Постанова

від 29.01.2009 по справі 2-396/7

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 29 січня 2009 р.                                                                                   

№

2-396/7 

  Вищий господарський суд України у складі

колегії:

головуючого - судді   

Малетича М.М. (доповідач),

суддів:                            Плюшко І.А.,

Самусенко С.С.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою

відповідальністю “Фосфат Менеджмент Україна” на постанову Київського

міжобласного апеляційного господарського суду від 06.11.2008р. у справі №

2-396/7 за позовом ОСОБА_4. до Товариства з обмеженою відповідальністю

Торгівельно-виробнича фірма “Будматеріали ЛТД”, Товариства з обмеженою

відповідальністю “Фосфат Менеджмент Україна”, про визнання недійсними

договорів, переведення прав та обов'язків покупця та визнання права власності,

треті особи з самостійними вимогами на 

предмет спору: ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. до Товариства з обмеженою

відповідальністю Торгівельно-виробнича фірма “Будматеріали ЛТД”, Товариства з

обмеженою відповідальністю “Фосфат Менеджмент Україна”, про переведення прав та

обов'язків покупця та визнання права власності,

за

участю представників:

позивача:

ОСОБА_5., довіреність ВСХ № 976765, від 10.07.2006р.,

відповідачів:

ТОВ “Фосфат Менеджмент Україна” -Пушко С.В., довіреність б/н, від 03.11.2008р.,

треті

особи: не з'явились.

В с т а н о в и в:

ОСОБА_4.

звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до

Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича фірма

“Будматеріали ЛТД” (далі -ТОВ “Будматеріали ЛТД”, Відповідач 1) та Товариства з

обмеженою відповідальністю “Фосфат Менеджмент Україна” (далі -ТОВ “Фосфат

Менеджмент Україна”, Відповідач 2) про визнання договорів купівлі- продажу

земельної ділянки загальною площею 0,8766 га № 5966 від 28.07.2006р. та

нежитлових будівель № 5969 від 28.07.2006р., що знаходяться за АДРЕСА_1,

недійсними.

Своєю

заявою від 19.01.2007р. Позивач змінив свої позовні вимоги і остаточно просив

суду перевести на нього, з ТОВ “Фосфат Менеджмент Україна”, права та обов'язки

покупця в розмірі 75% частки земельної ділянки площею 0,8766 га та 75% частки

нежитлових будівель, що знаходяться за АДРЕСА_1, водночас, зобов'язавши його

сплатити за переведення таких прав 453075,00 грн. на користь ТОВ “Будматеріали

ЛТД”, а також визнати за ним право власності на 25% часток, відповідно,

вказаних як земельної ділянки, так і нежитлових будівель.

Крім

того, під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, до

Києво-Святошинського районного суду Київської області у березні 2007 року

звернулися з позовними вимогами до ТОВ “Будматеріали ЛТД” та ТОВ “Фосфат

Менеджмент Україна” фізичні особи -ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. про

переведення на них прав та обов'язків покупців, відповідно, на 75%, 55% та 95%

часток земельної ділянки площею 0,8766 га та нежитлових будівель, що

знаходяться за АДРЕСА_1, зобов'язання їх про сплату за вказані частки майна

відповідних коштів, а також визнання за ними права власності, відповідно, на

25%, 45% та 5% часток вказаних як земельної ділянки, так і нежитлових будівель,

які ухвалою цього суду від 13.03.2007р. були об'єднані в одне провадження з

позовними вимогами ОСОБА_4.

Рішенням

Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.05.2007р. в

задоволенні позовних вимог ОСОБА_4., ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3про

переведення прав та обов'язків покупця, було відмовлено.

Постановою

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.11.2008р.

рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.05.2007р.

змінено: визнано недійсними з моменту укладення договори купівлі-продажу, які

було укладено 28 липня 2006 року, земельної ділянки площею 0,8766 га та нежитлових

будівель площею 296,90 м2, що в АДРЕСА_1, а також стягнуто з ТОВ

“Будматеріали ЛТД” на користь ОСОБА_4. та ОСОБА_1., понесені ними судові

витрати. В іншій частині, рішення суду першої інстанції апеляційною інстанцією

було залишено без змін.

У

поданій касаційній скарзі ТОВ “Фосфат Менеджмент Україна”, посилаючись на

порушення судом  апеляційної  інстанції норм матеріального і процесуального

права, просить скасувати постанову апеляційного 

господарського суду у даній справі та залишити в силі рішення суду

першої інстанції.

У

свою чергу, Позивач, у своєму відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на

безпідставність доводів ТОВ “Фосфат Менеджмент Україна”, просить залишити таку

без задоволення, а оскаржувану постанову  

апеляційної інстанції -без змін.

Заслухавши

пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши

доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи

застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає,

що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як

видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4.,

ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. є учасниками ТОВ “Будматеріали ЛТД” і їх частки

у статутному фонді цього товариства становлять: ОСОБА_4. -25%, ОСОБА_2. -25%,

ОСОБА_1. -45 % і ОСОБА_3-5%.

На

загальних зборах учасників ТОВ “Будматеріали ЛТД”, в яких приймали участь всі

його учасники, що відбулися 28.07.2006р., було вирішено, у зв'язку із

необхідністю поповнення обігових коштів Товариства та з метою погашення

поточної кредиторської заборгованості, продати земельну ділянку загальною

площею 0,8766 га та нежитлові будівлі площею 296,90 м2, які

знаходяться на цій земельній ділянці по АДРЕСА_1, надавши відповідні

повноваження на таку продажу майна директору ТОВ “Будматеріали ЛТД” -Загарію

Д.М.

На

виконання вказаного рішення загальних зборів, 28.07.2006р. між ТОВ

“Будматеріали ЛТД” (Продавець) та ТОВ “Фосфат Менеджмент Україна” (Покупець)

було укладено договори купівлі-продажу, згідно умов яких Відповідач 1 продав, а

Відповідач 2 купив земельну ділянку площею 0,8766 га (нотаріально зареєстровано

в реєстрі за № 5966) і нежитлові будівлі площею 296,90 м2 (нотаріально

зареєстровано в реєстрі за № 5969), що знаходяться за АДРЕСА_1.

Предметом

спору у даній справі є вимоги про переведення прав та обов'язків покупця за

вказаними договорами № 5966 та № 5969 купівлі-продажу, відповідно, земельної

ділянки та нежитлових будівель, і визнання 

права власності на частки в цьому майні.

Суд

першої інстанції встановивши, що рішення про продаж земельної ділянки площею

0,8766 га та нежитлових будівель ТОВ “Будматеріали ЛТД” приймалось на загальних

зборах учасників цього Товариства, на якому за таке рішення проголосувало 75%

його учасників, жоден з яких не виявив бажання придбати об'єкти, що

відчужувались, дійшов висновку про те, що права позивачів по справі, які не

мають повноважень на представництво ТОВ “Будматеріали ЛТД”, з боку останнього

порушені не були, а відтак -позовні вимоги є безпідставними та відмовив у їх

задоволенні.

Суд

апеляційної інстанції, з посиланням на ст. 147 Цивільного кодексу України (далі

-ЦК України), ст. 53 Закону України “Про господарські товариства” та п.п. 7.1,

7.2 Статуту ТОВ “Будматеріали ЛТД”, дійшов висновку про те, що оскільки

учасники цього Товариства не відмовлялись від придбання відчуженого майна, а

укладені договори купівлі-продажу земельної ділянки та нежитлових будівель

порушують їх переважне право на придбання майна Товариства, такі договори,

відповідно до ст.ст. 203 ч.ч. 1-3, 5 та 215 ч. 1 ЦК України, мають бути визнані

недійсними.

Разом

з тим, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна,

оскільки вони в повній мірі не відповідають обставинам справи і є такими, що

зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на

наступне.

Стаття

10 Закону України “Про господарські товариства” (далі -Закон) передбачає права

учасників товариства, за якою учасники товариства мають право, зокрема, брати

участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих

документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Статтею

11 вказаного Закону встановлено обов'язки учасників товариства, зокрема, про

те, що учасники товариства зобов'язані додержуватись установчих документів

товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління

товариства.

Згідно

ч. 1 ст. 23 Закону України “Про господарські товариства” управління товариством

здійснюють його органи.

Відповідно

до ст. 58 Закону України “Про господарські товариства” вищим органом товариства

з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з

учасників товариства або призначених ними представників.

Крім

того, згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається

своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які

дії, які не суперечать закону.

В

даному випадку, як видно з матеріалів справи, земельна ділянка та нежитлові

будівлі, які відчужувались за договорами купівлі-продажу № 5966 та № 5969

від  28.07.2006р., є майном ТОВ

“Будматеріали ЛТД”.

Суд

апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному

порядку не звернув увагу на те, що учасник товариства не наділений суб'єктивним

правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства, як і не наділений

правом на звернення з позовом до суду про визнання недійними правочинів,

вчинених товариством.

В той

же час, директор ТОВ “Будматеріали ЛТД”, відповідно до рішення загальних зборів

від 28.07.2006р., про що йшлося вище, був наділений правом на відчуження

спірного майна цього Товариства.

Тому,

висновок суду апеляційної інстанції про те, що спірні угоди порушують права

позивачів, не ґрунтується на законі.

Крім

того, змінюючи рішення суду першої інстанції, а фактично - скасовуючи прийняте

судом першої інстанції рішення, та приймаючи нове рішення про визнання

недійсними договорів купівлі-продажу № 5966 та № 5969, укладених між

відповідачами 28.07.2006р., з моменту їх укладення, апеляційний суд припустився

порушень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Так,

як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1., ОСОБА_2та ОСОБА_3. при звернені до суду

з позовами взагалі не заявлялись вимоги про визнання недійсними договорів

купівлі-продажу земельної ділянки та нежитлових будівель від 28.07.2006р.

Що ж

стосується ОСОБА_4., то його первісні позовні вимоги під час розгляду справи в

суді першої інстанції було змінено, відповідно до поданої ним заяви від

19.01.2007р., про яку вказувалось вище, у зв'язку із чим, місцевим господарським

судом, як видно з його рішення, розглядались та вирішувались саме позовні

вимоги про переведення прав та обов'язків покупця на частки в спірному майні та

визнання права власності.

Викладене,

підтверджується також і поданою ним до суду апеляційної інстанції апеляційною

скаргою, згідно якої він просив цю судову інстанцію скасувати рішення суду

першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні

вимоги, а саме: перевести на нього, з ТОВ “Фосфат Менеджмент Україна”, права та

обов'язки покупця в розмірі 75% частки земельної ділянки площею 0,8766 га та

75% частки нежитлових будівель, що знаходяться за АДРЕСА_1, водночас,

зобов'язавши його сплатити за переведення таких прав 453075,00 грн. на користь

ТОВ “Будматеріали ЛТД”, а також визнати за ним право власності на 25% часток,

відповідно, вказаних як земельної ділянки, так і нежитлових будівель.

Проте,

апеляційний господарський суд прийняв рішення про визнання недійсними договорів

купівлі-продажу спірного майна, тобто, розглянув вимоги, які фактично не були

предметом розгляду в суді першої інстанції, що суперечить приписам ч. 3 ст. 101

ГПК України.

За

таких обставин, постанову суду другої інстанції не можна визнати такою, що

прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому така

підлягає скасуванню.

В той

же час, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є

законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам та наявним

у справі матеріалам, прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального

права, а тому підлягає залишенню його без змін.

Керуючись

ст.ст. 1115, 1117 - 11111 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фосфат Менеджмент Україна”

задовольнити. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського

суду від 06.11.2008р. у справі № 2-396/7 скасувати. Рішення

Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.05.2007р. залишити

без змін.

Головуючий -

суддя                                                        

Малетич М.М.

судді:                                                                                   Плюшко  І.А.

Самусенко  С.С.