Постанова

від 18.12.2008 по справі 5020-11/357

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5020-11/357

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 грудня 2008 р.                                                                                    № 5020-11/357  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

    Дерепи В.І. –головуючого,Грека Б.М.,

Стратієнко Л.В.,

    за участю повноважних представниківпозивача –Савчука С.П.,відповідача – Шеремета О.В.,

розглянувши у відкритому засіданні           касаційні скарги                              Міністерства оборони України, Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морська                                              

на постанову                      від 7 жовтня 2008 року Севастопольського                                              апеляційного господарського суду             

у справіза позовом

№ 5020-11/357Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Запад"

до

проМіністерства оборони Українитретя особа: Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морськавизнання права власності,

                                                ВСТАНОВИВ:

У липні 2008 року ТОВ "Восток-Запад" звернулося до господарського суду м. Севастополя з позовом до Міністерства оборони України, про визнання права власності, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що частка відповідача у спільному майні є незначною, вона не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим, а припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 4 серпня 2008 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Севастопольську КЕЧ (морську).

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 7 серпня 2008 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2008 року позов задоволено та постановлено припинити право власності Міністерства Оборони України на 122/10000 часток бази по перевалюванню сипучих вантажів, розташовану за адресою: м. Севастополь, Камишове шоссе, 53-А.

Перерахувати з депозитного рахунку господарського суду                            м. Севастополя на рахунок Міністерства Оборони України вартість 122/10000 часток бази по перевалюванню сипучих вантажів в розмірі 13934,84 грн. після набрання рішення законної сили.

У касаційних скаргах Міністерства Оборони України та Севастопольської КЕЧ морська ставиться питання про скасування рішень господарських судів попередніх інстанцій, як прийнятих з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору оренди                             №36/2002/Голов КЕЧ від 20.02.2002 року, укладеного між Міністерством Оборони України та ТзОВ "Восток-Запад", Міністерство Оборони України передає, а ТОВ приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно –бетонний майданчик (6900 кв.м.) разом з кінцевою платформою (167,3 кв.м.) та огорожею, розміщене за адресою: м. Севастополь, бухта Камишова вартістю 7366 грн.

Рішенням господарського суду м. Севастополя у справі № 20-5/431 від 16.11.2007 року, яке було залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.12.2007 року, визнано за ТОВ "Восток-Запад" право власності на 9878/10000 часток бази по перевалюванню сипучих вантажів, що розташована за адресою: м.Севастополь, Камишове шоссе 53-А.

Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях також зазначено, що нерухоме майно використовується позивачем, сторони спільної господарської діяльності не здійснюють.

Відповідно до висновку про вартість бази по перевалюванню сипучих вантажів, розташованої за адресою: м. Севастополь, Камишове шоссе 53-А вартість об'єктів бази складає 882164 грн. без ПДВ (1058596,8 грн. з ПДВ, а вартість 122/10000 частки бази становить 12914,88 грн. з урахуванням інфляційного відшкодування 13934,84 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція виходив з того, що частка, яка належить відповідачу, є незначною, вона не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим, а припинення власності не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника.

Проте, з вказаними висновками попередніх інстанцій погодитись не можна, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших учасників, якщо:

1)          частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2)          річ є неподільною;

3)          спільне володіння і користування майном є неможливим;

4)          таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника.

При цьому, права на частку з відповідною примусовою компенсацією відбувається за наявності всіх передбачених цією статтею підстав.

Проте, як вбачається з матеріалів справи в ній відсутні будь-які докази, за виключенням встановлення місцевим господарським судом частки у спільному майні, які б свідчили, що  господарськими судами попередніх інстанції встановлювались та перевірялись обставини, визначені ст. 365 ЦК України, які могли б бути підставою для прийняття рішення про припинення права власності. Висновки господарських судів в тому, що частка відповідача не може бути виділена в натурі та спільне володіння і користування майном є неможливим, а також що припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника нічим не мотивовані і не грунтуються на матеріалах справи, що визнати законним і обгрунтованим не можна.

Враховуючи, що рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції, як прийняті з порушенням норм матеріального права та вимог відповідних статей Господарського процесуального кодексу України (ст.ст.84,105), а також роз'яснень Пленуму Верховного Суду України викладених у п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 року №11 "Про судове рішення", суд вважає, що зазначені судові рішення не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати наведене, більш повно та всебічно з'ясувати обставини справи, суть позовних вимог і заперечень, їх обгрунтованість, зібраним доказам дати правову оцінку і відповідно до вимог закону вирішити спір.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду  від 7 жовтня 2008 року та рішення господарського суду міста Севастополя від 7 серпня 2008 року скасувати, частково задовольнивши касаційну скаргу.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя в іншому складі  суду.

Головуючий                                                                       В. Дерепа

Судді:                                                                                  Б. Грек

                                                                                            Л. Стратієнко