Постанова

від 25.10.2012 по справі 5011-57/6645-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2012 № 5011-57/6645-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі: Загрунній Л.І.

за участю представників:

позивача: Дудник Л.В. - дов. №225-КР-1346 від 30.08.2012р.;

відповідача: не з'явився;

третьої особи-1: Лукомська О.В. - дов. №576 від 07.09.2012р.;

третьої особи-2: не з'явився;

прокуратури: Чащевий Д.І. - посвідчення №20 від 23.01.2012р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Колпито"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 20.07.2012р.

у справі №5011-57/6645-2012 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Колпито"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Комунальне підприємство „Дарницьке лісопаркове господарство К-8163"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Деснянського району м. Києва

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Київський прокурор захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Колпито" (далі - відповідач) про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,4 га, розташовану за адресою: квартал №30, 37 Білодібровного лісництва у Деснянському районі міста Києва, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у відповідач використовує вищевказану земельну ділянку для розміщення, експлуатації та обслуговування побутових вагончиків, тимчасових споруд, техніки, будівельних матеріалів, городництва без документів, що посвідчують право власності або право користування землею.

В процесі судового розгляду прокуратурою було подано заяву про уточнення позовних вимог, викладених в п.4 резолютивної частини позову, в якій вона просила суд визнати відсутність у відповідача права користування земельною ділянкою, що розташована у 30, 37 кварталі Білодібровного лісництва у Деснянському районі м. Києва, площею 0,04 га, вартість якої згідно нормативної грошової оцінки становить 3 099 035,86 грн. (том справи - 1, аркуші справи - 30-31).

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на тому, що спірна земельна ділянка використовувалась ним на підставі договору про спільну діяльність від 10.11.2006р. Необхідність використання земельної ділянки після закінчення строку дії вищевказаного договору зумовлена тим, що третя особа-1 чинить відповідачу перешкоди у вивезенні торфу, добутого під час виконання зобов'язань за договором про спільну діяльність від 10.11.2006р., хоча за умовами цього договору видобутий торф підлягав вивезенню відповідачем з метою подальшої його реалізації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2012р. до участі у справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено Комунальне підприємство «Дарницьке лісопаркове господарство К-8163» (далі - третя особа-1) та Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Деснянського району м. Києва (далі - третя особа-2).

Третя особа-1 підтримала позовні вимоги, зазначивши про те, що відповідач неодноразово повідомлявся як про припинення строку дії договору про спільну діяльність від 10.11.2006р., так і про відмову від його пролонгації. Вимоги про звільнення земельної ділянки та вивезення техніки були залишені відповідачем без належного реагування.

Третя особа-2 відзиву на позов не надала, явку свого представника у судові засідання Господарського суду міста Києва не забезпечила, у зв'язку з чим справа розглядалась місцевим господарським судом за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2012р. у справі №5011-57/6645-2012 позов було задоволено повністю; визнано відсутнім у відповідача права користування земельною ділянкою, що розташована у 30, 37 кварталі Білодібровного лісництва у Деснянському районі м. Києва, площею 0,04 га, вартість якої згідно нормативної грошової оцінки становить 3 099 035,86 грн.; зобов'язано відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,4 га за адресою: квартал № 30, 37 Білодібровного лісництва, у Деснянському районі м. Києва та повернути її позивачу. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України 1 073,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2012р. у справі №5011-57/6645-2012 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Загалом доводи апеляційної скарги ідентичні тим, які наводились у відзиві на позов. Однак, додатково відповідач наголошував на наступному:

- судом не було враховано, що договір про спільну діяльність №1 від 10.11.2006р. не є державним актом, цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, державним актом на право постійного користування земельною ділянкою або договором оренди, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України;

- поза увагою місцевого господарського суду залишилось те, що протягом дії договору про спільну діяльність відповідач проводив роботи, ніс певні затрати і необхідності у оформленні дозвільних документів на спірну земельну ділянку, передбачених ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, не було;

- позивач та третя особа, як сторони договору про спільну діяльність, дозволили відповідачу проводити розробку території та перебувати на прилеглій території лише на підставі договору, тобто без оформлення інших документів, тому подальше перебування відповідача на земельній ділянці також має регулюватись положеннями договору про спільну діяльність №1 від 10.11.2006р.;

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2012р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.10.2012р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2012р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Михальської Ю.Б.

11.10.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення по справі.

В судове засідання 11.10.2012р. з'явились представники позивача, третьої особи-1 та прокуратури. Представники відповідача та третьої особи-2 не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 25.10.2012р.

В судовому засіданні 25.10.2012р. представник відповідача надав суду усні пояснення, в яких підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2012р. у справі №5011-57/6645-2012 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В судовому засіданні 25.10.2012р. представники позивача і третьої особи-1 заперечували проти доводів апеляційної скарги відповідача, просили суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 25.10.2012р. представник прокуратури заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2012р. у справі №5011-57/6645-2012 - без змін.

Представники відповідача та третьої особи-2 в судове засідання 25.10.2012р. не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін, третіх осіб та прокуратури у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, третіх осіб та прокуратури про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представників відповідача та третьої особи-2 за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 25.10.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, третьої особи-1 та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) проведено перевірку щодо правомірності використання земельної ділянки орієнтовної площею 0,4 га за адресою: квартал №30, 37 Білодібровного лісництва у Деснянському районі м. Києва, про що було складено Акт перевірки №223/03 від 15.05.2012р. та Акт обстеження земельної ділянки №804/03 від 04.05.2012р. (том справи - 1, аркуші справи - 12-15).

В ході здійснення перевірки було встановлено, що відповідач використовує вищевказану земельну ділянку для розміщення, експлуатації та обслуговування побутових вагончиків, тимчасових споруд, техніки, будівельних матеріалів, городництва. Земельна ділянка огороджена і охороняється. Документи, які б посвідчували право власності або право користування землею, в т.ч. на умовах оренди, у відповідності до вимог ст. 126 Земельного кодексу України за відповідачем у Головному управлінні земельних ресурсів не зареєстровані (відсутні). Земельна ділянка розміщена на частині ділянки, на яку у відповідності до бази даних автоматизованої системи ПК „Кадастр" в Головному управлінні земельних ресурсів зареєстровано клопотання Комунального підприємства „Дарницьке лісопаркове господарство К-8163" (третя особа-1) від 07.08.2007р. щодо оформлення земельної ділянки площею 736 948,23 кв. м. для експлуатації та обслуговування земель лісового фонду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач самовільно займає земельну ділянку орієнтовною площею 0,4 га за адресою: квартал №30, 37 Білодібровного лісництва, у Деснянському районі м Києва, що є порушенням норм діючого законодавства у сфері земельних відносин, тому вказана ділянка має бути звільнена відповідачем та повернута позивачу. Окрім того, позивач і прокуратура просили суд визнати відсутнім у відповідача право користування спірною земельною ділянкою.

Місцевий господарський суд задовольнив позов повністю, визнавши позовні вимоги нормативно та документально підтвердженими.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Згідно зі ст. ст. 13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В п.12 перехідних положень Земельного кодексу України вказано, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з ч.5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

В ст. 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території, зокрема, належить розпорядження землями територіальної громади міста.

Відповідно до ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

В ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2006р. між третіми особами та відповідачем було укладено договір №1 про спільну діяльність щодо забезпечення у 2006-2010 роках облаштування протипожежної водойми у Білодібровному лісництві Дарницького лісопаркового господарства та задоволення потреб у торфі для озеленення Деснянського та інших районах м. Києва (далі - Договір про спільну діяльність), за умовами якого (п.п.1.1 - 1.3) для невідкладного виконання робіт по облаштуванню протипожежної водойми на території Білодібровного лісництва Дарницького ЛПГ (урочище „Велике Колпито") та забезпечення в першу чергу потреб Деснянського та інших районів м. Києва у торфі, для виробництва поживних грунтосумішей, які потребує м. Київ, треті особи доручають відповідачу проведення робіт по облаштуванню протипожежної водойми на госпрозрахункових засадах, силами і засобами відповідача, без залучення додаткових видатків із коштів, виділених на ведення лісопаркового господарства, озеленення та благоустрій території м. Києва. Треті особи залишають за собою право контролю за якістю та термінами виконання робіт по облаштуванню протипожежної водойми, під'їзних шляхів та водозабірних майданчиків для пожежних автомобілів. Фінансування та практичну реалізацію проекту забезпечує відповідач.

Відповідно до п.7.1 Договору про спільну діяльність останній вступає в силу з моменту його підписання і діє до 01.11.2011р.

Внески сторін та розподіл результатів спільної діяльності наведений в розділі 6 Договору про спільну діяльність. Зокрема, відповідно до п.6.6 названого договору виконання робіт здійснюється за рахунок інвестиційних вкладень відповідача, які повинні повернутися йому протягом 4 років в результаті реалізації добутого торфу.

Третя особа-1 наказом №89 від 15.12.2006р. (том справи - 1, аркуш справи - 43) надала дозвіл відповідачу розпочати проведення робіт з облаштування протипожежної водойми в кв. №№30, 37 Білодібровного лісництва з 18.12.2006р. (пункт 1), а також доручила інженеру лісового господарства Приходьку П.І. розробити та подати на затвердження у встановленому порядку проект рекреаційного облаштування території прилеглої до протипожежної водойми, який буде здійснюватись відповідачем (пункт 3).

У відзиві на позов та апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що він перебуває на території Білодібровного лісництва з метою охорони заскладованого торфу, оскільки керівництво третьої особи-1 перешкоджає йому у вивезенні торфу для подальшої реалізації. Перебування на прилеглій до розроблюваної території ділянці відповідач також обґрунтовує необхідністю здійснення охорони заскладованого торфу.

Як було встановлено судом, ще до закінчення строку дії Договору про спільну діяльність (01.11.2011р.) третя особа-1 листом №612 від 26.10.2011р. повідомляла відповідача про те, що дію договору не буде продовжено, а також направила вимоги №639 від 08.11.2011р., №708 від 08.12.2011р. про звільнення спірної земельної ділянки, приведення її до стану, придатного для лісогосподарського виробництва (том справи - 1, аркуші справи - 54-55, 57).

Окрім того, у зв'язку із закінченням строку дії Договору про спільну діяльність, Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень „Київзеленбуд" листом №148-06-3446 від 02.12.2011р. доручило третій особі-1 звернутись до відповідача з вимогою вивезти належну йому техніку у найкоротший термін та повідомити про те, що третя особа-1 не несе відповідальності за вказане майно (том справи - 1, аркуш справи - 56).

Вимоги третьої особи-1 були залишені відповідачем без належного реагування і на момент проведення Головним управлінням земельних ресурсів перевірки відповідача з питань дотримання вимог земельного законодавства у травні 2012 року земельна ділянка звільнена не була.

Припис №09/287 від 28.05.2012р. щодо усунення порушень земельного законодавства, виявлених в ході перевірки, відповідачем також не був виконаний.

Вказані обставини наведені в рішенні Державної екологічної інспекції у м. Києві №111 від 02.07.2012р., яким тимчасово з 03.07.2012р. було заборонено (зупинено) діяльність відповідача в частині звільнення земельної ділянки розташованої за адресою: квартал 30, 37 Білодібровного лісництва у Деснянському районі м. Києва (том справи - 1, аркуші справи - 58-59).

Розпорядженням першого заступника головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища у м. Києві №93 від 03.07.2012р на державних інспекторів покладено обов'язок з 04.07.2012р. по 09.07.2012р. провести опломбування-опечатування обладнання відповідача, що розташоване в кварталах 30, 37 Білодібровного лісництва у Деснянському районі м. Києва (том справи - 1, аркуш справи - 60).

Листом №2384-09/13 від 12.07.2012р. Державна екологічна інспекція у місті Києві звернулась до третьої особи-1 з проханням посприяти у звільненні відповідачем спірної земельної ділянки від техніки, технічного обладнання та приведенні її в природний стан (том справи - 1, аркуш справи - 61).

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України документами, що посвідчують право на земельну ділянку є: державний акт на право власності на земельну ділянку; цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладена в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтво про право на спадщину; державний акт на право постійного користування земельною ділянкою; договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.

Посилання у відзиві на позов та в апеляційній скарзі на те, що до правовідносин сторін і третіх осіб в частині перебування відповідача на земельній ділянці необхідно застосовувати безпосередньо положення Договору про спільну діяльність, а не норми Земельного кодексу України або інші законодавчі акти, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки предметом спору у даній справі є правомірність використання відповідачем земельної ділянки, тобто земельні відносини. Згідно з ч.2 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що дозвільний документ (в даному випадку - Договір про спільну діяльність), який надає суб'єкту господарювання право на здійснення господарської діяльності на певній території, земельній ділянці або в певному приміщенні не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч.1 ст. 79 Земельного кодексу України). Тобто, відповідач безпідставно ототожнює надання йому дозволу на проведення робіт по облаштуванню протипожежної водойми на спірній земельній ділянці з наданням йому певного права на цю земельну ділянку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

З вищенаведених правових норм випливає, що законодавство України забороняє використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою або укладання договорів оренди та їх державної реєстрації.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності правових підстав для використання спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в даному випадку має місце самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки орієнтовною площею 0,4 га, розташованої за адресою: квартал №30, 37 Білодібровного лісництва у Деснянському районі міста Києва.

Згідно зі ст. 212 Земельного кодексу самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві.

З урахуванням вищевикладених обставин справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та підтвердженість позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Колпито" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2012р. у справі №5011-57/6645-2012 - без змін.

2. Матеріали справи №5011-57/6645-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Мартюк А.І.

Михальська Ю.Б.