Постанова

від 18.10.2012 по справі 2а-15006/11/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2012 р. (11:50) Справа №2а-15006/11/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є.,

представника позивача - Долгопалова Н.А., Куткова Н.М.,

представника відповідача - не з'явився;,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща"

до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000482304 від 20.10.2011р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідачем невірно застосовані норми податкового законодавства, тому спірне рішення підлягає скасуванню. Позивач вважає, що висновки відповідача стосовно того, що позивач не мав права на віднесення до сум бюджетного відшкодування сум ПДВ, отриманих і сплачених у зв'язку з придбанням товарів, робіт (послуг) у контрагентів позивача з тих підстав, що товари, роботи послуги були отримані товариством не в тому податковому періоді, в якому було заявлено бюджетне відшкодування, а також у зв'язку з наявністю дебіторської та кредиторської заборгованості перед постачальниками, не ґрунтуються на нормах податкового законодавства. Позивач вказує, що часткова сума бюджетного відшкодування ПДВ, яка була зменшена податковим органом по визначеним в акті перевірки господарським операціям, взагалі не була заявлена товариством до бюджетного відшкодування ПДВ у звітному періоді квітня 2011 року. Отже, на думку позивача, спірне рішення було прийнято без з'ясування обставин справи, вивчення первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.12.11р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.03.2012 року по справі призначено експертизу, зупинено провадження у справі до одержання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.09.2012 року провадження по справі поновлено.

Представники позивача в судовому засіданні 18.10.2012 року наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові, надали пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю.

Під час розгляду справи представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що податкове повідомлення - рішення, оскаржуване позивачем, було прийнято за результатами проведеної перевірки, у зв'язку з виявленням порушень податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для його скасування не має.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Враховуючи, що після поновлення провадження вдруге не забезпечив явку представника у судове засідання, приймає до уваги процесуальний обов'язок суб'єкту владних повноважень надати суду всі матеріали, які можуть бути використані судом в якості доказів, суд вважає за можливим розглянути справу на підстави матеріалів, які є у справі.

Заслухав пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, висновок експерта, оцінивши докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 31395454, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в м. Алушті АР Крим та є платником податку на додану вартість.

Посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з ПДВ за квітень 2011р.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.01.2010р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, п.2 ст.3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV зі змінами і доповненнями, а саме: завищення задекларованого показника у рядку 25 розділу 3 декларації у розмірі 84013,00 грн. За результатами перевірки складено акт від 25.07.2012 року №858/23/313953454.

На підставі вказаного акту та за результатами розгляду заперечення та скарг позивача у адміністративному порядку, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 20.10.2011 року №0000482304 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року у розмірі 82817, 00 грн.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи обґрунтованість позивних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям такого повідомлення - рішення, яким позивачеві зменшена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення - рішення, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.156. пункту 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

За підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності.

Пункт 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначає, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах цієї норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, під час встановлення факту надмірної спати ПДВ, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми ПДВ, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг, які відносяться до господарської діяльності позивача.

Таким чином, стає зрозумілим, що сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати ним податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Враховуючи зазначене, вимога щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Судом встановлено, що 20.05.2011 року позивачем була надана податкова декларація з ПДВ за квітень 2011 року, в рядку 23 якої підприємство відобразило, що 345543 грн.. є сумою, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у зв'язку з чим, додало до податкової декларації також розрахунок суми бюджетного відшкодування, до якої увійшла сума бюджетного відшкодування ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Венед», КП «Управління благоустрою міста й капітального будівництва», ПАТ «Отіс» спеціалізоване ліфтове управління № 2, ТОВ «М'ясокомбінат Ятрань», ТОВ «Телеінформсістеми», ВАТ «Кримгідроспецстрой», ВАТ «Укртелеком» Кримська філія, ПрАТ «Київстар» Кримська філія, ВАТ по газопоставці й газифікації «Кримгаз», Алуштинське управління по експлуатації газового господарства, ВАТ «Крименерго», ВАТ «Кримхліб», ДП «Маркет-Плазо», ТОВ «Ербек», ПАТ «МТС Україна» за рахунок податкового кредиту та від'ємного значення сформованого у березні 2011 року у сумі 82817,26 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що податковий орган зробив висновок щодо завищення платником податків суми бюджетне відшкодування у квітні 2011р. на 82817,26 грн. в наслідок того, що до декларації з ПДВ за квітень 2011 р. в рядку 1 гр. 2 «звітний період, у якому виникла сума» вказано лютий 2011 р., тобто поточний (звітний) податковий період, для якого березень 2011 р. - є наступний звітний період.; за даними бухгалтерського обліку підприємства станом на початок квітня, березня 2011 р. ТОВ «Мінальна Роща» мав дебіторську або кредиторську заборгованість по бух. рах. 631, 371 та які брали участь у розрахунках бюджетного відшкодування; в порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України суми ПДВ включені до бюджетного відшкодування за відсутністю факту виконання господарських операцій на час декларування бюджетного відшкодування.

Таким чином, згідно спірного податкового повідомлення - рішення Державна податкова інспекція в м. Алушті АР Крим зменшила суму податку на додану вартість, заявлену позивачем до відшкодування за податковий період квітня 2011 року, у сумі 82817,00 грн.

По епізоду зменшення бюджетного відшкодування за звітний період квітня 2011 р. у сумі 5326,41 грн., сформованого за результатом взаємовідносин з КП «Управління благоустрою міста й капітального будівництва», ПАТ «Отіс» спеціалізоване ліфтове управління №2, ТОВ «М'ясокомбінат Ятрань», ТОВ «Телеінформсістеми», ВАТ «Кримгідроспецстрой», ВАТ «Укртелеком» Кримська філія, ПрАТ «Київстар» Кримська філія, судом встановлено наступне.

Податковий кредит по факту одержання товарів, послуг на суму 5326,41 грн. сформований позивачем у березні 2011 р. на підставі договорів позивача з контрагентами: ТОВ «Венед», КП «Управління благоустрою міста й капітального будівництва», ПАТ «Отіс» спеціалізоване ліфтове управління № 2, ТОВ «М'ясокомбінат Ятрань», ТОВ «Телеінформсістеми», ВАТ «Кримгідроспецстрой », ВАТ «Укртелеком» Кримська філія, ПрАТ «Київстар» Кримська філія.

Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з КП «Управління благоустрою міста й капітального будівництва», ПАТ «Отіс» спеціалізоване ліфтове управління № 2, ТОВ «М'ясокомбінат Ятрань», ТОВ «Телеінформсістеми», ВАТ «Кримгідроспецстрой», ВАТ «Укртелеком» Кримська філія, ПрАТ «Київстар» Кримська філія у березні 2011р., за результатами яких ТОВ «Міндальна Роща» були отримані товари (роботи, послуги):

- від КП «Управління благоустрою міста й капітального будівництва» на загальну суму 976,08 грн. (у тому числі ПДВ 162,68 грн.), про що свідчить акт виконаних робіт № ОУ-0001118 від 31.03.2011р. (том ІІ, а.с.160);

- від ПАТ «Отіс» спеціалізоване ліфтове управління №2 на загальну суму 1023,91 грн. (у тому числі ПДВ 170,65 грн.), про що свідчить акт виконаних робіт у березні № 556 від 31.03.2011р.,(том ІІ, а.с.156);

- від ТОВ «М'ясокомбінат Ятрань» на загальну суму 1695,34 грн. (у тому числі ПДВ 282,56 грн.), про що свідчать товарно-транспортні накладні № 21309 від 13.03.2011р. та № 21359 від 13.03.2011р.(том ІІ, а.с.151-152);

- від ТОВ «Телеінформсістеми» на загальну суму 1600,00 грн. (у тому числі ПДВ 266,67 грн.), про що свідчить акт виконаних робіт №20 від 31.03.2011р.(том ІІ, а.с.146);

- від ВАТ «Кримгідроспецстрой » на загальну суму 19272,38 грн. (у тому числі ПДВ 3212,06 грн.), про що свідчить акт виконаних будівельних робіт № 1(том ІІ, а.с.135-139);

- від ВАТ «Укртелеком» Кримська філія, на умовах виконання договору про надання послуг електрозв'язку № 443 від 15.07.2002р., на загальну суму 7301,51 грн. (у тому числі ПДВ 1216,92 грн.), про що свідчить акт-рахунок № 0107000006004430 від 31.03.2011р.(а.с.127); на умовах виконання договору № 757-28вих про надання послуги використання місця в каналі кабельної каналізації на загальну суму 96,58 грн. (у тому числі ПДВ 16,10 грн.), про що свідчить акт-рахунок № 0183030006004430 від 28.02.2011р.(а.с.122);

- від ПрАТ «Київстар» на загальну суму 869,08 грн. (у тому числі ПДВ 136,33 грн.), про що свідчить рахунок № 71-24319456 від 01.04.2011р.(том ІІ, а.с.119);

Відповідно до наданих товарів (робіт, послуг), ТОВ «Міндальна роща» по факту отримання товарів, послуг постачальниками виписані податкові накладні:

КП «Управління благоустрою міста й капітального будівництва» - № 203 від 31.03.2011р. на загальну суму - 976,08 грн., у тому числі ПДВ - 162,68 грн.(том ІІ, а.с.159),

ПАТ «Отіс» спеціалізоване ліфтове управління № 2 - № 300747/002 від 31.03.2011р. на загальну суму - 1023,91 грн., у тому числі ПДВ - 170,65 грн.(том ІІ, а.с.155),

ТОВ «М'ясокомбінат Ятрань» - № 3393 від 13.03.2011р. та № 3375 від 13.03.2011р. на загальну суму 1695,34 грн., у тому числі ПДВ - 282,56 грн.(том ІІ, а.с.149-150),

ТОВ «Телеінформсістеми» - № 14 від 31.03.2011р. на загальну суму - 1600,00 грн., у тому числі ПДВ - 266,67 грн.(том ІІ, а.с.145),

ВАТ «Кримгідроспецстрой » - № 7 від 31.03.2011р. на загальну суму 19272,38 грн., у тому числі ПДВ 3212,06грн.(том ІІ, а.с.132),

ВАТ «Укртелеком» Кримська філія - №9773/010 від 31.03.2011р. на загальну суму 6572,02 грн., у тому числі ПДВ 1095,34 грн.(том ІІ, а.с.126) та № 13966/010 від 31.03.2011р. на загальну суму 0,72 грн., у тому числі ПДВ 0,12 грн.(том ІІ, а.с.121),

ПрАТ «Київстар» - № 1100/005 від 31.03.2011р. на загальну суму 869,08 грн., у тому числі ПДВ - 136,33 грн. (том ІІ, а.с.118).

Таким чином, позивачем у березні 2011р. від вказаних контрагентів отримано ПДВ на загальну суму 5326,41 грн.

У зв'язку з чим, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту у березні 2011 року на суму 5326,41 грн. за першій події - датою отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судом встановлено, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді березня 2011 р. по взаємовідносинам з вказаними контрагентами позивача містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вказані податкові накладні отримані позивачем у березні 2011 року та включена до реєстру податкових накладних за березень 2011 року.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані товари, що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, вказані податкові накладні, які оформлені у відповідності до наказу ДПА України від 21.12.2010р. № 969 і ст. 201 ПК України, є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами, тобто документами, які згідно з вимогами ст. 138 ПК України повинні підтверджувати витрати позивача, та надають право на формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям.

Суд зазначає, що постачальники позивача відповідно до ст. 184, 198 Податкового кодексу України мали право виписки податкових накладних на час їх складання, так як були зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua). Крім того, постачальники позивача включені до єдиного реєстру підприємств та організацій України.

Судом встановлено, що у звітному періоді березня 2011 р. сплата по вказаним податковим накладним не відбулась, що відображено у бухгалтерському обліку як кредиторська заборгованість по рахунках 631 та 371, що також підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 70/12 від 23.08.2012р. та не заперечується податковим органом в акті перевірки.

Оскільки, позивачем сформований податковий кредит за першої події - по факту одержання товарів і послуг, але розрахунки з постачальниками коштами не проводилися, тобто на кінець місяця виникла кредиторська заборгованість, тому у підприємства було відсутнє право на бюджетне відшкодування у квітні 2011 року, що й було відображено ТОВ «Міндальна Роща» у декларації з ПДВ за квітень 2011 року у рядку 26 / стовпчику 5 Додатка 2 на суму 5326 грн.

Відповідно до методичних рекомендацій заповнення додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість, які затверджені листом ДПА України № 15844/7/16-1117 від 06.08.2008р. , при заповненні графи 5 (значення рядка 26 декларації звітного періоду) відображені суми, які не можуть бути заявлені до бюджетного відшкодування в поточному періоді, які визначаються як різниця між значенням графи 3 (негативне значення попереднього звітного періоду за мінусом суми податку, яка підлягає оплаті в бюджет за підсумками звітного періоду (рядок 24 податкової декларації звітного податкового періоду) і графи 4 (частина залишку негативного значення, фактично сплачена одержувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах і не погашена податковими зобов'язаннями в попередніх податкових періодах, або не брала участі в розрахунках бюджетного відшкодування).

Таким чином, розрахувавши показник рядка 26 декларації по ПДВ за квітень 2011 року й заповнивши колонку 5 Додатка 2 до декларації - сума несплаченого ПДВ склала 5326 гривень, яка після фактичної сплати коштами у квітні 2011 року була заявлена товариством до бюджетного відшкодування ПДВ в наступному звітному періоді, що й підтверджується декларацією по ПДВ за травень 2011 року(т. ІІ - а.с.173).

А відтак, з матеріалів справи вбачається, що у акті перевірки до суми бюджетного відшкодування ПДВ, яка була зменшена на підставі спірного податкового повідомлення - рішення, податковим органом були безпідставно включені суми від'ємного значення ПДВ ( загалом 5326,00 грн.), які не заявлялися до бюджетного відшкодування у квітні 2011 року, а були перенесені підприємством до у рядку 26 / стовпчику 5 Додатка 2 декларації з ПДВ за квітень 2011 р.(а.с.30).

Таким чином, судом встановлено, що висновки відповідача про зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування у розмірі 5326,00 грн. у декларації за квітень 2011р., є безпідставними, оскільки вказана сума не була заявлена позивачем у розрахунку бюджетного відшкодування за вказаний звітний період.

Перевіряючи правомірність формування ТОВ «Міндальна роща» податкового кредиту та, у подальшому, бюджетного відшкодування у звітному періоді квітня 2011 р. за рахунок від'ємного значення ПДВ за попередні податкові періоди по взаємовідносинам з ТОВ «Венед», ВАТ «Укртелеком» Кримська філія, ВАТ по газопоставці й газифікації «Кримгаз» Алуштинське управління по експлуатації газового господарства, ВАТ «Крименерго», ВАТ «Кримхліб», ДП « Маркет-Плазо», ТОВ «Ербек», ПАТ «МТС Україна», судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «Венед», ВАТ «Укртелеком» Кримська філія, ВАТ по газопоставці й газифікації «Кримгаз» Алуштинське управління по експлуатації газового господарства, ВАТ «Крименерго», ВАТ «Кримхліб», ДП « Маркет-Плазо», ТОВ «Ербек», ПАТ «МТС Україна» у березні 2011 р., за результатами яких ТОВ «Міндальна роща» були отримані товари (роботи, послуги):

- від ТОВ «Венед» на загальну суму 5247,60 грн., в тому числі ПДВ - 874,60 грн., про що свідчить акт виконаних робіт від 15.04.2011р.;

- від ВАТ «Кримхліб» на загальну суму 126,7 грн., у тому числі ПДВ - 21,21 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними(том ІІ,а.с.84-88);

- від ТОВ «Ербек» на загальну суму 150000 грн., у тому числі ПДВ 25000,00 грн., на виконання умов договору виконання робіт на корегування робіт з об'єкту «Вілла Фуджия» № 10/12 від 01.12.2010р., що підтверджується актом виконаних робіт від 31.03.2011 р. (т. ІІ а.с. 79);

- від ВАТ по газопоставці й газифікації «Кримгаз», Алуштинське управління по експлуатації газового господарства на умовах договору поставки природного газу ДО-ПГ № 01/60 від 20.12.2010р., на загальну суму 152364,84 грн., у тому числі ПДВ - 25394,14 грн., про що свідчить акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2011 р. (том ІІ, а.с.69);

- від ВАТ «Крименерго», на умовах договору поставки електроенергії та інших послуг №3438 від 08.11.2005р. на загальну суму 106043,86 грн., у тому числі ПДВ - 17673,98 грн. про що свідчить рахунок - накладна від 14.03.2011 р. (том ІІ, а.с.61);

- від ПАТ «МТС Україна», на умовах договору на надання телекомунікаційних послуг № 110502622 від 17.09.2002р., на загальну суму 1901,15 грн., у тому числі ПДВ - 298,24 грн. про що свідчить рахунок № 0064862062 від 31.03.2011р. (том ІІ, а.с.55);

- від ВАТ «Укртелеком» Кримська філія, на умовах договору № 7060011 від 14.02.2007р. на загальну суму 1033,92 грн., у тому числі ПДВ - 172,32 грн., про свідчить рахунок за послуги зв'язку від 31.03.2011 р. (том ІІ, а.с.36);

- від ДП « Маркет-Плазо» на загальну суму 3784,35 грн., у тому числі ПДВ - 630,73 грн., що підтверджується відповідними накладними 04.03.2011 р., від 27.03.2011 р, від 09.03.2011 р., від 11.03.2011 р., від 18.03.2011 р., від 25.03.2011 р. та фіскальними чеками від (том ІІ, а.с.25-32);

Відповідно до наданих товарів (робіт, послуг), ТОВ «Міндальна роща» постачальниками виписані податкові накладні:

ТОВ «Венед» - № 51 від 25.03.2011р. на загальну суму 5247,60 грн., у тому числі ПДВ 874,60 грн.;

ВАТ «Кримхліб» - № 1005/003 від 31.03.2011р. на загальну суму 500,00 грн., у тому числі ПДВ 83,33 грн.;

ТОВ «Ербек» - № 2 від 11.02.2011р.,(яка, як вбачається з матеріалів справи, отримана 23.03.2011р.) на загальну суму 150000 грн., у тому числі ПДВ 25000,00 грн.;

ВАТ по газопоставці й газифікації «Кримгаз» Алуштинське управління по експлуатації газового господарства № 266/001 від 31.03.2011р. на загальну суму 161500 грн., у тому числі ПДВ 26916,67грн. та № 21/001 від 02.03.2011р. на загальну суму 7823,37 грн., у тому числі ПДВ 1303,89 грн.;

ТОВ «Крименерго» № 3231/065 від 31.03.2011р. на загальну суму 130500,00 грн., у тому числі ПДВ 21750,00 грн. та № 3232/065 від 31.03.2011р. на загальну суму 5636,80 грн., у тому числі ПДВ 939,47 грн.;

ДП « Маркет-Плазо» на загальну суму 3784,35грн. у тому числі ПДВ 630,73грн.(том ІІ, а.с.17-24);

ПАТ «МТС Україна» № 1159577284 від 31.03.2011р. на загальну суму 1898,88 грн., у тому числі ПДВ 316,48 грн.;

ВАТ «Укртелеком» Кримська філія № 339210/010 від 31.03.2011р. на загальну суму 1000,00 грн., у тому числі ПДВ 166,67 грн. та № 15937/010 від 28.02.2011р.(яка, як вбачається з матеріалів справи, отримана 31.03.2011р.) на загальну суму 95,86 грн., у тому числі ПДВ 15,98 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснена оплата вартості товару шляхом безготівкового перерахування та готівковими розрахунками з:

- ТОВ «Венед» згідно платіжного доручення № 245 від 25.03.2011р. на загальну суму 5247,60 грн., у тому числі ПДВ - 874,60 грн.,

- ВАТ «Кримхліб» згідно платіжного доручення № 186 від 11.03.2011р. на загальну суму 500,00 грн., у тому числі ПДВ 83,33 грн.;

- ТОВ «Ербек» згідно платіжного доручення № 460 від 11.02.2011р. на загальну суму 150000 грн., у тому числі ПДВ 25000,00 грн., відповідно до податкової накладної № 2 від 11.02.2011р., яка, як вбачається з матеріалів справи, отримана 23.03.2011р.;

- ВАТ по газопоставці й газифікації «Кримгаз» Алуштинське управління по експлуатації газового господарства згідно безготівкових перерахувань(том ІІ, а.с.70-72) та платіжного доручення № 59 від 02.03.2011р. на загальну суму 169323,37 грн., у тому числі ПДВ - 28220,56 грн.;

- ТОВ «Крименерго» згідно з платіжним дорученням № 86 від 25.03.2011р. та № 85 від 25.03.2011р. на загальну суму 136136,80 грн., у тому числі ПДВ - 22689,47 грн.;

- ПАТ «МТС Україна» згідно платіжного доручення № 198 від 15.03.2011р. на загальну суму 2000,00 грн., у тому числі ПДВ - 333,33 грн., відповідно до податкової накладної № 1159577284 від 31.03.2011р. на суму ПДВ 316,48 грн.;

- ВАТ «Укртелеком» Кримська філія згідно з платіжним дорученням № 181 від 10.03.2011р. на загальну суму 1000,00 грн., у тому числі 166,67 грн. та № 126 від 16.02.2011р. на загальну суму 95,86 грн., у тому числі 15,98 грн.(відповідно до податкової накладної № 15937/010 від 28.02.2011р., отриманої позивачем 31.03.2011р.);

- ДП « Маркет-Плазо» згідно з фіскальними чеками(том ІІ, а.с.26,28) на загальну суму ПДВ 90,66 грн., платіжним дорученням № 1355 від 23.11.2010 грн., на суму ПДВ - 500,00 грн. та згідно з акту перевірки податкового органу дебіторської заборгованості у розмірі 269,48 грн., достатньої для сплати суми ПДВ у розмірі 45,00 грн. А відтак, загальна сума оплати вартості товару з ДП « Маркет-Плазо» складає 635,66 грн. (90,66 + 500,00 + 45) (відповідно до податкових накладних (том ІІ, а.с. 17-24) на загальну суму ПДВ 630,73 грн.).

Отже, контрагенти позивача надали товарів, робіт (послуг), а ТОВ "Міндальна роща" відповідно до податкових накладних прийняло та сплатило їх на загальну суму ПДВ 77997,82 гривен. Усі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають чинному законодавству, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем не заперечується факт того, що контрагенти позивача, а саме ТОВ «Венед», ВАТ «Укртелеком» Кримська філія, ВАТ по газопоставці й газифікації «Кримгаз» Алуштинське управління по експлуатації газового господарства, ВАТ «Крименерго», ВАТ «Кримхліб», ДП « Маркет-Плазо», ТОВ «Ербек», ПАТ «МТС Україна» є юридичними особами наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, які мають, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг, виконання робіт та постачання товарів.

У зв'язку з чим, по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів та по даті отримання платником податків товарів, робіт (послуг) що підтверджено податковими накладними, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредит у березні 2011 року - сума ПДВ - 77997,82 грн.

Судом встановлено, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді березня 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Венед», ВАТ «Укртелеком» Кримська філія, ВАТ по газопоставці й газифікації «Кримгаз» Алуштинське управління по експлуатації газового господарства, ВАТ «Крименерго», ВАТ «Кримхліб», ДП « Маркет-Плазо», ТОВ «Ербек», ПАТ «МТС Україна» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Таким чином, вказані податкові накладні, які оформлені у відповідності до наказу ДПА України від 21.12.2010р. № 969 і ст. 201 ПК України та є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами, тобто документами, які згідно з вимогами ст. 138 ПК України повинні підтверджувати витрати позивача, та надають право на формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям.

Вказані податкові накладні отримані позивачем у березні 2011 року та включена до реєстру податкових накладних за березень 2011 року.

Суд зазначає, що постачальники - ТОВ «Венед», ВАТ «Укртелеком» Кримська філія, ВАТ по газопоставці й газифікації «Кримгаз» Алуштинське управління по експлуатації газового господарства, ВАТ «Крименерго», ВАТ «Кримхліб», ДП « Маркет-Плазо», ТОВ «Ербек», ПАТ «МТС Україна» відповідно до ст. 184, 198 Податкового кодексу України мали право виписки податкових накладних на час їх складання, так як були зареєстровані платниками ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України(http://www.sta.gov.ua), що також не оскаржується податковим органом в акті перевірки. Крім того, постачальника позивача включені до єдиного реєстру підприємств та організацій України.

Податковий кредит за цією операцією складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом березня 2011р. у зв'язку з придбанням товарів, послуг, виходячи з договірної (контрактної) вартості товару.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкових накладних постачальники позивача були юридичними особами, зареєстровані як платники податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Суд зазначає, що згідно положень пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані товари, що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку про додержання позивачем вимог пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

На підставі отриманих податкових накладних від вказаних контрагентів на суму ПДВ - 77997,82 грн. відповідно до п.п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України позивач нарахував в березні 2011р. податковий кредит у сумі 77997,82 грн., який переноситься до рядку 19 декларації за березень 2011 р. як від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, та у наступному податковому періоді - до рядку 23.2. декларації за квітень 2011 р. як сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів.

Таким чином, ПДВ в сумі 77997,82 грн. включений позивачем до складу податкового кредиту за березень 2011 р., відповідає вимогам п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України та у позивача відповідно до вимог ст. 200 Податкового кодексу України виникло право на включення у наступному податковому періоді (квітня 2011 р) цієї суми до бюджетного відшкодування ПДВ (до рядку 23.2. декларації з ПДВ за квітень 2011 р.).

ТОВ «Міндальна роща» задекларувало бюджетне відшкодування за квітень 2011 р. у сумі 77997,82 грн., яка дорівнює сумі ПДВ, фактично сплаченій постачальникам в місяці, що передує місяцю декларування бюджетного відшкодування, що відповідає вимогам ст. 200 Податкового кодексу України, відповідно до якої вирішальним, є те, що суми ПДВ, задекларовані до бюджетного відшкодування, були сплачені постачальникам до місяця такого декларування.

А відтак, загальна сума бюджетного відшкодування 77997,82 грн. була обчислена платником в повній відповідності з нормами п. 200.4 Податкового кодексу України, тому будь-які порушення цих норм з боку ТОВ «Міндальна роща» відсутні.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, а саме, що сума ПДВ у розмірі 77997,82 грн. була фактично сплачена позивачем у березні 2011 року, включена до податкового кредиту березня 2011 р. та має від'ємне значення податку на додану вартість, а також, приймаючи до уваги норми Податкового кодексу України, позивачем правомірно включена сума ПДВ у розмірі 77997,82 грн. до суми бюджетного відшкодування у квітні 2011р.

Аналізуючи висновки податкового органу в акті перевірки(том І, а.с.10) щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування у розмірі 82817,26 грн. та враховуючи встановлені судом обставини під час розгляду справи, суд зазначає наступне.

З висновків акту перевірки(том ІІ, зворотна сторона а.с.10) судом вбачається, що на думку податкового органу завищення суми бюджетного відшкодування внаслідок включення податкових накладних по взаємовідносинам з:

- ДП « Маркет-Плазо» у розмірі суми ПДВ у сумі 130,73 грн., проте як судом встановлено, що позивачем заявлена до бюджетного відшкодування сума ПДВ у розмірі 630,73грн., тобто розбіжності встановлених обставин с висновками податкового органу в акті перевірки у розмірі 500 грн. (630,73 - 130,73);

- ВАТ «Кримхліб» у розмірі суми ПДВ - 76,56 грн., проте як судом встановлено, що позивачем заявлена до бюджетного відшкодування сума ПДВ у розмірі 83,33 грн., тобто розбіжності встановлених обставин с висновками податкового органу в акті перевірки у розмірі 6,77 грн. (83,33 - 76,56);

Таким чином, податковим органом при встановлені обставин щодо завищення позивачем розміру бюджетного відшкодування у квітні 2011р. не враховувалась та не спростовувалась сума у розмірі 506,77 грн.

Враховуючи встановлені судом обставини під час розгляду справи, суд зазначає, що оскільки сума у розмірі 5326,41 грн. у декларації за квітень 2011р. не була заявлена позивачем у розрахунку бюджетного відшкодування за вказаний звітний період, приймаючи до уваги, що загальна сума бюджетного відшкодування 77997,82 грн. була обчислена платником в повній відповідності з нормами п. 200.4 Податкового кодексу України та сума у розмірі 506,77 грн. не враховувалась та не спростовувалась податковим органом при встановлені обставин щодо завищення позивачем розміру бюджетного відшкодування у квітні 2011р., то висновки податкового органу, щодо завищення позивачем бюджетного відшкодування у квітні 2011р. у розмірі 82817,26 грн. (5326,41 + 77997,82 - 506,77) є безпідставними та такими, що не відповідають приписам Податкового Кодексу України.

Стосовно посилання податкового органу у акті перевірки на порушення норм податкового законодавства з боку позивача, оскільки до декларації з ПДВ за квітень 2011 р. в рядку 1 гр. 2 «звітний період, у якому виникла сума» вказано лютий 2011 р., тобто поточний (звітний) податковий період, для якого березень 2011 р. - є наступний звітний період, суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що відповідно до конструкції норм ст. 200 Податкового кодексу України правило переносу від'ємного значення попереднього звітного періоду до складу податкового кредиту наступного податкового періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а не виключно у попередньому податковому періоді, незалежно від того, у якому із попередніх звітних періодів придбано товар, сформовано податковий кредит та сплачено суму податку.

Суд вважає безпідставними аргументи позивача про наявність дебіторської та кредиторської заборгованості у позивача, оскільки, як встановлено судом, суми ПДВ, які були включені у розрахунок бюджетного відшкодування ПДВ, перенесені платником податків до рядку 19 декларації за березень 2011 р. як від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, сплачені позивачем у попередніх звітних періодах, отже наявність кредиторської заборгованості по вказаним операціям не підтверджується матеріалами справи. Крім того, слід зазначити, що наявність кредиторської та дебіторської заборгованості по іншим господарським операціям не має правового значення для розрахунку бюджетного відшкодування.

Відносно тверджень податкового органу про відсутність на час декларування бюджетного відшкодування первинних документів про отримання товарів робіт (послуг) суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що виходячи системного аналізу норм ст. ст. 14, 198, 200 Податкового кодексу України в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип: проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари, а якщо постачальник - нерезидент, то з бюджетом (в частині ПДВ). Тобто при визначенні суми бюджетного відшкодування, платник податку може врахувати із суми податкового кредиту попереднього податкового періоду ті суми податку, які фактично сплачені у такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) грошовими коштами (у тому числі авансом).

Зазначена позиція викладена в Ухвалах ВАС України від 31.01. 2012 р. у справі К-8065/08, від 24.11.2011 року у справі К-1890/09,

Крім того, судом враховано особливість отриманих товарів (електроенергії, природний газ, послуги зв'язку), які сплачуються авансом відповідно до затверджених лімітів споживання, та споживаються протягом наступного розрахункового періоду, який, як правило, не співпадає з календарним місяцем, та ту обставину, що у подальшому всі товари та послуги отримані, про що свідчать первинні бухгалтерські документи.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для зменшення розміру бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, у розмірі 82817,26 грн.(5326,41 + 77997,82 - 506,77).

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем під час розгляду справи заявлялось клопотання про відшкодування та розподіл судових витрат в тому числі витрат на проведення експертизи.

Витрати на проведенням судових експертиз віднесено до виду судових витрат, в силу п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 92 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи

Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 92 КАС України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено граничний розмір компенсації витрат пов'язаних із проведенням судової експертизи, який не може перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Міністерства юстиції України.

Згідно п. 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 року №710 «Про затвердження Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів» вартість однієї експертогодини коригується щороку станом на 1 січня з урахуванням індексу споживчих цін (індекс інфляції) за відповідний період.

Наказом Міністерства юстиції України №172/5 від 30.01.2012 р. встановлено, що з урахуванням індексу споживчих цін на 2011 рік нормативна вартість однієї експертогодини у 2012 р. становить для експертизи середньої складності 61,3 грн.

Судом встановлено, що вартість експертизи відповідає граничним розмірам витрат на її проведення, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590, Наказом Міністерства юстиції України №172/5 від 30.01.2012 р., що підтверджується калькуляцією.

Згідно з платіжними дорученнями № 789 від 21.08.2012 року позивачем здійснена оплата проведеної експертизи всього у сумі 9501,00 грн.

Отже, відповідно до статті 94 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судово-економічної експертизи та сплати судового збору, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 18.10.2012 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 23.10.2012 року

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим №0000482304 від 20.10.2011р. щодо зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Міндальна роща» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 82817,26 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міндальна роща» (ідентифікаційний код 31395454) 28,23 грн. судового збору та 9501 грн. витрат, пов'язаних із проведенням судової економічної експертизи, шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.