Постанова

від 17.10.2012 по справі 2а-10477/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 жовтня 2012 року 12:00 № 2а-10477/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача : Денисова В.Є.,

від відповідача : Кириленка М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Експериментальний завод медичних препаратів інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001982250/8308 від 27 липня 2012 року,- ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Державне підприємство «Експериментальний завод медичних препаратів інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України»(далі -позивач, ДП «Експериментальний завод медичних препаратів інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України») з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва ДПС (далі -відповідач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 27.07.2012 року № 0001982250/8308.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ДП «Експериментальний завод медичних препаратів інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України»дотримано всіх вимог податкового законодавства.

Як зазначав позивач, податковий кредит у розмірі 94 473,20 грн. було сформовано ним на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Фронтект», ТОВ «Модульмонтажгруп», ТОВ «Торгова компанія «Альянс». Витрати позивача з придбання послуг та товарів у зазначених контрагентів підтверджені відповідними документами, які надавалися для перевірки в повному обсязі.

На момент складання акту перевірки не було встановлено факту взаємовідносин позивача з суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду або договори чи первинні документи яких визнано недійсними в судовому порядку.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених із вказаними контрагентами, позивач вважає безпідставними, оскільки зазначені договори не були визнані судом недійсними, а податковий орган не має повноважень визнавати угоди недійсними.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками даного Акта, є протиправним та підлягає скасуванню.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»було безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 94 473,20 грн. за наслідками проведених господарських операцій з ТОВ «Фронтект», ТОВ «Торгова компанія «Альянс»та ТОВ «Модульмонтажгруп». Як зазначав відповідач, вказані підприємства зареєстровані без мети здійснення господарської діяльності за грошову винагороду, фактично господарські операції за їх участі не проводилися, тому договори, укладені позивачем із зазначеними контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіми особами.

Зважаючи на викладене, відповідач вважає, що податкові накладні, отримані позивачем від «Фронтект», ТОВ «Модульмонтажгруп»та ТОВ «Торгова компанія «Альянс»не може бути підставою для формування податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Враховуючи вибуття первинного відповідача (ДПІ у Дарницькому районі м. Києва) зі спірних правовідносин на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби»від 21.09.2011 року № 981 судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач -ДП Експериментальний завод медичних препаратів інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України (код ЄДРПОУ 01527703) зареєстроване Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацією 04.02.1994 року, що підтверджується довідкою АА № 611327 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 68) та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС.

У період з 11.07.2012 р. по 17.07.2012 р. ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ДП «Експериментальний завод медичних препаратів інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України»з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Торгова компанія «Альянс», ТОВ «Фронтект», ТОВ «Модульмонтажгрупп»за період діяльності з 01.04.2009 р. по 31.12.2009 р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 3411/2250/01527703 від 17.07.2012 року (далі по тексту -Акт перевірки, Акт).

27 липня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001982250/8308 , яким позивачу за порушення п.пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 118 091,50 грн., в тому числі з основного платежу у розмірі 94 473,20 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 23 618,30 грн.

Під час перевірки було встановлено, що позивачем задекларовано податковий кредит у розмірі 94 473,20 грн. за наслідками операцій з контрагентами -ТОВ «Фронтект», ТОВ «Модульмонтажгруп»та ТОВ «Торгова компанія «Альянс». Згідно використаних в ході перевірки матеріалів кримінальної справи № 11/079002, наданих старшим слідчим ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області О.В. Пономарчуком, було встановлено, що вказані підприємства зареєстровані на прохання сторонніх осіб за грошову винагороду без наміру здійснення господарської діяльності. Номінальні керівники підприємств ніякого відношення до їх фінансово-господарської діяльності не мають, первинні документи та податкову звітність вони не підписували та нікого на це не уповноважували.

Викладене, за висновком відповідача, свідчить про фіктивний характер угод, укладених позивачем з ТОВ «Фронтект», ТОВ «Модульмонтажгруп»та ТОВ «Торгова компанія «Альянс», та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

За таких обставин податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 94 473,20 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу доведеними, а податкове повідомлення-рішення - правомірним, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ позивачем (Замовник) та ТОВ «Модульмонтажгруп»(Підрядник) було укладено Договір № 3-10-04-09 від 10.04.2009 р. на виконання робіт по демонтажу підлоги, електромереж та устрою цементно-піщаного стягування на першому та третьому поверсі адміністративного корпусу за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 15А. Ціна ремонтно-будівельних робіт згідно п. 5.1 договору обумовлюється по кожному етапу виконання робіт і становить 77 700,00 грн.

Вподальшому, з посиланням на вказаний договір, між позивачем та ТОВ «Модульмонтажгруп»було складено акт приймання виконаних підрядних робіт на суму 77 700,00 грн. (а.с.13).

Також позивачем було надано суду додатковий договір № 1 від 14 квітня 2009 року, підписаний з «Модульмонтажгруп», яким обумовлено виконання робіт по ремонту приміщень на суму 181 225,00 грн. та оформлений на його підставі акт приймання виконаних підрядних робіт на суму 181 225,00 грн. (а.с.21).

Вказані документи стали підставою для складання ТОВ «Модульмонтажгруп»на користь позивача податкових накладних від 29.05.2009 р № 290521 на загальну суму 77 708,40 грн., в т.ч. ПДВ -12 951,40 грн. та № 290522 на загальну суму 181 244,40 грн., в т.ч. ПДВ -30 207,40 грн.

Всі документи від імені ТОВ «Модульмонтажгруп»було підписано, як зазначено у них, директором ОСОБА_4.

В якості підтвердження оплати на користь ТОВ «Модульмонтажгруп»позивач надав суду копію простого векселя серії АА № 0793176 на загальну суму 238 252,80 грн. та акту прийому-передачі векселів від 31.08.2009 р. (а.с.34, 35).

Також, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Фронтект»укладено договір № 57 від 05 серпня 2009 року, відповідно до якого позивач, як Замовник, доручає, а Підрядник (ТОВ «Фронтект») приймає на себе зобов'язання по підготовці досьє для Фармакологічного центру для подальшої перереєстрації на лікарських засобів. Договірна ціна по договору становить 148 276,80 грн., розрахунок проводиться після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт (п.5).

27.10.2009 р. між сторонами підписано акт прийому-передачі робіт за договором № 57 від 05.08.2009, відповідно до якого вартість робіт складає 148 276,80 грн. (а.с.38); від імені ТОВ «Фронтект»виписано на адресу позивача податкову накладну від 27.10.2009 р. № 301001 на загальну суму 148 276,00 грн., в т.ч. ПДВ -24 712,80 (а.с.40).

Вказана сума ПДВ включена позивачем до складу податкового кредиту у жовтні 2009 року.

Також позивачем надано суду виписану від імені ТОВ «Фронтект»податкову накладну від 27.11.2009 р. № 301102 на загальну суму 120 000,00 грн., в т.ч. ПДВ -20 000,00 грн. та накладну від 27.11.2009р. на таку ж суму.

Всі документи від імені ТОВ «Фронтек»було підписано, як зазначено у них, директором ОСОБА_5

Взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Торговельна компанія «Альянс»оформлені рахунком № 253 від 27.10.2009 р. на придбання товарів (фільтроутримувач, адаптер, кран шаровий, якірна мішалка і т.д.) на загальну суму 39 614,40 грн., в т.ч. ПДВ -6 602,40 грн. та податковою накладною від 27.10.2009 р. на загальну суму 39 614,40 грн., в т.ч. ПДВ -6 602,40 грн., яка підписана від імені ТОВ «Торговельна компанія «Альянс»ОСОБА_6 (а.с.43-44).

На підтвердження оплати на користь ТОВ «Торгова компанія «Альянс»і ТОВ «Фронтект»позивач надав суду копії банківських виписок (а.с.93-96).

Враховуючи надання до перевірки вищевказаних первинних документів, позивач вважає, що ним були дотримані всі умови, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», для формування податкового кредиту, у зв'язку з чим ДП «Експериментальний завод медичних препаратів інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України»має право на відображення у податковому обліку господарських операцій, здійснених з ТОВ «Модульмонтажгруп», ТОВ «Фронтект»та ТОВ «Тоговельна компанія «Альянс».

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, з огляду на нижченаведене.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та формування позивачем спірних сум податкового кредиту у період до 01.01.2011р.), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною , але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Так, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи та встановлено ДПІ у Дарницькому районі міста Києва під час проведення перевірки, надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку є формально складеними та не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Модульмонтажгруп», ТОВ «Фронтект», ТОВ «Торгова компанія «Альянс», оскільки останні фактично були створені без мети здійснення підприємницької діяльності.

Засновники та директори цих підприємств -ОСОБА_5 (ТОВ «Фронтект»), ОСОБА_6 (ТОВ «Торгова компанія «Альянс»), ОСОБА_4 (ТОВ «Модульмонтажгруп - в порушення діючого законодавства фінансово-господарською діяльністю не займалися, ніяких договорів, видаткових, податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку не підписували, поставок товарів не здійснювали та нікому не доручали вчиняти будь-які дії від їх імені. Зазначені обставини підтверджуються постановою про порушення кримінальної справи № 11/079002, в рамках якої прийнята постанова про призначення позапланової перевірки позивача від 04.07.2011 року (а.с. 155), протоколом допиту ОСОБА_5 від 02 лютого 2011 року (а.с. 146-148), протоколом допиту ОСОБА_4 від 02 лютого 2011 року (а.с. 152-154), протоколом допиту ОСОБА_6 від 02 лютого 2011 року (а.с. 149-151).

Так, відповідно до постанови про порушення кримінальної справи № 11/079002 від 04.07.2011р., винесеної старшим слідчим СВ ПМ ДПА у Житомирській області Пономарчуком О.В., порушена кримінальна справа за фактом умисного ухилення відсплати податків в особливо великих розмірах, службового підроблення, що спричинило тяжкі аслідки, за ознаками складів злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України.

Досудовим слідством установлено, що директор ПП «Будмаксплюс»Григорян Л.С. в період 2008-2010 років з метою ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, шляхом відображення в податковому та бухгалтерському обліках підприємства придбання товарно-матеріальних цінностей у підприємств, які мають ознаки фіктивності -в т.ч. ТОВ «Модульмонтажгруп», ТОВ «Фронтект»та ТОВ «Торгова компанія «Альянс»- умисно ухилилась від сплати податків на суму більше 875 тис.грн.

Відносно невстановлених слідством осіб, які діяли від імені ТОВ «Модульмонтажгруп», ТОВ «Фронтект»та ТОВ «Торгова компанія «Альянс», порушено кримінальні справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 КК України, тобто придбання СПД з метою прикриття незаконної діяльності.

Згідно з протоколом допиту гр. ОСОБА_5 від 07.07.2011 року встановлено, що вона була єдиним засновником ТОВ «Фронтект»та зареєструвала підприємство на прохання чоловіка на ім'я ОСОБА_9 за грошову винагороду в розмірі 300 доларів США. Під час реєстрації зазначила вид діяльності «торгівля», у банку відкрила один рахунок, фактично ніякої господарської діяльності від імені підприємства не здійснювала та договорів не підписувала. Чи підписувала документи бухгалтерської та податкової звітності -не пам'ятає, довіреності на ім'я інших осіб не видавала. Після реєстрації підприємства ОСОБА_5 передала документи ОСОБА_9, з яким у подальшому не зустрічалась. Якими видами діяльності займалося підприємство -не знає, хоча й досі є засновником ТВО «Фронтект». У подальшому зареєструвала на своє імя ще одне підприємство, яке займалося рекламною діяльністю; реєструючи вказані підприємства на своє імя протиправний характер своїх дій ОСОБА_5 не розуміла (а.с.146-148).

Згідно протоколу допиту гр. ОСОБА_6 від 02.02.2011 року остання зареєструвала ТОВ «Торгова компанія «Альянс»на прохання ОСОБА_8 без мети зайняття підприємницькою діяльністю, після чого виписала генеральну довіреність на сторонню особу для отримання дозволів, печатки та представлення інтересів підприємства в державних органах. Після відкриття рахунку в банку ОСОБА_6 отримала грошову винагороду в розмірі 400 доларів США. Жодних документів від імені підприємства не підписувала, звітність до податкової інспекції не подавала, хто цим займався -їй невідомо. Де знаходяться первинні документи підприємства, печатка товариства ОСОБА_6 не відомо та вона їх ніколи не бачила. Чим взагалі займалось підприємство, за якою адресою знаходилось, де знаходяться первинні бухгалтерські документи -не знає; довіреність на закриття підприємства виписала на іншу особу (а.с. 149-151).

Відповідно до протоколу допиту ОСОБА_4 від 02.02.2011 року встановлено, що він зареєстрував ТОВ «Модульмонтажгруп»на прохання жінки на ім'я ОСОБА_10 за грошову винагороду 2500 грн. та щомісячну зарплату 850-1000 грн. Після реєстрації підприємства виписав генеральну довіреність від свого імені на представлення інтересів ТОВ «Модульмонтажгруп»та відкрив рахунок у банку; хто отримував печатку та ставив підприємство на облік у державних органах -не знає. За словами ОСОБА_4, на посаді директора товариства він рахувався з осені 2008 по квітень 2009 року, де знаходилось підприємство та чим займалось - йому невідомо; хто підписував звітність та первинні бухгалтерські документи ТОВ «Модульмонтажгруп»також не знає, але він цього не робив. Після того, як зрозумів, що підприємство фіктивне, ОСОБА_4 вирішив звільнитися з посади директора та вийти зі складу засновників.

Отже, як випливає з наявних матеріалів справи, ТОВ «Фронтект», ТОВ «Модульмонтажгруп»та ТОВ «Торгова компанія «Альянс»були зареєстровані та здійснювали фінансово-господарську діяльність без відома та згоди їх засновників та призначених у законному порядку керівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво -це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Суд зазначає, що за вимогами пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент спірних правовідносин), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. № 165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97р. за №233/2037 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), яким затверджено Порядок заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг) , та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), чинного на час виникнення спірних відносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «Фронтект», ТОВ «Модульмонтажгруп»та ТОВ «Торгова компанія «Альянс», податкові накладні яких стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року (номер у ЄДРСР 23740257).

Окрім того, досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами суд вважає помилковим посилання позивача на те, що реальність господарських операцій підтверджується наданими ним первинними документами.

Так, дослідивши акт прийому-передачі робіт, підписаний між позивачем та ТОВ «Фронтект»на виконання договору № 57 від 05 серпня 2009 року про надання послуг по підготовці досьє для Фармакологічного центру для подальшої перереєстрації на лікарських засобів, суд встановив, що зазначений акт в порушення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»не містить достатньої інформації про обсяг господарської операції (про те, які саме послуги надавались виконавцем), а лише відображає посилання на договір та вартість послуг.

Вказаний акт не містить будь-якого розрахунку щодо змісту і обсягу здійсненої господарської операції (як передбачено ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») не вказано, які конкретно виконано роботи , хто їх виконував (спеціальність, освіта осіб, які надавали послуги), в який період часу, загальна кількість годин, витрачених виконавцем, і т. д., тому наданий акт не може бути належним підтвердженням одержання послуг.

З наданого акту прийому-передачі робіт не вбачається, які саме критерії використовувались сторонами для визначення вартості цих робіт та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку, а не зловживання по формуванню податкового кредиту) і правомірність формування податкового кредиту.

Наведені обставини свідчать про те, що вказаний акт здачі - приймання робіт (надання послуг) не відповідає приписам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не може бути прийнятий в якості первинного документу бухгалтерського обліку на підтвердження правомірності формування витрат по операціям з ТОВ «Фронтекс».

Крім того, позивачем суду не надана документація на підтвердження фактичного переміщення товару по взаємовідносинам з ТОВ «Торгова компанія «Альянс»з ТОВ «Фронтект». Зокрема, суду не надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи або ж інші документи, які б підтверджували шлях прямування вантажу від пункту його відправлення постачальниками до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального тощо.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року, встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 року №488/346 і введені в дію з 01.01.1996 року.

Відповідно до пункту 2 зазначеного наказу, застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р., основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно розділу 1 вказаних Правил, товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

В той же час, позивачем первинні документи, які підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні або інші документи перевізника) суду не надані.

Аналізуючи правовий статус контрагентів позивача судом встановлено, що ТОВ «Фронтект»та ТОВ «Модульмонтажгруп»до податкових інспекцій за місцем обліку про найманих працівників не звітували (а.с. 120, 128), а у відповідності з витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців № 14826515, № 14826655, № 14816096 статус відомостей про ТОВ «Фронтект», та ТОВ «Торгова компанія «Альянс»- не підтверджено; ТОВ «Модульмонтажгруп»- припинено (а.с.132-137).

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова повідомило суд, що документи податкової звітності ТОВ «Торгова компанія «Альянс»вилучені згідно з постановою про проведення виїмки від 30.03.2011 р. у рамках розслідування кримінальної справи за фактом створення ТОВ «Торгова компанія «Альянс», про що свідчать постанова про проведення виїмки та протокол виїмки (а.с.122-126).

Згідно з листом ДПІ у Печерському районі м. Києва свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Модульмонтажгруп»анульовано 21.07.2009 року з підстав подання платником декларацій з ПДВ протягом червня 2008 -липня 2009 року з показниками, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок. Вказана обставина є додатковим свідченням того, що підрядні роботи на адресу позивача у травні 2009 року не здійснювались, а первинні документи щодо операцій позивача з ТОВ «Модульмонтажгруп»є формально складеними.

Відтак, за встановлених під час розгляду справи обставин суд дійшов висновку, що договори та податкові накладні, підписані від імені ТОВ «Фронтект»- ОСОБА_5, від імені ТОВ «Модульмонтажгруп»- ОСОБА_4, від імені ТОВ «Торгова компанія «Альянс»- ОСОБА_6, не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, а тому не є допустимими засобами доказування і, відповідно, не можуть доводити обставини, які в цих документах зафіксовані.

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договорів між позивачем та ТОВ «Фронтект», ТОВ «Модульмонтажгруп»та ТОВ «Торгова компанія «Альянс»сама по собі не свідчить про реальність виконання цих договорів зазначеними суб'єктами, а укладення договорів не є доказом їх виконання. Отже, твердження позивача у цій частині спростовуються матеріалами справи.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину , який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Зібраними у справі та дослідженими судом доказами у їх сукупності підтверджується, що господарські операції позивача з ТОВ «Фронтект», ТОВ «Модульмонтажгруп»та ТОВ «Торгова компанія «Альянс»з поставки товарів та виконання робіт фактично не мали реального характеру, товари та послуги позивачу фактично не поставлялись (не передавались) та позивачем у цих підприємств не придбавались, операції оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Закон України «Про податок на додану вартість»у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем завищено суму податкового кредиту за період, що перевірявся, на 94 473,20 грн.

Відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки судом встановлено правомірність винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0001982250/8308 від 27 липня 2012 року та достатність у нього підстав для прийняття спірного повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за розглядуваними господарськими операціями, то підстави для задоволення позовних вимог про визнання вказаного рішення протиправним та його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на вимогах Закону та є безпідставними.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 26.10.2012 року.