Постанова

від 23.12.2008 по справі 22/448/07-20/128/08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

22/448/07-20/128/08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 грудня 2008 р.                                                                                    № 22/448/07-20/128/08  

Колегія  суддів  Вищого господарського суду України  у складі:

Головуючого  судді                                              Кузьменка М.В.,

суддів                                                                       Васищака І.М.,

                                                                                   Палій В.М.,

розглянувши            касаційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжінструмент трейдінг" на рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2008р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.05.2008р.

у  справі                     №22/448/07-20/128/08

господарського суду Запорізької області

за позовом                 Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект"

до відповідача          Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжінструмент трейдінг"

про                              стягнення 4 950,48грн.

та за

зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

                                     "Запоріжінструмент трейдінг"

до                                     Товариства з обмеженою відповідальністю

                                      "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект"

про                                      визнання договору та специфікації недійсними          

за участю представників:

ТОВ "Наукове-виробниче підприємство "Агропромкомплект" –

Ісаєв В.Ю.;

ТОВ "Запоріжінстурмент трейдінг" -  не з'явилися

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжінструмент трейдінг" 4950,48грн., у т.ч. 4 736,36грн. основної заборгованості, 104,2грн. збитків від інфляції, 18,72грн. процентів, 91,2грн. пені.

В обгрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань в частині здійснення остаточного розрахунку за поставлену йому продукцію виробничо-технічного призначення відповідно до умов договору поставки №СРТ-ЧО-150 від 05.09.2007р.

Крім того, позивач просив зобов'язати відповідача повернути йому оригінали договору від 05.09.2007р. №СРТ-ЧО-150, специфікацій від 10.09.2007р. №1, №2, накладної від 12.09.2007р. №120903А/с3/01 і довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (т.1 а.с.2-4).

До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивачем подану заяву, відповідно до якої він відмовився від заявлених вимог в частині зобов'язання відповідача повернути оригінали зазначених документів (т.2 а.с.3).

Відповідач у справі – ТОВ "Запоріжінстурумент трейдінг" у відзиві на позов просить у задоволенні заявлених вимог відмовити. Відхиляючи заявлені позовні вимоги, відповідач посилається на те, що йому позивачем поставлена продукція, яка не відповідає умовам договору, у зв'язку з чим він направив позивачу вимогу про заміну продукції або повернення попередньої оплати, яка залишена без відповіді (т.1 а.с.28-30).

До прийняття рішення по суті заявлених вимог, відповідачем у справі –ТОВ "Запоріжінструмент" для спільного його розгляду з первісним подано зустрічний позов про визнання недійсними договору №СРТ-ЧО-150 від 05.09.2007р., який укладено між ним та позивачем,  та специфікації №1 від 10.09.2007р. до  такого договору.

Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що при укладенні спірного договору сторонами не узгоджено найменування товару, ГОСТ, до якого належить товар, розмірі (типорозміри) товару, які є істотними умовами договору (т.1 а.с.78).

Зустрічний позов прийнято для спільного його розгляду з первісним відповідно до ухвали господарського суду Запорізької  області від 05.02.2008р. (а.с.127).

Позивач у справі - ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект", заперечуючи вимоги зустрічного позову, посилається на те, що договір та специфікацію до нього не можна вважати недійсними, оскільки:

- найменування товару відповідає найменуванню, зазначеному у прейскуранті виробників такого товару;

- договір не містить  посилань на предмет поставки та його кількість, які відповідно до умов такого договору визначаються у специфікаціях;

- відповідачем здійснена передплата за товар та у встановлений строк не заявлено жодних претензій щодо якості, кількості та асортименту товару, який ним прийнятий, що свідчить про відповідність товару умовам укладеного договору (а.с.128-129).  

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.04.2008р.:

- первісний позов задоволено частково та поставлено стягнути з ТОВ "Запоріжінструмент трейдінг" на користь ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" 4 736,36грн. основної заборгованості, 104,02грн. збитків від інфляції,18,69грн. процентів та 91,20грн. пені;

- в частині вимог первісного позову щодо зобов'язання повернути оригінали документів провадження у справі припинено;

- в іншій частині вимог первісного позову відмовлено;

- у задоволенні зустрічного позову відмовлено (т.2 а.с.6-11).

Відмовляючи  у задоволенні зустрічного позову щодо визнання недійсними договору від 05.09.2007р. №СРТ-ЧО-150 та специфікації №1 від 10.09.2007р., суд першої інстанції виходив з того, що:

- сторонами умовами договору визначено, що поставка товару за договором здійснюється виключно на підставі специфікацій, які є невід'ємними частинами договору, у яких обумовлюється асортимент, кількість та ціна товару;

- у специфікації сторонами узгоджено всі істотні умови, які стосуються предмету поставки;

- попередня оплата за товар здійснена відповідачем з посиланням саме на специфікацію №1 від 10.09.2007р.;

- відповідач не відмовився від прийняття поставленого йому позивачем товару.

Вимоги первісного позову в частині стягнення основної заборгованості, збитків від інфляції, процентів та пені, задоволені судом першої інстанції з огляду на те, що;

-   лист відповідача від 28.09.2007р. за вих.№20-03 не можна вважати відмовою від поставленого товару, оскільки у ньому відповідач не посилається на невідповідність поставленого товару узгодженому асортименту;

-   відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання в установлений договором строк в частині здійснення остаточних розрахунків за поставлений йому товар;

- договором встановлена відповідальність за порушення взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару  у вигляді пені, вимоги про стягнення якої обґрунтовано заявлені позивачем;

-  за порушення виконання грошових зобов'язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов'язання сплатити суду боргу з урахуванням інфляції та трьох процентів, у зв'язку з чим вимоги позивача у цій частині мотивовані.

При цьому, вимоги в частині стягнення процентів задоволені судом першої інстанції лише у розмірі 18,69грн., враховуючи помилки у розрахунку позивача.

Провадження у справі за вимогами первісного позову про зобов'язання відповідача повернути оригінали документів припинено з огляду на прийняття відмови позивача від позову у цій частині.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.05.2008р. рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2008р. залишено без змін (т.2 а.с.37-39).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Запоріжінструмент трейдінг" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, зустрічний позов задовольнити, а у задоволенні первісного позову  в частині стягнення основної заборгованості, збитків від інфляції, процентів та пені –відмовити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані  неправильним застосуванням судами норм матеріального права.

Позивач у справі –ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" у відзиві на касаційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними, просить у її задоволенні відмовити, а прийняті у справі судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції під час вирішення спорі у справі по суті заявлених вимог та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку відповідно встановлені наступні обставини.

05.09.2007р. між сторонами у справі –ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" та ТОВ "Запоріжінстурмент трейдінг" укладено договір №СРТ-ЧО-150, предметом якого є оплатна поставка відповідачу продукції виробничо-технічного призначення у асортименті, кількості та по ціні, які визначені договором та додатками до нього.

За умовами укладеного договору, позивач взяв на себе зобов'язання поставити відповідачу визначений товар, найменування якого, кількість та ціна визначається у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору, а відповідач –прийняти його та оплатити в порядку та строки, визначені договором та додатками до нього.

Загальна ціна договору визначена сторонами у його п.2.1  і  складає суму вартості товару, яка визначена у відповідних специфікаціях (з урахуванням змін, внесених відповідно до додаткової угоди до договору).

Дійсність зазначеного договору є предметом спору у даній справі за зустрічним позовом.

Судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначено правову природу спірного даного договору та віднесеного його до договору поставки. Так, відповідно до ст.265 ГК України,  за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Оспорюючи дійсність вищевказаного договору, а також специфікацію №1 від 10.09.2007р. до нього, відповідач посилається  на те, що вони не відповідають чинному законодавству, оскільки не містять ні найменування товару, ні ГОСТу товару, за якими можливо ідентифікувати товар, який належав до постачання.

Отже, оспорюючи дійсність спірного договору з урахуванням специфікації до нього, відповідач фактично посилається на неузгодження сторонами його істотних умов, однак, неузгодження істотних умов договору не є підставою для визнання такого договору недійсним, оскільки, в такому випадку, він є взагалі неукладеним. Так, згідно п.8 ст.181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Відповідно до пп.2,3 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При цьому, при укладені господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Разом з тим, твердження відповідача про неузгодженість істотних умов договору правильно відхилені  судами з огляду на наступне.

Так, істотними для договору поставки є умови щодо предмету, кількості, асортименту та якості товару, що вбачається із змісту ст.ст.266,268 ЦК України.

При цьому, судами встановлено, що сторонами специфікацією №1 від 10.09.2007р.  узгоджено всі істотні умови поставки такої партії товару, а, в силу ст.268 ЦК України, визначені загальні вимоги щодо якості товару, який поставляється, у зв'язку з чим, відповідно до ч.3 ст.268 ЦК України, якість товару, у разі відсутності спеціальних умов щодо якості товару визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Загальні умови щодо якості товару визначені у п.1.4 договору.

Крім того, судами встановлено, що відповідач прийняв поставлений йому позивачем товар внаслідок чого пройшла його індивідуалізація, здійснив за нього попередню оплату з посиланням на договір та відповідну специфікацію, у зв'язку з чим ними обґрунтовано відхилені твердження відповідача про поставку йому товару, поставка якого не узгоджена.  

За таких обставин, суди обґрунтовано визнали безпідставними посилання відповідача на недійсність спірних договору, специфікації до нього та відмовили у задоволенні зустрічного позову.

Предметом спору у даній справі за первісним позовом є виконання відповідачем обов'язку за цим договором щодо здійснення остаточних розрахунків за поставлений товар.

Укладений сторонами договір з урахуванням умов, визначених специфікацією, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

Так, відповідно до ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК  України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За умовами укладеного сторонами договору, відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити поставлений йому позивачем товар.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України,  що визначено ст.175 ГК України.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст.530 ЦК України,  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порядок оплати встановлений п.2.3 договору, відповідно до якого перший платіж у розмірі 50% від вартості товару сплачується до моменту поставки протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами специфікації на поставку товару, а інші 50% від вартості товару - протягом 5 банківських днів з дати поставки товару (з урахуванням змін відповідно до додаткової угоди).

Судами встановлено, що відповідачем здійснено лише передплату товару, а остаточний розрахунок за поставлений товар відповідно до встановленого у договорі строку відповідачем не здійснено, внаслідок чого на момент прийняття рішення у даній справі існувала заборгованість за поставлений товару у розмірі 4 736,36грн.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про обгрунтованість заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4 736,36грн. основної заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення вимог про стягнення процентів та збитків від інфляції.

В силу ч. ст.216, ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч.4 ст.231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Договором передбачена відповідальність у випадку порушення строків оплати товару у вигляді пені, розмір якої рівний подвійній обліковій ставці НБУ  (п.5.3договору).

Враховуючи зазначене, висновок судів про обгрунтованість вимог в частині пені правильний.

Також колегія суддів погоджується з правильністю висновку суду першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція щодо припинення провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України в частині вимог первісного позову щодо зобов'язання повернути оригінали документів, оскільки позивач відмовився від позову у цій частині і таку відмову прийнято судом.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 28.05.2008р., якою залишено без змін рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2008р.,  не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів                                           

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову  Запорізького апеляційного господарського суду від 28.05.2008р. у справі №22/448/07-20/128/08 господарського суду Запорізької області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжінструмент трейдінг" – без задоволення.

Головуючий  суддя                                                       Кузьменко М.В.

Судді                                                                                  Васищак І.М.    

                                                                                            Палій В.М.