Постанова

від 06.12.2011 по справі 2а-4951/11/0170/24

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2011 р. (11:01) Справа №2а-4951/11/0170/24

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого суддіКащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Іванової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

до Відкритого акціонерного товариства "ПОЛІВТОР", Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімія Трейдінг"

про визнання нечинним правочину та стягнення,

за участю:

представник позивача - Прокоф’єва Л.С., довіреність № 7237/10/10-0 від 18.07.2011,

представник відповідача 1 - Пашута Т.М. довіреність № 7 від 10.01.2011,

представник відповідача 2 - не з'явився

Суть спору: Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція в АР Крим (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Полівтор» (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімія Трейдінг» (далі - відповідач 2) про визнання нечинним правочину та стягнення в дохід держави суми, одержаної за нікчемним правочином, а саме за договором № 4/0203 від 02.03.2009 року, укладеним між ВАТ «Полівтор» та ТОВ «Хімія Трейдінг» у розмірі 1245950,00 гривень, в т.ч. ПДВ 207658,30 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив стягнути з ВАТ «Полівтор» та ТОВ «Хімія Трейдінг» в дохід держави суму, одержану за нікчемним правочином, а саме за договором № 4/0203 від 02.03.2009 року, укладеним між зазначеними підприємствами, в розмірі 1245950,00 гривень, в т.ч. ПДВ 207658,30 грн.

Позивач зазначає, що згідно з наданими до перевірки первинними документами встановлено, що ВАТ «Полівтор» у періоді, що перевіряється, було укладено договір поставки № 4/0203 від 02.03.2009 року з ТОВ «Хімія Трейдінг» , що у бухгалтерському та податковому обліку відображено відповідно до податкових накладних №6045 від 06.04.09р., № 03031 від 03.03.2010 року, № 28031 від 28.03.2010р.

Позивач підкреслює, що до Красноперекопської ОДПІ від ДПІ у Вишгородському районі Київської області надійшов акт № 611/23-2 від 15.10.10р. про неможливість проведення перевірки ТОВ «Хімія Трейдінг» через встановлення його відсутності за місцезнаходженням, що також підтверджується листом від 29.10.10р. № 3627/7/26-31/4263, відповідно до якого станом на 29.10.10р. ТОВ «Хімія Трейдінг» має стан «7» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Позивач зазначає, що відповідно до акту від 11.03.2011р. № 114/23-1/36076357 «Про неможливість проведення виїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Хімія Трейдінг» з питань взаємовідносин з ВАТ «Полівтор» за період з 01.01.09р. по 01.01.2011р.» встановлено, що за даними податкової звітності ТОВ «Хімія Трейдінг» не має достатніх трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

У судовому засіданні представник відповідача ВАТ «Полівтор» проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, підкреслив, що висновки позивача щодо недійсності договору поставки № 4/0203 від 02.03.2009 року, у зв'язку з тим, що договір укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, є безпідставними.

Представник відповідача підкреслив, що позивач з перевищенням наданих законом повноважень, плутаючи юридично різні поняття правочину, котрий порушує публічний порядок (нікчемний правочин) і фіктивного правочину (недійсний правочин), робить хибний висновок, що цей договір поставки № 4/0203 від 02.03.2009 року, є недійсним згідно ч.5 ст.203 ЦК України, вказуючи також, що в силу ст.216 ЦК України цей договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У судове засідання представник відповідача ТОВ «Хімія Трейдінг» не з'явився.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача ТОВ «Хімія Трейдінг», повідомленого належним чином про дату час та місце розгляду справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ВАТ «Полівтор», дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Відкрите акціонерне товариство «ПОЛІВТОР» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 00426408), яка зареєстрована 11.10.2004 року Виконавчим комітетом Красноперекопської міської ради АР Крим, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 75-79).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімія Трейдінг» є юридичною особою, яка зареєстрована 04.11.2008 року Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 069858 (а.с. 72).

Таким чином, ВАТ «Полівтор» та ТОВ «Хімія Трейдінг» є суб'єктами господарювання, юридичними особами, зобов'язані виконувати обов'язки, покладені на них законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що в період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року Красноперекопською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Полівтор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами проведення якої складено акт перевірки № 1491/23-0/00426408 від 15.11.2010 року (далі - акт перевірки) (а.с. 22-25).

Перевіркою встановлено, зокрема, що ВАТ «Полівтор» по операціях з ТОВ «Хімія Трейдінг» зависило податковий кредит з ПДВ на суму 26908,33 гривень.

Так, в акті перевірки зазначено, що між ВАТ «Полівтор» та ТОВ «Хімія Трейдінг» укладено договір поставки № 4/0203 від 02.03.2009 року, відповідно до предмету якого Продавець зобов'язаний передати, а Покупець - прийняти та сплатити товар - поліетилен HDPE P301Е у кількості, по цінам та на умовах поставки згідно Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

З акту перевірки вбачається, що згідно отриманих даних від ДПІ у Вишгородському районі Київської області посадові особи ТОВ «Хімія Трейдінг» за юридичною адресою не знаходяться, про що складено акт № 655 від 16.06.10р., якого станом на 29.10.10р. ТОВ «Хімія Трейдінг» має стан «7» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Складські приміщення у підприємства не встановлено, виробничі потужності відсутні, автотранспорт на підприємстві не значиться.

Також, відповідно до акту від 11.03.2011р. № 114/23-1/36076357 «Про неможливість проведення виїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Хімія Трейдінг» з питань взаємовідносин з ВАТ «Полівтор» за період з 01.01.09р. по 01.01.2011р.» зазначено, що відсутність матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ «Хімія Трейдінг».

Суд зазначає, що податковий орган посилається на нечинність договору поставки № 4/0203 від 02.03.2009 року у зв'язку з відсутністю у ВАТ «Полівтор» мети настання реальних наслідків по операціям придбання товарів від постачальника та подальшого продажу цих товарів на адресу покупців.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Суд звертає увагу на те, що згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Щодо дотримання відповідачами ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України стосовно договору поставки № 4/0203 від 02.03.2009 року суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до договору поставки № 4/0203, укладеному 02.03.2009 року між ВАТ «Полівтор» та ТОВ «Хімія Трейдінг» (а.с. 65-72), Продавець зобов'язаний передати, а Покупець - прийняти та сплатити товар - поліетилен HDPE P301Е у кількості, по цінам та на умовах поставки згідно Спеціфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Судом встановлено, що 02.03.2009 р. між ВАТ «Полівтор» та ТОВ «Хімія Трейдінг» складено Специфікацію за № 1 (а.с. 69), відповідно до якої Продавець протягом 45 днів з моменту підписання даної специфікації здійснює поставку товару на загальну суму 408 000,00грн., у т.ч. ПДВ - 68 000,00грн.

31.03.2009 р. між ВАТ «Полівтор» та ТОВ «Хімія Трейдінг» складено Специфікацію за № 2 (а.с.70), відповідно до якої Продавець протягом 45 днів з моменту підписання даної специфікації здійснює поставку товару на загальну суму 1 080 000,00грн., у т.ч. ПДВ - 180 000,00 грн.

06.04.2009 р. між ВАТ «Полівтор» та ТОВ «Хімія Трейдінг» складено Специфікацію за № 3 (а.с. 71), відповідно до якої Продавець протягом 45 днів з моменту підписання даної специфікації здійснює поставку товару на загальну суму 1 084 500,00грн., у т.ч. ПДВ - 180 750,00 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «Хімія Трейдінг» на адресу ВАТ «Полівтор» були надані податкові накладні: № 6054 від 06.04.09 р. (а.с. 56) на загальну суму 1 084 500,00грн., у т.ч. ПДВ - 180 750,00грн., № 30031 від 30.03.09 р. (а.с. 63) на загальну суму 408 000,00грн., у т.ч. ПДВ - 68 000,00грн., № 31031 від 31.03.09 р. (а.с. 64) на загальну суму 1 080 000,00грн., у т.ч. ПДВ - 180 000,00грн., видаткові накладні № 06/04-5 від 06.04.2009 р. на суму 1084500,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 180750,00 грн. (а.с. 115); № 28/03-1 від 28.03.2010 р. на суму 50000,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 8333,33 грн (а.с. 116); № 03/03-1 від 03.03.2010 р. на суму 111450,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 18575,00 грн. (а.с. 117) та податкові накладні № 30031 від 30.03.2009 р. на суму 408000,00 грн., у т.ч. ПДВ 68000,00 грн. (а.с. 63), № 31031 від 31.03.2009 р. на суму 1080000,00 грн., у т.ч. 180000,00 грн. (а.с. 64), № 03031 від 03.03.2010 р. на суму 111450,00 грн., у т.ч. ПДВ 18575,00 грн. (а.с. 20); № 28031 від 28.03.2010 р. на суму 50000,00 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн. (зворотній бік а.с.20).

Угодою від 16.09.2009 року, укладеною між ВАТ «ПОЛІВТОР» та ТОВ «Хімія Трейдінг» про зарахування зустрічних однорідних вимог, сторонами були зараховані зустрічні однорідні вимоги, зокрема, за договором № 4/0203 від 02.03.2009 року в сумі 2499700,00 грн. (а.с. 106). Відповідно до п. 2 зазначеної угоди з моменту набрання чинності цією угодою сторони не є зобов'язаними за договорами, зазначеними в п. 1 цієї угоди, зокрема, за договором № 4/0203 від 02.03.2009 р. на суму 2499700,00 грн. Ця угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п. 6). Внаслідок підписання угоди заборгованість між сторонами відсутня (п. 3 Угоди).

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Всі первинні документи, що підтверджують виконання вищезазначеного договору поставки № 4/0203 від 02.03.2009 року, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо відсутності у ТОВ «Хімія Трейдінг» трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортного обладнання для здійснення будь-якого виду діяльності, оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеною угодою або порушення відповідачами правил оподаткування.

Розглядаючи справу в межах доводів позивача щодо недійсності правочину, судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання для укладання та виконання правочину.

Посилання податкового органу на укладення ВАТ «Полівтор» правочинів з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання також не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеним договором.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування ВАТ «Полівтор».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що договір поставки № 4/0203 від 02.03.2009 року відповідає вимогам ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що податковий орган також зазначає, що порушення, допущені ВАТ «Полівтор» та ТОВ «Хімія Трейдінг», встановлені перевіркою та викладені в акті прямо порушують публічний порядок справляння та сплати ПДВ та інтереси держави та суспільства.

Перевіряючи обґрунтованість зазначених доводів податкового органу суд зазначає наступне.

Позивач, посилаючись на недодержання відповідачами публічного порядку, зазначає про порушення відповідачами порядку сплати ПДВ.

При цьому, згідно з ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів наявності наміру у відповідачів при укладенні та виконанні договору поставки № 4/0203 від 02.03.2009 року на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, договір поставки № 4/0203 від 02.03.2009 року не може бути визнано нікчемним за ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України з підстав порушення публічного порядку.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів неможливо встановити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Суд зауважує, що податковий орган взагалі не обґрунтовує наявності умислу у відповідачів для визнання договору поставки № 4/0203 від 02.03.2009 року таким, що укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Разом з тим, обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції, та як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку -учасників відповідної операції.

Відповідно до приписів ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд підкреслює, що для визнання правочину недійсним за ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України податковий орган мав заявити відповідну вимогу в позовній заяві, оскільки позивач не заявив про такі позовні вимоги, та правочин не був визнаний судом недійсним, підстави для застосування наслідків у вигляді стягнення одержаного за угодою відсутні.

Суд зауважує, що саме у випадку визнання судом правочину недійсним у зв'язку з укладенням його з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, підлягає розгляду судом питання щодо повернення одержаного за такою угодою при встановленні наявності умислу у однієї з сторін договору чи обох сторін.

Суд також зазначає, що позивач, звернувшись до суду з позовом просить стягнути з відповідачів в дохід держави суму, одержану за нікчемним правочином.

Суд зазначає, що законом не передбачено такий спосіб захисту прав як стягнення коштів в дохід держави за нікчемним правочином з підстав, на які посилається податковий орган, а саме: укладання правочину без мети настання реальних наслідків та порушення інтересів держави та суспільства.

Суд зауважує, що у випадку недійсності правочину у зв'язку з недодержанням в момент вчинення ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України, відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

При цьому, у випадку порушення інтересів держави та суспільства, правочин може бути визнано недійсним, та, залежно від належності умислу тій чи іншій стороні договору, одержане за угодою підлягає стягненню у порядку,встановленому ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України.

Також суд зауважує, що на підставі акту перевірки від 15.11.2010 року № 149/23-0/00426408 Красноперекопською ОДПІ в АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2010 року № 0000912301/0, яким відповідачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4184047,50 грн., з яких за основним платежем 2789365,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1394682,50 грн.

Як свідчать матеріали справи, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.06.2011 року по справі № 2а-3251/11/0170/17, яка набрала законної сили адміністративний позов ВАТ «ПОЛІВТОР» до Красноперекопської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Красноперекопської ОДПІ від 23.11.2011 року № 0000912301/0.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено реальне виконання відповідачами договору поставки № 4/0203 від 02.03.2009 року, доводи податкового органу щодо нікчемності або недійсності укладеного правочину не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Отже, підстав для стягнення з ВАТ «Полівтор» та ТОВ «Хімія Трейдінг»в дохід держави суми, одержаної за нікчемним правочином, а саме за договором № 4/0203 від 02.03.2009 року, укладеним між зазначеними підприємствами, в розмірі 1245950,00 гривень, в т.ч. ПДВ 207658,30 грн. немає.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.

У судовому засіданні, яке відбулося 06.12.2011 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 08.12.2011 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.