталу 2011 року в розмірі 2 314 710,00 грн. виникло у позивача у зв'язку з відніманням від валових доходів суми валових витрат, які складаються, в тому числі з сум коригування валових витрат в результаті проведення перерахунку самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів в сумі 2 734 715,00 грн.(рядок 05.2 Декларації).

Як вбачається із матеріалів справи, відкориговані позивачем витрати в розмірі 2 734 715,00 грн. є помилково невизнаними позивачем витратами 2008 та 2009 років. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи (податкові декларації), об'єктом оподаткування позивача за наслідками 2008 та 2009 років є нульове значення, то помилково невизнані позивачем витрати в розмірі 2 734 715 грн. є збитками 2008 та 2009 років.

Як вбачається з письмових пояснень представника позивача та досліджених судом документів, збитки 2008-2009 років у розмірі 2 734 715,00 грн., що увійшли у рядок 05.2 декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року (самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів; витрати, що були помилково не включені у попередніх звітних періодах) з урахуванням п. 5.2.7 та п. 22.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»складалися з наступних витрат:

- витрати на послуги з бухгалтерського обліку у розмірі 46 460,00 грн.;

- витрати на енергоресурси та зв'язок у розмірі 8 556,00 грн.;

- витрати на плату за користування землею у розмірі 548,00 грн.;

- витрати на обслуговування систем енергозабезпечення у розмірі 2 607,00 грн.;

- витрати на оплату комісії банку за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 3 688,00 грн.;

- сума балансової вартості валюти при продажі за гривні у розмірі 2 664 665 грн.;

- витрати від переоцінки валюти в розмірі 8 191 гривні.

Судом встановлено, що збитки 2008-2009 років у розмірі 2 734 715,00 грн., що увійшли до витрат самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів, що включені у рядок 05.2 декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року, позивачем було сформовано правомірно, що підтверджується договорами, актами, банківськими виписками та іншими первинними і бухгалтерськими документами, які досліджені судом та залучені до матеріалів справи. Правомірність формування показників рядку 05.2 декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року не заперечується відповідачем в акті перевірки та не заперечувались в ході розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 Розділу XIX «Прикінцеві положення»ПК України, розділ III цього кодексу, який регулює порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств, набирає чинності з 1 квітня 2011 року. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Розділу ХІХ ПК України, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»втрачає чинність з 1 квітня 2011 року. Тобто, порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств в I кварталі 2011 року, в тому числі й порядок формування валових витрат та від'ємного значення об'єкта оподаткування в I кварталі 2011 року, визначається Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»та не регулюється положеннями ПК України. Натомість, порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств в IІ кварталі 2011 року, в тому числі й порядок формування витрат та об'єкта оподаткування в IІ кварталі 2011 року, визначається нормами ПК України.

Як вбачається з пункту 22.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Відповідно до пункту 6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

З наведеного випливає, що до витрат I кварталу 2011 року включається від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло в попередніх податкових періодах.

Сума спірних витрат є сумою витрат, не врахованих позивачем у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у І кварталі 2011 року у розрахунку податкового зобов'язання (рядок 05.2 податкової декларації за І квартал 2011 року). Відповідно до пункту 5.2.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», така сума включається до складу валових витрат.

Суд звертає увагу, що, відповідно до положень пункту 150.1. ст.150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно ст.3. підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень ПК України визначено, що пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Оскільки, згідно з вимогами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», збитки попередніх періодів є витратами першого кварталу 2011 року, які беруть участь у розрахунку об'єкта оподаткування першого кварталу 2011 року (в т.ч. його від'ємного значення), то така сума від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року, згідно з вимогами ПК України. Вказані норми закону та ПК України не передбачають жодних обмежень декларування від'ємного значення як результату виключно господарської діяльності лише за I квартал 2011 року, без врахування показників господарської діяльності за інші податкові періоди, оскільки в ст.3. підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень ПК України йдеться саме про результат розрахунку об'єкта оподаткування в І кварталі 2011 року з усіма його складовими. Тому доводи відповідача-1 в цій частині є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем був правомірно сформований склад об'єкту оподаткування за І квартал 2011 року з урахуванням виправлення самостійно виявлених помилок, прийнятих позивачем, значення якого, вподальшому, правомірно було перенесене до складу витрат ІІ кварталу 2011 року.

Суд не погоджується з доводами відповідачів про те, що до складу II кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за I квартал 2011 р. без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу I кварталу 2011 р. з попередніх податкових періодів.

Подібне тлумачення зазначеного положення Податкового кодексу України є помилковим.

Дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у I кварталі 2011 року, сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат II кварталу 2011 року. Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат II кварталу 2011 року, зазначена норма не містить.

Суд також звертає увагу, що відповідно до пояснень представника позивача та дослідженої судом податкової звітності позивача, скоригована сума валового доходу за І квартал 2011 року (рядок 03) перевищує витрати самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів (рядок 05), перенесення яких до складу ІІ кварталу 2011 року заперечується відповідачем.

При цьому, як вбачається з п.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від ємного значення

З наведеного випливає, що розрахунок об'єкта оподаткування здійснюється саме наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат. Тобто, даний пункт встановив певну черговість обліку валових витрат -облік наростаючим підсумком. Це означає, що спочатку валові доходи зменшуються валовими витратами попередніх років (від'ємне значення попереднього року), а лише при їх нестачі - витратами поточного кварталу. Таким чином, якщо сума валового доходу першого кварталу перевищує від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього року, то від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього року вважається погашеним.

З урахуванням зазначеного, сформульована і норма пункту 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким, платник податку подає декларацію з податку на прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком, з розрахунком від'ємного значення об'єкта оподаткування попередніх податкових періодів. Тобто, наростаючим підсумком розраховуються як валові витрати, так і валовий дохід, що підтверджується порядком заповнення декларації з податку на прибуток.

Таким чином, оскільки доходи позивача за І квартал 2011 року перевищують суму збитків попередніх років (відкориговані витрати), то такі збитки попередніх років були повністю погашені доходами І кварталу 2011 року і, відповідно, такі збитки не переносились до І кварталу 2011 року. Тобто, до від'ємного значення об'єкта оподаткування, відображеного в декларації за ІІ квартал 2011 року, включено від'ємне значення, що утворилось виключно у зв'язку з діяльністю в І кварталі 2011 року.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача-1 про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток, заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток та порушення п. 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та вимог п. 54.1. ст. 54 ПК України. А отже, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 10 січня 2011 року № 0000681510, та від 10 січня 2012 року № 0000661510 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо вимоги позивача про скасування рішення Державної податкової служби України від 11.05.2012 р. № 8190/6/10-1415 про результати розгляду скарг, прийнятого за наслідками процедури адміністративного оскарження, з підстав невмотивованості, необґрунтованості такого рішення та відсутності доведення платнику податків правомірності донарахувань, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами пункту 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Згідно з пунктами 14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків, органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 23.12.2010 №1001, у мотивувальній частині рішення про результати розгляду скарги, мають бути наведені результати дослідження матеріалів скарги та докази, на яких ґрунтуються висновки органу державної податкової служби, який розглядав скаргу, а також посилання на конкретні статті та пункти Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, якими обґрунтовано відповідь на скаргу.

Судом встановлено, що відповідачем-2 у встановлений пунктом 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України строк розглянуто скарги позивача та 11.05.2012 р. надіслано на адресу позивача рішення про результати розгляду скарги з повідомленням про вручення.

Суд звертає увагу, що визначена у п. 56.8 ст. 56 ПК України вмотивованість такого рішення є поняттям оціночним і закон не визначає чітких її критеріїв, порушення яких є підставою для скасування рішення.

Суд погоджується з доводами позивача про невірне застосування відповідачем-2 поло жень податкового і цивільного законодавства, однак, в даному випадку, правильність суджень посадових чи служ бових осіб Державної податкової служби, зроб лених ними на основі фактичних даних, внутрішнього переконання, освітньо-кваліфікаційного рівня чи розумово-інтелек туальних здібнос тей, щодо застосування положень законодавства чи викладення аргументів у рішенні про результати розгляду скарги не можуть бути єдиною і достатньою підставою для висновку про протиправність такого рішення та порушення прав чи інтересів платника

Інших переконливих аргументів і достатніх доказів для скасування вказа ного рішення ДПС України суд не знайшов.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем надано суду достатні та належні докази в обґрунтування позовних вимог в частині скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач-1, заперечуючи проти позову, в силу положень частини 2 статті 71 КАС України, не спростував доводи позивача і не довів обґрунтованості та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69- 71, 94, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповільністю "Фріскейл Семікондактор Юкрейн" задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 10 січня 2011 року № 0000681510.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 10 січня 2012 року № 0000661510.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати в сумі 1073,00 грн. (однієї тисячі семидесяти трьох гривень) присудити на користь Товариства з обмеженою відповільністю "Фріскейл Семікондактор Юкрейн" (ідентифікаційний код 35726596) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя Ю.Т. Шрамко

Судді Д.А. Костенко

В.А. Донець