Постанова

від 04.02.2013 по справі 9/087-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2013 р. Справа№ 9/087-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання Шевченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги від 06.11.2012 року № б/н Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Лезіс» на рішення господарського суду Київської області від 23.10.2012 року

у справі № 9/087-12 (суддя -Сокуренко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіто-Лек»

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Лезіс» в особі Обухівської філії ТОВ «Лезіс»

про стягнення 367 242, 37 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися,

від відповідача: Ганишевський А.М. -дов.

ВСТАНОВИВ:

17.09.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіто-Лек» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Лезіс» в особі Обухівської філії ТОВ «Лезіс» про стягнення 367 242,37 грн., що становить 333 591,16 грн. боргу по договору № 100 від 03.01.2012 року, 33 651,21 грн. штрафу (а.с.2-6).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості товару, отриманого за договором № 100 від 03.01.2012 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.10.2012 року у справі № 9/087-12 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лезіс» в особі Обухівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Лезіс» (ідентифікаційний код 25691175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТО-ЛЕК» (ідентифікаційний код 21194014) 333 591 грн. 16 коп. боргу, 33 651 грн. 21 коп. штрафу та 7 344 грн. 85 коп. в повернення судового збору (а.с.178-186).

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лезіс» в особі Обухівської філії ТОВ фірми «Лезіс»», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи та неповним дослідженням доказів у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Лезіс» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 21.01.2013 року. Розгляд справи відкладався на 04.02.2013 року у зв'язку з неявкою позивача.

В судовому засіданні 04.02.2013 року представник ТОВ «Лезіс» підтримав вимоги апеляційної скарги, просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач не скористався правом присутності в судовому засіданні, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. У відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи апелянта, просить рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи апелянта, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

03.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІТО-ЛЕК» (позивач у справі, постачальник за договором) та Обухівською філією Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Лезіс» (відповідач у справі, покупець за договором) було укладено договір № 100, згідно п. 1.1. якого позивач взяв на себе зобов'язання передати (поставити) у власність відповідачу товар в асортименті і кількості, вказаній в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар і своєчасно оплатити його вартість на умовах, визначених даним договором.

Згідно п. 1.2. договору предметом поставки є лікарські засоби (згідно Закону України «Про лікарські засоби»); вироби медичного призначення; інші продовольчі і непродовольчі товари, у тому числі біодобавки.

Договором сторони обумовили, що поставка товару здійснюється за взаємною згодою сторін на підставі накладних, в яких узгоджуються кількість і асортимент товару і які є невід'ємною частиною договору (п. п. 1.3., 1.4., 2.1 договору).

Відповідно до умов п. 3.5 договору розрахунки за товар здійснюються по сумам, вказаним у видаткових накладних, шляхом відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару відповідачем. Датою поставки вважається дата отримання товару відповідачем, про що відповідачем робиться відмітка у видатковій накладній. Якщо дата отримання товару не вказана відповідачем у видатковій накладній, датою отримання товару вважається дата виписки видаткової накладної.

Оплата вартості товару проводиться відповідачем шляхом безготівкового переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на умовах, зазначених в п. 3.5. даного договору. Датою оплати вважається дата надходження коштів на банківський рахунок позивача (п. 3.6. договору).

Господарським судом встановлено, що станом на 03.01.2012 р. за відповідачем рахувалось сальдо у розмірі 372 712,58 грн. На виконання умов договору № 100 від 03.01.2012 р., за період з 03.01.2012 р. по 04.05.2012 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 371 688,48 грн. Відповідачем у період з 06.01.2012 р. по 07.06.2012 р. було здійснено оплату отриманого товару на суму 410 809,90 грн. Дане підтверджено належними доказами у справі, а саме належним чином засвідченими копіями: договору № 100 від 03.01.2012 року (а.с.19-25), видаткових накладних № 100004447/1 від 10.01.2012 року; № 100004447/2 від 10.01.2012 року; № 100008263/1 від 17.01.2012 року;№ 100008263/2 від 17.01.2012 р.; № 100008358/1 від 17.01.2012 року; № 100008358/2 від 17.01.2012 року; № 100014348/1 від 27.01.2012 року; № 100014348/2 від 27.01.2012 року; № 100014575/1 від 27.01.2012 року; № 100014575/2 від 27.01.2012 року; 100016016/1 від 31.01.2012 року; № 100016016/2 від 31.01.2012 року; № 100016204/1 від 31.01.2012 року; № 100016204/2 від 31.01.2012 року; № 100025075/1 від 15.02.2012 року; № 100025075/2 від 15.02.2012 року; № 100025157/1 від 15.02.2012 року; № 100025157/2 від 15.02.2012 року; № 100035167/1 від 02.03.2012 року; № 100035167/2 від 02.03.2012 року; № 100035171/1 від 02.03.2012 року; № 100035171/2 від 02.03.2012 року; № 100040142/1 від 13.03.2012 року; № 100040142/2 від 13.03.2012 року; № 100040176/1 від 13.03.2012 року; № 100040176/2 від 13.03.2012 року; № 100046980/1 від 27.03.2012 року; № 100046980/2 від 27.03.2012 року; № 100047119/1 від 27.03.2012 року; № 100047119/2 від 27.03.2012 року; № 100047162/1 від 27.03.2012 року; № 100047162/2 від 27.03.2012 року; № 100063533/1 від 20.04.2012 року; № 100063533/2 від 20.04.2012 року; № 100063555/1 від 20.04.2012 року; № 100063555/2 від 20.04.2012 року; № 100063566/1 від 20.04.2012 року; № 100063566/2 від 20.04.2012 року; № 100063663/1 від 20.04.2012 року; № 100063663/2 від 20.04.2012 року; № 100063743/1 від 20.04.2012 року; № 100069156/1 від 04.05.2012 року; № 100069156/2 від 04.05.2012 року; № 100069199/1 від 04.05.2012 року; № 100069199/2 від 04.05.2012 року; № 100069202/1 від 04.05.2012 року; № 100069202/2 від 04.05.2012 року; № 100069283/1 від 04.05.2012 року; № 100069283/2 від 04.05.2012 р.; № 100069479/1 від 04.05.2012 року; № 100069479/2 від 04.05.2012 року на загальну суму 336 512,06 грн. (а.с. 26-129) та не заперечене відповідачем.

Відповідачем за період з 06.01.2012 року по 07.06.2012 року оплачено 410 809,90 грн., що підтверджено представленими в матеріалах справи копіями банківських виписок та платіжних доручень (а.с. 134, 204-218), а також Актом звірки розрахунків підписаним головним бухгалтером ТОВ «Фіто-Лек» (а.с.135-136) із зазначенням номера, дати платіжного доручення та суми оплати. Оплату вартості отриманого товару на зазначену суму підтверджено відповідачем в судовому засіданні.

Місцевий господарський суд, посилаючись на п. 3.7 договору, визнав правомірним зарахування позивачем 372 712,58 грн. в рахунок попередніх платежів, дійшов до висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог щодо стягнення заборгованості за договором № 100 в сумі 333 591,16 грн., та штрафу в розмірі 10 % від вартості товару, за яким допущено прострочення платежу в сумі 33 651,21грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції визнає помилковим, таким, що не відповідає обставинам справи такий висновок з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна у грошовому вираженні.

У відповідності до вимог частини 2 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Оплата проводиться у строки визначені умовами договору.

Відповідно до вимог ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором сторони домовилися (п. 3.7. договору), що відповідач при проведенні оплати за поставлений товар при кожному платежі зобов'язаний вказати номер договору і/або видаткової накладної, за якими проводиться оплата. Крім цього, при наявності у відповідача заборгованості за отриманий товар за декількома видатковими накладними, отримана від нього оплата може бути зарахована в рахунок погашення заборгованості за товар, що отриманий раніше, незалежно від призначення оплати, зазначеної в платіжному дорученні.

Однак дана умова договору надає право постачальнику зараховувати платежі в рахунок погашення заборгованості за товар, що отриманий покупцем в межах даного договору № 100, оскільки не містить вказівки чи будь-яких посилань на погашення заборгованості за попередніми зобов'язаннями, яки виникли між сторонами до укладення даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору № 100 від 03.01.2012 року відповідач мав заборгованість перед позивачем в сумі 372 712,58 грн. за попередніми зобов'язаннями. Оскільки предметом спору у даній справі є лише договір № 100 від 03.01.2012 року, суд приймає до уваги виконання сторонами обов'язків саме за даним договором, отже враховуючи, що позивач за період дії даного договору та на підставі договору № 100 поставив покупцю товар на суму 336 512,06 грн., а покупець, в свою чергу, за період дії договору, оплатив постачальнику товар на суму 410 809,90 грн., вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за договором № 100 від 03.01.2012 року суд визнає необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Враховуючи, що вимога про стягнення штрафу, у відповідності до умов п. 7.2 договору (в редакції протоколу розбіжностей), в розмірі 10 % від простроченого платежу є похідною від вимоги про стягнення боргу така, також не підлягає до задоволення.

При цьому, колегія вважає за доцільне наголосити, що враховуючи умови договору № 100 від 03.01.2012 року, позивач необґрунтовано ставить вимогу про стягнення боргу за попередні періоди (що передували укладенню даного договору) на підставі саме договору № 100 від 03.01.2012 року, хоча не позбавлений права звернутися до суду за захистом порушеного права - про стягнення такої заборгованості в межах строку позовної давності з інших підстав на загальних підставах.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом не повно досліджено обставини справи, рішення господарського суду Київської області від 23.10.2012 року у справі № 9/087-12 не відповідає фактичним обставинам справи, відтак підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються позивача у справі.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 та 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Лезіс» в особі Обухівської філії ТОВ «Лезіс» на рішення господарського суду Київської області від 23.10.2012 року у справі № 9/087-12 задовольнити.

2.Рішення господарського суду Київської області від 23.10.2012 року у справі № 9/087-12 скасувати. Прийняти нове рішення.

3.В позові відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТО-ЛЕК» (61140, Харківська область, м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 48, кв. 47, ідентифікаційний код 21194014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Лезіс» (08702, Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Миру, буд. 13А, ідентифікаційний код 20596199) 3 673,00 (три тисячі шістьсот сімдесят три) грн. в повернення судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції.

5.Доручити господарському суду Київської області видати наказ.

6.Справу № 9/087-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Жук Г.А.

Судді Мальченко А.О.

Остапенко О.М.