Постанова

від 25.10.2012 по справі 5011-7/5875-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2012 № 5011-7/5875-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі: Загрунній Л.І.

за участю представників:

позивача: Дудник Л.В. - дов. №225-КР-1346 від 30.08.2012р.;

відповідача: Кушнєрова К.С. - дов. б/н від 01.07.2012р.;

прокуратури: Ущаповська О.І. - дов. №10-53/1591вих12 від 23.03.2012р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Корпорації Українська спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича корпорація "Укрреставрація"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 01.08.2012р.

у справі №5011-7/5875-2012 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Корпорації Українська спеціальна науково-реставраційна проектно-

будівельно-виробнича корпорація "Укрреставрація"

про повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Деснянського району м. Києва (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) до Корпорації «Українська спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича корпорація «Укрреставрація» (далі - відповідач) про повернення земельної ділянки, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач використовував земельну ділянку не за цільовим призначенням та не повернув її після закінчення строку дії договору оренди б/н від 16.03.2005р., укладеного між позивачем і відповідачем, чим порушив умови вказаного договору.

Відповідач заперечував проти позову, наголошуючи на наступному:

- строк дії договору оренди земельної ділянки напряму пов'язаний з фактом його належної державної реєстрації;

- до 20.04.2010р. юридичне значення (в аспекті чинності орендних відносин) мала державна реєстрація, проведена підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України;

- строк дії спірного договору оренди становить 5 років з дати його реєстрації в Державному земельному кадастрі і спливає 20.01.2015р.;

- на даний час сторони продовжують виконувати умови договору оренди, що не заперечується позивачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2012р. у справі №5011-7/5875-2012 позов було задоволено повністю; зобов'язано відповідача повернути земельну ділянку площею 0,2153 га, вартістю 1 370 535,21 грн. (кадастровий номер 8000000000:62:033:0078), яка розташована на вул. Мілютенка, 5-Б у Деснянському районі м. Києва, шляхом передачі земельної ділянки площею 0,2153 га, вартістю 1 370 535,21 грн. (кадастровий номер 8000000000:62:033:0078), яка розташована на вул. Мілютенка, 5-Б у Деснянському районі м. Києва по акту прийому-передачі позивачу. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України 1 609,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2012р. у справі №5011-7/5875-2012 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Загалом, доводи апеляційної скарги ідентичні тим, які наводились відповідачем під час розгляду справи місцевим господарським судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2012р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.10.2012р.

10.10.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника у судове засідання, призначене на 11.10.2012р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2012р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Михальської Ю.Б.

В судове засідання 11.10.2012р. з'явились представники позивача та прокуратури. Представник відповідача не з'явився.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 25.10.2012р.

В судовому засіданні 25.10.2012р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2012р. у справі №5011-7/5875-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 25.10.2012р. представники прокуратури та позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги відповідача, просили суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 25.10.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно зі ст. ст. 13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В п.12 перехідних положень Земельного кодексу України вказано, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

В ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Рішенням позивача №419/1829 від 15.07.2004р. "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (пункт 42) було затверджено проект відведення земельної ділянки відповідачу для будівництва житлового будинку на вул. Мілютенка, 5-Б у Деснянському районі м. Києва та передано відповідачу, за умови виконання п.42.1 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,22 га для будівництва житлового будинку на вул. Мілютенка, 5-Б у Деснянському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно з нормами ст. 93 Земельного кодексу України, які кореспондуються зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

16.03.2005р. між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди), за умовами якого (п.п.1.1, 2.1) орендодавець, на підставі п.42 рішення Київської міської ради від 15.07.2004р. №419/1829, за Актом прийому-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначена цим Договором. Об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - на вул. Мілютенка, 5-Б у Деснянському районі м. Києва; розмір - 0,2153 га; цільове призначення - для будівництва житлового будинку; кадастровий номер - 8000000000:62:033:0078.

Відповідно до п.3.1 Договору оренди останній укладено на 5 років.

Згідно з п.п.6.1, 6.2 Договору оренди передача земельної ділянки здійснюється за Актом приймання-передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації цього Договору. Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього Договору.

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п.7.1 Договору оренди).

Після закінчення строку на який було укладено цей договір, орендар, за умовами належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку, на умовах визначених цим договором (п.п.11.7, 11.8 Договору оренди).

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Договір оренди було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що вчинено запис від 24.03.2005р. за №62-6-00211 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в березні 2012 року було проведено перевірку відповідача з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт, за результатами якої складено Акт перевірки від 05.03.2012р. (том справи - 1, аркуш справи - 21) В ході перевірки на спірній земельній ділянці не виявлено ані ознак проведення будівельних робіт, ані будівельників та будівельної техніки. Електронна база даних Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві не містила інформації про надання документів на право виконувати будівельні роботи по вул. Мілютенка, 5-Б у Деснянському районі м. Києва. За твердженням позивача і прокуратури, відповідачем було порушено умови Договору оренди в частині дотримання умов використання спірної земельної ділянки (побудова житлового будинку), а також не було повернуто ділянку після закінчення строку дії вказаного Договору. Вищевказані порушення є підставою для повернення спірної земельної ділянки позивачу.

Місцевий господарський суд задовольнив позов повністю, визнавши позовні вимоги документально та нормативно підтвердженими.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

В ст. 525-527 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

В ст. 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як уже зазначалось вище, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було дотримано умови використання спірної земельної ділянки та не повернуто її після закінчення строку дії Договору оренди.

В ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: строк дії договору оренди; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві.

Згідно з п.8.4 Договору оренди відповідач, як орендар, зобов'язався:

- приступати до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором, та після підписання цього договору і Акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору;

- завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку;

- використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення;

- своєчасно вносити орендну плату;

- при зміні функціонального використання об'єкта нерухомості, що розташований на земельній ділянці, у десятиденний термін в письмовій формі замовити у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) довідку про нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки або її частини.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням і охороною земель" невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - це невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

В ході перевірки відповідача з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт не було виявлено будівельників, будівельної техніки та ознак проведення будівельних робіт. Електронна база даних Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві також не містила інформації про видачу відповідачу документів, які б надавали право виконувати будівельні роботи по вул. Мілютенка, 5-Б у Деснянському районі м. Києва.

Належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

За твердженням відповідача строк дії Договору оренди розпочав свій перебіг з дати його реєстрації в Державному земельному кадастрі і спливає лише 20.01.2015р. З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (ст. 2 Закону України "Про оренду землі").

Згідно зі ст. ст. 31, 34 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Дійсно, в ст. 18 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до п.1 Указу Президента України «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі земельного кадастру» №134/2003 від 17.02.2003р. на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру.

Водночас згідно з п.п.3, 4, 7 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №2073 від 25.12.1998р. відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі», державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське в севастопольське міське управління земельних ресурсів. Договір оренди відповідно до законодавства повинен бути нотаріально посвідченим.

Відповідно до п.п.12-14 вищеназваного Порядку факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком. Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір оренди, укладений між позивачем і відповідачем, був нотаріально посвідченим, а також зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що вчинено запис від 24.03.2005р. за №62-6-00211 у книзі записів державної реєстрації договорів.

З наведеного вбачається, що Договір оренди був належним чином зареєстрований у встановленому законодавством порядку, набув чинності з 24.03.2005р. і припинив свою дію 24.03.2010р.

Окрім того, в матеріалах справи наявний витяг з бази даних Державного земельного кадастру, відповідно до якого Договір оренди, укладений між позивачем та відповідачем, закінчив свою дію 24.03.2010р.

Суду не надано належних та допустимих доказів досягнення між сторонами згоди щодо пролонгації (продовження дії) Договору оренди земельної ділянки від 16.03.2005р., натомість після закінчення строку дії договору відповідач не повернув об'єкт оренди та продовжує ним користуватися.

Таким чином, в процесі судового розгляду було встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у строкове платне користування земельну ділянку згідно з умовами Договору оренди, а відповідач в порушення умов вказаного Договору після закінчення його дії земельну ділянку не повернув і продовжує її використовувати, а також використовував земельну ділянку за цільовим призначенням, оскільки не приступив до будівництва житлового будинку.

З урахуванням вищевикладених обставин справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування викладеного в позові.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 77, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Корпорації Українська спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича корпорація "Укрреставрація" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2012р. у справі №5011-7/5875-2012 - без змін.

2. Матеріали справи №5011-7/5875-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Мартюк А.І.

Михальська Ю.Б.