Постанова

від 14.03.2013 по справі 2а-10477/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10477/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою державного підприємства «Експериментальний завод медичних препаратів інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства «Експериментальний завод медичних препаратів інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України» до державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва державної податкової служби, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державне підприємство «Експериментальний завод медичних препаратів інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України» (далі - апелянт) подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку апелянта з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2009 року по взаємовідносинах з ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс», ТОВ «Фронтект» та ТОВ «Модульмонтажгруп».

За результатами перевірки було складено акт № 3411/2250/01527703 від 17 липня 2011 року, в якому встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за період травень, жовтень, листопад 2009 року на загальну суму 94 473,20 грн.

На підставі акту податковим органом винесено податкове-повідомлення рішення №0001982250/8308 від 27 липня 2012 року, яким апелянту збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 118 091, 50 грн., в тому числі за основним платежем - 94 473,20 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 23 618, 30 грн.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Модульмонтажгруп» (підрядник) було укладено договір № 3-10-04-09 від 10.04.2009 року на виконання робіт по демонтажу підлоги, електромереж та устрою цементно-піщаного стягування на першому та третьому поверсі адміністративного корпусу за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 15А. Ціна ремонтно-будівельних робіт, згідно п. 5.1 договору, обумовлюється по кожному етапу виконання робіт і становить 77 700,00 грн.

В якості підтвердження оплати на користь ТОВ «Модульмонтажгруп» позивач надав копію простого векселя серії АА № 0793176 на загальну суму 238 252,80 грн. та акти прийому-передачі векселів від 31.08.2009 року (а.с.34, 35).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Фронтект» укладено договір № 57 від 05 серпня 2009 року, відповідно до якого позивач, як замовник, доручає, а підрядник (ТОВ «Фронтект») приймає на себе зобов'язання по підготовці досьє для Фармакологічного центру для подальшої перереєстрації лікарських засобів. Договірна ціна по договору становить 148 276,80 грн.

27.10.2009 року між сторонами підписано акт прийому-передачі робіт за договором № 57 від 05.08.2009 року, відповідно до якого вартість робіт складає 148 276,80 грн. (а.с.38).

Від імені ТОВ «Фронтект» виписано на адресу позивача податкову накладну від 27.10.2009 року № 301001 на загальну суму 148 276 грн. (а.с. 40).

Також позивачем надано виписану від імені ТОВ «Фронтект» податкову накладну від 27.11.2009 року № 301102 на загальну суму 120 000,00 грн.

Взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Торговельна компанія «Альянс» оформлені рахунком № 253 від 27.10.2009 року на придбання товарів (фільтроутримувач, адаптер, кран шаровий, якірна мішалка і т.д.) на загальну суму 39 614,40 грн., в т.ч. ПДВ -6 602,40 грн.; та податковою накладною від 27.10.2009 року на загальну суму 39 614,40 грн., в т.ч. ПДВ - 6 602,40 грн. (а.с.43-44).

На підтвердження оплати на користь ТОВ «Торгова компанія «Альянс» і ТОВ «Фронтект» позивач надав суду копії банківських виписок (а.с.93-96).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав на відсутність у позивача первинних документів, які б підтверджували реальність проведення господарських операцій з контрагентом.

Однак з таким висновком першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з огляду на наступне.

Судом першої інстанції не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою нікчемності правочину є його недійсність, яка встановлена законом. Саме законом, а не актом, які б факти в цьому акті не були відображені, оскільки дані факти та висновки є лише суб'єктивною думкою державного органу, які, в свою чергу, було зроблено за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових делараціях.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно із Законом № 168/97-ВР. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7, 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону; протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою і подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 7.1 ст.7 Закону № 168/97-ВР, поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

П.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3, 7.2.8 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Суд першої інстанції зазначає про те, що відносно невстановлених осіб, які діяли від ТОВ «ТК» Альянс», ТОВ «Фронтект» та ТОВ «Модульмонтажгруп» порушено кримінальні справи на підставі ст. 205 Кримінального Кодексу України, тобто придбання СПД з метою прикриття незаконної діяльності, проте доказів існування вироків суду, якими б встановлювалися факти незаконної діяльності, відповідачем не надано.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто факт порушення кримінальної справи за відсутності обвинувального вироку не є достатнім доказом для висновку про нікчемність правочинів, укладених підприємствами, адже повинні бути відповідні судові рішення, що набрали законної сили, які б підтверджували ті чи інші юридичні факти.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс», ТОВ «Фронтект» та ТОВ «Модульмонтажгруп», які на момент здійснення господарської діяльності було зареєстровано як платників податку на додану вартість, то податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та підлягає скасуванню.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу державного підприємства «Експериментальний завод медичних препаратів інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2012 року скасувати та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 000198225018308 від 27 липня 2012 року.

Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.