Постанова

від 16.10.2012 по справі 2а/1270/7203/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.1.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2012 року Справа № 2а/1270/7203/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Петросян К.Є.,

за участю секретаря - Семціві А.О.,

представників сторін:

позивача - Мусік О.В. (рішення від 26.10.2011),

відповідача - Буркової О.М. (дов. №27/10 від 29.03.2012),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства науково-дослідний центр «Автотранс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними рішень та зобов'язання визнати податкові декларації за квітень, травень 2010 року,-

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства науково-дослідний центр «Автотранс» (далі ПП НДЦ «Автотранс») до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби (далі Ленінська МДПІ у м.Луганську), в обґрунтування якого позивач зазначив наступне.

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа №2а/1270/6383/2012 за адміністративним позовом ПП НДЦ «Автотранс» до Ленінської МДПІ у м.Луганську Луганської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення №000001915300 від 17.05.2012, відповідно до якого позивач зобов'язаний сплатити штраф в сумі 340,00 грн. за несвоєчасну подачу податкової звітності. ПП НДЦ «Автотранс» мотивувало свої позовні вимоги тим, що податкова звітність була надана ним своєчасно, на підтвердження чого наявні відповідні документи. Відповідач по зазначеній справі зазначив, що подані ПП НДЦ «Автотранс» податкові декларації з ПДВ за квітень та травень 2010 року не були визнані як податкова звітність, про що є відповідні рішення та у зв'язку із чим були нараховані штрафні санкції.

Отже, позивач у суді дізнався про неприйняття поданої ним податкової звітності та ознайомився із рішеннями відповідача від 04.06.2010 №23996 та від 07.05.2010 №19720/28-521 щодо неприйняття податкової звітності.

Позивач вважає зазначені рішення відповідача протиправними та прийнятими з порушенням закону, виходячи з наступного.

Відповідачем декларації з ПДВ не були визнані податковою звітністю на підставі п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181), у зв'язку із тим, що податкова декларація за квітень 2010 року має виправлення, а в податковій декларації за травень 2010 року наявні дві відмітки в обох графах 011 та 012.

Позивач зазначає, що ним 05.05.2010 та 02.06.2010 поштою були направлені відповідачу податкові декларації з ПДВ за квітень та травень 2010 року відповідно, які були заповнені згідно вимог діючого законодавства, що підтверджується другим екземпляром податкової декларації, що мається у позивача.

На підставі вищевикладеного, просив суд визнати протиправними рішення Ленінської МДПІ у м.Луганську Луганської області ДПС №19720/28-521 від 07.05.2010 та №23996 від 04.06.2010 про невизнання податкової декларації з ПДВ, поданої позивачем за квітень, травень 2010 року; зобов'язати відповідача визнати податкову декларацію з ПДВ за квітень, травень 2010 року, подані позивачем як податкова звітність.

У подальшому представник позивача уточнив позовні вимоги, ухвалою суду від 05.10.2012 прийнято заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд визнати протиправними дії Ленінської МДПІ у м.Луганську Луганської області щодо невизнання податкової декларації з ПДВ, поданої позивачем за квітень та травень 2010 року; зобов'язати відповідача визнати податкову декларацію з ПДВ за квітень, травень 2010 року, подані позивачем, як податкову звітність.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні пред'явленому позову, просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог ПП НДЦ «Автотранс» заперечувала, надала письмові заперечення на адміністративний позов та пояснила суду наступне.

05.05.2010 ПП НЛЦ «Автотранс» до Ленінської МДПІ у м.Луганську поштою подано податкову декларацію з ПДВ за квітень 2010 року (вх. №2495 від 07.05.2010), яка інспекцією була не визнана як податкова звітність.

Листом від 07.05.2010 №19720/28-521, з посиланням на абз.5 п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №2181 платнику податків було запропоновано надати нову податкову декларацію з ПДВ за квітень 2010 року, заповнену згідно затвердженого порядку (декларація за квітень 2010 року містить позначки «звітна» та «звітна нова»).

Зазначений лист було повернуто до Ленінської МДПІ у м.Луганську з відміткою поштового органу «за закінченням терміну зберігання» із зазначенням дати на календарному штемпелі 09.06.2010. Зазначені помилки ПП НДЦ «Автотранс» в декларації за квітень 2010 року не виправило.

02.06.2010 ПП НДЦ «Автотранс» поштою подано податкову декларацію з ПДВ за травень 2010 року, яка інспекцією також не визнана як податкова звітність.

Листом від 04.06.2010 №23996, з посиланням на абзац 5 п.п.4.1.2 п.4.1. ст..4 Закону №2181 було запропоновано надати нову податкову декларацію з ПДВ за травень 2010 року, оформлену належним чином (декларація за травень 2010 року містить виправлення).

Зазначений лист було повернуто до Ленінської МДПІ у м.Луганську з відміткою поштового органу «за закінченням терміну зберігання» із зазначенням дати на календарному штемпелі 08.07.2010, помилки позивачем в декларації за травень 2010 року не виправлено.

Враховуючи норми діючого на той час законодавства, платник податків повинен був до закінчення граничного строку подання декларації з ПДВ за квітень, травень 2010 року надати до Ленінської МДПІ у м.Луганську нові податкові декларації, оформлені належним чином або відповідно до п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону №2181 звернутися до ОДПС із скаргою про перегляд рішень відповідача про невизнання податкових декларацій з ПДВ за квітень, травень 2010 року податковою звітністю.

ПП НДЦ «Автотранс» подав скагу з питань незгоди з податковим повідомленням-рішенням Ленінської МДПІ у м.Луганську від 17.05.2012 №000001915300 про сплату штрафу в сумі 340 грн. за неподання податкової звітності за квітень, травень 2010 року.

Рішенням ДПА в Луганській області від 22.06.2012 №9842/10-408 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 17.05.2010.

Тому вважає, що Ленінська МДПІ у м.Луганську діяла згідно чинного законодавства та просила суд відмовити у задоволенні адміністративного позову ПП НДЦ «Автотранс» у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Конституцією України (ч. 1 ст. 67) визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01.01.2011 року набрав законної сили Податковий кодекс України. Разом з тим, відносини між сторонами виникли до 01.01.2011, тому в даному випадку підлягають застосування норми діючого на той час законодавства.

У відповідності з Законом України «Про систему оподаткування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до складу податків у числі інших також входить і податок на додану вартість. Контроль за правильністю та своєчасністю справляння всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковим органами в межах повноважень, визначених законом, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181).

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до вимог п.п. 4.1.7 п.4.1 статті 4 Закону №2181, платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.

Згідно п.2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого Постановою КМУ від 28.07.1997р. №799, звіти, розрахункові документи і декларації приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю з позначкою «Звіт» та з рекомендованим повідомленням про вручення.

Згідно з п.п. 4.1.2 норми Закону № 2181, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Згідно наведених норм Закону № 2181, податковий орган зобов'язаний прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки зазначених у ній показників та може не визнати податкову звітність як податкову декларацію виключно з підстав заповнення її всупереч правил, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення.

Відповідно до п.п. 4.3 п. 4 Наказу Державної податкової адміністрації від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» (далі - Порядок), податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Відповідно до п.п. 4.1.1 вказаного Порядку декларація подається платником незалежно від того, виникло у звітному (податковому) періоді в нього податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку.

Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства. Оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4 (п. 3 Порядку).

Як зазначено в Законі № 2181, відмова службової (посадової) особи ОДПС прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законодавством.

У разі якщо службова (посадова) особа ОДПС порушує норми абзацу першого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного ОДПС, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати відмови. При цьому декларація вважається поданою у момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Структурним підрозділом ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання), надсилається платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС податкової звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином (п.п. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181).

У БДАЗ ця податкова звітність тільки реєструється (без внесення показників) та отримує статус «Не визнано як податкова декларація» із обов'язковим зазначенням підстав невизнання, а в коментарях проставляється реєстраційний номер повідомлення ОДПС (про невизнання податкової звітності як податкової декларації) та дата його відправки.

Для інформування платників податків про відповідальність та наслідки повернення податкової звітності на дошці об'яв або інших інформаційних стендах в операційних залах розміщується витяг із Закону № 2181 (п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4).

Судом встановлено, що приватне підприємство науково-дослідний центр «Автотранс» зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 27.01.1993 за №1 382 107 0004 006997, про що Виконавчим комітетом Луганської міської ради видано свідоцтво серії А01 № 749292 (а.с.16), а також Головним управлінням статистики у Луганській області 15.10.2010 року - довідку АА № 430801 (а.с. 17). Позивач є платником податків та зборів і перебуває на обліку в Ленінській МДПІ у м.Луганську.

05.10.2010 ПП НДЦ «Автотранс» на адресу відповідача відповідно до п.п. 4.1.7 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», поштою було направлено декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року (а.с.13-18), яка отримана відповідачем 07.05.2010 за вх. № 2495 (а.с.39-41).

Листом від 07.05.2011 за вих. № 19720/28-521 Ленінська МДПІ у м.Луганську повідомила позивача про невизнання як податкової звітності декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, оскільки встановлені порушення по заповненню всупереч п.п.5.1 п.5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», а саме декларація містить позначки «звітна» та «звітна нова» одночасно. Позивачу запропоновано надати нову податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, оформлену належним чином (а.с.36).

Крім того, 02.06.2010 позивачем на адресу Ленінської МДПІ у м.Луганську поштою надіслано декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, яка отримана відповідачем 03.06.2010 за вх. №3216 (а.с.42-44).

Листом від 04.06.2010 за вих. № 23996 «Про невизнання як податкової декларації», відповідачем повідомлено, що декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року не визнана як податкова звітність, оскільки у поданій декларації наявні виправлення та запропоновано надати нову податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010, оформлену належним чином (а.с.37).

Листи відповідача від 07.05.2011 за вих. № 19720/28-521 та від 04.06.2010 за вих. №23996 «Про невизнання як податкової декларації», повернуті на адресу Ленінської МДПІ у м.Луганську із позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Як зазначила у судовому засіданні представник відповідача, зазначені листи були направлені контролюючим органом за адресою: м.Луганськ, вул.Ізвєстковая, 34. Разом з тим, згідно довідки Головного управління статистики у Луганській області, що перебуває в матеріалах справи, позивач знаходиться за адресою: м.Луганськ, вул.Онежська, 22. Тобто, зазначені листи відповідачем отримані не були, про їх існування йому стало відомо під час розгляду адміністративної справи №2а/1270/6383/2012 за позовом ПП НДЦ «Автотранс» до Ленінської МДПІ у м.Луганську Луганської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення №000001915300 від 17.05.2012.

Судом встановлено, що вказані декларації не визнані Ленінською міжрайонною ДПІ у м. Луганську як податкова звітність із зазначенням наступних порушень: в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року містяться позначки «звітна» та «звітна нова» одночасно, та в податковій декларації за травень 2010 - наявні виправлення.

Разом з тим, судом під час розгляду справи були оглянуті як оригінали отриманих відповідачем декларацій ПП НДЦ «Автотранс» з матеріалів адміністративної справи №2а/1270/6383/2012 за позовом ПП НДЦ «Автоцентр» до Ленінської МДПІ у м.Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення №000001915300 від 17.05.2012, так і оригінали декларацій з ПДВ за квітень, травень 2010 року, що перебувають у позивача.

З оригіналів отриманих Ленінською МДПІ у м.Луганську декларацій ПП НДЦ «Автотранс» встановлено, що в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року дійсно міститься позначка «звітна» та «звітна нова» одночасно, а в податковій декларації за травень 2010 - наявне виправлення в зазначенні ідентифікаційного коду платника згідно з ЄДРПОУ.

Однак, при дослідженні оригіналів зазначених податкових декларацій ПП НДЦ «Автотранс», які були направлені позивачем контролюючому органу, встановлено, що ПП ПНД «Автоцентр» при складенні вказаних декларацій були додержані всі необхідні вимоги, як до форми податкових декларацій, так і до порядку їх заповнення, визначені діючим на той час законодавством.

Слід зазначити, що виявлені відповідачем порушення при заповненні податкових декларацій з ПДВ ПП НДЦ «Автотранс» за квітень, травень 2010 року встановлені на першому аркуші зазначених декларацій, які не містять ані печатки, ані підписи керівника та головного бухгалтера. Зазначена обставина, на думку суду, виключає можливість ідентифікувати факт заповнення даного аркушу декларації саме позивачем.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо неправомірності дій відповідача по неприйняттю податкової звітності ПП НДЦ «Автотранс» за квітень, травень 2010 року.

Щодо позовних вимог ПП НДЦ «Автотранс» про зобов'язання відповідача визнати податкову декларацію з ПДВ за квітень, травень 2010 року, як подану позивачем податкову звітність, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

В даному випадку суд вважає за можливе застосувати приписи зазначеної статті КАС України для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та вийти за межі заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Питання щодо визнання як податкової звітності тієї чи іншої декларації віднесено законодавством виключно до компетенції контролюючих органів. Оскільки у судовому засіданні встановлено, що дії відповідача не відповідають вимогам закону, суд вважає за можливе визнати неправомірними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську щодо неприйняття у ПП НДЦ «Автотранс» податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року та зобов'язати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію в м. Луганську прийняти подані приватним підприємством науково-дослідний центр «Автотранс» податкові декларації з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року.

Відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 16 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Уточнений адміністративний позов приватного підприємства науково-дослідний центр «Автотранс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними рішень та зобов'язання визнати податкові декларації за квітень, травень 2010 року, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську Луганської області Державної податкової служби щодо неприйняття поданих приватним підприємством науково-дослідний центр «Автотранс» податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року.

Зобов'язати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію в м. Луганську Луганської області Державної податкової служби прийняти подані приватним підприємством науково-дослідний центр «Автотранс» податкові декларації з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства науково-дослідний центр «Автотранс» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 19,10 грн.

В решті заявлених вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 19 жовтня 2012 року.

СуддяК.Є. Петросян