Постанова

від 28.03.2012 по справі 2а-13483/11/0170/24

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2012 р. (15:50) Справа №2а-13483/11/0170/24

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Веретенникової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод електротехнічних виробів"

про припинення юридичної особи

за участю:

представник позивача - Калінчук К.В., довіреність № 18/10-0 від 13.03.2012,

представник відповідача - не з'явився

Обставини справи. До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулась Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим (далі - позивач) з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод електротехнічних виробів» (далі - відповідач) про припинення юридичної особи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за юридичною адресою не знаходиться, до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність відповідача за зареєстрованим місцезнаходженням.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, правом надати заперечення не скористався, будь - яких клопотань не надсилав.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Порядок створення, діяльності та припинення юридичних осіб, у тому числі господарських товариств, регламентується, зокрема Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про господарські товариства", Законом України "Про акціонерні товариства".

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 110 Цивільного кодексу України встановлюються загальні правила про припинення юридичних осіб в результаті їх ліквідації, у тому числі, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 59 Господарського кодексу України встановлено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації, зокрема, у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

Суб'єкт господарювання ліквідується у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про господарські товариства" товариство ліквідується: в) на підставі рішення суду за поданням органів, що контролюють діяльність товариства, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства.

Порядок ліквідації юридичної особи передбачений статтями 111, 112 Цивільного кодексу України.

Таким чином, юридична особа може бути ліквідована в примусовому порядку (на підставі рішення суду).

Порядок державної реєстрації припинення юридичної особи визначається розділом IV Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Відповідно до статті 33 вказаного Закону юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Статтею 238 Господарського кодексу України встановлено, що уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, згідно із статтею 239 Господарського кодексу України, відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, до яких поряд з іншими, зокрема, належить скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання.

Відповідно до статті 249 Господарського кодексу України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.

Скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації даного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 цього Кодексу.

Для застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій статтею 250 Господарського кодексу України встановлюється строк - шість місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" наведено перелік підстав для здійснення державної реєстрації припинення юридичної особи за рішенням суду, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи.

Однією з підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням. Підстави та порядок внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису регламентується статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод електротехнічних виробів» (код ЄДРПОУ 36478629) зареєстровано у якості юридичної особи виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 25.05.2009 року за адресою місцезнаходження: 95038, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Шалфейна, 1, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 635389 (а.с. 4).

Відповідач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в м. Сімферополі АР Крим з 26.05.2009 року за № 52906, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 26.05.2009 року за № 1070/29-0 (а.с. 3).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи зареєстрованим місцезнаходженням відповідача є: 95038, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Шалфейна, 1.

Згідно з статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Абзацом шостим статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - Закон) місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема місцезнаходження юридичної особи.

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відповідних реєстраційних карток (ч. 1 ст. 17 Закону). Внесення записів до Єдиного державного реєстру здійснюється на підставі відповідних реєстраційних карток посадовими особами, які відповідно до Закону здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто державними реєстраторами.

Відповідно до частини 11 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяцю, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу, реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (стаття 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні").

Суд зауважує, що до повноважень державного реєстратора, визначених статтею 6 Закону про реєстрацію, не належить подання позову до суду щодо припинення юридичної особи у разі наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 20.1.12. Податкового кодексу України до прав податкового органу належить право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи.

Відповідно до п.2 ст.38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 № 755-ІV, згідно якого підставами для винесення судового рішення про припинення юридичної особи, не пов'язаного з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

здійснення нею діяльності, що суперечить установчим документам або, забороненої законом;

невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону;

неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням.

Аналіз вказаної норми а також прав податкового органу, визначених, зокрема положеннями статті 20, 67 Податкового кодексу України, дає суду підстави вважати, що підставою для звернення до суду податкового органу з вимогою про припинення юридичної особи може бути лише неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Питання пов'язані з встановленням місцезнаходження юридичної особи за адресою її реєстрації, відповідно до наданих повноважень за Законом України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" покладено на державного реєстратора, про що вказано у положеннях статті 19 Закону.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи відповідно до ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спосіб - це визначене законом в їх компетенції порядок, у якому здійснюються дії, спрямовані на реалізацію владних повноважень. Здійснюючи такі дії, вони можуть спиратись тільки на компетенційні права і обов'язки та використовувати у своїй діяльності ті засоби, форми, прийоми, що передбачені законодавством.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, засади якого визначено частиною першою статті 9 КАС України та відповідно до яких, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, пропонує особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає

З положень частини першої статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними, відповідно до частини першої статті 70 КАС України, є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Проте на вимогу частини четвертої вказаної статті обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Вимоги статті 86 КАС України зобов'язують суд оцінювати докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В межах своїх повноважень відповідачем не надано належних доказів того, що він має право на звернення до суду з вимогою про припинення юридичної особи з підстав незнаходження платника податків за місцем державної реєстрації, будь-яких інших підстав для прийняття судом рішення про припинення юридичної особи не наведено.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Під час судового засідання, яке відбулось 28.03.2012 року, оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 29.03.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163,167,186 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.