Постанова

від 25.10.2012 по справі 2а-6479/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2012 року № 2а-6479/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішення № 0001122653 від 25 квітня 2012 року,- ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»(далі -позивач, ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001112653 та № 0001122653 від 25 квітня 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

07 серпня 2012 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовні вимоги в адміністративній справі №2а-6479/12/2670 роз'єднано в окремі провадження. При цьому, позовну вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0001122653 від 25 квітня 2012 року, яким ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ»нараховано суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на загальну суму 304 097,00 грн., залишено в провадженні по справі № 2а-6479/12/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2012 року справу в частині оскарження податкового повідомлення-рішення № 0001112653 від 25 квітня 2012 року прийнято до провадження суддею Кузьменко В.А. та присвоєно справі номер № 2а-11920/12/2670.

Враховуючи вибуття первинного відповідача у справі зі спірних правовідносин, судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України протокольною ухвалою від 02.04.2012 р. здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Будівельний олімп»та ТОВ «Пікет 7», оскільки податковий кредит було сформовано на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих від цих підприємств.

Як зазначив позивач, нікчемність угод, укладених філією позивача з ТОВ «Пікет-7»відповідачем не доведена, а отже, ДПІ не може посилатися на таку нікчемність як на встановлений факт. Доводи відповідача щодо нереальності операцій філії позивача «Укрпромтранспостач»з ТОВ «Будівельний олімп»та ТОВ «Пікет-7», які базуються на оцінці діяльності контрагентів зазначених підприємств в попередніх ланцюгах постачання, є домислами, що не підтверджені законодавчо. Крім того, на думку позивача, наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів не може бути самостійною підставою для визнання правочинів недійсними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки не було підтверджено ланцюг постачання товарів по контрагентам позивача.

На підтвердження вказаних висновків відповідач зазначав, що ТОВ «Будівельний Олімп»зареєстровано за грошову винагороду, без мети зайняття господарською діяльністю, про що дав відповідні свідчення директор підприємства, а ТОВ «Пікет-7»за податковою адресою не знаходиться, проведеною перевіркою підприємства підтвердити постачання товару позивачу не вдалося.

Наведені обставини, на думку відповідача, дають можливість дійти висновку про те, що позивачем було укладено договори з ТОВ «Пікет-7»та ТОВ «Будівельний Олімп»без мети реального настання правових наслідків, виключно для створення видимості проведення господарських операцій, отже, позивач, в свою чергу, позбавлений права на віднесення сум по цим операціям до податкового кредиту з ПДВ та до валових витрат.

З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

В судове засідання 11.10.2012 року не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник позивача.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Приймаючи до уваги викладене, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступні юридично значимі факти та відповідні до них правовідносини.

Позивач -ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»(код ЄДРПОУ 04737111) зареєстроване Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва 16.06.1992 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 16.06.1992 р. № 324564, та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС.

До складу ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ»входить 31 відокремлений підрозділ, в тому числі філія «Укрпромтранспостач»та Сімферопольська філія.

У період з 10.02.2012 року по 23.03.2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої було складено акт № 425/22-222-04737111 від 06.04.2012 року (далі по тексту -Акт перевірки, Акт).

За наслідками перевірки податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем п.1, 4, пп. «а», пп. «б», пп. «в»п.6.4 ст.6, пп. «а», пп. «в» п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 382 590,00 грн.

Як вбачається з Акту перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем зазначених положень законів, ґрунтуються на встановлених в ході перевірки філії позивача «Укрпромтранспостач»даних про неможливість фактичного здійснення господарських операцій між філією та ТОВ «Пікет-7»і ТОВ «Будівельний Олімп». Такий висновок ДПІ у Дніпровському районі м. Києва обґрунтовується актами проведених перевірок вказаних підприємств.

Так, в ході відпрацювання ТОВ «Пікет-7»встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення об'єктів оподаткування по операціях з контрагентами-постачальниками, а отже, такі правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Крім того, документально не підтверджено операції ТОВ «Пікет-7»з постачальникми -ТОВ «Просвєт», ПП «Восход», ТОВ «Днепрспеціндустрія»за червень 2011 року.

Стосовно ТОВ «Будівельний Олімп»в акті перевірки наявна інформація, що вказане товариство співпрацювало з ТОВ «Техноторг-Ком», яке за податковою адресою не знаходиться, а директор дав пояснення, що зареєстрував підприємство за винагороду та ніякої господарської діяльності не здійснював. Крім того, перевіркою встановлено, що у ТОВ «Будівельний Олімп»відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих операцій, незначний штат працюючих, відсутні основні фонди, транспортні засоби та складські приміщення.

Відтак, відповідач вважає, що за результатами проведених операцій з ТОВ «Пікет-7»та «Будівельний Олімп» позивачем завищено податковий кредит на суму 245 399,00 грн. у зв'язку з непідтвердженістю цих операцій з боку контрагентів.

Крім того, Актом перевірки встановлено завищення Сімферопольською філією ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ»податкового кредиту з ПДВ за грудень 2011 року у сумі 1 564,00 грн., у зв'язку із наданням до перевірки факсимільної копії податкової накладної № 198 від 29.12.2011 р., отриманої від ТОВ «Херсонське обласне паливнопостачальне підприємство «Херсоноблпаливо»(том VI, а.с. 173).

25 квітня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва були прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001122653 , яким позивачу за порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України було збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 304 097,00 грн., з яких 246 963,00 грн. -основний платіж та 57 134,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з прийнятим ДПІ у Дніпровському районі м. Києва рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просить скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення.

Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту»в особі Філії «Укрпромтранспостач»(Замовник) та ТОВ «Пікет 7»(Постачальник) було укладено Договір № 38/3-11 від 24 березня 2011 року, відповідно до якого постачальник поставляє у 2011 році замовнику матеріали верхньої будови колії згідно з додатком, який є невід'ємною частиною цього договору, а замовник приймає товар та оплачує його (п.1.1); товар закуповується в кількості, визначеній виробничою необхідністю замовника в межах асортименту та за цінами, вказаними у додатку до договору (п.1.2); загальна ціна договору складає 1 360 000,00 грн. (п.3.3); розрахунки за товар здійснюються поетапно (п.4.1); замовник здійснює оплату по факту поставки окремої партії товару, що оформлюється видатковою накладною, загальний строк оплати замовником товару не може бути більше 30 банківських днів з дня отримання замовником відповідного рахунку-фактури (п.4.2); до рахунка додаються акт приймання-передачі товарів та інші документи (п.4.3); невід'ємною частиною цього договору є додаток (п.12.1) - том І а.с.91-94.

24 березня 2011 року між сторонами було складено та підписано додаток до договору № 38/3-11, яким визначено ціну продукції, що постачалася.

30 грудня 2011 року між сторонами підписано додаткову угоду № 03/38/3 до договору № 38/3-11 від 24.03.2011 р., якою визначено загальну ціну договору -1 620 000,00 грн.

Поставка товарів, визначених умовами договору, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних від 09.06.2011р. № 41, від 25.06.2011р. № 45, від 25.06.2011р. № 44, від 25.06.2011 р. № 43(том VI, а.с. 164, 166, 168, 170).

За наслідками проведених поставок ТОВ «Пікет-7»протягом червня 2011 року виписало на адресу позивача податкові накладні: від 25.06.2011 р. № 6 на суму ПДВ -8 359,20 грн., від 25.06.2011р. № 7 на суму ПДВ -2 786,40 грн., від 25.06.2011 р. № 8 на суму ПДВ -5 263,20 грн. копії яких наявні в матеріалах справи (том VI, а.с. 165, 167, 169, 171).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту у загальному розмірі 18 432,80 грн. за червень 2011 року та відображені в Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкової декларації з ПДВ за відповідний податковий період.

Перевіркою встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту»в особі Філії «Укрпромтранспостач»(Замовник) та ТОВ «Будівельний Олімп»(Постачальник) було укладено Договір № 20/2-11 від 14 липня 2011 року, відповідно до якого постачальник поставляє замовнику вузли, деталі, комплектуючі та запасні частини для локомотивів ТГМ-4, ТГМ-6 та ТЕМ-2, а замовник приймає товар та оплачує його (п.1.1); товар закуповується в кількості, визначеній виробничою необхідністю замовника в межах асортименту та за цінами, вказаними у додатку до договору (п.1.2); загальна ціна договору складає 2 300 000,00 грн. (п.3.1); розрахунки за товар здійснюються поетапно (п.4.1); замовник здійснює оплату по факту поставки окремої партії товару, що оформлюється видатковою накладною (п.4.2); невід'ємною частиною цього договору є додаток (п.12.1) - том І а.с.99-102.

14 липня 2011 року між сторонами було складено та підписано додаток до договору № 20/2-11, яким визначено ціну продукції, що постачалася.

30 грудня 2011 року між сторонами підписано додаткову угоду № 09/20/2 до договору № 20/2-11 від 14.07.2011 р., якою визначено загальну ціну договору -2 760 000,00 грн.

Поставка товарів, визначених умовами договору, підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи.

Також, між ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту»в особі Філії «Укрпромтранспостач»(Замовник) та ТОВ «Будівельний Олімп»(Постачальник) було укладено Договір № 56/2-11 від 02 серпня 2011 року, відповідно до якого постачальник поставляє у 2011 році замовнику матеріали верхньої будови колії, а замовник приймає товар та оплачує його (п.1.1); товар закуповується в кількості, визначеній виробничою необхідністю замовника в межах асортименту та за цінами, вказаними у додатку до договору (п.1.2); загальна ціна договору складає 1 500 000,00 грн. (п.3.1); розрахунки за товар здійснюються поетапно (п.4.1); замовник здійснює оплату по факту поставки окремої партії товару, що оформлюється видатковою накладною (п.4.2); невід'ємною частиною цього договору є додаток (п.12.1) - том І а.с.108-111.

02 серпня 2011 року між сторонами було складено та підписано додаток до договору № 56/2-11, яким визначено ціну продукції, що постачалася.

30 грудня 2011 року між сторонами підписано додаткову угоду № 07/56/2 до договору № 56/2-11 від 02.08.2011 р., якою визначено загальну ціну договору -1 800 000,00 грн.

Поставка товарів, визначених умовами договору, підтверджується актами приймання-передачі товару від 02.08.2011 р., підписаними сторонами (том І, а.с.114-115) та видатковими накладними від 23.08.2011 р. № РН-0000025, від 03.08.2011 р. № РН-0000023, від 02.08.2011 р. № РН-0000022 (том VI, а.с.158, 160, 162).

За наслідками проведених поставок ТОВ «Будівельний Олімп»протягом серпня 2011 року виписало на адресу позивача податкові накладні від 02.08.2011 р. № 1 на суму ПДВ -99 916,80 грн., від 03.08.2011 р. № 2 на суму ПДВ -17 920,00 грн., від 22.08.2011р. № 3 на суму ПДВ -91 205,12 грн., від 23.08.2011 р. №4 на суму ПДВ -17 924,16 грн., копії яких наявні в матеріалах справи (том VI, а. с. 157, 159, 161, 163).

Оплата товарів, отриманих від ТОВ «Пікет-7»та ТОВ «Будівельний Олімп», підтверджується виписками банку по рахунку позивача, наявними у матеріалах справи (том І а.с. 212-250).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту у загальному розмірі 226 966,08 грн. за серпень 2011 року та відображені в Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкової декларації з ПДВ за відповідний податковий період.

Правомірність формування податкового кредиту за вказаними операціями відповідачем не визнається.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню в контексті наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із наступного.

У роз'ясненнях, викладених в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»та в Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 Вищим адміністративним судом України сформовано позицію, відповідно до якої процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

До спірних правовідносин, які виникли у червні -липні 2011 року, судом при вирішенні справи застосовуються норми Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011 року.

Згідно з пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу наведених норм права та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

З Акту перевірки вбачається, що Філія позивача «Укрпромтранспостач»в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень, серпень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Пікет-7»та ТОВ «Будівельний Олімп», які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням (оплатою) товарів.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оскільки податкові накладні на користь Філії позивача «Укрпромтранспостач»були виписані в червні, серпні 2011 року, поставка товарів відбулась у тих же періодах, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, то в силу приписів п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту виникло, відповідно, у цих же періодах.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент звірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту , відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи -продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, -покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача -ТОВ «Пікет-7»та ТОВ «Будівельний Олімп»були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтв № 100057948 від 09.08.2007 року та № 100298546 від 18.08.2010 р. відповідно (том І а.с.144, 156).

Як повідомила суду Криворізька МДПІ Дніпропетровської області (вих. № 5109/10/100 від 25.06.2012 р.) ТОВ «Пікет»станом на 25.06.2012 р. є платником ПДВ (том І, а.с. 133). Даних про анулювання свідоцтва платника ПДВ вказаного підприємства ДПІ за місцем обліку суду не надано.

Згідно інформації, наданої на запит суду ДПІ у Святошинському районі м. Києва (вих. № 1754/9/18-454 від 25.06.2012р.) стосовно ТОВ «Будівельний олімп», підприємство зареєстроване платником ПДВ та станом на 24.06.2012 р. підстави для анулювання свідоцтва платника ПДВ відсутні (том І, а.с. 154)

З вказаного вбачається, що на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Пікет-7»та ТОВ «Будівельний Олімп»були чинними і вказані суб'єкти господарювання мали право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, філією позивача «Укрпромтранспостач»було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Будівельний Олімп»було подано до ДПІ у Святошинському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року разом із Додатком № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», де було відображено податкові зобов'язання за наслідками господарських операцій з позивачем у сумі 226 966,00 грн. ПДВ (том І а.с. 160), що повністю відповідає задекларованій позивачем сумі податкового кредиту.

Аналогічна ситуація склалася з ТОВ «Пікет-7», яке у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року, поданій до Криворізької центральної міжрайонної ДПІ, відобразило податкові зобов'язання за наслідками господарських операцій з позивачем у сумі 191 569,76 грн. (том І, а.с. 137), що включає в себе також задекларовані позивачем суми податкового кредиту.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно наявних в матеріалах справи довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 10.07.2012 року № 14233370 та №14233144 та витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 10.07.2012 року № 14233294 та № 14233022 ТОВ «Будівельний Олімп»та ТОВ «Пікет-7»станом на момент здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та продовжують перебувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент розгляду даної справи (том ІІІ, а.с. 125-148).

Тобто, станом на момент на момент проведення господарських операцій з позивачем ТОВ «Пікет-7»та ТОВ «Будівельний Олімп»не були ліквідовані, діяльність їх в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємства не виключені.

На момент вчинення господарських операцій записи про визнання банкрутами та ліквідацію вищезгаданих до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців не вносились (том І, а.с. 108-132).

Відтак, контрагенти позивача не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність вчинення господарських операцій з поставки товарів ТОВ «Пікет-7»та ТОВ «Будівельний Олімп»на користь позивача, а також придбання позивачем таких товарів, робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з довідки АБ № 156681 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності позивача є діяльність вантажного залізничного транспорту (код КВЕД 60.10.2), посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (код КВЕД 51.19.0), організація перевезення вантажів (код КВЕД 63.40.0), дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки (код КВЕД 74.13.0), консультування з питань комерційної діяльності та управління (код КВЕД 74.14.0), надання інших комерційних послуг (код КВЕД 74.87.0) -том І а.с.41.

У період, що перевірявся, позивачем здійснювалась діяльність по наданню послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом . Право на здійснення вказаної діяльності підтверджується ліцензією Міністерства інфраструктури України серії АВ № 548933 (том VI, а.с. 124).

В свою чергу, до основних видів діяльності ТОВ «Пікет-7»за даними витягу з Єдиного державного реєстру належать: «Будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд» (код КВЕД 45.23.0 ), «Діяльність у сфері інжинірингу» (код КВЕД 74.20.1), «Монтаж іншого електричного устаткування» (код КВЕД 31.62.4), «Інші види оптової торгівлі»(код КВЕД 51.90.0) та ін. (том ІІІ, а.с. 126).

За даними витягу з Єдиного державного реєстру до основних видів діяльності ТОВ «Будівельний Олімп»належать: «Будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд» (код КВЕД 45.23.0 ), «Діяльність у сфері інжинірингу» (код КВЕД 74.20.1), «Оптова торгівля іншими машинами та устаткування» (код КВЕД 51.87.0), «Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту»(код КВЕД 51.19.0), «Інші види оптової торгівлі» (код КВЕД 51.90.0) - том ІІІ, а.с. 123).

З наданої представником позивача документації вбачається, що ТОВ «Пікет-7»та ТОВ «Будівельний Олімп»залучались філією позивача у якості постачальників матеріалів для ремонту залізничних колій, а також комплектуючих для локомотивів ТГМ-4, ТГМ-6 та ТЕМ-2 , що використовуються у господарській діяльності філії та прямо пов'язано з господарською діяльністю останньої.

Як вбачається з наданих суду документів, у подальшому придбані у ТОВ «Пікет-7»товари було використано для облаштування та ремонту колій підприємства. Комплектуючі, придбані у ТОВ «Будівельний Олімп», було передано іншим філіям позивача з метою ремонту рухомого складу залізничного транспорту. Вказана обставина підтверджується актами на списання матеріалів, інструменту, актами на витрачені при ремонті матеріали, видатковими накладними, наявними в матеріалах справи (том ІІ а.с.16-55, том ІІІ, а.с. 33-250, том ІV, а.с. 79-123, том V, а.с. 84-250).

Таким чином, придбання товарів у ТОВ «Пікет-7»та ТОВ «Будівельний Олімп»здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної господарської діяльності.

Вказане на думку суду, спростовує твердження відповідача про фіктивність спірних операцій позивача.

Також суд вважає безпідставним висновок відповідача про неможливість виконання контрагентами позивача зобов'язань за договорами поставки у зв'язку із відсутністю основних фондів та людського ресурсу, оскільки виконання таких зобов'язань (поставка товарів) не потребує ресурсів у вигляді спеціальної техніки чи інших подібних об'єктів.

Крім того, як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ «Пікет-7»та ТОВ «Будівельний олімп»трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугувала лише податкова звітність цих підприємств, використана податковими органами за місцем обліку останніх.

Суд вважає, що подана до податкового органу податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Окрім того, з наданої на запит суду ДПІ у Криворізькій центральній міжрайонній ДПІ Дніпропетровської області ДПС інформації відносно ТОВ «Пікет-7»вбачається, що у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податків за Ф №1-ДФ до податкової інспекції району за ІІ квартал 2011 року кількість працівників на вказаному підприємстві складала 4 особи, яким нараховувалась та виплачувалась заробітна плата (том І, а.с. 134).

Також на судовий запит ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС надало інформацію стосовно ТОВ «Будівельний Олімп», з якої встановлено, що у ІІІ кварталі 2011 року кількість працюючих на підприємстві склала 4 особи (том І, а.с.154).

Отже, вказані підприємства мали в своєму розпорядженні достатній трудовий ресурс, необхідний для виконання покладених на них договірних обов'язків з поставки товарів, а відтак висновки відповідача в цій частині спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Таким чином, придбання товарів у ТОВ «Пікет-7»та ТОВ «Будівельний Олімп»здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної для нього господарської діяльності, пов'язаної з здійсненням залізничних перевезень, яка спрямована на отримання доходу.

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Пікет-7» та ТОВ «Будівельний Олімп»є реальними та підтверджуються необхідними документами, товари, послуги (роботи), що надавалися позивачу були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

З приводу висновків акту перевірки про порушення податкового законодавства контрагентами філії -ТОВ «Пікет-7»та ТОВ «Будівельний Олімп»: незнаходження за податковою адресою, проведення операцій з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, суд зазначає наступне.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

Так, відповідно до пункту 44.1 статті 44 названого Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Чинним законодавством України виникнення у платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту та відображення його у податковій звітності не ставиться у залежність від дотримання податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Виходячи з наведеного, порушення, допущенні одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Як зазначено у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку . У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Відповідачем не було надано під час розгляду справи факт обізнаності позивача про можливі факти неподання контрагентами податкової звітності чи несплату податків.

Суд вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності вищезазначених постачальників позивача у другому, третьому та наступних ланцюгах поставок не можуть бути причинами для зменшення заявлених позивачем сум податкового кредиту.

Як вказано у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції , вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарських операції за участю ТОВ «Пікет-7»та ТОВ «Будівельний Олімп», наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (матеріалів для ремонту залізничних колій, комплектуючих для локомотивів) та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності, або що йому було відомо про можливі порушення, які допускали контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій , незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій , відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Як вбачається з Акту перевірки, вказані обставини під час проведення перевірки відповідачем взагалі не досліджувались та жодні обґрунтовані доводи з цього приводу в Акті перевірки не наведено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Пікет-7»та ТОВ «Будівельний Олімп», а висновки Акту перевірки про порушення позивачем п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України в даній частині є помилковими. Відтак донарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 245 399,00 грн. є протиправним.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 56 743,00 грн. також є протиправним.

В той же час, суд погоджується з висновками Акту перевірки про завищення Сімферопольською філією ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ»податкового кредиту з ПДВ за грудень 2011 року у сумі 1 564,00 грн. Як встановлено перевіркою, філією позивача було надано до перевірки факсимільну копію податкової накладної № 198 від 29.12.2011 р., отриманої від ТОВ «Херсонське обласне паливнопостачальне підприємство «Херсоноблпаливо»(том VI, а.с. 173).

Вказана обставина позивачем спростована не була, на вимогу суду було надано факсимільну копію вказаної податкової накладної (том VI, а.с. 172).

Згідно п. 198.6 ст. 186 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як передбачено п. 201.4 ст. 204 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал , а копія залишається у продавця.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що право на віднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, дає лише оригінал податкової накладної.

Згідно п. 201.10 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Позивач не надав суду доказів подання Сімферопольською філією разом із податковою декларацією з ПДВ за грудень 2011 року скарги на постачальника, яким було надано факсимільну копію податкової накладної № 198 від 29.12.2011 р.

Відтак право на включення вказаної суми до складу податкового кредиту у позивача відсутнє.

За таких обставин рішення відповідача в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання у розмірі 1 564,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 391,00 грн. за дане порушення суд вважає правомірним.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС частково доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»підлягає частковому задоволенню.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України сплачений ним при подачі позову судовий збір відповідно до задоволених вимог, що становить 2 020,79 грн. (за вирахуванням судових витрат, присуджених судом у справі № 2а-11920/12/2670) з Державного бюджету України.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 25 квітня 2012 року № 0001122653 в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 245 399,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 56 743,00 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» судові витрати у розмірі 2 020,79 грн. (дві тисячі двадцять гривень 79 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В.Патратій