Постанова

від 19.11.2008 по справі 8/401-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 19 листопада 2008 р.                                                                                   

№

8/401-07 

Вищий господарський

суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

                               Кравчука Г.А.

суддів:

                               Мачульського

Г.М.

                               Шаргала В.І.

розглянувши

у відкритому судовому

засіданні

касаційну

скаргу

Фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1

на

рішення

Господарського

суду Дніпропетровської області

від

21.01.2008р.

у

справі

№

8/401-07

Господарського

суду

Дніпропетровської

області

за

позовом

Криворізького

міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі

Криворізької міської ради Дніпропетровської області

до

Фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1

про

вилучення

з користування земельної ділянки

за

участю представників

-

позивача:

не

з'явився

-

відповідача:

ОСОБА_2

(довіреність ВКМ №839453 від 16.07.2008р.)

- прокурора:

не

з'явився, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням

Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2008р. (суддя Дубінін

І.Ю.) вказаний позов задоволено, постановлено зобов'язати  Фізичну особу -підприємця ОСОБА_1протягом

20-ти календарних днів з моменту набрання чинності цим рішенням звільнити та

повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0, 0049 га, розташовану за

адресою: м. Кривий Ріг, вул. Тухачевського, 36 на території Жовтневого району,

Криворізькій міській раді Дніпропетровської області; стягнути з Фізичної особи

-підприємця ОСОБА_1 в доход державного бюджету 85 грн. витрат на держмито та

118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В

касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначене рішення суду і

передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на

порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального

права, а саме: ст.ст.12, 116, ч.1 ст.120, ст.ст.124, 125, 126, 212 Земельного кодексу

України, ст.377 Цивільного кодексу України, ст.16 Закону України "Про

оренду землі", ст.1 Закону України "Про державний контроль за

використанням та охороною земель", п.6 "Порядку планування та

проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням

та охороною земель", затвердженого наказом Держкомзему України від

12.12.2003р. №312, ст.ст.43, 85, 87 Господарського процесуального кодексу

України.

Відзиву

на касаційну скаргу не надійшло.

Позивач

та прокурор не використали наданого законом права на участь своїх представників

у судовому засіданні.

Переглянувши

у касаційному порядку судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду

України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції,

приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних

підстав.

Як

встановлено місцевим господарським судом проведеною перевіркою, оформленою

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25.06.07р.,

складеним державним інспектором управління з контролю за використанням та

охороною земель у Дніпропетровській області, встановлено, що відповідач

самовільно, без оформлення правовстановлюючих документів займає земельну

ділянку площею 0,0049 га, розташовану за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Тухачевського,

36 на території Жовтневого району, для влаштування торговельного павільйону,

придбаного згідно договору купівлі-продажу від 12.07.1999р.

Судом

також встановлено, що відносно відповідача складено протокол про

адміністративне правопорушення, а згідно постанови про накладення

адміністративного стягнення відповідача притягнуто до адміністративної

відповідальності.

Приймаючи

оскаржене рішення місцевий господарський суд виходив з того, що доказів

оформлення правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку відповідач

суду не надав, а тимчасова угода про сплату за фактичне користування земельною

ділянкою від 15.06.07р. не є документом, що може підтверджувати право

користування земельною ділянкою.

При

викладених обставинах господарський суд першої інстанції вважає позовні вимоги

обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Про

те судове рішення підлягає скасуванню як таке, що прийняте при неповному

з'ясуванні всіх обставин справи.

Так,

відповідно до ст.120 Земельного кодексу України, при переході права власності

на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може

переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на

підставі договору оренди. Частиною 2 цієї статті визначено, що при відчуженні

будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на

земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Статтею

125 цього кодексу визначено, що право власності та право користування на

земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем

документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування

земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної

ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації

(ч.2).

Відповідно

до приписів ст.ст.317, 321, 328 ЦК України кожен має право володіти,

користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право власності є непорушним,

ніхто не може бути протиправно позбавлений цього або обмежений у його

здійсненні, право власності набувається з підстав, не заборонених законом,

захист права власності здійснюється судом, набуття права власності і володіння

майном вважається правомірним, якщо інше не встановлено судом.

Згідно

п.2 ст.377 ЦК України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на

земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача

переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони

розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Із

матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від

12.07.1999р. власником частини споруди торгівельно-зупиночного комплексу, яка

знаходиться на спірній земельній ділянці, є ОСОБА_1.

Крім

того, відповідачка в касаційній скарзі посилається на те, що за вказаним

договором частина споруди, що знаходиться на спірній земельній ділянці,

придбана нею як фізичною особою, а оскаржене судове рішення постановлено

відносно Фізичної особи -підприємця.

Приймаючи

оскаржене рішення місцевий господарський суд в порушення приписів ст.ст.4-7,

38, 43 ГПК України не дослідивши вищезазначений договір вказаного не врахував.

Розглядаючи

позов у даній справі місцевий господарський суд не дослідив цей договір у

сукупності з іншими доказами у справі, не перевірив чи знаходиться придбана

ОСОБА_1. частина споруди на спірній земельній ділянці, чи спір в даній справі

виник з приводу іншої земельної ділянки, як і не з'ясував чи пов'язаний даній

спір з користуванням відповідачкою приміщенням, придбаним фізичною особою, як

підставою такого користування.

За

таких обставин суду слід дослідити питання стосовно правомірності користування

земельною ділянкою починаючи з користування попереднім власником частини

споруди, придбаної ОСОБА_1.

Крім

того, згідно з ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному

посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального

посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності й нотаріального

посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Частиною

4 ст.334 ЦК України встановлено, що якщо договір про відчуження майна підлягає

державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої

реєстрації.

Правочин,

який підлягає державній реєстрації, вважається вчиненим лише з моменту його

державної реєстрації (ч. 1 ст. 210 ЦК України).

При

недотриманні вимоги стосовно реєстрації правочину, у тих випадках, коли така

реєстрація визнана законом обов'язковою, такий правочин вважається неукладеним,

а отже, не має юридичної сили і не може породжувати для його суб'єктів бажаного

правового результату і відповідних прав.

Аналіз

змісту ст.210 ЦК України дає змогу дійти висновку, що цивільні права і

обов'язки у сторін такого правочинну можуть виникати тільки з моменту його

реєстрації.

Статтею

657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна

укладається у письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню та державній

реєстрації.

Ці

обставини не були враховані та не досліджені судом першої інстанції.

Оскільки

вирішення спору в даній справі пов'язане з дослідженням та оцінкою доказів,

судове рішення, з урахуванням вимог ст.ст.1115, 1117 ГПК

України, підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

При

новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно з'ясувати обставини

справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 3, 11110

ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу

України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну

скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення

Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2008р. у справі №

8/401-07 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий

суддя                                                                 Г.А.

Кравчук

С

у д д і                                                                                    

Г.М. Мачульський

                                                                                                                                                              В.І. Шаргало