Ухвала

від 21.02.2013 по справі 2а-15006/11/0170/15

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-15006/11/0170/15

21.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 18.10.12 у справі № 2а-15006/11/0170/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща" (вул. Алея Декабристів, б. 5,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

до Державної податкової інспекції в м.Алушті АР Крим (вул. Леніна, 22-а,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000482304 від 20.10.2011р

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща" до Державної податкової інспекції в м.Алушті АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Алушті АР Крим №0000482304 від 20.10.2011 р. щодо зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 82817,26 грн.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2012 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовані всі обставини справи та порушено норми матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідачем невірно застосовані норми податкового законодавства. Висновки відповідача стосовно того, що позивач не мав права на віднесення до сум бюджетного відшкодування сум ПДВ, отриманих і сплачених у зв'язку з придбанням товарів, робіт (послуг) у контрагентів позивача з тих підстав, що товари, роботи послуги були отримані товариством не в тому податковому періоді, в якому було заявлено бюджетне відшкодування, а також у зв'язку з наявністю дебіторської та кредиторської заборгованості перед постачальниками, не ґрунтуються на нормах податкового законодавства. Часткова сума бюджетного відшкодування ПДВ, яка була зменшена податковим органом по визначеним в акті перевірки господарським операціям, взагалі не була заявлена товариством до бюджетного відшкодування ПДВ у звітному періоді квітня 2011 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Апеляційним розглядом встановлено, що позивач у справі перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в м. Алушті АР Крим та є платником податку на додану вартість.

Посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з ПДВ за квітень 2011р.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.01.2010р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, п.2 ст.3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV зі змінами і доповненнями, а саме: завищення задекларованого показника у рядку 25 розділу 3 декларації у розмірі 84013,00 грн. За результатами перевірки складено акт від 25.07.2012 року №858/23/313953454.

На підставі вказаного акту та за результатами розгляду заперечення та скарг позивача у адміністративному порядку, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 20.10.2011 року №0000482304 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року у розмірі 82817, 00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом який набрав чинності з 01.01.2011 року.

На підставі пункту 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності.

Пункт 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначає, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах цієї норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, під час встановлення факту надмірної спати ПДВ, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми ПДВ, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг, які відносяться до господарської діяльності позивача.

Таким чином, судова колегія зазначає що сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати ним податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Враховуючи зазначене, вимога щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Судовою колегією встановлено, що 20.05.2011 року позивачем була надана податкова декларація з ПДВ за квітень 2011 року, в рядку 23 якої підприємство відобразило, що 345543 грн.. є сумою, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у зв'язку з чим, додало до податкової декларації також розрахунок суми бюджетного відшкодування, до якої увійшла сума бюджетного відшкодування ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Венед», КП «Управління благоустрою міста й капітального будівництва», ПАТ «Отіс» спеціалізоване ліфтове управління № 2, ТОВ «М'ясокомбінат Ятрань», ТОВ «Телеінформсістеми», ВАТ «Кримгідроспецстрой», ВАТ «Укртелеком» Кримська філія, ПрАТ «Київстар» Кримська філія, ВАТ по газопоставці й газифікації «Кримгаз», Алуштинське управління по експлуатації газового господарства, ВАТ «Крименерго», ВАТ «Кримхліб», ДП «Маркет-Плазо», ТОВ «Ербек», ПАТ «МТС Україна» за рахунок податкового кредиту та від'ємного значення сформованого у березні 2011 року у сумі 82817,26 грн.

Висновок податкового органу щодо завищення платником податків суми бюджетного відшкодування у квітні 2011р. на 82817,26 грн. зроблений внаслідок того, що до декларації з ПДВ за квітень 2011 р. в рядку 1 гр. 2 «звітний період, у якому виникла сума» вказано лютий 2011 р., тобто поточний (звітний) податковий період для якого березень 2011 р. є наступний звітний період.; за даними бухгалтерського обліку підприємства станом на початок квітня, березня 2011 р. ТОВ «Міндальна Роща» мав дебіторську або кредиторську заборгованість по бух. рах. 631, 371 та які брали участь у розрахунках бюджетного відшкодування; в порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України суми ПДВ включені до бюджетного відшкодування за відсутністю факту виконання господарських операцій на час декларування бюджетного відшкодування.

В зв'язку з цим Державна податкова інспекція в м. Алушті АР Крим зменшила суму податку на додану вартість, заявлену позивачем до відшкодування за податковий період квітня 2011 року, у сумі 82817,00 грн.

Стосовно зменшення бюджетного відшкодування за звітний період квітня 2011 р. у сумі 5326,41 грн. судом першої інстанції встановлено, що податковий кредит по факту одержання товарів, послуг на суму 5326,41 грн. сформований позивачем у березні 2011 р. на підставі договорів позивача з контрагентами: КП «Управління благоустрою міста й капітального будівництва», ПАТ «Отіс» спеціалізоване ліфтове управління № 2, ТОВ «М'ясокомбінат Ятрань», ТОВ «Телеінформсістеми», ВАТ «Кримгідроспецстрой », ВАТ «Укртелеком» Кримська філія, ПрАТ «Київстар» Кримська філія, тобто позивач мав господарські відносини з зазначеними суб'єктами господарювання у березні 2011р. за результатами яких ТОВ «Міндальна Роща» були отримані товари (роботи, послуги) про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до наданих товарів (робіт, послуг), ТОВ «Міндальна роща» по факту отримання товарів, послуг постачальниками виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ 5326,41 грн.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту у березні 2011 року на суму 5326,41 грн. за першій події - датою отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді березня 2011 р. по взаємовідносинам з вказаними контрагентами позивача містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України; податкові накладні видані платниками ПДВ

Вказані податкові накладні отримані позивачем у березні 2011 року та включена до реєстру податкових накладних за березень 2011 року.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані товари, що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, вказані податкові накладні, які оформлені у відповідності до наказу ДПА України від 21.12.2010р. № 969 і ст. 201 ПК України, є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами, тобто документами, які згідно з вимогами ст. 138 ПК України повинні підтверджувати витрати позивача, та надають право на формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям.

Судом першої інстанції встановлено, що у звітному періоді березня 2011 р. сплата по вказаним податковим накладним не відбулась, що відображено у бухгалтерському обліку як кредиторська заборгованість по рахунках 631 та 371, що також підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 70/12 від 23.08.2012р. та не заперечується податковим органом в акті перевірки.

Оскільки, позивачем сформований податковий кредит за першої події - по факту одержання товарів і послуг, але розрахунки з постачальниками коштами не проводилися, тобто на кінець місяця виникла кредиторська заборгованість, тому у підприємства було відсутнє право на бюджетне відшкодування у квітні 2011 року, що й було відображено ТОВ «Міндальна Роща» у декларації з ПДВ за квітень 2011 року у рядку 26 / стовпчику 5 Додатка 2 на суму 5326 грн.

Таким чином, розрахувавши показник рядка 26 декларації по ПДВ за квітень 2011 року й заповнивши колонку 5 Додатка 2 до декларації - сума несплаченого ПДВ склала 5326 гривень, яка після фактичної сплати коштами у квітні 2011 року була заявлена товариством до бюджетного відшкодування ПДВ в наступному звітному періоді, що й підтверджується декларацією по ПДВ за травень 2011 року(т. ІІ - а.с.173).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що у акті перевірки до суми бюджетного відшкодування ПДВ, яка була зменшена на підставі спірного податкового повідомлення - рішення, податковим органом були безпідставно включені суми від'ємного значення ПДВ ( загалом 5326,00 грн.), які не заявлялися до бюджетного відшкодування у квітні 2011 року, а були перенесені підприємством до у рядку 26 / стовпчику 5 Додатка 2 декларації з ПДВ за квітень 2011 р.(а.с.30).

Таким чином, судом встановлено, що висновки відповідача про зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування у розмірі 5326,00 грн. у декларації за квітень 2011р., є безпідставними, оскільки вказана сума не була заявлена позивачем у розрахунку бюджетного відшкодування за вказаний звітний період.

Стосовно формування ТОВ «Міндальна роща» податкового кредиту та, у подальшому, бюджетного відшкодування у звітному періоді квітня 2011 р. за рахунок від'ємного значення ПДВ за попередні податкові періоди по взаємовідносинам з ТОВ «Венед», ВАТ «Укртелеком» Кримська філія, ВАТ по газопоставці й газифікації «Кримгаз» Алуштинське управління по експлуатації газового господарства, ВАТ «Крименерго», ВАТ «Кримхліб», ДП « Маркет-Плазо», ТОВ «Ербек», ПАТ «МТС Україна», судом першої інстанції встановлено, що позивач мав договірні відносини з цими суб'єктами господарювання, за результатами яких ТОВ «Міндальна роща» були отримані товари (роботи, послуги).

За господарськими операціями контрагентами позивача, які є платниками ПДВ, дані податкові накладні, які містять всі необхідні реквізити, та є підставою для формування податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем здійснена оплата вартості товару шляхом безготівкового перерахування та готівковими розрахунками.

Отже, контрагенти позивача надали товарів, робіт (послуг), а ТОВ "Міндальна роща" відповідно до податкових накладних прийняло та сплатило їх на загальну суму ПДВ 77997,82 гривен, що свідчить про реальний характер господарських операцій.

У зв'язку з цим, по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів та по даті отримання платником податків товарів, робіт (послуг) що підтверджено податковими накладними, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредит у березні 2011 року - сума ПДВ - 77997,82 грн.

Вказані податкові накладні отримані позивачем у березні 2011 року та включені до реєстру податкових накладних за березень 2011 року.

Податковий кредит за операцією цими контрагентами складається з суми податку на додану вартість, сплачену позивачем за встановленою ставкою протягом березня 2011р. у зв'язку з придбанням товарів, послуг, виходячи з договірної (контрактної) вартості товару.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані товари, що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про правомірність позивача щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушення позивачем положень п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі отриманих податкових накладних від вказаних контрагентів на суму ПДВ - 77997,82 грн. відповідно до п.п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України позивач нарахував в березні 2011р. податковий кредит у сумі 77997,82 грн., який переноситься до рядку 19 декларації за березень 2011 р. як від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, та у наступному податковому періоді - до рядку 23.2. декларації за квітень 2011 р. як сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів.

Таким чином, ПДВ в сумі 77997,82 грн. включений позивачем до складу податкового кредиту за березень 2011 р., відповідає вимогам п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України та у позивача відповідно до вимог ст. 200 Податкового кодексу України виникло право на включення у наступному податковому періоді (квітня 2011 р) цієї суми до бюджетного відшкодування ПДВ (до рядку 23.2. декларації з ПДВ за квітень 2011 р.).

ТОВ «Міндальна роща» задекларувало бюджетне відшкодування за квітень 2011 р. у сумі 77997,82 грн., яка дорівнює сумі ПДВ, фактично сплаченій постачальникам в місяці, що передує місяцю декларування бюджетного відшкодування, що відповідає вимогам ст. 200 Податкового кодексу України, відповідно до якої вирішальним, є те, що суми ПДВ, задекларовані до бюджетного відшкодування, були сплачені постачальникам до місяця такого декларування.

А відтак, загальна сума бюджетного відшкодування 77997,82 грн. була обчислена платником в повній відповідності з нормами п. 200.4 Податкового кодексу України, тому будь-які порушення цих норм з боку ТОВ «Міндальна роща» відсутні.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, а саме, що сума ПДВ у розмірі 77997,82 грн. була фактично сплачена позивачем у березні 2011 року, включена до податкового кредиту березня 2011 р. та має від'ємне значення податку на додану вартість, а також, приймаючи до уваги норми Податкового кодексу України, позивачем правомірно включена сума ПДВ у розмірі 77997,82 грн. до суми бюджетного відшкодування у квітні 2011р.

Стосовно висновків завищення позивачем суми бюджетного відшкодування у розмірі 82817,26 грн. та враховуючи встановлені судом обставини під час розгляду справи, судова колегія зазначає наступне.

На думку податкового органу завищення суми бюджетного відшкодування відбулося внаслідок включення податкових накладних по взаємовідносинам з:

- ДП « Маркет-Плазо» у розмірі суми ПДВ у сумі 130,73 грн., та позивачем заявлена до бюджетного відшкодування сума ПДВ у розмірі 630,73грн., тобто розбіжності встановлених обставин с висновками податкового органу в акті перевірки у розмірі 500 грн. (630,73 - 130,73);

- ВАТ «Кримхліб» у розмірі суми ПДВ - 76,56 грн., проте як судом встановлено, що позивачем заявлена до бюджетного відшкодування сума ПДВ у розмірі 83,33 грн., тобто розбіжності встановлених обставин с висновками податкового органу в акті перевірки у розмірі 6,77 грн. (83,33 - 76,56); Проте, як встановлено судом першої інстанції наявні розбіжності між сумами бюджетного відшкодування встановлених судом з висновками податкового органу за квітень 2011, оскільки податковим органом не враховувалась та не спростовувалась сума у розмірі 506,77 грн.

Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини під час розгляду справи, що сума у розмірі 5326,41 грн. у декларації за квітень 2011р. не була заявлена позивачем у розрахунку бюджетного відшкодування за вказаний звітний період, приймаючи до уваги, що загальна сума бюджетного відшкодування 77997,82 грн. була обчислена платником в повній відповідності з нормами п. 200.4 Податкового кодексу України та сума у розмірі 506,77 грн. не враховувалась та не спростовувалась податковим органом при встановлені обставин щодо завищення позивачем розміру бюджетного відшкодування у квітні 2011р., то висновки податкового органу, щодо завищення позивачем бюджетного відшкодування у квітні 2011р, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності з боку позивача бюджетного відшкодування у квітні 2011р . у розмірі 82817,26 грн. (5326,41 + 77997,82 - 506,77).

Стосовно посилання податкового органу у акті перевірки на порушення норм податкового законодавства з боку позивача, оскільки до декларації з ПДВ за квітень 2011 р. в рядку 1 гр. 2 «звітний період, у якому виникла сума» вказано лютий 2011 р., тобто поточний (звітний) податковий період, для якого березень 2011 р. - є наступний звітний період, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який вірно посилається на приписи ст. 40 Податкового Кодексу України зазначивши, що перенесення від'ємного значення попереднього звітного кредиту до складу податкового кредиту, так як за конструкцією цієї норми у звітному періоді може виникнути право на бюджетне відшкодування, але отримавши його платник може лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку фактично сплаченій у попередніх податкових періодах постачальникам, а не включно у попередньому податковому періоді, незалежно від того, у якому із попередніх податкових періодів придбано товар, сформовано податковий кредит та сплачено суму податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність кредитної заборгованості по іншим господарським операціям не має правового значення розрахунку бюджетного відшкодування, оскільки суми ПДВ сплачені у попередніх звітних періодах.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи податкового органу щодо відсутності первинних документів на час декларування бюджетного відшкодування, оскільки при визначенні суми податкового кредиту попереднього податкового періоду ті суми, які фактично сплачені у такому же податковому періоді постачальникам коштами (у тому числи авансом).

Доводи апеляційної скарги висновкам суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.10.12 у справі № 2а-15006/11/0170/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна