Рішення

від 24.10.2012 по справі 2-2524/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/2090/5370/2012 Головуючий 1 - інстанції -Лазюк С.В.

Справа № 2-2524/09 Доповідач - Кругова С.С.

Категорія -договірні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого судді - КРУГОВОЇ С.С.

Суддів колегії - ЯЦИНИ В.Б.

- ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.

при секретарі - ГОПКО А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»на заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання недійсним частин кредитного договору № CL-701/122/2006, договору застави № PCL-701/122/2006, договору кредитування поточного рахунку № 701/415/06/1 від 10 квітня 2006 року,-

в с т а н о в и л а :

Позивач звернулась з вказаним позовом, в якому просила про визнання недійсними п. п. 4.1.1. і п. п. 4.1.2. договору кредитування поточного рахунку № 701/415/06/1 від 10 квітня 2006 року; визнати недійсним застереження 2 п. 1 кредитного договору № CL-701/122/2006 від 10 квітня 2006 року та його підпунктів 3.1.1., п. п. 3.1.2., п. п. 3.1.3., п. 3 і встановити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згодом вона уточнила позовні вимоги та просила виключити з застереження до п. 6.3 договору застави № PCL-701/122/2006 від 10 квітня 2006 року слова «за погодженням з банком».

В обгрунтування позову посилалась на те, що між нею та відповідачем були укладені кредитний договір № CL-701/122/2006 та договір застави № PCL-701/122/2006, від 10 квітня 2006 року. Після їх укладання їй надали можливість ознайомитися та укласти договір кредитування поточного рахунку № 701/415/06/1 від 10 квітня 2006 року. При укладенні договорів їй були запропоновані стандартні бланки договорів. Зі слів співробітника відділення банку вони не мають права вносити зміни в типові умови договорів, тому дані договори є договорами приєднання.

Крім того, вважає відсотки, встановлені п. п. 4.1.1. і п. п. 4.1.2. договору кредитування поточного рахунку № 701/415/06/1 від 10 квітня 2006 року, такими, що були нав'язані, і в даному випадку вона повинна сплачувати відсотки на рівні облікової ставки Національного банку України на день укладення даного договору, згідно ст. 1048 ЦК України.

Також вказує, що згідно п. п. 3.1.1., п. п. 3.1.2., п. п. 3.1.3. п. 3 кредитного договору № CL-701/122/2006 від 10 квітня 2006 року вона зобов'язана сплачувати пеню та штраф, проте вона не заперечує факт необхідності сплати неустойки, але вважає, що її розмір виходить за межі розумного.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 березня 2009 року позовні вимоги задоволені частково. Застереження 2 п. 1, п. п. 3.1.1., п. п. 3.1.2., п. п. 3.1.3. п. 3 кредитного договору № CL-701/122/2006 від 10 квітня 2006 року визнано недійсним. Встановлено пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ЗАТ «ОТП Банк»на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна»просить рішення скасувати та закрити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю б/н від 12 листопада 2010 року та договору про відступлення права вимоги б/н від 12 листопада 2010 року ПАТ «ОТП Банк»у відповідності до ст. ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦКУ відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна»прийняло право вимоги за кредитним договором № CL-701/122/2006, договором застави № PCL-701/122/2006, договором кредитування поточного рахунку № 701/415/06/1 від 10 квітня 2006 року, у зв'язку з чим до нього перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк»щодо права вимоги до ОСОБА_4 за вказаними договорами.

Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неправильним встановленням обставин по справі, внаслідок неправильного їх дослідження та оцінки та суперечить чинному законодавству.

Вказує, що висновок суду щодо п. п. 1.3.6. застереження 2 у п. п. 1.3.1. кредитного договору передбачає зобов'язання укласти ОСОБА_4 договір страхування в страхових компаніях погоджених з банком та на умовах визначених банком, не відповідає дійсності, оскільки мова йде про її право як позичальника на отримання кредиту, а не про зобов'язання, і відповідальність за це не передбачена внаслідок чого норми ст. ст. 18, 19 ЗУ «Про захист прав споживачів»не порушені Банком.

Також висновок суду, що п. п. 3.1.1., 3.1.2., 3.1.3., п. 3 кредитного договору щодо нарахування пені є недійсним, оскільки не відповідає вимогам ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», оскільки вказаний Закон застосовується лише у відношенні договорів, суб'єтами яких є підприємства, установи, організації та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Таким чином, правовідносини, в яких одним з суб'єктів є фізична особа, в даному випадку -ОСОБА_4, зазначений закон не регулює.

Вважає, що суд не мав керуватися аналогією закону, оскільки згідно з ч. 1 ст. 8 ЦКУ вона застосовується тільки до правовідносин, які не врегульовані законодавством України, а ст. ст. 549-552 ЦКУ регулюють виникнення, зміни, припинення забезпечення виконання зобов'язань неустойкою. Зазначає, що недоцільним є визнання умови кредитного договору щодо розміру пені недійсним, коли суд може зменшити її розмір.

Вказує, що позивач була ознайомлена з умовами договорів та уклала їх, порушення інтересів та прав позивача в результаті укладення договорів відсутні, та недоведені позивачем, але безпідставно встановлені судом.

Також звертає увагу на те, що станом на 21 червня 2012 року позивач не виконує умови кредитного договору, прострочена заборгованість за договором складає 16207,08 доларів США, за відсотками 4781,91 доларів США, заборгованість за договором кредитування поточного рахунку -15611,61 грн. та зазначає, що дії позивача направлені на визнання недійсним частин вищезазначених договорів з недобросовісних мотивів а саме невиконання умов договорів.

Позивач в суд апеляційної інстанції не з?явилась. Згідно довідки оператора Дятлової повідомлення про вручення телеграми залишено дочці. Виходячи зі змісту ч.3 ст.76 і ст..77 ЦПК судова колегія вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.

Згідно ч. 1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач оскаржує рішення в частині задоволення позову.

З огляду на це, судова колегія не переглядає рішення суду в частині відмови в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню .

Постановляючи рішення про задоволення позову , суд виходив з загальних засад цивільного законодавства і взяв до уваги аналогію закону застосувавши обмеження, встановлені ст..3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов?язань»і дійшов висновку, що відповідальність фізичної особи перед суб?єктом підприємницької діяльності не повинна перевищувати відповідальність суб?єкта підприємницької діяльності.

З таким висновком суду, судова колегія не погоджується з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами був укладений кредитний договір, який передбачає в п.3 відповідальність позивача як фізичної особи за порушення зобов'язань.

Суд вирішивши спір між фізичною особою ОСОБА_4 і юридичною особою ЗАТ «ОТП Банк»застосував ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов?язань», який регулює відповідальність між суб?єктами підприємницької діяльності.

При цьому, суд в рішенні зазначив, що застосовує аналогію закону.

Відповідно до ч.8 ст.8 ЦПК, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогію закону).

В даному випадку суд помилково вважав за можливе застосування аналогії закону, оскільки спірні відносини врегульовані Цивільним Кодексом України.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК, якщо предметом неустойки є грошова сума , її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В даному випадку неустойка встановлена сторонами у справі в п.3 кредитного договору (а.с.7-10).

Таким чином, рішення суду в частині задоволення позову підлягає зміні з відмовою в задоволенні позову в цій частині.

Що стосується принципів розумності і справедливості, то вони можуть бути реалізовані шляхом застосування ч.3 ст.551 ЦК.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Керуючись ст. 551 ЦК України, ст. 8,10,11,15,59,213,214,303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України , колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - задовольнити частково.

Заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 березня 2009 року- змінити в частині задоволення позову.

В задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання застережень 2 п.1 п.п.3.1.1, п.п.3.1.2., п.п.3.1.3 п.3 кредитного договору від 10 квітня 2006 року № GL -701/122/2006 недійсним - відмовити.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову -в апеляційному порядку не переглядалось.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя -

Судді колегії -