Ухвала

від 02.10.2012 по справі 2а-3111/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2012 р.Справа № 2а-3111/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2012р. по справі № 2а-3111/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харпром"

до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харпром", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.01.2012 року № 0011072340 на загальну суму 295581,25 грн. та № 0011082340 на загальну суму 334562,00 грн.

Ухвалою Харківського окружною адміністративного суду від 26.04.2012 р. замінено первинного відповідача Харківську об'єднану державну податкову інспекцію у Харківській області на належного відповідача Харківську об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харпром" - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції № 0011072340 та №0011082340 від 31.01.12 р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харпром" судові витрати у розмірі 2146,00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач, "ТОВ "Харпром", зареєстрований Харківською районною державною адміністрацією Харківської області 11.08.2010 р., про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 35, т. 4).

Згідно копії довідки з ЄДРПОУ, витягу з ЄДРПОУ ТОВ "Харпром" має код 37131701. Видами діяльності за КВЕД є: 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 74.90 інша професійна, наукова га технічна діяльність, н.в.і.у., 27.51 виробництво електричних побутових приладів. 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування (а.с. 23 т. 1, а.с. 37, 53 т. 4).

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби № 28703 від 12.08.2010 р., знаходиться на податковому обліку в Харківській ОДПІ ( платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100300222 від 06.09.2010 р., індивідуальний податковий номер 371317020237 (а.с. 36 т.4).

03.01.2012 року, фахівцями Харківської ОДПІ у Харківській області, на підставі наказу в.о. начальника Харківської ОДПІ від 21.12.2011 року № 1292 (а.с. 158, т. 3), проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Харпром" (код 37131701) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за травень - серпень 2011 р. по операціям з ТОВ "ЮСАЕМ" (код 33010817).

За результатами перевірки складено акт № 1/234/37131701 від 03.01.2012 року (а.с. 13-22 т. 1), згідно висновків якого, встановлено наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства:

- документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ "ЮСАЕМ" та встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства;

- порушення п. 198.1., 198.3., 198.6. ст. 198. п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, сума податкового кредиту підприємством завищена на суму 290923 грн.. в т.ч. за травень 201 І р. на суму 58553,0 грн. за червень 2011 р. - 63546.0 грн., за липень 2011 р. - 83504,0 грн., за серпень 2011 р. - 85320,0 грн.;

- внаслідок порушення підприємством ст. 138 Податкового кодексу України, перевіркою встановлено заниження суми податку на прибуток у сумі 334562 грн., у тому числі: за II квартал 2011 р. включено суму 140414 грн., за III квартал 2011 р. включено суму 194148 грн.

На підставі висновків акту відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0011082340 від 31.01.2012 р.. яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 300017,00 грн., з яких: за основним платежем 334562,00 грн. (а.с. 9 т. 1) та № 0011072340 від 31.01.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошовою зобов'язання; податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 295581,25 грн., з яких: за основним платежем 290923,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 42207,00 грн. (а.с. 11 т. 1).

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок Харківської ОДПІ у Харківській області про порушення контрагентом позивача ТОВ "ЮСАЕМ" податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства. Відповідач дійшов висновку, що формування податкового кредиту ТОВ "ЮСАЕМ" не є економічно обґрунтованим.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ТОВ "Харпром" доведено реальність здійснення господарських операцій за договором поставки № 05/05 від 05.05.2011 року у травні-серпні 2011 року та факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, а відтак - правомірність віднесення до складу податкового кредиту за травен - серпень 2011 року сум ПДВ на загальну суму 290 923 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень - рішень з порушенням приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ "ЮСАЕМ".

За договором № 33 від 01.11.2010 р. з ПАТ "Завод "Південкабель" та за договором № 11/04 від 11.04.2011 р. з БПФ "Шева" ТОВ "Харпром" зобов'язалось поставляти товари: дошка, комплекти щік для барабанів, барабани (а.с. 232-235 т. 1, а.с. 115-1 16 т. 3).

Товар, який поставляється для ПАТ "Завод "Південкабель" та для БПФ "Шева", був придбаний ТОВ "Харпром" у ТОВ "ЮСАЕМ" за договором поставки № 05/05 від 05.05.2011 р. (а.с.39-40 т. 1).

На виконання умов договору № 05/05 від 05.05.2011 р., ТОВ "ЮСАЕМ" виписано ТОВ "Харпром" видаткові та податкові накладні (а.с. 41- 131, 132-222 т. 1).

Факт оплати придбаного товару на суму 81008, 00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 223-224 т. 1). Щодо залишку заборгованості в сумі 1664537,70 грн. між ТОВ "Харпром" та ТОВ "ЮСАЕМ" складено акти заліку зустрічних вимог (а.с. 225-228 т. 1).

Матеріали справи містять акт звіряння взаємних розрахунків за період травень - вересень 2011 р. між ТОВ "Харпром" та ТОВ "ЮСАЕМ" (а.с. 229-23 1 г. І).

Факт перевезення ТМЦ, придбаних позивачем у ТОВ "ЮСАЕМ" підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 238-250 т. 2. а.с 1-1 14, 137-145 т. 3).

Отримання товарів у ТОВ "ЮСАЕМ" підтверджується журналом виданих довіреностей менеджеру ОСОБА_2 та наказом про його призначення № 4 від 03.09.2010 р. (а.с. 204-210 т. 3).

Подальша реалізація придбаних ТМЦ підтверджується складеними на виконання договорів: № 33 від 01.11.2010 р. з ПАТ "Завод "Південкабель" та № 11/04 від 11.04.2011 р. з БПФ "Шева" видаткових накладних (а.с. 236-250 т 1, а.с. 1-111 т. 2., а.с 119-127 т. 3). податкових накладних (а.с. 112- 237 т. 2, а.с. 128-136 т. 3).

Колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами договору поставки первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкові накладні - вимогам пп.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції за договором поставки № 05/05 від 05.05.2011 року між ТОВ "Харпром" та ТОВ "ЮСАЕМ" повністю підтверджені відповідними первинними документами (податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, копіями довіреностей, копіями договорів, платіжними дорученнями тощо).

При цьому, безпідставність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "ЮСАЕМ", відповідач обґрунтовує на підставі висновків акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Южспецатоменергомонтаж" (ТОВ "ЮСАЕМ") з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2011 р. № 2576/23433010817 від 15.11.2011 р., згідно висновків якого, встановлено порушення:

- неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "ЮСАЕМ" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у періоді з 01.07.2011 р. - 30.09.2011 р.;

- в порушення п. 85.2 ст. 85 та ст. 44 Податкового кодексу України дані податкової звітності ТОВ "Южспецатоменергомонтаж" документально не підтверджені;

- перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 135.2 ст. 135, п. 138.2 ст. 138. ст. 185. 187. 188. п. 198. ст. 198 Податкового кодексу У країни (а.с. 172-190 т. 3).

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято такі доводи податкового органу, оскільки невідображення ТОВ "Южспецатоменергомонтаж" або його контрагентами у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства тягне негативні наслідки тільки для таких платників податків; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи копіями первинних документів, які відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на фактичні обставини у справі та з урахуванням наведеної норми права, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські зобов'язання як ТОВ "Харпром", так і ТОВ "ЮСАЕМ" були виконані в повному обсязі та належним чином: поставлено певний обсяг товару, за який позивачем в повному обсязі сплачено грошові кошти, що є підставою вважати такі договори укладеними, та такими, що мають реальні правові наслідки.

Колегія суддів зазначає, що правочини укладено право - і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Як встановлено судом, на момент господарських операцій з підприємством позивача, ТОВ "ЮСАЕМ" пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, перебувало на обліку в Харківській ОДПІ у Харківській області, мало Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ за № 28031470 (а.с. 39- 40 т. 4).

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV із змінами та доповненнями якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавця, ні за можливу недостовірність інформацію про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про неправомірність доводів податкового органу про порушення позивачем ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 31.01.2012 року: № 0011082340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 300017,00 грн., з яких: за основним платежем 334562,00 грн. (а.с. 9 т. 1) та № 0011072340, яким позивачу збільшено суму грошовою зобов'язання; податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 295581,25 грн., з яких: за основним платежем 290923,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 42207,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення від 31.01.2012 року № 0011072340 та № 0011082340, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування такого податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2012р. по справі № 2а-3111/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.