Постанова

від 21.08.2012 по справі 2а-8567/12/0170/24

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2012 р. (14:20) Справа №2а-8567/12/0170/24

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Багдасарян Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

представник позивача - Назарова Н.В.,

представник позивача - Андруцька Г.О.,

представник відповідача - Жукова О.М.

Обставини справи. До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРІНІТІ» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ в м. Сімферополі ДПС від 24.07.2012 року № 2222682204.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 24.07.2012 року № 2222682204, яким необґрунтовано збільшено ТОВ «ТРІНІТІ» грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 14 321,06 грн., у т.ч. 11 456,85 грн. основного платежу і 2 864,21 грн. штрафних (фінансових) санкцій, оскільки виконання умов договору, використання у господарській діяльності позивача та подальша реалізація товарів, придбаних у ТОВ «Олекан» підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, наведених у запереченнях. Заперечення на позов мотивовані тим, що ТОВ «ТРІНІТІ» не могло отримувати товари, послуги у зв'язку з тим, що у ТОВ «Олекан» відсутні основні фонди та виробничі потужності, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами. Таким чином, при формуванні податкового кредиту з ПДВ ТОВ «ТРІНІТІ» з ТОВ «Олекан» за вересень 2011 року встановлено завищення податкового кредиту по факту взаємовідносин з вказаним підприємством у вересні 2011 року в сумі 11 457,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази по справі у їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРІНІТІ» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 32443456), про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААБ № 442705 (а.с. 9).

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість у ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.02.2012 року № 200026052 (а.с. 10).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олекан» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 36946292), про що свідчить спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 83-85).

Таким чином, ТОВ «ТРІНІТІ» та ТОВ «Олекан» є суб'єктами господарювання, юридичними особами, зобов'язані виконувати обов'язки, покладені на них законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Судом встановлено, що 27 червня 2012 року ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС на підставі наказу «Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТРІНІТІ» від 25.06.2012 року № 1187 (а.с. 32) проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Олекан» за період вересень 2011 року.

Перевірка проведена на підставі даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.

За результатами перевірки складений акт від 09.07.2012 року № 3898/22-3/32443456 (а.с. 38-45).

Перевіркою встановлено порушення п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу донараховано податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 11 457,00 грн.

Висновки акту перевірки мотивовані тим, що ТОВ «ТРІНІТІ» не могло отримувати товари, послуги у зв'язку з тим, що у ТОВ «Олекан» відсутні основні фонди та виробничі потужності, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами. Таким чином, при формування структури податкового кредиту з ПДВ ТОВ «ТРІНІТІ» з ТОВ «Олекан» за вересень 2011 року встановлено завищення податкового кредиту по факту взаємовідносин з вказаним підприємством у вересні 2011 року в сумі 11 457,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.07.2012 року № 0002682204 яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ТРІНІТІ» за основним платежем на 11 456,85 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 2 864,21 грн. (а.с. 47).

Вирішуючи питання про правомірність винесеного оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Статтею 86 ПК України встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформлюється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі -Закон № 996) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

Судом досліджені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача та встановлено наступне.

Між ТОВ «Олекан» (Постачальник) та ТОВ «ТРІНІТІ» (Покупець) укладений договір постачання від 20.01.2011 року № 12, згідно з яким Постачальник зобов'язується передати Покупцю у власність в установлені договором строки товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його за узгодженою ціною (а.с. 49).

Договір спрямовано на придбання ТОВ «ТРІНІТІ» товарів, необхідних для реалізації для подальшого використання їх в межах його господарської діяльності.

Цей договір містить всі істотні умови, необхідні для укладення договорів даного виду, за своїм змістом та формою відповідає вимогам чинного законодавства.

У вересні 2011 року в межах договору постачання позивачем придбано у ТОВ «Олекан» товар загальною вартістю 68 741,11 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 11 456,85 грн.

Фактичне виконання сторонами зазначеного договору підтверджується наданими ТОВ «ТРІНІТІ» податковою накладною від 01.09.2011 року № 3 на загальну суму 13 092,49 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 2 182,08 грн. (а.с. 59), видатковою накладною від 01.09.2011 року № РН-0000284 на загальну суму 13 092,49 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 2 182,08 грн. (а.с. 61), податковою накладною від 09.09.2011 року № 25 на загальну суму 14 468,88 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 2 411,48 грн. (а.с. 50), видатковою накладною від 09.09.2011 року № РН-0000286 на загальну суму 14 468,88 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 2 411,48 грн. (а.с. 52), податковою накладною від 12.09.2011 року № 28 на загальну суму 15 875,34 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 2 645,89 грн. (а.с. 56), видатковою накладною від 12.09.2011 року № РН-0000287 на загальну суму 15 875,34 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 2 645,89 грн. (а.с. 58), податковою накладною від 13.09.2011 року № 29 на загальну суму 8 672,40 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 1 445,40 грн. (а.с. 53), видатковою накладною від 13.09.2011 року № РН-0000288 на загальну суму 8 672,40 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 1 445,40 грн. (а.с. 55), податковою накладною від 15.09.2011 року № 34 на загальну суму 16 632,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 2 772,00 грн. (а.с. 62), видатковою накладною від 15.09.2011 року № РН-0000289 на загальну суму 16 632,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 2 772,00 грн. (а.с. 64).

Зазначені податкові накладні включені до реєстру виданих та отриманих накладних (а.с. 70-75).

Оплата придбаних товарів була здійснена покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в загальній сумі 68 741,11 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 11 456,85 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 22.09.2011 року № 643 на суму 14 468,88 грн. (а.с. 51), від 04.10.2011 року № 655 на суму 8 672,40 грн. (а.с. 54), від 27.09.2011 року № 648 на суму 15 875,34 грн. (а.с. 57), від 19.09.2011 року № 638 на суму 13 092,49 грн. (а.с. 60), від 14.10.2011 року № 666 на суму 16 632,00 грн. (а.с. 63).

Подальша реалізація та використання у господарській діяльності позивачем придбаного у ТОВ «Олекан» товару підтверджується: видатковими накладними від 01.09.2011 року № РН-0009-04, 02.09.2011 року № РН-0009-07, 02.09.2011 року № РН-0009-08, 05.09.2011 року № РН-0009-09, 07.09.2011 року № РН-0009-11, 09.09.2011 року № РН-0009-14, 12.09.2011 року № РН-0009-16, 13.09.2011 року № РН-0009-18, 13.09.2011 року № РН-0009-19, 13.09.2011 року № РН-0009-20, 13.09.2011 року № РН-0009-21, 13.09.2011 року № РН-0009-22, 13.09.2011 року № РН-0009-23, 13.09.2011 року № РН-0009-25, 16.09.2011 року № РН-0009-30, 16.09.2011 року № РН-0009-32, 23.09.2011 року № РН-0009-33, 23.09.2011 року № РН-0009-34, 16.09.2011 року № РН-0009-35, 16.09.2011 року № РН-009-36, 16.09.2011 року № РН-0009-37, 16.09.2011 року № РН-0009-38, 27.09.2011 року № РН-0009-59, 02.09.2011 року № РН-0008-68, 13.09.2011 року № РН-0009-06, 27.09.2011 року № РН-0009-58, 26.09.2011 року № РН-0009-55, 23.09.2011 року № РН-0009-53, 23.09.2011 року № РН-0009-51, 23.09.2011 року № РН-0009-50, 22.09.2011 року № РН-0009-48, 22.09.2011 року № РН-0009-47, 23.09.2011 року № РН-0009-46, 23.09.2011 року № РН-0009-45, 21.09.2011 року № РН-0009-44, 20.09.2011 року № РН-0009-43, 20.09.2011 року № РН-0009-42, 19.09.2011 року № РН-0009-41, 16.09.2011 року № РН-0009-40, 16.09.2011 року № РН-0009-39 та матеріальним звітом за вересень 2011 року (а.с. 90-133).

Судом встановлено, що наявні в матеріалах справи документи відповідають нормативним вимогам до первинних документів бухгалтерського обліку, а тому є належним підтвердженням фактичного здійснення господарської операції з поставки товарів ТОВ «ТРІНІТІ» за договором із ТОВ «Олекан».

Таким чином, дослідженими документами бухгалтерського обліку ТОВ «ТРІНІТІ» підтверджується реальне здійснення господарської операції по виконанню договору від 20.01.2011 № 12, укладеного з ТОВ «Олекан».

Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отримавши від ТОВ «Олекан» зазначені податкові накладні позивач включив відображені в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у вересні 2011 року, що відповідає приписам чинного податкового законодавства.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вбачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Дослідженими наявними в матеріалах справи податковими накладними виконавця ТОВ «Олекан» встановлено, що вони відповідають законодавчим вимогам до первинних документів податкового обліку, тому є належним підтвердженням права позивача на податковий кредит з ПДВ за вересень 2011 року, зокрема, в сумі 11 457,00 грн.

Оцінюючи обґрунтованість тверджень відповідача щодо нікчемності операцій, суд зазначає наступне.

Висновки відповідача у акті перевірки ТОВ «ТРІНІТІ» ґрунтуються на акті документальної невиїзної перевірки ТОВ «Олекан» з питання взаємовідносин з контрагентами, якими за рахунок ТОВ «Олекан» сформовано податковий кредит у вересні 2011 року від 29.03.2012 року № 12/22-40/36946292 у якому встановлені порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, п.п. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених контрагентами ТОВ «Олекан» при визначенні податкових зобов'язань та податкового кредиту, у зв'язку з чим підлягають зменшенню податкового кредиту, який задекларований контрагентом - покупцем до 0 за період вересень 2011 року.

Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо -складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд критично ставиться до висновків відповідача щодо відсутності у контрагента позивача ознак господарської діяльності та існування з метою створення транзитних фінансових потоків для штучного створення податкового кредиту третім особам, оскільки такі твердження мають бути підтверджені у встановленому законом порядку, так як мають ознаки злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємництвом визнається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних та соціальних результатів та має на меті одержання прибутку. При цьому, суб'єкти господарювання в процесі здійснення господарської діяльності вступають в господарські правовідносини, укладають відповідні договори, надають або купують послуги, отримують або придбають товари, тощо.

Відповідно до положень ст. 247 Господарського кодексу України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. При цьому, відповідно до ч. 2 зазначеної статті скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації данного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 Господарського кодексу України. Відповідно до п. 2 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Доказів щодо вжиття перелічених заходів органами державної податкової служби суду не надано. За фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків кримінальних справ не розпочато, вироків суду не прийнято за результатами розгляду таких справ в судовому порядку, до підприємства, яке на думку органів державної податкової служби здійснює діяльність із порушенням закону та установчим документам, адміністративно-господарські санкції не застосовані, свідоцтво платника податку на додану вартість, як на час здійснення торгової операції з поставки товарів, так й на час розгляду справи у обох сторін є дійсним, інших доказів суду під час розгляду справи не надано.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що перевірка фактично була проведена на підставі відомостей бази даних ДПС, системи автоматизованого співставлення платників податків ДПА України, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" не є первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 4 ст. 71 КАС України). Відповідачем доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного податкового законодавства не надано.

Враховуючи, що на запит Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 5080/10/22-3 від 17.04.2012 року щодо надання до перевірки інформації та копії документів, що підтверджують взаємовідносини з ТОВ «Олекан» за вересень 2011 року позивачем було відмовлено з формальних підстав суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення від 24.07.2012 року № 0002682204.

Проте, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків, зроблених відповідачем у акті перевірки щодо порушення позивачем податкового законодавства, у зв'язку з чим прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення - рішення від 24.07.2012 року № 0002682204 підлягає скасуванню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує питання розподілу судових витрат (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає за необхідне стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

У судовому засіданні 21.08.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 23.08.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 24.07.2012 року № 0002682204.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІНІТІ» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 143,21 грн. шляхом безспірного списання з рахунків у банках, що обслуговують відповідача.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Ю. Кащеєва