Рішення

від 23.10.2012 по справі 9/087-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2012 р. Справа № 9/087-12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТО-ЛЕК»

До Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Лезіс»в особі Обухівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Лезіс»

Про стягнення 367 242, 37 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача Китаєв А.В. (дов. № 1 від 20.03.2012 р.)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТО-ЛЕК»до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Лезіс»в особі Обухівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Лезіс» про стягнення 367 242, 37 грн.

Ухвалою суду від 17.09.2012 року порушено провадження у справі № 9/087-12 та призначено розгляд справи на 04.10.2012 року; зобов'язано позивача подати: пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; зобов'язано відповідача подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

02.10.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача у зв'язку із надісланням позивачем витребуваних ухвалою суду від 17.09.2012 р. документів та пояснень та враховуючи значні витрати на відрядження.

02.10.2012 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливість прибуття в судове засідання уповноваженого представника ТОВ Фірма «Лезіс».

У судове засідання 04.10.2012 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; представник позивача не з'явився.

Ухвалою суду від 04.10.2012 р. розгляд справи відкладено на 23.10.2012 р. зобов'язано позивача подати оригінали документів; зобов'язано відповідача подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

22.10.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю прибуття останнього в судове засідання, в зв'язку з лікарняним.

У судове засідання 23.10.2012 р. представник відповідача вдруге не з'явився; представник позивача з'явився та надав суду пояснення по суті позовних вимог.

Судом клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи розглянуто та відмовлено в його задоволенні, виходячи з наступного:

Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Таким чином, зі змісту положень вищезазначених статтей вбачається, що представляти інтереси юридичної особи у господарському суді мають право як керівники підприємств та організацій, так і інші особи, що діють від їх імені на підставі довіреностей.

З огляду на вищевикладене, перебування керівника ТОВ Фірма «Лезіс»на лікарняному не може бути прийнято судом в якості підстави для відкладення розгляду справи, оскільки відповідач мав можливість доручити іншій особі право представляти свої інтереси в господарському суді.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, а також те, що ухвали суду були отримані його уповноваженими представниками, що підтверджується долученими до матеріалів справи повідомленнями про вручення поштового відправлення, то суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно з ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Враховуючи те, що учасники процесу про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІТО-ЛЕК»(далі - позивач) та Обухівською філією Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Лезіс», на підставі Положення, (далі - відповідач) було укладено договір № 100 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач бере на себе зобов'язання передати (поставити) у власність відповідачу протягом дії договору товар в асортименті і кількості, вказаній в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Відповідач зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором.

Згідно п. 1.2. договору предметом поставки є наступний товар: лікарські засоби (згідно Закону України «Про лікарські засоби»); вироби медичного призначення; інші продовольчі і непродовольчі товари, у тому числі біодобавки.

Поставка товару здійснюється за взаємною згодою сторін. Накладні є документом, який замінює специфікацію і протокол узгодження цін, і є невід'ємною частиною договору (п. п. 1.3., 1.4. договору).

В силу п. 2.1. договору кількість і асортимент товару узгоджується сторонами і зазначається у видатковій накладній на кожну поставку.

Положеннями п. п. 3.3., 3.4. договору ціни на товар зазначаються в кожній видатковій накладній, що є додатком до даного договору. Загальна сума договору складає суму вартості згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору і відвантажених протягом дії даного договору.

Розрахунки за товар здійснюються по сумам, вказаним у видаткових накладних, шляхом відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару відповідачем. Датою поставки вважається дата отримання товару відповідачем, про що відповідачем робиться відмітка у видатковій накладній. Якщо дата отримання товару не вказана відповідачем у видатковій накладній, датою отримання товару вважається дата виписки видаткової накладної (п. 3.5. договору).

Оплата поставлених товарів проводиться відповідачем шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на умовах, зазначених в п. 3.5. даного договору. Датою оплати вважається дата надходження коштів на банківський рахунок позивача (п. 3.6. договору).

Згідно п. 3.7. договору відповідач при проведенні оплати за поставлений йому позивачем товар при кожному платежі зобов'язаний вказати номер договору і/або видаткової накладної, за якими проводиться оплата. Крім цього, при наявності у відповідача заборгованості за отриманий товар за декількома видатковими накладними, отримана від нього оплата буде зарахована в рахунок погашення заборгованості за товар, що отриманий раніше, незалежно від призначення оплати, зазначеної в платіжному дорученні.

Відповідно до п. 5.4. договору товар вважається прийнятим відповідачем: по кількості, згідно супровідних документів; за якістю, згідно сертифікатів якості наданих позивачем.

Пунктом 5.7. договору передбачено, що товар вважається переданим у власність відповідача по кількості і асортименту після підписання уповноваженими особами позивача і відповідача видаткових накладних, оформлених належним чином. При отриманні товару уповноважена особа зобов'язана надати належним чином оформлену довіреність. У випадку, якщо немає можливості оформити довіреність на отримання товару, відповідач підтверджує факт отримання товару шляхом поставлення печатки юридичної особи або фізичної особи на видатковій накладній позивача.

В силу п. 10.1. договору цей договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і обміну копіями документів, завірених мокрими печатками, вказаних в п. 12.4., і діє до 31.12.2012 р., а щодо зобов'язань за договором -до повного їх виконання.

Господарським судом встановлено, що станом на 03.01.2012 р. за відповідачем рахувалось сальдо у розмірі 372 712,58 грн.

За ствердженням позивача, на виконання умов договору № 100 від 03.01.2012 р., у період з 03.01.2012 р. по 04.05.2012 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 371 688,48 грн.

Відповідачем у період з 06.01.2012 р. по 07.06.2012 р. було здійснено часткову оплату отриманого товару на загальну суму 410 809,90 грн., що у відповідності до п. 3.7. договору зараховувалась в рахунок погашення заборгованості за товар, що отриманий раніше.

Таким чином, позивач зазначив, що неоплаченою залишилася частина товару, що була отримана відповідачем у період з 10.01.2012 р. по 04.05.2012 р., на загальну суму 333 591,16 грн. (744 401,06 грн. -410 809,90 грн. = 333 591,16 грн.).

Судом досліджено надані представником позивача оригінали видаткових накладних, які оглянуті в судовому засіданні, та копії, які долучені до матеріалів справи, та встановлено, що, у період з 10.01.2012 р. по 04.05.2012 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 336 512,06 грн.:

- 26 807,68 грн. згідно видаткової накладної № 100004447/1 від 10.01.2012 р.;

- 385,97 грн. згідно видаткової накладної № 100004447/2 від 10.01.2012 р.;

- 20 838,29 грн. згідно видаткової накладної № 100008263/1 від 17.01.2012 р.;

- 663,47 грн. згідно видаткової накладної № 100008263/2 від 17.01.2012 р.;

- 302,84 грн. згідно видаткової накладної № 100008358/1 від 17.01.2012 р.;

- 1 517,53 грн. згідно видаткової накладної № 100008358/2 від 17.01.2012 р.;

- 3 164,87 грн. згідно видаткової накладної № 100014348/1 від 27.01.2012 р.;

- 200,00 грн. згідно видаткової накладної № 100014348/2 від 27.01.2012 р.;

- 30 529,54 грн. згідно видаткової накладної № 100014575/1 від 27.01.2012 р.;

- 1 012,16 грн. згідно видаткової накладної № 100014575/2 від 27.01.2012 р.;

- 1 535,53 грн. згідно видаткової накладної № 100016016/1 від 31.01.2012 р.;

- 7,34 грн. згідно видаткової накладної № 100016016/2 від 31.01.2012 р.;

- 11 518,37 грн. згідно видаткової накладної № 100016204/1 від 31.01.2012 р.;

- 265,56 грн. згідно видаткової накладної № 100016204/2 від 31.01.2012 р.;

- 16 146,22 грн. згідно видаткової накладної № 100025075/1 від 15.02.2012 р.;

- 307,99 грн. згідно видаткової накладної № 100025075/2 від 15.02.2012 р.;

- 152,30 грн. згідно видаткової накладної № 100025157/1 від 15.02.2012 р.;

- 1 924,30 грн. згідно видаткової накладної № 100025157/2 від 15.02.2012 р.;

- 25 005,94 грн. згідно видаткової накладної № 100035167/1 від 02.03.2012 р.;

- 1 370,69 грн. згідно видаткової накладної № 100035167/2 від 02.03.2012 р.;

- 3 933,55 грн. згідно видаткової накладної № 100035171/1 від 02.03.2012 р.;

- 16,92 грн. згідно видаткової накладної № 100035171/2 від 02.03.2012 р.;

- 17 933,37 грн. згідно видаткової накладної № 100040142/1 від 13.03.2012 р.;

- 635,80 грн. згідно видаткової накладної № 100040142/2 від 13.03.2012 р.;

- 3 933,66 грн. згідно видаткової накладної № 100040176/1 від 13.03.2012 р.;

- 149,27 грн. згідно видаткової накладної № 100040176/2 від 13.03.2012 р.;

- 4 111,35 грн. згідно видаткової накладної № 100046980/1 від 27.03.2012 р.;

- 147,68 грн. згідно видаткової накладної № 100046980/2 від 27.03.2012 р.;

- 2 892,61 грн. згідно видаткової накладної № 100047119/1 від 27.03.2012 р.;

- 56,72 грн. згідно видаткової накладної № 100047119/2 від 27.03.2012 р.;

- 61 078,80 грн. згідно видаткової накладної № 100047162/1 від 27.03.2012 р.;

- 1 955,11 грн. згідно видаткової накладної № 100047162/2 від 27.03.2012 р.;

- 398,15 грн. згідно видаткової накладної № 100063533/1 від 20.04.2012 р.;

- 4 422,90 грн. згідно видаткової накладної № 100063533/2 від 20.04.2012 р.;

- 1 814,60 грн. згідно видаткової накладної № 100063555/1 від 20.04.2012 р.;

- 113,56 грн. згідно видаткової накладної № 100063555/2 від 20.04.2012 р.;

- 1 791,25 грн. згідно видаткової накладної № 100063566/1 від 20.04.2012 р.;

- 127,70 грн. згідно видаткової накладної № 100063566/2 від 20.04.2012 р.;

- 30 818,97 грн. згідно видаткової накладної № 100063663/1 від 20.04.2012 р.;

- 1 447,13 грн. згідно видаткової накладної № 100063663/2 від 20.04.2012 р.;

- 9 469,70 грн. згідно видаткової накладної № 100063743/1 від 20.04.2012 р.;

- 3 191,98 грн. згідно видаткової накладної № 100069156/1 від 04.05.2012 р.;

- 26,70 грн. згідно видаткової накладної № 100069156/2 від 04.05.2012 р.;

- 3 651,68 грн. згідно видаткової накладної № 100069199/1 від 04.05.2012 р.;

- 145,85 грн. згідно видаткової накладної № 100069199/2 від 04.05.2012 р.;

- 69,28 грн. згідно видаткової накладної № 100069202/1 від 04.05.2012 р.;

- 3 165,39 грн. згідно видаткової накладної № 100069202/2 від 04.05.2012 р.;

- 78,08 грн. згідно видаткової накладної № 100069283/1 від 04.05.2012 р.;

- 2 220,37 грн. згідно видаткової накладної № 100069283/2 від 04.05.2012 р.;

- 32 376,83 грн. згідно видаткової накладної № 100069479/1 від 04.05.2012 р.;

- 680,51 грн. згідно видаткової накладної № 100069479/2 від 04.05.2012 р.

Вказаний товар був отриманий уповноваженим представником відповідача -Семенищ Н.І. згідно довіреностей № 793 від 11.01.2012 р., № 795 від 18.01.2012 р., № 796 від 30.01.2012 р., № 797 від 01.02.2012 р., № 801 від 16.02.2012 р., № 808 від 03.03.2012 р., № 811 від 14.03.2012 р., № 816 від 28.03.2012 р., № 821 від 23.04.2012 р. та № 822 від 04.05.2012 р.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що відповідач прийняв вищезазначений товар, проте, за ствердженням позивача, розрахувався за нього лише частково у розмірі 2 920,90 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком суми простроченого грошового зобов'язання № 298 від 06.09.2012 р.

З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, 20.06.2012 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу від 18.06.2012 р. про стягнення заборгованості на суму 333 591,16 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскального чеку.

Проте, відповідач відповіді на вказану вимогу не надав та не здійснив погашення існуючої заборгованості.

Таким чином, господарським судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача за отриманий товар відповідно до договору № 100 від 03.01.2012 р. становить 333 591,16 грн.

Відповідно до ч. 2 статті 11 ЦК України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Господарським судом встановлено, що позивач свої зобов'язання щодо поставки товару виконав належним чином відповідно до умов договору № 100 від 03.01.2012 р., проте відповідач за поставлений товар належним чином та своєчасно не розрахувався. Тобто він є таким, що порушив умови виконання зобов'язання.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Всупереч положенням вищезазначених статтей, відповідач не надав та не надіслав до суду жодних заперечень проти позовних вимог та доказів на підтвердження факту погашення заборгованості перед позивачем.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТО-ЛЕК»щодо стягнення з Обухівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Лезіс» заборгованості у розмірі 333 591,16 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача, передбаченого п. 7.2. договору, штрафу у сумі 33 651,21 грн.

Так, відповідно до п. 7.2. договору (в редакції, узгодженій протоколом розбіжностей від 18.01.2012 р.) за прострочення платежу понад 30 календарних днів з моменту виникнення простроченого зобов'язання, обумовленого в п. 3.5. договору, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від вартості товару, за яким допущено прострочення платежу, а також суму боргу з урахуванням індексу інфляції, згідно ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення та 9% річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, особливість штрафу полягає в тому, що останній обраховується лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, та являє собою грошову суму, яка нараховується і виплачується одноразово.

Пунктом 4 ст.179 ГК України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству .

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України, відповідно до якої, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру штрафу за прострочення платежу понад 30 календарних по кожній видатковій накладній, судом встановлено, що він є арифметично вірним, а період нарахування штрафу - обґрунтованим.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТО-ЛЕК»щодо стягнення з Обухівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Лезіс»штрафу у розмірі 33 651,21 грн. підлягають задоволенню.

В повній мірі дослідивши обставини справи, наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТО-ЛЕК»щодо стягнення з Обухівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Лезіс»заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 21, 22, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лезіс»(08702, Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Миру, буд. 13А, ідентифікаційний код 20596199) в особі її відокремленого підрозділу -Обухівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Лезіс»(08700, Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Миру, буд. 13А, ідентифікаційний код 25691175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТО-ЛЕК»(61140, Харківська область, м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 48, кв. 47, ідентифікаційний код 21194014) суму основного боргу у розмірі 333 591 (триста тридцять три тисячі п'ятсот дев'яносто одна) грн. 16 коп., штраф у розмірі 33 651 (тридцять три тисячі шістсот п'ятдесят одна) грн. 21 коп. та судовий збір у розмірі 7 344 (сім тисяч триста сорок чотири) грн. 85 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л. В. Сокуренко

Рішення суду підписане 26.10.2012 р.