Ухвала

від 16.10.2012 по справі 2а/0570/7377/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Толстолуцька М.М.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 року справа №2а/0570/7377/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецькій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:судді-доповідача Ляшенка Д.В., суддів Ястребової Л.В., Чумака С.Ю. при секретарі Тюмер Т.Г., за участі представника позивача Кулініч О.О., представника відповідача Радченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 р. у справі № 2а/0570/7377/2012, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби, про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» звернулось до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.03.2012 № 0000241322/8152/15-16-23/5, від 01.03.2012 № 0000251322/8155/15-16-23/5, від 25.05.2012 № 0000121550/6588/15-17-5-1, від 25.05.2012 № 000011550/6587/15-17-5-1.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акту № 95/15-16-23/5-34093721 від 16.02.2012 документальної позапланової виїзної перевірки з питань формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «АРІС» за період з 01.06.2011 по 31.07.2011. Зазначеним актом були встановлені порушення вимог Цивільного та Податкового кодексів України в частині завищення сум податкового кредиту, сформованого на підставі нікчемних правочинів, здійснених позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «АРІС» по ланці постачання від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТК «Победіт», а також заниження податку на прибуток.

Позивач не погодившись з висновками податкового органу, вважав їх необґрунтованими та такими, що суперечать нормам діючого законодавства та фактичним обставинам, у зв*язку з чим звернувся до суду та просив скасувати податкові повідомленння-рішення від 01.03.2012 № 0000241322/8152/15-16-23/5, від 01.03.2012 № 0000251322/8155/15-16-23/5, від 25.05.2012 № 0000121550/6588/15-17-5-1, від 25.05.2012 № 000011550/6587/15-17-5-1.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував, а представники відповідача скаргу підтримав.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» зареєстровано в якості юридичної особи 02.02.2006 Виконавчим комітетом Донецької міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (бланк серії А00 № 744566). Згідно з довідкою Головного управління статистики у Донецькій області серії АА № 471422 від 26.12.2011 позивач включений до ЄДРПОУ за № 34093721, та здійснює діяльність на підставі Статуту, затвердженого у новій редакції протоколом Загальних зборів Учасників Товариства від 23.11.2011 № 112.

Так, у період з 23.11.2011 по 09.02.2012 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» з питань формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «АРІС» (ЄДРПОУ 30623536) за період з 01.06.2011 по 31.07.2011, за наслідками якої складено акт № 95/15-16-23/5-34093721 від 16.02.2012.

Згідно висновку акту перевірки було встановлено порушення:

- частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» з Товариством з обмеженою відповідальністю «АРІС» (ЄДРПОУ 30623536) по ланці постачання від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТК «Победіт», внаслідок чого в порушення пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено завищення сум податкового кредиту всього у сумі 5 180 996,63 гривні, у тому числі за червень 2011 року у сумі 3 255 484,73 гривні, за липень 2011 року - у сумі 1 925 511,90 гривень;

- підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.6 статті 138, пункту 149.1 статті 149, пункту 152.1 статті 152 Податкового кодексу України у вигляді заниження суми податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року у сумі 5 958 147 гривень, у тому числі за ІІ квартал 2011 року - у сумі 3 743 808 гривень.

Позивач, не погоджуючись з висновками акту перевірки подав до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку заперечення за вих.. № 01/159-3.20Д від 23.02.2012 № 01/159-3.20 на акт перевірки, які листом податкового органу від 01.03.2012 № 8149/10/15-16-23/5 були відхилені.

01.03.2012 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000241322/8152/15-16-23/5, яким у зв'язку з порушенням позивачем підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.6 статті 138, пункту 149.1 статті 149, пункту 152.1 статті 152 Податкового кодексу України збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на 5 958 147,00 гривень, у тому числі за основним платежем - 5 958 147,00 гривень;

- № 0000251322/8155/15-16-23/5, яким у зв'язку з порушенням пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за червень 2011 року від 20.07.2011 № 9005054694 на 3 255 484,00 гривень, по декларації за липень 2011 року від 18.08.2011 № 9006929283 на 1 925 511,00 гривень.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями 07.03.2012 року позивач оскаржив їх до Державної податкової служби у Донецькій області.

Листом Державної податкової служби у Донецькій області від 24.04.2012 № 5386/10/10-210-5, позивача було повідомлено, проте що, за для підготовки та прийняття обґрунтованого рішення за результатами розгляду скарги та відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку було доручено провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань, що ним оскаржуються.

У період з 27.04.2012 по 03.05.2012 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» з питань формування податкового кредиту та витрат операційної діяльності по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «АРІС» за період з 01.06.2011 по 31.07.2011, за наслідками якої було складено акт від 04.05.2012 № 83/15-17-5-1-34093721.

Відповідно до висновків зазначеного акту податковим органом було встановлено порушення, а саме:

- частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» з Товариством з обмеженою відповідальністю «АРІС» (ЄДРПОУ 30623536) по ланці постачання від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТК «Победіт», внаслідок чого в порушення пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено завищення сум податкового кредиту всього у сумі 8 850 303 гривні, у тому числі за червень 2011 року у сумі 3 371 185 гривні, за липень 2011 року - у сумі 5 479 118 гривень, внаслідок чого встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього у сумі 8 850 303 гривні, у тому числі від'ємного значення за червень 2011 року (рядок 19 декларації) у сумі 3 371 185 гривень;

- підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.6 статті 138, пункту 149.1 статті 149, пункту 152.1 статті 152 Податкового кодексу України у вигляді заниження суми податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року у сумі 10 177 849 гривень, у тому числі за ІІ квартал 2011 року - у сумі 3 876 863 гривень.

Не погодившись із висновками акту від 04.05.2012 № 83/15-17-5-1-34093721 позивач подав на нього заперечення від 11.05.2011 № 01/461-3.20Д.

08.05.2012 Державною податковою службою у Донецькій області було прийнято рішення № 6136/10/10-210-5 про результати розгляду скарг, згідно з яким податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 01.03.2012 № 0000251322/8155/15-16-23/5 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та № 0000241322/852/15-16-23/5 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток залишені без змін, а також збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 4 219 702 гривні.

25.05.2012 за наслідками адміністративного оскарження Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000121550/6588/15-17-5-1, яким у зв'язку з порушенням позивачем підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.6 статті 138, пункту 149.1 статті 149, пункту 152.1 статті 152 Податкового кодексу України збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на 4 219 702 гривень, у тому числі за основним платежем - 4 219 702 гривень;

- № 000011550/6587/15-17-5-1, яким у зв'язку з порушенням пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за липень 2011 року від 18.08.2011 № 9006929283 на 3 669 308,00 гривень.

Згідно ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так з актів перевірки, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, порушення позивачем норм законодавства, обґрунтовується нікчемністю правочинів - договорів № ДУК-01/10-174п від 29.12.2010 та № ДУК-02/11-085-П від 10.02.2011, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРІС».

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем як Покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРІС» як Постачальником були укладені зазначені вище договори поставки.

Відповідно до умов договору № ДУК-01/10-174п від 29.12.2010, а також протоколу розбіжностей та протоколу узгодження розбіжностей, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця вугільну продукцію (далі - Ресурси), а Покупець зобов'язується прийняти ці Ресурси та оплатити на умовах договору (п. 1.1 договору). Кількість, номенклатура Ресурсів вказуються в специфікаціях до договору, що є його невід'ємною частиною (п. 2.1 договору). Поставка Ресурсів здійснюється залізничним транспортом. Умови відповідно до правили «Інкотермс-2000» та строки поставки визначаються сторонами у специфікаціях (розділ 3 договору). Поставка Ресурсів здійснюється за цінами, що визначені відповідно до умов поставки, вказаних у специфікаціях, та включають в себе усі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати, пов'язані з поставкою. Загальна сума договору визначається як сукупна вартість Ресурсів, поставка яких здійснюється згідно доданих до нього Специфікацій (розділ 4 договору). Оплата Покупцем Ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у цьому договорі. Датою оплати Ресурсів вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (розділ 5 договору). Договір діє до 31.12.2011. Закінчення строку дії договору не позбавляє сторін від виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору (п. 10.5 договору).

Відповідно до умов договору № ДУК-01/10-174п від 29.12.2010 між сторонами була підписана Специфікація № 7 від 31.05.2011, відповідно до якої здійснюється поставка 12000 тонн вугільного концентрату марки К0-100 (ЦЗФ Чумаківська, ТОВ «ДУТ») загальною вартістю 22 799 952,00 гривень, у т.ч. ПДВ 3 799 992,00 гривень. Умови поставки - FCA-станція відправлення відповідно до правил «Інкотермс-2000». Строк поставки - червень 2011 року.

30.06.2011 між сторонами була підписана Специфікація № 8, відповідно до якої здійснюється поставка 15000 тонн вугільного концентрату марки К0-100 (ЦЗФ Чумаківська) загальною вартістю 28 499 940,00 гривень, у т.ч. ПДВ 4 749 990,00 гривень. Умови поставки - FCA-станція відправлення відповідно до правил «Інкотермс-2000». Строк поставки - липень 2011 року.

15.07.2011 між сторонами була підписана Специфікація № 9, відповідно до якої здійснюється поставка 3000 тонн вугільного концентрату марки К0-100 (ЦЗФ Чумаківська) загальною вартістю 5 699 988,00 гривень, у т.ч. ПДВ 949 998,00 гривень. Умови поставки - FCA-станція відправлення відповідно до правил «Інкотермс-2000». Строк поставки - липень 2011 року.

На виконання зазначених умов договору та специфікацій до нього Товариством з обмеженою відповідальністю «АРІС» здійснено поставку вугільного концентрату, а Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» здійснено прийняття та оплату цих Ресурсів.

Факт виконання умов договору та специфікацій підтверджується документами, копії яких наявні у матеріалах справи, а саме: рахунками, виставленими до сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «АРІС»; накладними на Ресурси; актами прийняття-передачі коксуючих концентратів; залізничними накладними та квитанціями про приймання вантажу; банківською довідкою на підтвердження розрахунків між сторонами. Вказані документи складались за фактом кожної поставки та містять усі необхідні реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

За фактом поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «АРІС» видані позивачу податкові накладні, що включені позивачем до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних відповідних податкових періодів 2011 року.

Придбаний вугільний концентрат Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» був використаний у власній господарській діяльності - поставлений іншим підприємствам за договорами поставки: за договором № ДУК-01/07-19р/34/08 Ос від 07.12.2007 з Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (специфікації від 01.06.2011, від 25.06.2011, від 01.07.2011); за договором № ДУК-01/08-32р/373-ООП від 15.10.2008 з Відкритим акціонерним товариством «Донецьккокс» (специфікації від 31.05.2011, від 01.06.2011, від 25.06.2011, від 01.07.2011); за договором № 0161-03/243/ДУК-01/10-44р від 31.12.2010 з Відкритим акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (специфікації від 23.06.2011, від 01.07.2011). Фактичне виконання вказаних договорів підтверджено рахунками-фактурами, реєстрами вагонів, актами приймання-передачі вугільного концентрату, банківською довідкою на підтвердження розрахунків між сторонами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також, 10.02.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» як Покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРІС» як Постачальником укладено договір № ДУК-02/11-085-П, відповідно до умов якого з урахуванням протоколу розбіжностей, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (далі - Обладнання), а Покупець зобов'язується прийняти це обладнання і оплатити згідно умов цього договору (п. 1.1 договору). Кількість, номенклатура Обладнання вказуються в специфікаціях до договору, що є його невід'ємною частиною (п. 2.1 договору). Поставка Обладнання здійснюється видами транспорту, вказаними у Специфікаціях. Умови відповідно до правили «Інкотермс-2000» та строки поставки визначаються сторонами у специфікаціях (розділ 3 договору). Поставка Обладнання здійснюється за цінами, що визначені відповідно до умов поставки, вказаних у специфікаціях, та включають в себе усі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати, пов'язані з поставкою. Загальна сума договору визначається як сукупна вартість Обладнання, поставка яких здійснюється згідно доданих до нього Специфікацій (розділ 4 договору). Оплата Покупцем Обладнання здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у цьому договорі. Датою оплати Обладнання вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (розділ 5 договору). Договір діє до 31.12.2011. Закінчення строку дії договору не позбавляє сторін від виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору (п. 10.5 договору).

Відповідно до умов договору № ДУК-02/11-085-П від 10.02.2010 між сторонами була підписана Специфікація № 2 від 14.04.2011, відповідно до якої здійснюється поставка шахтного електровозу 2ЄРА 900 В9(П8), 2011 року випуску, загальною вартістю 1 554 000,00 гривень, у т.ч. ПДВ 259 000,00 гривень. Умови поставки - EXW відповідно до правил «Інкотермс-2000». Строк поставки - травень-червень 2011 року.

05.05.2011 між сторонами була підписана Специфікація № 3, відповідно до якої здійснюється поставка акумуляторної батареї 2х30х7 PzS 805-120V заряджена (в комплекті з датчиком розряду батареї 900RB), 2011 року випуску, загальною вартістю 189 750,00 гривень, у т.ч. ПДВ 31 625,00 гривень. Умови поставки - EXW відповідно до правил «Інкотермс-2000». Строк поставки - з 1 по 25 червня 2011 року.

20.06.2011 між сторонами була підписана Специфікація № 4, відповідно до якої здійснюється поставка акумуляторної батареї 2х30х7 PzS 805-120V заряджена (в комплекті з датчиком розряду батареї 900RB), 2011 року випуску, загальною вартістю 379 500,00 гривень, у т.ч. ПДВ 63 250,00 гривень. Умови поставки - EXW відповідно до правил «Інкотермс-2000». Строк поставки - з 1 по 25 липня 2011 року.

На виконання зазначених умов договору та специфікацій до нього Товариством з обмеженою відповідальністю «АРІС» здійснено поставку Обладнання, а Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» здійснено його прийняття та оплату.

Факт виконання умов договору та специфікацій підтверджується документами, копії яких наявні у матеріалах справи, а саме: рахунками, виставленими до сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «АРІС»; накладними на Обладнання; товарно-транспортними накладними; банківською довідкою на підтвердження розрахунків між сторонами. Вказані документи складались за фактом кожної поставки та містять усі необхідні реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

За фактом поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «АРІС» видані позивачу податкові накладні, що включені позивачем до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних відповідних податкових періодів 2011 року.

Придбане Обладнання Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» було використано у власній господарській діяльності - поставлено Відкритому акціонерному товариству «Краснодонвугілля» за договором № ДУК-02/06-012-р Ос від 01.04.2006 (специфікації від 20.04.2011, від 21.06.2011, від 11.05.2011). Фактичне виконання вказаного договору підтверджено витратними накладними, довіреностями на отримання Обладнання, банківською довідкою на підтвердження розрахунків між сторонами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Всі вони поділяються на витрати, що враховуються і не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат (за виключенням деяких витрат, зокрема, амортизації).

Згідно з положеннями підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Так, з викладеного вбачається, що позивачем надано достатній обсяг первинних документів бухгалтерського обліку, на підставі яких визначено витрати операційної діяльності та, відповідно, визначено об'єкт оподаткування податком на прибуток, з огляду на що суд правильно вважав необґрунтованим висновок податкового органу про порушення позивачем підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.6 статті 138, пункту 149.1 статті 149, пункту 152.1 статті 152 Податкового кодексу України.

Стосовно податку на додану вартість, з вищевикладеного вбачається, що на підставі податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «АРІС» за наслідками спірних господарських операцій поставки Ресурсів та Обладнання, позивач сформував податковий кредит, про що зазначив у податкових деклараціях з податку на додану вартість відповідних податкових періодів 2011 року. Копії зазначених декларацій наявні в матеріалах справи.

Відповідно до положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, законодавством визначено дві підстави для виникнення права на податковий кредит, а саме: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів, в тому числі і податку на додану вартість та факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів, в якій зазначено суми податку на додану вартість. Таким чином, покупець сплачує суму податку на додану вартість у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому впливати на надходження цих сум податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно безпідставності посилання відповідача у акті перевірки на те, що контрагент позивача не сформував відповідне податкове зобов'язання з податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій, оскільки жодними нормами законодавства це не передбачено. Крім того, нормами законодавства право платника податку на формування податкового кредиту не поставлене в залежність від несвоєчасності формування податкового зобов'язання його контрагентами. Оскільки Податковий кодекс України не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше. Проте, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи наявність у позивача первинних документів, суд правильно вважав про доведеність позивачем права на формування сум податкового кредиту за перевіряємий період.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність у діях позивача порушень вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України.

Стосовно висновків податкового органу про те, що проаналізовані вище договори з Товариством з обмеженою відповідальністю «АРІС» є нікчемними, суд вважає їх необґрунтованими, з огляду на таке.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (стаття 228 Цивільного кодексу України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не зазначено у акті перевірки та не надано суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення Цивільного кодексу України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договорів, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «АРІС». Також, вказані правочини не визнавались недійсними у судовому порядку.

У актах перевірки в якості доказів нікчемності правочинів - договорів укладених з товариством з обмеженою відповідальністю «АРІС», відповідач посилається на:

- відсутність фактичної поставки рядового вугілля від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТК Победит» протягом червня-липня 2011 року, внаслідок чого правочини між Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТК Победит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРІС» є нікчемними, що підтверджено висновками акту Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 10.11.2011 № 1257/23-2/30623536;

- невідповідність первинних документів вимогам законодавства;

- неможливість проведення зустрічної звірки з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТК Победит» (акт Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську № 1809/16/37456428 від 12.10.2011);

- відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТК Победит» умов для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

Згідно з частиною 1 статті 69 цього ж Кодексу доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судова колегія зазначає, що відповідач в обґрунтування своєї позиції посилається не на фактичні дані, а на припущення, які містяться в акті перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІС» та акти про неможливість проведення перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТК Победит» - контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІС», та які не підтверджені жодними доказами.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 «Про Застосування Закону України "Про податок на додану вартість" при визначенні податкових зобов'язань та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість» (підготовленого на підставі аналізу вивчення та узагальнення причин скасування Верховним Судом України судових рішень Вищого адміністративного суду України, переглянутих за винятковими обставинами у 2009 році) зазначається, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких підстав:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Таким чином, податковим органом не було наведено доказів щодо неможливості позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «АРІС» чи його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТК Победит» проведення операцій з постачання вугілля та обладнання, з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів. В той час, як позивачем надано повний обсяг первинних документів які підтверджують передачу та переміщення товарно-матеріальних цінностей. У наданих документах відсутні суперечності стосовно часу, місця або обсягу матеріальних ресурсів, що поставлялись позивачу від його контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІС». Крім того, податковим органом не було враховано, що транспортні засоби, складські приміщення можуть використовуватись на підставі оренди, лізингу, позики, управління і т.п., з огляду на що висновок про відсутність у контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІС» - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТК Победит» умов для ведення господарської діяльності є передчасним. Також суд зазначає, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених договорів саме з позивачем на підставі частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності у контрагентів підприємства та їх постачальників.

Таким чином, враховуючи той факт, що вказані відповідачем обставини не можуть вважатися доказами, нікчемності договорів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» з Товариством з обмеженою відповідальністю «АРІС», оскільки ці висновки податкового органу не знайшли свого обґрунтування.

Тобто достатніх правих підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у податкового органу не було, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду 1 інстанції.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 р. у справі № 2а/0570/7377/2012- залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення рішення в повному обсязі.