Постанова

від 06.11.2008 по справі 2-396/7

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ, 

вул.Жилянська 58-б                                                      

тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С

Т А Н О В А

06.11.08

р.                                                                                         

№ 2-396/7         

Київський

міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого

судді:                    Ткаченка  Б.О.

(доповідач по справі),

суддів:

                                                  Лобань  О.І.

                                                  Федорчук Р. В

секретар

судового засідання   Єрмак Л.В.

за

участю представників сторін

від

позивача: ОСОБА_1.

-дов. №4811 від 10.07.2006р., представник

від

першого відповідача:

не з'явились

від

другого відповідача: ОСОБА_2

-дов. від 05.11.2008р., представник

від третіх осіб, які заявляють

самостійні вимоги на предмет спору:  відОСОБА_3: не з'явились

відОСОБА_4 не з'явились

від

ОСОБА_5: не

з'явились

 розглянувши апеляційні скарги

ОСОБА_6таОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської

області від 15.05.2007р.

у

справі №2-396/7

(суддя Дубас Т.В.)

за

позовом

ОСОБА_6а

до

1.          Товариства з обмеженою

відповідальністю Торговельно-виробничої фірми «БУДМАТЕРІАЛИ ЛТД» 2.          Товариства з обмеженою

відповідальністю «Фосфат Менеджмент Україна»

про

визнання

недійсними договорів, переведення прав та обов'язків покупця та визнання

права власності

 за участю третіх осіб, які заявляють

самостійні вимоги на предмет спору за позовом ОСОБА_3 до                 1. Товариства з обмеженою

відповідальністю Торговельно-виробничої 

                    фірми

«БУДМАТЕРІАЛИ ЛТД»                     

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фосфат Менеджмент                      Україна»

про

переведення

прав та обов'язків покупця та визнання права власності

 за позовом   ОСОБА_4 до                  1. Товариства з обмеженою

відповідальністю Торговельно-виробничої                      фірми «БУДМАТЕРІАЛИ

ЛТД» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фосфат Менеджмент Україна»

про

переведення

прав та обов'язків покупця та визнання права власності

 за позовом  ОСОБА_5 до                 1. Товариства з обмеженою

відповідальністю Торговельно-виробничої                      фірми «БУДМАТЕРІАЛИ

ЛТД» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фосфат Менеджмент Україна»

про

переведення

прав та обов'язків покупця та визнання права власності

встановив:

До

Києво-Святошинського районного суду Київської області звернувся громадянин

ОСОБА_6 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю

Торговельно-виробничої фірми «БУДМАТЕРІАЛИ ЛТД»та Товариства з обмеженою

відповідальністю «Фосфат Менеджмент Україна»про визнання недійсними договорів

купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,8766 га від 28.07.2006р.

за №5966 та нежитлових будівель від 28.07.2006р. за №5969, які знаходяться за

АДРЕСА_1

19.01.2007р.

позивачем була подана заява про збільшення позовних вимог, в якій він просив

перевести права та обов'язки покупця 75% частки земельної ділянки загальною

площею 0,8766 га, яка знаходиться заАДРЕСА_1з ТОВ «Фосфат Менеджмент Україна»на

ОСОБА_6а; перевести права та обов'язки покупця 75% частки нежитлових будівель,

які розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,8766 га, яка

знаходиться заАДРЕСА_1з ТОВ «Фосфат Менеджмент Україна»на ОСОБА_6а; зобов'язати

сплатитиОСОБА_6. грошові кошти в сумі 453075 грн. на користь ТОВ ВКФ

«Будматеріали ЛТД»(з них за 75% земельної ділянки -341100 грн., за 75%

нежитлових будівель -111975 грн.); визнати право власності на 25% частки

земельної ділянки та нежитлових будівель.

12.03.2007р.

до Києво-Святошинського районного суду Київської області звернувся

громадянинОСОБА_4 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю

Торговельно-виробничої фірми «БУДМАТЕРІАЛИ ЛТД»та Товариства з обмеженою

відповідальністю «Фосфат Менеджмент Україна»про переведення прав та обов'язків

покупця 55% частки земельної ділянки загальною площею 0,8766 га, яка

знаходиться заАДРЕСА_1з ТОВ «Фосфат Менеджмент Україна»на ОСОБА_4 перевести

права та обов'язки покупця 55% частки нежитлових будівель, які розташовані на

земельній ділянці загальною площею 0,8766 га, яка знаходиться заАДРЕСА_1з ТОВ

«Фосфат Менеджмент Україна»на ОСОБА_4 зобов'язати сплатити ОСОБА_4грошові кошти

в сумі 332255 грн. на користь ТОВ ВКФ «Будматеріали ЛТД»(з них за 55% земельної

ділянки -250140 грн., за 55% нежитлових будівель -82115 грн.); визнати право

власності на 45% частки земельної ділянки та нежитлових будівель.

12.03.2007р.

до Києво-Святошинського районного суду Київської області звернувся громадянин

ОСОБА_3з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю

Торговельно-виробничої фірми «БУДМАТЕРІАЛИ ЛТД»та Товариства з обмеженою

відповідальністю «Фосфат Менеджмент Україна»про переведення прав та обов'язків

покупця 75% частки земельної ділянки загальною площею 0,8766 га, яка

знаходиться заАДРЕСА_1з ТОВ «Фосфат Менеджмент Україна»наОСОБА_3; перевести

права та обов'язки покупця 75% частки нежитлових будівель, які розташовані на

земельній ділянці загальною площею 0,8766 га, яка знаходиться заАДРЕСА_1з ТОВ

«Фосфат Менеджмент Україна»наОСОБА_3; зобов'язати сплатитиОСОБА_3. грошові

кошти в сумі 453075 грн. на користь ТОВ ВКФ „Будматеріали ЛТД” (з них за 75%

земельної ділянки -341100 грн., за 75% нежитлових будівель -111975 грн.);

визнати право власності на 25% частки земельної ділянки та нежитлових будівель.

12.03.2007р.

до Києво-Святошинського районного суду Київської області звернувся громадянин

ОСОБА_5 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю

Торговельно-виробничої фірми «БУДМАТЕРІАЛИ ЛТД»та Товариства з обмеженою

відповідальністю «Фосфат Менеджмент Україна»про переведення прав та обов'язків

покупця 95% частки земельної ділянки загальною площею 0,8766 га, яка

знаходиться заАДРЕСА_1з ТОВ «Фосфат Менеджмент Україна»на ОСОБА_5; перевести

права та обов'язки покупця 95% частки нежитлових будівель, які розташовані на

земельній ділянці загальною площею 0,8766 га, яка знаходиться заАДРЕСА_1з ТОВ

«Фосфат Менеджмент Україна»на ОСОБА_5; зобов'язати сплатитиОСОБА_5 грошові

кошти в сумі 573895 грн. на користь ТОВ ВКФ «Будматеріали ЛТД»(з них за 95%

земельної ділянки -432060 грн., за 95% нежитлових будівель -141835 грн.);

визнати право власності на 5% частки земельної ділянки та нежитлових будівель.

Ухвалою

Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.03.2007р.

об'єднано позови ОСОБА_6а,ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою

відповідальністю Торговельно-виробничої фірми «Будматеріали ЛТД», Товариства з

обмеженою відповідальністю «Фосфат Менеджмент Україна»про переведення прав та

обов'язків покупця за договору купівлі продажу земельної ділянки в одне

провадження.

Рішенням

Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.05.2007р. у

задоволенні позовних вимог громадянОСОБА_6.,ОСОБА_3.,ОСОБА_4.,ОСОБА_5

відмовлено.

Не

погоджуючись з рішенням місцевого суду,ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою,

в якій просив частково скасувати рішення місцевого суду від 15.05.2007р.,

прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, а в частині

відмови в задоволенні позовівОСОБА_3., ОСОБА_4таОСОБА_5 рішення місцевого суду залишити

без змін.

На

думкуОСОБА_6., рішення місцевого суду має бути скасоване у зв'язку з

порушенням  та неправильним застосуванням

норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 2 ст. 19, ст. 41

Конституції України, ч. 2 ст. 148, ст. ст. 228, 321, 360, 362 Цивільного

кодексу України, ст. ст. 136, 167 Господарського кодексу України, ст. 2 Закону

України «Про власність», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та

застосування практики Європейського суду з прав людини», п. 4 ч. 1 ст. 12, ч. 6

ст. 16 ГПК України, п. 2 ч. 2 ст. 119, ст. 121, ч. 1 ст. 126 ЦПК України.  

Не

погоджуючись з рішенням місцевого суду, ОСОБА_3. також звернувся з апеляційною

скаргою, в якій просив частково скасувати рішення місцевого суду від

15.05.2007р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги,

а  в частині відмови в задоволенні

позовівОСОБА_6., ОСОБА_4таОСОБА_5 рішення місцевого суду залишити без змін.

На

думкуОСОБА_3., рішення місцевого суду має бути скасоване у зв'язку з порушенням

та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а

саме: ч. 2 ст. 19, ст. 41 Конституції України, ч. 2 ст. 148, ст. ст. 228, 321,

360, 362 Цивільного кодексу України, ст. ст. 136, 167 Господарського кодексу

України, ст. 2 Закону України «Про власність»та ст. 17 Закону України «Про

виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав

людини».  

Розпорядженням

заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від

27.08.2007р. склад колегії суддів змінено: головуючий суддя -Гаврилюк О.М.,

судді -Мельник С.М., Ткаченко Б.О.

Ухвалою

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.08.2007р.

апеляційні скарги ОСОБА_6таОСОБА_3 прийняті до розгляду та об'єднані в одне

апеляційне провадження.

Розпорядженням

заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від

31.10.2007р. склад колегії суддів змінено: головуючий суддя -Ткаченко Б.О.,

судді -Шевченко В.Ю., Федорчук Р.В.

Ухвалою

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.10.2007р.

апеляційне провадження у справі №2-396/7 зупинено в зв'язку з призначенням

судової товарознавчої експертизи.

Ухвалою

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.10.2008р.

апеляційне провадження у справі №2-396/7 поновлено.

Розпорядженням

заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від

14.10.2008р. склад колегії суддів змінено: головуючий суддя -Ткаченко Б.О.,

судді -Лобань О.І., Федорчук Р.В.

Бойко

В.П. надав відзив на апеляційну скаргуОСОБА_3., в якому просив апеляційну

скаргуОСОБА_3. задовольнити частково, а рішення Києво-Святошинського районного

суду Київської області від 15.05.2007р. скасувати частково з підстав,

викладених у відзиві.

Перший

відповідач надав відзив на апеляційні скарги, в якому просив у задоволенні

апеляційних скарг відмовити повністю, а оскаржуване рішення залишити без змін з

підстав, викладених у відзиві.

Другий

відповідач надав відзив на апеляційні скарги, в якому просив у задоволенні

апеляційних скарг відмовити повністю, а оскаржуване рішення залишити без змін з

підстав, викладених у відзиві.

Представник

позивача в судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.

Представник

першого відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не

повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник

другого відповідача заперечував проти вимог апеляційних скарг.

ОСОБА_3в

судове засідання не з'явився, але надсилав клопотання про розгляд справи без

його участі.

ОСОБА_4ч

в судове засідання не з'явився, але надсилав клопотання про розгляд справи без

його участі.

ОСОБА_5

в судове засідання не з'явився, але надсилав клопотання про розгляд справи без

його участі.

Вивчивши

матеріали справи, судова колегія апеляційного суду виходить із наступного.

Установчим

договором та Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю

Торговельно-виробничої фірми «Будматеріали ЛТД»підтверджується, що ОСОБА_6,

ОСОБА_5,ОСОБА_4 та ОСОБА_3є учасниками товариства (т. 1 а.с. 19-23, 25-36).

Протоколом

загальних зборів учасників ТОВ ТВФ «Будматеріали ЛТД»№19 від 28.07.2006р.

підтверджується, що на відповідних зборах було прийнято рішення про продаж

земельної ділянки загальною площею 0,8766 га та нежитлових будівель, які

знаходяться на відповідній земельній ділянці (т. 1 а.с. 258-261).

28.07.2006р.

між  ТОВ ТВФ «Будматеріали

ЛТД»(продавець) та ТОВ «Фосфат Менеджмент Україна»(покупець) укладено договір

купівлі-продажу земельної ділянки, згідно умов якого продавець продав, а

покупець купив земельну ділянку площею 0,8766 га в с. Віта Поштова

Києво-Святошинського району Київської області (т. 1 а.с. 253-254).

28.07.2006р.

між  ТОВ ТВФ «Будматеріали

ЛТД»(продавець) та ТОВ «Фосфат Менеджмент Україна»(покупець) укладено договір

купівлі-продажу, згідно умов якого продавець продав, а покупець купив нежитлові

будівлі площею 296,90 мІ за АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 255-256).

На

думку позивача та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору

відчуження майна порушує їх переважні права та законні інтереси як учасників

товариства на купівлю майна товариства та порушує права як суб'єктів права

спільної часткової власності щодо володіння, користування та розпорядження

майном товариства.  

Дослідивши

представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та

процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського

міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги

підлягають частковому задоволенню, а рішення Києво-Святошинського районного

суду Київської області від 15.05.2007р. має бути змінене з наступних підстав.

Установчим

договором та Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю

Торговельно-виробничої фірми «Будматеріали ЛТД»підтверджується, що ОСОБА_6,

ОСОБА_5,ОСОБА_4 та ОСОБА_3є учасниками товариства (т. 1 а.с. 19-23, 25-36).

Протоколом

загальних зборів учасників ТОВ ТВФ «Будматеріали ЛТД»№19 від 28.07.2006р.

підтверджується, що на відповідних зборах було прийнято рішення про продаж

земельної ділянки загальною площею 0,8766 га та нежитлових будівель площею

296,90 мІ , які знаходяться на відповідній земельній ділянці (т. 1 а.с.

258-261).

Відповідно

до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку

і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Державним

актом на право власності на земельну ділянку від 30.12.2003р. підтверджується,

що ТОВ ТВФ «Будматеріали ЛТД»є власником земельної ділянки площею 0,8766 га, що

розташована: Києво-Святошинський район, с. Віта Поштова  (т. 1 а.с. 9).

Відповідно

до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на

нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від

07.02.2002р. до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких

проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна належать,

зокрема, свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані

органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.

Витягом

з реєстру прав власності на нерухоме майно та свідоцтвом про право власності на

нежилі будівлі, виданим виконавчим комітетом Віта-Поштової сільської ради

22.12.2001р. на підставі рішення №11-16 від 30.11.2001р., підтверджується що

ТОВ ТВФ «Будматеріали ЛТД»є власником нежитлових будівель площею 296,90 мІ  за АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 209).   

Таким

чином, матеріалами справи підтверджується, що на момент прийняття загальними

зборами учасників ТОВ ТВФ «Будматеріали ЛТД» рішення про продаж майна,

власником  земельної ділянки площею

0,8766 га та нежитлових будівель площею 296,90 мІ в с. Віта Поштова

Києво-Святошинського району Київської області було ТОВ ТВФ «Будматеріали ЛТД».

Відповідно

до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»(в редакції на момент

укладення оскаржуваних договорів) товариство є власником: майна, переданого

йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в

результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого

на підставах, не заборонених законом.

Відповідні

положення містяться в ст. 115 Цивільного кодексу України та в п. 8.2 Статуту

ТОВ ТВФ «Будматеріали ЛТД».

Згідно

ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права

особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської

організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні

господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної

організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а

також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

В ч.

1 ст. 26 Закону України «Про власність»(чинного на момент відчуження майна)

визначено, що об'єктами права власності господарського товариства, що є

юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте

внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не

заборонених законом.

Тобто

внески засновників товариства, які є одним із джерел формування майна

товариства, вносяться до його статутного фонду як вклад та стають власністю

товариства, а учасники набувають корпоративних прав.

Оскільки

саме товариство є власником відповідної земельної ділянки та нежитлових

приміщень, то апеляційний господарський суд не погоджується з посиланням

позивача та третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору на те, що

майно товариства належить їм на праві спільної часткової власності і приходить

до висновку про недоведеність порушення їх прав як власників відповідного

майна.

За

наведених обставин посилання позивача та третіх осіб з самостійними вимогами на

предмет спору на порушення судом першої інстанції ст. 41 Конституції України,

ст. 2 Закону України «Про власність»та ст. ст. 321, 392 ЦКУ не є обґрунтованим.

Згідно

ч. 1 ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити

позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не

визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує

його право власності.

Оскільки

ні позивач, ні треті особи з самостійними вимогами на предмет спору не є

власниками майна, то їх позовні вимоги про визнання права власності на

відповідні частки земельної ділянки та нежитлових будівель є безпідставними і

задоволенню не підлягають (Апеляційним господарським судом враховані висновки

судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в ухвалі від

03.10.2002р.). 

З

вищенаведених підстав, посилання позивача на ст. 228 Цивільного кодексу України

є безпідставним. 

Стосовно

позовних вимог про переведення прав та обов'язків покупця на позивача та третіх

осіб з самостійними вимогами на предмет спору апеляційний господарський суд

зазначає наступне.

Завданням

суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій

України»є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав

і законних інтересів юридичних осіб. Отже, вирішуючи переданий на розгляд суду

спір по суті, суд повинен з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення

або оскарження прав особи, яка звернулася до суду з позовом, а також наявність

спору між сторонами -конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та

обов'язків у конкретних правових відносинах, і, відповідно ухвалити рішення про

захист порушеного права або відмову позивачу у захисті, встановивши

безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розділом

7 Установчого договору товариства підтверджується, щоОСОБА_6. належить частка у

статутному фонді товариства у розмірі 25%, ОСОБА_4 - 45%,  ОСОБА_3. -25%, ОСОБА_5. -5%.

Як

вбачається з позовних заяв, позивач та треті особи з самостійними вимогами на

предмет спору просили перевести на них права та обов'язки покупців певної

відсоткової частки (75%, 55%, 75%, 95% відповідно) відповідної земельної

ділянки та відповідних нежитлових будівель.

Відповідно

до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ні

позивачем, ні третіми особами з самостійними вимогами на предмет спору на

вимогу апеляційного господарського суду в ухвалі від 16.10.2008р., доказів

відмови інших учасників товариства від свого права на придбання майна

товариства не надано.

Отже,

в разі задоволення вищезазначеної позовної вимоги кожного переважне право

інших учасників товариства буде порушене.

В ч.

4 ст. 362 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі продажу частки у

праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі

співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та

обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок

суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

Ні

позивачем, ні третіми особами з самостійними вимогами на предмет спору

відповідні  суми сплачені не були.

Враховуючи

вищенаведене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що

позовні вимогиОСОБА_6.,ОСОБА_5, ОСОБА_4. таОСОБА_3. про переведення прав та

обов'язків на відповідну частку по відповідним договорам також не підлягають

задоволенню (Апеляційним господарським судом враховані висновки Вищого

господарського суду України в постанові від 19.05.2008р. по справі

№2-549/07). 

Стосовно

посилання позивача на невідповідність позовних заяв третіх осіб, які заявляють

самостійні вимоги на предмет спору вимогам ст. 119 ЦПК України, на порушення

судом першої інстанції правил об'єднання позовних заяв та підсудності

апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно

до ч. 1 ст. 126 ЦПК України суддя під час відкриття провадження у справі,

підготовки справи до судового розгляду або суд під час її розгляду мають право

постановити ухвалу про об'єднання в одне провадження кількох однорідних

позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до одного й того

самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовом різних позивачів до

одного й того самого відповідача.

В ст.

58 ГПК України також визначено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано

кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких

беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі

про порушення справи або в рішенні.

З

позовних заявОСОБА_6.,ОСОБА_5, ОСОБА_4таОСОБА_3. вбачається, що всі позови

взаємопов'язані, виникли з одних правовідносин, містять однорідні вимоги  та пред'явлені до одних і тих же відповідачів,

а тому ухвала Києво-Святошинського районного суду від 13.03.2007р. про

об'єднання позовів відповідних фізичних осіб винесена правомірно та спрямована

на дотримання справедливого, неупередженого, своєчасного розгляду справи та на

унеможливлювання винесення різних судових рішень за однакових обставин.

З

вищенаведених підстав не береться до уваги посилання позивача на те, що позовні

заяви третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору повинні розглядатись

господарським судом Київської області у зв'язку з набранням чинності Законом

України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення

підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів».

Посилання  позивача на невідповідність позовних заяв

третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору вимогам ст. 119

ЦПК України не є обґрунтованим, оскільки зі змісту відповідних позовних заяв

чітко вбачається в чому саме, на думку третіх осіб, які заявляють самостійні

вимоги на предмет спору, полягає порушення їх прав та інтересів, до кого

спрямовані позовні вимоги і хто має бути відповідачами.

Враховуючи

вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого

суду про незадоволення позовних вимог.

Разом

з тим, апеляційний господарський суд приходить до висновку про необхідність

зміни та доповнення оскаржуваного рішення місцевого суду з огляду на наступне.

Відповідно

до п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право

визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору

договір, який суперечить законодавству.

Матеріалами

справи підтверджується, що за результатами прийнятого загальними зборами

рішення про продаж майна товариства, 28.07.2006р. між ТОВ ТВФ «Будматеріали

ЛТД»(продавець) та ТОВ «Фосфат Менеджмент Україна»(покупець) укладено договір

купівлі-продажу земельної ділянки, згідно умов якого продавець продав, а

покупець купив земельну ділянку площею 0,8766 га в с. Віта Поштова

Києво-Святошинського району Київської області (т. 1 а.с. 253-254).

Також

28.07.2006р. між  ТОВ ТВФ «Будматеріали

ЛТД»(продавець) та ТОВ «Фосфат Менеджмент Україна»(покупець) укладено договір

купівлі-продажу, згідно умов якого продавець продав, а покупець купив нежитлові

будівлі площею 296,90 мІ за АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 255-256).

Згідно

ст. 147 Цивільного кодексу України (в редакції на момент проведення загальних

зборів учасників та укладення договорів) учасники товариства користуються

переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів

своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не

встановлений інший порядок здійснення цього права. Якщо учасники товариства не

скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про

намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку,

встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка

(її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Відповідно

до ст. 53 Закону України «Про господарські товариства»(в редакції на момент

проведення загальних зборів учасників та укладення договорів) учасник

товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників

відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж

товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім

особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її

частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді

товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.

В п.

п. 7.1, 7.2 Статуту товариства визначено, що учасник товариства може за згодою

решти учасників відступити свою частку (її частину) у статутному фонді

товариства одному чи кільком учасникам товариства або третім особам.

Учасники

товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини)

учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді

товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.

Відступлення

учасником своєї частки (її частини) третім особам можливе лише при умові

відмови у придбанні частки (її частини) іншими учасниками і при відмові

товариства її придбати (т. 1 а.с. 31).  

Апеляційний

господарський суд приходить до висновку про те, що вищенаведені положення

законодавства поширюються і на випадки продажу товариством свого майна.

Тобто,

товариство має право продати своє майно третім особам за умов відмови його

учасників придбати таке майно. А вчинення будь-яких юридичних дій, спрямованих

на обмеження переважних прав учасників товариства, повинно визнаватися

незаконним.

Відповідно

до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Першим

відповідачем доказів відмови учасників товариства від придбання майна

товариства не надано.

Згідно

ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (в редакції на момент укладення

оскаржуваних договорів) підставою недійсності правочину є недодержання в момент

вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою

- третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В ч.

ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не

може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також

моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати

необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має

бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований

на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи

вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що

договори від 28.07.2006р. купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,8766 га в

с. Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області та нежитлових

будівель площею 296,90 мІ за АДРЕСА_1 спрямовані на порушення переважного права

учасників товариства на придбання майна товариства, укладенні з порушенням ст.

147 Цивільного кодексу України та ст. 53 Закону України «Про господарські

товариства», а тому мають бути визнані недійсними.

 Під час розгляду справи в  суді апеляційної інстанції ТОВ ТВФ

«Будматеріали ЛТД»та ОСОБА_3. надали клопотання, в яких просили припинити

провадження по справі у зв'язку з припиненням юридичної особи ТОВ ТВФ

«Будматеріали ЛТД»за рішенням засновників товариства (т. 2 а.с. 198-199,

219-220).

Відповідно

до п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у

справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.

Оскільки

відповідачами по справі виступають дві юридичні особи, а після укладення

договорів купівлі-продажу від 28.07.2006р. власником земельної ділянки площею

0,8766 га в с. Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області та

нежитлових будівель площею 296,90 мІ за АДРЕСА_1 стало ТОВ «Фосфат Менеджмент

Україна, колегія апеляційного господарського суду не вбачає підстав для

припинення провадження по справі і, відповідно, клопотання про припинення

провадження по справі задоволенню не підлягають.

В

порядку ст. 49 ГПК України судові витрати розподіляють пропорційно розміру задоволених

вимог.

За

наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до

висновку, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від

15.05.2007р. у справі №2-396/7 прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають

значення для справи, а тому має бути змінене.

Керуючись

ст. ст. 49, 83, 99, 101-105 ГПК України апеляційний господарський суд

постановив:

1.          Відмовити ТОВ ТВФ «Будматеріали ЛТД»у

задоволенні клопотання від 09.10.2007р. про припинення провадження по справі

№2-396/7.

2.          Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні

клопотання від 10.10.2007р. про припинення провадження по справі №2-396/7.

3.          Апеляційну скаргу ОСОБА_6на рішення

Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.05.2007р. по

справі №2-396/7 задовольнити частково.

4.          Апеляційну скаргуОСОБА_3 на рішення

Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.05.2007р. по

справі №2-396/7 задовольнити частково.

5.          Рішення Києво-Святошинського районного

суду Київської області від 15.05.2007р. по справі №2-396/7 змінити та доповнити

резолютивну частину рішення наступними пунктами:

1.          Визнати недійсним з моменту укладення

договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,8766 га в с. Віта Поштова

Києво-Святошинського району Київської області від 28.07.2006р., укладений  між 

ТОВ ТВФ «Будматеріали ЛТД»та ТОВ «Фосфат Менеджмент Україна».

2.          Визнати недійсним з моменту укладення

договір купівлі-продажу нежитлових будівель площею 296,90 мІ за АДРЕСА_1 від

28.07.2006р., укладений між  ТОВ ТВФ

«Будматеріали ЛТД»та ТОВ «Фосфат Менеджмент Україна».

6.          В іншій частині рішення

Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.05.2007р. по

справі №2-396/7 залишити без змін.

7.          Стягнути з ТОВ ТВФ «Будматеріали

ЛТД»(АДРЕСА_1, р/р 26005451 в Ірпінському філіалі АППБ «Аваль», МФО 321961, код

ЄДРПОУ 05468742) на користь ОСОБА_6(АДРЕСА_3) 485,72 грн. витрат по сплаті

державного мита та 8,58 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

8.          Стягнути з ТОВ ТВФ «Будматеріали

ЛТД»(АДРЕСА_1, р/р 26005451 в Ірпінському філіалі АППБ «Аваль», МФО 321961, код

ЄДРПОУ 05468742) на користь ОСОБА_6(АДРЕСА_3) 141,67 грн. державного мита за

розгляд апеляційної скарги.

9.          Стягнути з ТОВ ТВФ «Будматеріали

ЛТД»(АДРЕСА_1, р/р 26005451 в Ірпінському філіалі АППБ «Аваль», МФО 321961, код

ЄДРПОУ 05468742) на користьОСОБА_3 (АДРЕСА_2) 141,67 грн. державного мита за

розгляд апеляційної скарги.

          Видачу виконавчих документів доручити

Києво-Святошинському районному суду Київської області.

10.          Справу №2-396/7 повернути до

Києво-Святошинського районного суду Київської області.

11.          Постанова набирає чинності з дня її

прийняття.

Головуючий

суддя:                                                                     

Ткаченко  Б.О.

Судді:

Лобань  О.І.

                                                                                                    Федорчук

Р. В