Постанова

від 22.10.2012 по справі 2а/1770/3326/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3326/2012

22 жовтня 2012 року 10год. 48хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Гуль Н.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чучаліна К.В.,

відповідача: представник Форет М.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України"

до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішення

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Рівненський облавтодор") звернулося з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ в м. Рівне ) № 0000521742 від 19.04.2012 року про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 32278,93 грн., в т.ч. 31668,30 грн. основного платежу та 610,63 грн. застосованих штрафних санкцій.

До початку розгляду справи по суті, позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог. Згідно даної заяви, позивач просив суд додатково визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № 0001652342 від 17 квітня 2012 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток в сумі 692037,00 грн., в т.ч. 595814,00 грн. основного платежу та 96223,00 грн. застосованих штрафних санкцій; № 0001662342 від 17 квітня 2012 року, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість (ПДВ - по тексту постанови) в сумі 143265,00 грн., в т.ч. 101420,00 грн. основного платежу та 41845,00 грн. застосованих штрафних санкцій.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податкові розрахунки форми 1 ДФ було вчасно подано до податкового органу, проте задекларовані суми податку на доходи фізичних осіб вчасно сплачені не були, у зв'язку з відсутністю коштів. Станом на 31.12.2011 року у позивача була наявна заборгованість по сплаті податку на доходи фізичних осіб (ПДФО - по тексту постанови) за листопад 2011 року, яку було повністю сплачено в 1 кварталі 2012 року. На час проведення перевірки заборгованість була погашена, однак даний факт податковим органом не враховано. Зазначає, що спірним податковим повідомленням-рішенням податковий орган повторно визначив позивачу суму податкового зобов'язання з ПДФО, яка була самостійно задекларована та на час перевірки сплачена платником податків.

Позивач вказує, що, ДП "Рівненський облавтодор" не є підприємством, що утримується за рахунок бюджетних коштів, тому, застосування обмежень, для розміру суми витрат на відрядження, встановленні для бюджетних підприємств, до нього є не правомірним. А податковий орган, не правомірно збільшує податкові зобов'язання з ПДФО позивачу, посилаючись на розмір добових витрат, встановлений для підприємств, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Обґрунтовуючи безпідставність визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість позивач зазначив, що у ДПІ у м. Рівне були відсутні будь-які підстави вважати, що правочини вчинені ДП "Рівненський облавтодор" з ТОВ "Продснаб", ТОВ "Перун", ТОВ "Прайм-Дівелопмент" є нікчемними (безтоварними). Вчинення господарських операцій підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" № 996-XIV від 16.07.1999 р., розрахунковими документами та податковими накладними, що відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. та ст.201 Податкового кодексу України. Товарно-матеріальні цінності поставлені в повному обсязі і були використані в рамках господарської діяльності ДП "Рівненський облавтодор". На момент вчинення господарських операцій ТОВ "Продснаб", ТОВ "Перун", ТОВ "Прайм-Дівелопмент" були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Таким чином, позивач вважає такі висновки ДПІ у м. Рівне безпідставними та надуманими. Аналогічні пояснення були викладені і щодо неправомірності зменшення податкового кредиту з ПДВ по правочину із ПП "Харлем".

Спростовуючи висновки ДПІ у м. Рівне про отримання безповоротної фінансової допомоги позивач посилався на п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/97-ВР від 28.12.1994 р. та вказував, що згідно даної норми права, безповоротною фінансовою допомогою є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною особою, що залишилася нестягнутою лише після закінчення строку позовної давності. Натомість, податковий орган зробив висновок про визнання кредиторської заборгованості перед ПП "Агроімпекс-ресурс" безнадійною, лише на підставі даних про скасування державної реєстрації та закриття в ДПІ у м.Рівне кредитора.

Зазначив, що п.п."а" п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/97-ВР від 28.12.1994 р. визначено, що 90-й календарний день для формування валового доходу наступає після дати, встановленої у претензії. Натомість, відповідачем, помилково робиться висновок про те, що такий строк наступає одразу після визнання претензії. Тому, висновок ревізорів про заниження суми валового доходу, у зв'язку із не включенням до них суми заборгованості перед ТОВ "НК Полюс", є помилковим.

Посилаючись на ст.14 Закону України "Про цiннi папери та фондовий ринок" № 3480-IV від 23.02.2006 р., ст.ст.3, 6 Закону України "Про обіг векселів в Україні" № 2374-III від 05.04.2001 р., ст.11 додатку І Конвенції, якою запроваджено Унiфiкований закон про переказні векселі та прості векселі, підписаної в Женеві 07.06.1930 року стверджує що векселі можуть передаватися третім особам, а сам вексель є формою грошових розрахунків, тому твердження податкового органу, що така операція є бартером, є помилковою.

В судовому засіданні представник позивача підтримала адміністративний позов повністю та додатково пояснила суду, що суми за оприбуткованою деревиною та металобрухтом не могли приймати участь у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, передбаченому п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/97-ВР від 28.12.1994 р., оскільки були оприбутковані та відчужені в межах одного звітного періоду. Зауважила, що під час проведення перевірки, інвентаризація основних фондів, товарно-матеріальних цінностей не проводилась. Представник позивача зазначила, що ДП "Рівненський облавтодор" двічі не включав до складу витрат вартість послуг, наданих одними філіями іншим. Зауважила також, що позивач сплачує податок на прибуток підприємства консолідовано, а тому, при формуванні податкової звітності, суми витрат філій було відкореговано.

ДПІ у м. Рівне адміністративний позов не визнала з підстав викладених в письмових запереченнях.

В судовому засіданні представник відповідача пояснила суду, що під час проведення документальних перевірок ДП "Рівненський облавтодор" було виявлено ряд порушень податкового законодавства. Так, перевіркою встановлено, що позивачем за 2011 рік утриманий, але не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб по терміну сплати до 31.12.2011 року в сумі 29703,71 грн., тому вказану суму податковим органом визначено як грошове зобов'язання з ПДФО.

Крім того, позивачем невірно визначено бази оподаткування та невірно застосовано ставки податку на доходи фізичних осіб, у випадках коли розмір нарахованого доходу перевищив десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. А всупереч пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" від 2 лютого 2011 р. № 98, якою затверджено розмір добових витрат для відряджень в межах України в сумі 30,00 грн. за 1 добу, працівникам позивача такі витрати відшкодовувались у розмірі 50,00 грн., або 100,00 грн.

Зазначила, що позивачем було укладено угоди із контрагентами ТОВ "Продснаб", ТОВ "Перун", ТОВ "Прайм-Дівелопмент", ПП "Харлем", без мети настання реальних наслідків, а тому такі правочини є нікчемними.

Представник відповідача вказала, що строк позовної давності за кредиторською заборгованістю позивача перед ПП "Агроімпекс-Ресурс" минув, у зв'язку із ліквідацією вказаного суб'єкта підприємницької діяльності (Держреєстрацію підприємства скасовано 07.02.2011року), а станом на 01.04.2011 року, кредиторська заборгованість в сумі 32400,00 грн. залишилася нестягнутою. Тому податковим органом правомірно, у відповідності до п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/97-ВР від 28.12.1994 р., суму такої заборгованості включено до складу валового доходу, оскільки така сума є безповоротною фінансовою допомогою.

Зазначила також, що в порушення абз.а) п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/97-ВР від 28.12.1994 р., в 4 кварталі 2010 року позивачем не відображено в складі валових доходів заборгованості за поставлені ТОВ "НК ПОЛЮС", для ДП "Рівненський облавтодор" товари в сумі 1 301 041 грн., оскільки на 25.10.2010 року припадав 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини) за визнаною претензією.

Крім того представник відповідача зауважила, що оскільки філією "Здолбунівський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" не здійснювались операції з випуску (емісії) векселя, який було передано для ТОВ "Нерудпром ЛТД", в рахунок оплати за отриманий пісок, то операція з вказаним векселем підпадає під визначення "товару", "бартерної (товарообмінної) операції" та "продажу (реалізації) товарів", а тому суми по зазначеній операції повинні бути включені до складу доходу та податкових зобов'язань з ПДВ.

На думку представника ДПІ у м. Рівне всі виявлені під час проведення перевірки є неспростовними і підстав для задоволення адміністративного позову не має. Просила суд повністю відмовити в задоволенні позову ДП "Рівненський облавтодор" про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Рівне була проведена планова виїзна перевірка Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року, по результатам якої був складений акт № 67/23-100/31994540 від 04 квітня 2012 року.

На підставі вказаного акта перевірки, були прийняті: податкове повідомлення-рішення № 0000521742 від 19 квітня 2012 року, яким, з посиланнями на п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.51.1 ст.51, п.54.2, п.п.54.3.5 п.54.3 ст.54, п.119.2 ст.119, п.123.1 ст.123, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п.164.1.2 п.164.1, п.164.2 , п.164.6 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України донараховано зобов'язання податку на доходи фізичних осіб у розмірі 31668,30 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 8036,56 грн. до ДП "Рівненський облавтодор". Вказане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржує частково - в сумі 32278,63 грн., в т.ч. 31668,00 грн. основного платежу та 610,63 грн. застосованих штрафних санкцій; податкове повідомлення-рішення № 0001652342 від 17 квітня 2012 року яким, з посиланнями на п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.2, п.п.5.3.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8, абз.а) п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994р., п.44.1 ст.44, п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, абз.2 п.123.1 ст.123, п.135.1, 135.4. п.п.135.5.14 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.2, п.138.8, п.138.10, п.138.12 ст.138, п.п.139.1.9, п.п.139.1.12 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток в сумі 595814,00 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 96223,00 грн. до позивача; податкове повідомлення-рішення № 0001662342 від 17 квітня 2012 року, яким, з посиланнями на п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р., п.44.1 ст.44, п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, абз.2 п.123.1 ст.123, п.п.а) п.185.1 ст185, п.п.б) п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, донараховано зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 101420,00 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 41845,00 грн. до позивача.

Позивач на підставі ст. 56 Податкового кодексу України звернувся із скаргою на такі податкові повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження. Рішенням про результати розгляду повторної скарги, прийнятого ДПС України за № 13053/6/10-2115 від 23.07.2012 року, скаргу залишено без задоволення.

Як вбачається з акта перевірки № 67/23-100/31994540 від 04 квітня 2012 року, податковим органом встановлено, що ДП "Рівненський облавтодор" було утримано але не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за листопад 2011 року, в сумі 29703,71 грн., станом на 31.12.2011 року, а також встановлено несвоєчасне подання платіжних доручень належного до сплати сум податку на доходи фізичних осіб по термінам: 30.08.2011 року, 30.09.2011 року, 30.10.2011 року, 30.11.2011 року, 30.12.2011 року. Пеня за не своєчасне внесення до бюджету податку на доходи фізичних осіб у 2011 році, згідно з п.п.129.1.3 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України ДП "Рівненський облавтодор" протягом періоду, що перевірявся, не нараховувалась і до бюджету не вносилась. Натомість, позивачем сума штрафу, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0000521742 від 19.04.2012 року, у розмірі 7425,93 грн., за несвоєчасне перерахування податку до бюджету, як вид відповідальності, встановленої у межах, передбачених п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України не оспорюється.

За період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, згідно самостійно поданих податкових розрахунків форми № 1ДФ за 1, 2, 3, 4 квартали 2011 року, ДП "Рівненський облавтодор" було утримано (нараховано) податок на доходи фізичних осіб в розмірі 320648,95 грн.

Станом на 31.12.2011 року за позивачем обліковувався утриманий в 2011 році, але не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 29703,71 грн., про що зазначено в акті перевірки та підтверджено представниками позивача та відповідача в судовому засіданні.

Судом встановлено, що податок на доходи фізичних осіб позивачем було сплачено: згідно платіжного доручення № 55 від 25.01.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 1170,34 грн.; згідно платіжного доручення № 67 від 31.01.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 348,88 грн.; згідно платіжного доручення № 68 від 31.01.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 732,96 грн.; згідно платіжного доручення № 206 від 22.02.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 90,00 грн.; згідно платіжного доручення № 186 в лютому 2011 року було перераховано ПДФО в сумі 705,03 грн.; згідно платіжного доручення № 124 в лютому 2011 року було перераховано ПДФО в сумі 2606,76 грн.; згідно платіжного доручення № 2 від 04.03.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 190,94 грн.; згідно платіжного доручення № 247 від 04.03.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 19025,38 грн.; згідно платіжного доручення № 319 в березні 2011 року було перераховано ПДФО в сумі 1533,38 грн.; згідно платіжного доручення № 3 від 22.03.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 701,09 грн.; згідно платіжного доручення № 7 від 07.04.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 406,08 грн.; згідно платіжного доручення № 359 від 01.04.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 566,83 грн.; згідно платіжного доручення № 363 від 07.04.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 21071,39 грн.; згідно платіжного доручення № 6 від 10.05.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 644,12 грн.; згідно платіжного доручення № 13 від 20.05.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 139,23 грн.; згідно платіжного доручення № 535 від 20.05.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 28819,65 грн.; згідно платіжного доручення № 570 від 26.05.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 75,00 грн.; згідно платіжного доручення № 18 від 08.06.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 454,83 грн.; згідно платіжного доручення № 619 від 08.06.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 18064,24 грн.; згідно платіжного доручення № 721 від 08.07.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 36159,02 грн.; згідно платіжного доручення № 22 від 09.08.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 483,19 грн.; згідно платіжного доручення № 794 від 10.08.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 23103,29 грн.; згідно платіжного доручення № 839 від 10.08.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 1905,40 грн.; згідно платіжного доручення № 26 від 06.09.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 355,19 грн.; згідно платіжного доручення № 29 від 11.10.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 163,66 грн.; згідно платіжного доручення № 949 в жовтні 2011 року було перераховано ПДФО в сумі 39922,96 грн.; згідно платіжного доручення № 959 в жовтні 2011 року було перераховано ПДФО в сумі 30554,58 грн.; згідно платіжного доручення № 31 від 25.10.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 84,90 грн.; згідно платіжного доручення № 1090 в жовтні 2011 року було перераховано ПДФО в сумі 240,00 грн.; згідно платіжного доручення № 35 від 07.11.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 104,74 грн.; згідно платіжного доручення № 38 від 14.11.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 437,88 грн.; згідно платіжного доручення № 41 від 21.11.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 264,28 грн.; згідно платіжного доручення № 44 від 21.11.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 106,36 грн.; згідно платіжного доручення № 1181 від 25.11.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 19615,53 грн.; згідно платіжного доручення № 1245 від 09.12.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 18995,04 грн.; згідно платіжного доручення № 1251 від 12.12.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 2273,04 грн.; згідно платіжного доручення № 47 від 13.12.2011 року було перераховано ПДФО в сумі 166,40 грн.; згідно платіжного доручення № 2 від 17.01.2012 року було перераховано ПДФО в сумі 2471,07 грн.; згідно платіжного доручення № 27 від 19.01.2012 року було перераховано ПДФО в сумі 32043,45 грн.; згідно платіжного доручення № 30 від 20.01.2012 року було перераховано ПДФО в сумі 408,35 грн.; згідно платіжного доручення № 124 в лютому 2012 року було перераховано ПДФО в сумі 13789,27 грн.

У 2011 році, відповідно до платіжних доручень було перераховано податку на доходи фізичних осіб, нарахованого за січень-листопад 2011 року в сумі 272281,59 грн., а в січні-лютому 2012 року було перераховано податку на доходи фізичних осіб, нарахованого за листопад-грудень 2011 року в сумі 48712,14 грн. Таким чином, податок на доходи фізичних осіб, нарахований за січень-грудень 2011 року було перераховано ДП "Рівненський облавтодор" до бюджету повністю, в сумі - 320993,73 грн.

Таким чином, дослідженням зібраних у справі доказів судом встановлено фактичне подання платником податків податкових розрахунків форми 1ДФ за 2011 рік, несвоєчасну та не в повному обсязі сплату задекларованих сум податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб впродовж 2011 року, наявність заборгованості з обумовленого податку в сумі в сумі 29703,71 грн. станом на 31.12.2011 року та сплату задекларованих зобов'язань в повному обсязі до початку перевірки.

Відповідно до п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб, відповідно до п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. А загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.54.2 ст.54 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до п.п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України встановлено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Отже, суми податку на доходи фізичних осіб, що визначені ДП "Рівненський облавтодор" у поданих до податкового органу податкових розрахунках форми 1ДФ, є узгодженими та підлягали сплаті до бюджету у строки, встановлені для місячного податкового періоду.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п.п.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п.п.14.1.157 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення є письмовим повідомленням контролюючого органу (рішенням) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Враховуючи узгодженість податкових зобов'язань позивача у зв'язку з підтвердженим перевіркою своєчасним поданням податкових розрахунків форми 1ДФ за 2011 рік, несвоєчасно та не в повному обсязі перераховані до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України мають статус податкового боргу, щодо погашення якого платнику податків підлягала до надіслання податкова вимога.

Факт заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 29703,71 грн., перевіркою не встановлений, в акті перевірки не відображений, на його наявність відповідач не вказує. За таких обставин, прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000521742 від 19 квітня 2012 року про донарахування платнику податків грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 29703,71 грн., суд вважає безпідставним.

Крім того, податкове повідомлення-рішення № 0000521742 від 19 квітня 2012 року прийняте за встановлене актом перевірки № 67/23-100/31994540 від 04 квітня 2012 року, недодержання положень п.п.164.1.2. п.164.1, п.164.2, п.164.6 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України ДП "Рівненський облавтодор", в порушення яких не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 613,89 грн., в т.ч. за І-ІІ кв. 2011 року - 221,39 грн. та ІІІ-ІV кв. 2011 року - 392,50 грн., у випадках невірного визначення податковим агентом бази оподаткування та невірного застосування ставок податку на доходи фізичних осіб, у моментах, коли розмір нарахованого доходу перевищив десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

До матеріалів справи не долучено доказів на спростування висновків податкового органу, у зв'язку з чим суд вважає їх правомірними.

Щодо встановленого актом перевірки № 67/23-100/31994540 від 04 квітня 2012 року порушення платником податків норм п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп. "г" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України у зв'язку із не утриманням і не перерахуванням до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 1350,70 грн. за 2011 рік у випадку, коли працівникам підприємства працедавцем за рахунок коштів підприємства надавалися додаткові блага, без оподаткування податком на доходи фізичних осіб, у вигляді відшкодування їм понаднормових добових за час їх перебування у відрядженні суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. "г" п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

Згідно пп. "а" п.п.170.9.1 п.170.9 ст.170 Податкового кодексу України, податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом III цього Кодексу. Для цілей цього пункту до суми перевищення не включаються та не оподатковуються документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових чи безготівкових коштів, наданих платнику податку під звіт роботодавцем на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, в межах граничного розміру таких витрат, передбаченого у розділі III цього Кодексу, що здійснені таким платником та/або іншими особами з рекламними цілями. Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.

Підпунктом 140.1.7 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України передбачено, зокрема таке. Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену абзацом четвертим цього підпункту.

Судом встановлено, що відповідно до п.4.3 ст.4 Статуту Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (в новій редакції), зареєстрованого 28.02.2012 року, джерелами формування майна підприємства є: доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, а також від інших видів фінансово-господарської діяльності; кредити банків та кошти інших кредиторів; безоплатні або благодійні внески; інші джерела не заборонені чинним законодавством. Наказом № 39 від 05.04.2011 року директора Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", відповідно до п.п.140.1.7 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України, було встановлено з 01.04.2011 року розмір добових витрат: при відряджені в межах області та до інших обласних центрів в розмірі - 50,00 грн.; при відряджені у м.Київ в розмірі - 100,00 грн. За наявності в рахунку готелю вартості харчування добові витрати відповідно складуть: при одноразовому харчуванні - 40,00 грн. та 80,00 грн.; при дворазовому харчуванні - 30,00 грн. та 60,00 грн.; при триразовому харчуванні - 20,00 грн. та 40,00 грн.

В акті перевірки № 67/23-100/31994540 від 04 квітня 2012 року наведена інформація про те, що згідно з планом використання бюджетних коштів на 2011 рік та програмою класифікації видатків та кредитування 3111020 - "Розвиток мережі і утримання автомобільних доріг загального користування", код економічної класифікації 2410 ДП "Рівненський облавтодор" перераховувалися кошти з бюджету. Всього в 2011 році, враховуючи зміни до плану використання бюджетних коштів перераховано 6188804,00грн., які були потрачені на закупівлю машин та обладнання.

Зі змісту п.1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" від 2 лютого 2011 р. № 98, вбачається, що встановлений зазначеною Постановою розмір добових витрат для відряджень в межах України поширюється не лише на бюджетні установи, але й на підприємства, установи та організації, які частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.

До матеріалів справи позивачем не долучено доказів на спростування інформації, викладеної в акті перевірки № 67/23-100/31994540 від 04 квітня 2012 року про те, що ДП "Рівненський облавтодор" у 2011 році було отримано кошти з бюджету. За таких обставин, суд вважає висновки податкового органу, про заниження позивачем суми податку на доходи фізичних осіб правомірними.

Враховуючи зазначене вище, судом встановлено, що відповідачем, у відповідності до п.7 підроздізу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, правомірно застосовано штрафну санкцію в розмірі 1,00 грн. за 1 півріччя 2011 року та, у відповідності до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, в розмірі 99,63 грн. за 2 півріччя 2011 року. Крім цього, відповідачем виявлене, а позивачем не спростоване, подання податкових розрахунків форми 1ДФ не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та помилкам, у зв'язку з чим податковим органом у відповідності до п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України, правомірно застосовано штрафну санкцію у розмірі 510,00 грн. Будь-які докази щодо безпідставності донарахованого грошового зобов'язання в зазначеній частині стороною позивача не наведені, судом не встановлені, а відтак підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині основного платежу 1964,59 грн. та штрафних санкцій 611,63 грн. - відсутні.

Як вбачається з акта перевірки № 67/23-100/31994540 від 04 квітня 2012 року, податковим органом зроблено висновки, що правочини вчинені ДП "Рівненський облавтодор" з ТОВ "Продснаб", ТОВ "Перун", ТОВ "Прайм-Дівелопмент" , ПП "Харлем" є нікчемними (безтоварними). На підставі вказаних висновків, відповідачем було зменшено суму валових витрат та витрат, що враховується при визначення об'єкта оподаткування у розмірі 158985,00 грн., у тому числі: в II кварталі 2010 року в сумі 6383,00 грн., в ІІ кварталі 2011 року в сумі 12716,00 грн., в IV кварталі 2011 року в сумі 139886,00 грн. та зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 84286,10 грн., у тому числі: за квітень 2010 року в сумі 826,00 грн., за травень 2010 року в сумі 541,00 грн., за липень 2010 року в сумі 558,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 2543,10 грн., за вересень 2011 року в сумі 79818,00 грн.

Судом встановлено наступне. Відповідно до Довідки Серії АЄ № 236110-232111, 18.01.2006 року Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією включено до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомості про юридичну особу ТОВ "Продснаб", про що зроблено запис за № 1 074 120 0000 014410. Зі змісту вказаної довідки вбачається, що на момент вчинення правочинів, ТОВ "Продснаб" було включено до ЄДР, відомостей про відсутність Товариства за місцезнаходженням не вносилося.

Згідно інформації з офіційного веб-сайту ДПС України, свідоцтво платника ПДВ контрагента ТОВ "Продснаб" почало діяти з 13.12.2002 року, і станом на 24 вересня 2012 року не анульовано.

Отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Продснаб" та проведення розрахунків за товар, підтверджується: рахунками-фактурами на загальну суму 478909,44 грн., у тому числі ПДВ - 79818,24 грн., у тому числі: № 0912/3 від 12.09.2011 року на загальну суму 232511,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 38751,84 грн.), № 0915/1 від 15.09.2011 року на загальну суму 242904,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 40484,00 грн.), № 0919/1 від 19.09.2011 року на загальну суму 3494,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 582,40 грн.); накладними на загальну суму 475415,04 грн., у тому числі ПДВ - 79235,84 грн., у тому числі: № 0919/3 від 19.09.2011 року на загальну суму 232511,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 38751,84 грн.), № 0919/4 від 19.09.2011 року на загальну суму 242904,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 40484,00 грн.); актом прийому-здачі робіт від 19.09.2011 року на загальну суму 3494,40 грн., у т.ч. ПДВ - 582,40 грн.; податковими накладними на загальну суму 478909,44 грн., у тому числі ПДВ - 79818,24 грн., у тому числі: № 36 від 19.09.2011 року на загальну суму 232511,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 38751,84 грн.), № 37 від 19.09.2011 року на загальну суму 242904,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 40484,00 грн.); № 38 від 19.09.2011 року на загальну суму 3494,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 582,40 грн.); виписками банку від 22.09.2011 року на суму 60000,00 грн., від 14.10.2011 року на суму 100000,00 грн., від 27.10.2011 року на суму 40000,00 грн., від 28.10.2011 року на суму 43000,00 грн., платіжними дорученнями: № 924 від 28.11.2011 року на суму 70000,00 грн., № 964 від 13.12.2011 року на суму 60000,00 грн.; товарно-транспортною накладною від 19.09.2011 року.

За вказаними накладними позивачем було отримано фарбу дорожню розміточну у кількості 6120 кг (накладна № 0919/3 від 19.09.2011 року), повітродувки в кількості 10 шт. та віброплити в кількості 7 шт. (накладна № 0919/4 від 19.09.2011 року).

Отриманий від ТОВ "Продснаб" товар - матеріали, відповідно до відомості № 01 за вересень 2011 року по кредиту рахунка 631 "розрахунки із вітчизняними постачальниками", був відображений по дебету рахунків: 201 - "сировина і матеріали" в сумі 396179,20 грн., 29 - "транспортні витрати" в сумі 2912,00 грн., та 641/3 - "розрахунки за ПДВ" в сумі 79818,24 грн. Крім того, у матеріальному звіті по складу "розмітка поверхнева" за вересень місяць 2011 року і оборотній відомості на 1-е жовтня 2011 року по рахунках 201, 22, відображено оприбуткування в вересні 2011 року фарби дорожньої розміточної у кількості 6120 кг на суму 193759,20 грн.(без ПДВ).

Вказана фарба була використана у 2011 році в кількості 4716,4 кг, що підтверджується: видатковою накладною № ДК-0000643 від 30.09.2011 року на 390 кг фарби; звітами про виконані роботи і витрати матеріалів по поточному ремонту, зимовому утриманню і озелененню автомобільних доріг значення у співставленні з виробничими нормами за жовтень 2011 року на використання 436,30 кг фарби, у тому числі: по звіту за жовтень 2011 року з експлуатаційного утримання а/д Рівне-Здолбунів-Мізоч-Дубно - на 131,1 кг фарби, по звіту за жовтень 2011 року з експлуатаційного утримання а/д Н22 Городок км 0.000-км4 +300 - на 305,2 кг фарби; звітами про витрати основних матеріалів на утримання автомобільних доріг в порівнянні з виробничими нормами за грудень 2011 року на використання 3890,10 кг фарби, у тому числі: по звіту за грудень 2011 року а/д Шубків-Бугрин-Оженіно-Острог км 29+100 км 20+800 - на 40,2 кг фарби, а/д Млинів-Пісники- на Олику км 0+0.000 км 8+640 км 10+700 км 12+160 - на 518,2 кг фарби, а/д Рівне-Тучин-Гоща км 45+600 км 68+330 до Р05 - на 1310 кг фарби, а/д Шубків-Бугрин-Оженіно-Острог км 26+700-41+760 - на 757,1 кг фарби, а/д Шубків-Бугрин-Оженіно-Острог км /1+600км 20+100 - на 476,2 кг фарби, а/д Велика Городниця (0-/8/101) км 0+000 км 1+300 км 16+300 км 19+500 - на 702,3 кг фарби, а/д Береги-Клин км 0+000км 3+000 - на 86,1 кг фарби.

Відповідно до матеріального звіту по складу розмітка за січень місяць 2012 року і оборотна відомість на 1-е лютого 2012 року по рахунках 201, 22, станом на 01.01.2012 року на складі позивача знаходилося 1403,6 кг фарби дорожньої розміточної, яка була повністю використана у січні 2012 року.

Використання повітродувки в кількості 3 шт. та віброплити в кількості 1 шт. відбулося в 2012 році, що підтверджується: видатковою накладною № ДК-0000086 від 29.02.2012 року (віброплита - 1 шт.), видатковою накладною № ДК-0000138 від 13.04.2012 року (повітродувка - 1 шт.), видатковою накладною № ДК-0000186 від 07.05.2012 року(повітродувка - 1 шт.), видатковою накладною № ДК-0000261 від 22.05.2012 року(повітродувка - 1 шт.). Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 201: основний склад за вересень 2012 року, на складі позивача знаходяться: віброплити в кількості 6 шт. на суму 120360,00 грн. та повітродувки в кількості 7 шт. на суму 43400,00 грн.

Відповідно до Довідки Серії АЄ № 236119-232121, 21 липня 2005 року виконавчим комітетом Дубенської міської ради Рівненської області включено відомості про юридичну особу ТОВ "Перун", до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що зроблено запис № 1 605 120 0000 000163. Зі змісту вказаної довідки вбачається, що на момент вчинення правочинів, ТОВ "Перун" було включено до ЄДР, відомостей про відсутність Товариства за місцезнаходженням не вносилося.

Згідно до інформації з офіційного веб-сайту ДПС України, свідоцтво платника ПДВ контрагента ТОВ "Перун" почало діяти з 30.06.1997 року, станом на 24 вересня 2012 року не анульовано. Отже, на момент здійснення правочину та на момент складання акту перевірки позивача, вказаний контрагент був зареєстрованим платником ПДВ.

07 квітня 2011 року між ТОВ "Перун", надалі іменується "Продавець", в особі директора Ткачука А.В., який діє на підставі Статуту з однієї сторони та ДП "Рівненський облавтодор"/Філія "Доркомплект", далі іменується "Продавець", в особі начальника філії Луцишина В.А., який діє на підставі Положення про філію та за дорученням № 6/1-11 від 04/01/2011 р., з другої сторони було укладено Договір купівлі-продажу № 38. За даним договором, Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця порошок мінеральний неактивний, надалі іменується "Товар", а Покупець зобов'язується прийняти Товар та здійснити його оплату за власні кошти на умовах даного Договору.

Виконання сторонами договору купівлі-продажу № 38 від 07.04.2011 року підтверджується: рахунком-фактурою № П-00000437 від 18.04.2011 року на загальну суму 15258,60 грн., у тому числі ПДВ - 2543,10 грн.; видатковою накладною № П-00000624 від 18.04.2011 року на загальну суму 15258,60 грн., у тому числі ПДВ - 2543,10 грн.; податковою накладною № 30 від 18.04.2011 року на загальну суму 15258,60 грн., у тому числі ПДВ - 2543,10 грн., товарно-транспортною накладною від 18.04.2011 року. Оплата ТМЦ проведена повістю, про що свідчать виписки банку: від 28.04.2011 року на суму 8000,00 грн., від 13.05.2011 року на суму 3000,00 грн., від 18.05.2011 року на суму 4258,60 грн.

Отриманий від ТОВ "Перун" товар - матеріал (порошок), відповідно до відомості по складу в Любомирці, в розрізі контрагентів-постачальників, був відображений по дебету рахунків: 201 - "сировина і матеріали" в сумі 12715,50 грн., та 641/1 - "розрахунки за ПДВ" в сумі 2543,10 грн. Згідно до акту переробки матеріалів за квітень 2011 року по дільниці АБЗ Любомирка (асфальтобетонний завод), отримані матеріали були використані повністю, при переробці, для отримання 1946,00 тон А/Б марка Б тип ІІ (асфальтобетон).

Згідно Довідки Серії АЄ № 236107-232109, 30.05.2007 року Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією здійснена державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи - ТОВ "Прайм-Дівелопмент", про що зроблено запис № 1 070 102 0000 028353. Зі змісту вказаної довідки вбачається, що на момент вчинення правочинів, ТОВ "Прайм-Дівелопмент" було включено до ЄДР, відомостей про відсутність Товариства за місцезнаходженням не вносилося.

Відповідно до інформації з офіційного веб-сайту ДПС України, свідоцтво платника ПДВ контрагента ТОВ "Прайм-Дівелопмент" було анульовано 16.06.2011 року, тобто за збігом тривалого терміну після здійснення позивачем господарських операцій з вказаним контрагентом. Придбання позивачем у матеріальних цінностей підтверджується: рахунком-фактурою № 2-2804 від 28.04.2010 року на загальну суму 4956,00 грн., у т.ч. ПДВ - 826,00 грн.; видатковою накладною № 280402 на загальну суму 4956,00 грн., у т.ч. ПДВ - 826,00 грн.; податковою накладною № 280402 від 28.04.2010 року на загальну суму 4956,00 грн., у т.ч. ПДВ - 826,00 грн.; виписками банку: від 21.07.2010 року на суму 3456,00 грн., від 23.07.2010 року на суму 1500,00 грн.

Отримані від ТОВ "Прайм-Дівелопмент" матеріальні цінності, відповідно до відомості по основному складу, в розрізі контрагентів-постачальників, були відображені по дебету рахунків: 22 - "малоцінні та швидкозношувані предмети" в сумі 4130,00 грн., та 641/1 - "розрахунки за ПДВ" в сумі 826,00 грн. У подальшому придбанні ТМЦ були використані в господарській діяльності, що підтверджується: накладною на внутрішнє переміщення № ПМ-0000061 від 30.04.2010 року, видатковою накладною № РН-0000683 від 19.07.2010 року, видатковою накладною № РН-0000795 від 17.08.2010 року, видатковою накладною № РН-0000135 від 28.03.2011 року.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (чинним на момент здійснення частини правочинів), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, у відповідності до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Подібні положення містить Податковий кодекс України. Склад витрат та порядок їх визнання встановлений ст.138 Податкового кодексу України, зокрема, у п.п.138.1.1 п.138.1 вказаної норми передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Приписами п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, відповідно до п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (чинним на момент здійснення частини правочинів), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, зокрема, передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здiйснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарiв (робiт, послуг), дата виписки вiдповiдного рахунку (товарного чека) - в разi розрахункiв з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарiв (робiт, послуг).

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення містить Податковий кодекс України. Зокрема, відповідно до пп."а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Приписами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У ст.201 Податкового кодексу України викладені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, визначені обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм, необхідною умовою для формування валових витрат, витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податкового кредиту з податку на додану вартість є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків на наявність первинних документів, у тому числі податкової накладної. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується реальне здійснення господарських операцій з придбання позивачем у контрагентів - ТОВ "Продснаб", ТОВ "Перун", ТОВ "Прайм-Дівелопмент", товарно-матеріальних цінностей, які у подальшому було використано в господарській діяльності позивача для виробництва асфальту, ремонту та обслуговування (утримання) автомобільних доріг, інших споруд та елементів обстановки доріг, що підтверджується документально та не заперечується представниками ДПІ у м. Рівне, ні під час написання акта перевірки № 67/23-100/31994540 від 04 квітня 2012 року, ні під час судового розгляду справи.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" від 15 травня 2003 р. № 755-IV , установлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

На момент вчинення правочинів, контрагенти позивача - ТОВ "Продснаб", ТОВ "Перун", ТОВ "Прайм-Дівелопмент" були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин позивач не може нести відповідальність за порушення законодавства (якщо такі мали місце) контрагентами.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про нікчемність (безтоварність) правочинів позивача із ТОВ "Продснаб", ТОВ "Перун", ТОВ "Прайм-Дівелопмент", через неможливість їх виконання з огляду на відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. На думку суду, такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних. ДПІ у місті Рівне не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ "Продснаб", ТОВ "Перун", ТОВ "Прайм-Дівелопмент", та вказували б на те, що дані первинних документів не відповідають дійсності. Таким чином, суд вважає, що правочини відповідають вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Враховуючи такі обставини, суд не погоджується з доводами ДПІ у м. Рівне про завищення ДП "Рівненський облавтодор" валових витрат в сумі 156731,50 грн. та податкового кредиту в сумі 83187,34 грн. по господарських операціях ДП "Рівненський облавтодор" з ТОВ "Продснаб", ТОВ "Перун", ТОВ "Прайм-Дівелопмент". Вказані доводи є надуманими та спростовуються матеріалами справи.

Позивачем не доведено та до матеріалів справи не долучено доказів на спростування висновків податкового органу, щодо порушення позивачем порядку формування валових витрат в сумі 2703,33 грн. у ІІ кварталі 2010 року та податкового кредиту з ПДВ в сумі 541,00 грн. у травні 2010 року, по господарській операції із ТОВ "Прайм-Дівелопмент" та щодо формування податкового кредиту з ПДВ у сумі 558,00 грн. у липні 2010 року, по господарській операції із ПП "Харлем", у зв'язку з чим суд вважає такі висновки ДПІ у м. Рівне правомірними.

Як вбачається з акта перевірки № 67/23-100/31994540 від 04 квітня 2012 року, ДПІ у м. Рівне зроблено висновки про заниження ДП "Рівненський облавтодор" валових доходів у випадку, коли строк позовної давності за кредиторською заборгованістю позивача, перед ПП "Агроімпекс-Ресурс" минув, у зв'язку із ліквідацією вказаного контрагента.

Судом встановлено, що 07.02.2011 року була проведена Державна реєстрація припинення юридичної особи ПП "Агроімпекс-Ресурс", у зв'язку з визнанням її банкрутом. На підставі даної обставини, ДПІ у м. Рівне зробила висновок, що, оскільки кредиторська заборгованість позивача перед даним підприємством вже не зможе бути погашеною, то для цілей податкового обліку така заборгованість повинна розглядатися як безповоротна фінансова допомога.

Згідно п. 1.23 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/97-ВР від 28.12.1994 р. - безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це:

товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;

роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті. До матеріалів справи не долучено доказів щодо спростування висновку податкового органу, тому суд не може об'єктивно та повно дослідити всі обставини справи щодо точної дати виникнення вказаної кредиторської заборгованості та встановити коли закінчився строк позовної давності за даним зобов'язанням, у зв'язку з чим, суд вважає висновки податкового органу правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 609 Цивільного кодексу України - зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/97-ВР від 28.12.1994 р. - валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

Судом встановлено, що на момент складення акта № 67/23-100/31994540 від 04 квітня 2012 року філія "Доркомплект" ДП "Рівненський облавтодор" мала заборгованість перед ПП "Агроімпекс-Ресурс", підприємницьку діяльність якого 07.02.2011 р. було припинено в результаті проведення процедури банкрутства. До матеріалів справи позивачем не долучено доказів, що свідчать про перехід кредиторських вимог ПП "Агроімпекс-Ресурс" до третіх осіб.

Отже, суд приходить до висновку, що в спірних правовідносинах має місце отримання філією "Доркомплект" ДП "Рівненський облавтодор" безоплатно наданих товарів (робіт, послуг) від ПП "Агроімпекс-Ресурс".

Таким чином, податковий орган правомірно, у відповідності до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/97-ВР від 28.12.1994 р. збільшив суму валового доходу позивача на вартість отриманих товарів від ПП "Агроімпекс-Ресурс" за які філія "Доркомплект" не розрахувалася, при цьому безпідставно класифікувавши вказані правовідносини як безповоротну фінансову допомогу.

Як вбачається з акта перевірки № 67/23-100/31994540 від 04 квітня 2012 року, на думку податкового органу, в порушення абз. а) п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/97-ВР від 28.12.1994 р., в 4 кварталі 2010 року позивачем не відображено в складі валових доходів заборгованості за поставлені ТОВ "НК Полюс", для ДП "Рівненський облавтодор" товари в сумі 1 301 041 грн., оскільки на 25.10.2010 року припадав 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини) за визнаною претензією.

Судом встановлено, що відповідно до Довідки Серії АЄ №236112-232115, 07.10.2008 року записом № 1 224 102 0000 044283 виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради здійснена державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи - ТОВ "НК Полюс".

26 травня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю "НК Полюс" (Постачальник) та Дочірнім підприємством "Рівненський облавтодор" (Отримувач-Платник) було укладено Договір про постачання № 19/06-2009 Відповідно до вказаного договору, Постачальник зобов'язується поставити, а Отримувач-Платник прийняти та оплатити відповідно до проведеної замовником процедури закупівлі згідно положення "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" в порядку та на умовах, визначених цим договором, бітуми нафтові дорожні в'язкі БНД 60/90; БНД 90/130, названі подальшому "Товар". Загальна кількість товару становить БНД 60/90 - 1 000 тон; БНД 90/130 - 2 825 тон.

Контрагентом позивача ТОВ "НК Полюс", відповідно до Договору № 19/06-2009 від 26.05.2009 року, було поставлено товарно-матеріальних цінностей - бітум нафтовий дорожній БНД 90/130, БДН60/90 та виконано послуг з транспортування на загальну суму 2810914,84 грн., у тому числі 468485,81 грн. Вказані обставини не заперечуються податковим органом, а також підтверджуються наступними первинними документами: рахунками-фактурами на постачання бітуму нафтового дорожнього БНД 90/130, БДН 60/90 на загальну суму 2703790,00 грн., у тому числі ПДВ - 450631,67 грн., у тому числі: № СФ-0003425 від 21.09.2009 року на загальну суму 263475,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 43912,50 грн.); № СФ-0003501 від 26.09.2009 року на загальну 263250,00 суму грн. (у т.ч. ПДВ - 43875,00 грн.); № СФ-0003695 від 25.10.2009 року на загальну суму 550135,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 91689,17 грн.); № СФ-002148 від 06.11.2009 року на загальну суму 279360,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 46560,00 грн.); № СФ-0000829 від 01.05.2010 року на загальну суму 269330,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 44888,33 грн.); № СФ-0001066 від 05.05.2010 року на загальну суму 270020,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 45003,33 грн.); № СФ-0001068 від 05.05.2010 року на загальну суму 536360,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 89393,34 грн.); № СФ-0001070 від 05.05.2010 року на загальну суму 271860,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 45310,00 грн.); видатковими накладними на постачання бітуму нафтового дорожнього БНД 90/130, БДН 60/90 на загальну суму 2703790,00 грн., у тому числі ПДВ - 450631,67 грн., у тому числі: № РН-0002654 від 21.09.2009 року на загальну суму 263475,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 43912,50 грн.); № РН-0002641 від 26.09.2009 року на загальну 263250,00 суму грн. (у т.ч. ПДВ - 43875,00 грн.); № РН-0002937 від 25.10.2009 року на загальну суму 550135,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 91689,17 грн.); № РН-0003087 від 06.11.2009 року на загальну суму 279360,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 46560,00 грн.); № РН-0000831 від 01.05.2010 року на загальну суму 269330,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 44888,33 грн.); № РН-0001069 від 05.05.2010 року на загальну суму 270020,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 45003,33 грн.); № РН-0001007 від 05.05.2010 року на загальну суму 536360,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 89393,34 грн.); № РН-0001070 від 05.05.2010 року на загальну суму 271860,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 45310,00 грн.); податковими накладними на постачання бітуму нафтового дорожнього БНД 90/130, БДН 60/90 загальну суму 2703790,00 грн., у тому числі ПДВ - 450631,67 грн., у тому числі: № 2621 від 21.09.2009 року на загальну суму 263475,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 43912,50 грн.); № 2623 від 26.09.2009 року на загальну 263250,00 суму грн. (у т.ч. ПДВ - 43875,00 грн.); № 2917 від 25.10.2009 року на загальну суму 550135,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 91689,17 грн.); № 3053 від 06.11.2009 року на загальну суму 279360,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 46560,00 грн.); № 776 від 01.05.2010 року на загальну суму 269330,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 44888,33 грн.); № 908 від 05.05.2010 року на загальну суму 270020,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 45003,33 грн.); № 906 від 05.05.2010 року на загальну суму 536360,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 89393,34 грн.); № 904 від 05.05.2010 року на загальну суму 271860,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 45310,00 грн.); актами прийому-передачі бітуму нафтового дорожнього БНД 90/130, БДН 60/90 на загальну суму 2703790,00 грн., у тому числі ПДВ - 450631,67 грн., у тому числі: № РН-0002654 від 21.09.2009 року на загальну суму 263475,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 43912,50 грн.); № РН-0002641 від 26.09.2009 року на загальну 263250,00 суму грн. (у т.ч. ПДВ - 43875,00 грн.); № РН-0002937 від 25.10.2009 року на загальну суму 550135,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 91689,17 грн.); № РН-0003087 від 06.11.2009 року на загальну суму 279360,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 46560,00 грн.); № РН-0000831 від 01.05.2010 року на загальну суму 269330,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 44888,33 грн.); № РН-0001069 від 05.05.2010 року на загальну суму 270020,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 45003,33 грн.); № РН-0001007 від 05.05.2010 року на загальну суму 536360,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 89393,34 грн.); № РН-0001070 від 05.05.2010 року на загальну суму 271860,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 45310,00 грн.); актами про надані послуги перевезення на загальну суму 107124,84 грн., у тому числі ПДВ - 17854,14 грн., у тому числі: від 21.09.2009 року на загальну суму 10767,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 1794,54 грн.); від 26.09.2009 року на загальну суму 10767,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 1794,54 грн.); від 25.10.2009 року на загальну суму 21534,48 грн. (у т.ч. ПДВ - 3589,08 грн.); від 06.11.2009 року на загальну суму 10584,72 грн. (у т.ч. ПДВ - 1764,12 грн.); від 01.05.2010 року на загальну суму 10767,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 1794,54 грн.); від 05.05.2010 року на загальну суму 10767,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 1794,54 грн.); від 05.05.2010 року на загальну суму 10767,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 1794,54 грн.); від 05.05.2010 року на загальну суму 21169,44 грн. (у т.ч. ПДВ - 3528,24 грн.); податковими накладними, по наданим послугам перевезення на загальну суму 107124,84 грн., у тому числі ПДВ - 17854,14 грн., у тому числі: № 2622 від 21.09.2009 року на загальну суму 10767,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 1794,54 грн.); № 2624 від 26.09.2009 року на загальну суму 10767,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 1794,54 грн.); № 2918 від 25.10.2009 року на загальну суму 21534,48 грн. (у т.ч. ПДВ - 3589,08 грн.); № 3054 від 06.11.2009 року на загальну суму 10584,72 грн. (у т.ч. ПДВ - 1764,12 грн.); № 777 від 01.05.2010 року на загальну суму 10767,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 1794,54 грн.); № 903 від 05.05.2010 року на загальну суму 10767,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 1794,54 грн.); № 905 від 05.05.2010 року на загальну суму 10767,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 1794,54 грн.); № 907 від 05.05.2010 року на загальну суму 21169,44 грн. (у т.ч. ПДВ - 3528,24 грн.); залізничними накладними: № 51786234; № 51786309; № 52072222; № 52076333; № 52351161; № 52351388; № 52347033; № 52351422.

Позивачем було перераховано ТОВ "НК Полюс" за поставлені ТМЦ та надані послуги кошти в сумі 1509873,68 грн., що підтверджується виписками банку: від 12.10.2009 року в сумі 405000,00 грн., від 19.11.2009 року в сумі 30000,00 грн., від 05.02.2010 року в сумі 50000,00 грн., від 14.04.2010 року в сумі 750000,00 грн., від 05.05.2010 року в сумі 174873,68 грн., від 21.07.2010 року в сумі 100000,00 грн.

Таким чином, у позивача перед ТОВ "НК Полюс" виникла заборгованість в сумі 1301 041,16 грн. за поставлений товар.

Вказані обставини також,були досліджені Господарським судом Рівненської області та було прийняте Рішення від 08.12.2011 року по справі № 5019/2413/11, яким вирішено стягнути з ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ "НК ПОЛЮС" суму заборгованості у розмірі 1301041,16 грн. Крім того, вказаним Рішенням по справі № 5019/2413/11 встановлено, що ТОВ "НК Полюс" було надіслано ДП "Рівненський облавтодор" претензію № 7 від 12.07.2010 року, а ДП "Рівненський облавтодор" було надіслано кредитору відповідь на претензію № 626 від 26.07.2010 року, у якій боржник визнає наявну перед ТОВ "НК Полюс" заборгованість.

Відповідно до п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/97-ВР від 28.12.1994 р., платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.

За умовами п.п.6.1.,6.3. Договору про постачання № 19/06-2009 від 26 травня 2009 року, отримувач-платник здійснює оплату за поставлену продукцію в гривнях за банківськими реквізитами постачальника в термін не пізніше ніж 30 банківських днів із дати постачання. Транспортні витрати сплачуються отримувачем-платником протягом 5 банківських днів, з моменту отримання відповідного рахунку.

Отже, враховуючи умови Договору про постачання № 19/06-2009 від 26 травня 2009 року та факт надсилання ТОВ "НК Полюс" на адресу позивача претензії та визнання її останнім, а також відповідно до п.п."а" п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/97-ВР від 28.12.1994 р., ДП "Рівненський облавтодор" повинно було включити суму непогашеної заборгованості до складу валових доходів 04 вересня 2010 року, тобто у ІІІ-му кварталі 2010 року.

Таким чином, дослідивши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що у даній частині позов задоволенню не підлягає.

Як вбачається з акта перевірки № 67/23-100/31994540 від 04 квітня 2012 року, на думку податкового органу, оскільки філією "Здолбунівський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" не здійснювались операції з випуску (емісії) векселя, який було передано для ТОВ "Нерудпром ЛТД", в рахунок оплати за отриманий пісок, то операція з вказаним векселем підпадає під визначення "товару", "бартерної (товарообмінної) операції" та "продажу (реалізації) товарів", а тому, суми по зазначеній операції повинні бути включені до складу доходу IV-го кварталу 2011 року та податкових зобов'язань з податку на додану вартість грудня 2011 року.

Судом встановлено, що філією "Здолбунівський райавтодор" було поставлено ТМЦ (бітум) контрагентові ТзОВ фірма "Рембудсервіс", що підтверджується: накладною № 56 від 30.11.2011 року на загальну суму 30062,98 грн. (у т.ч. ПДВ - 5010,50 грн.); податковою накладною № 1/008 від 30.11.2011 року на загальну суму 30062,98 грн. (у т.ч. ПДВ - 5010,50 грн.); довіреністю № 29, виписану ТОВ фірма "Рембудсервіс". 15 грудня 2011 року ТЗОВ фірма "Рембудсервіс" звернулося із листом № 1/12 від 15.12.2011 року із проханням, в зв'язку із нестачею фінансових коштів, прийняти в рахунок погашення заборгованості в сумі 12062,98 грн., простий переказний вексель серії АА № 0503789 від 15.12.2011 року на суму 12062,98 грн. Вказаний вексель був отриманий позивачем, відповідно до акту прийому-передачі векселів від 15.12.2011 року. Філією "Здолбунівський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" було отримано від іншого контрагента - ТОВ "Нерудпром ЛТД" пісок на загальну суму 15000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2500,00 грн.), що підтверджується накладною № 27 від 29.09.2010 року та податковою накладною № 30 від 29.09.2010 року. Листом за № 389 від 15.12.2011 року позивач звернувся до ТОВ "Нерудпром ЛТД" із проханням, в зв'язку із нестачею фінансових коштів, прийняти в рахунок погашення заборгованості простий переказний вексель серії АА № 0503789 від 15.12.2011 року на суму 12062,98 грн. Відповідно до акту № 7 прийому-передачі векселів, філія "Здолбунівський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" передала, а ТОВ "Нерудпром ЛТД" прийняв вексель серії АА № 0503789 від 15.12.2011 року на суму 12062,98 грн.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про цiннi папери та фондовий ринок" № 3480-IV від 23.02.2006 р., вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити пiсля настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та iснують виключно у документарнiй формi.

Згідно ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" № 2374-III від 05.04.2001 р., видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Передача векселя за товари, виконані роботи або одержані послуги передбачає перехід права власності на нього, а тому має ознаки операції з продажу товарів.

Відповідно до п.п.14.1.10 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, бартерна (товарообмінна) операція - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору.

Згідно п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема, з доходу від операційної діяльності, який у, тому числі, складається з доходу від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Згідно п.п."а" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Однією з умов того, щоб вексель виступав в угоді товаром, а угода була укладена та здійснена як бартерна, є те, що сторона яка передає вексель не є емітентом цього векселя. Емітентом має бути будь-яка інша сторона (третя), яка не приймає участі в угоді.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, факт передачі позивачем векселя ТОВ "Нерудпром ЛТД", емітованого третьою особою - ТОВ фірма "Рембудсервіс".

Отже, податковим органом правомірно було збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по бартерних операціях з простими векселями, емітованими третіми особами, які не були сторонами договорів.

Як вбачається з акта перевірки № 67/23-100/31994540 від 04 квітня 2012 року, на думку податкового органу, філією Рівненський ДЕД ДП "Рівненський облавтодор" занижено приріст балансової вартості запасів за ІІ -й квартал 2010 року на суму 173901,00 грн., при отриманні, у вигляді зворотних сум, за актом приймання будівельних робіт № б/н за квітень 2010 року (при виконані експлуатаційного утримання автомобільної дороги Київ - Чоп км. 259+592 км. 287+930 км.) металоконструкцій на суму 92027,45 грн. та деревини і дров на суму 81873,69 грн. Як зазначає відповідач, вищевказані металоконструкції та деревина і дрова повинні бути відображені на залишках ТМЦ, що філією зроблено не було, що призвело до заниження загальної балансової вартості запасів та порушення п.5.9. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Крім того, у п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, передбачено, зокрема, таке. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Судом встановлено, що відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2010 року, у вигляді зворотних сум було надано металоконструкції в сумі 92027,45 грн. та деревину та дрова в сумі 81873,69 грн., зазначені суми були вказані разом із ПДВ. Згідно до матеріального звіту по складу Гоща ДРП-2 за квітень 2010 року, позивачем було оприбутковано ділову деревину у розмірі 287,03 м3 в сумі 26363,71 грн. (без ПДВ) та дрова 717,88 м3 в сумі 41866,76 грн. (без ПДВ). В цьому самому місяці - квітні 2010 року, філією "Рівненська ДЕД" ДП "Рівненський облавтодор", вказані деревину та дрова було передано філії "Гощанський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" по видатковій накладній № РН-00026 від 27.04.2010 року на загальну суму 68230,47 грн., без ПДВ, за довіреністю № 62 від 20.04.2010 року.

Відповідно до "Інформації про використання філією "Гощанський райавтодор" деревини та дров, які були отримані від філії Рівненська ДЕД, згідно накладної № РН-00026 від 27.04.2010 року", наданої Листом за № 251 від 17.10.2012 року, вказану деревину та дрова було використано повністю протягом 2010-2012 років. Як вбачається з акту перевірки № 124/2342/26206561 від 29 березня 2012 року "Про результати виїзної планової документальної перевірки в філії "Гощанський райавтодор" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор", код 26206561 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року", перевіркою філії "Гощанський райавтодор" не встановлено порушень щодо формування приросту (убутку) балансової вартості запасів передбаченого п.5.9. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР .

Таким чином, вартість деревини та дров не могли приймати участь у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів філії Рівненська ДЕД, оскільки були оприбутковані та відчужені в межах одного звітного періоду. За цих умов висновок ДПІ у м. Рівне про заниження валового доходу в сумі 20468,42 грн. є неправомірним.

До матеріалів справи не долучено доказів на спростування висновків податкового органу, щодо порушення філією Рівненська ДЕД п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР при оприбуткуванні металоконструкцій на суму 92027,45 грн., у зв'язку з чим суд вважає їх правомірними.

Як вбачається з акта перевірки № 67/23-100/31994540 від 04 квітня 2012 року, на думку податкового органу, в порушення п.138.3 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України ДП "Рівненський облавтодор" до складу витрат двічі включено вартість послуг з поточного ремонту автодоріг, експлуатаційного утримання доріг та транспортних послуг, які філіями "Колоденська ДЕД", "Рівненський райавтодор", "Рівненська ДЕД", "Гощанський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" надавались та включались до витрат, а філіями "Острозький райавтодор", "Костопільський райавтодор", "Сарненська ДЕД", "Березнівський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" отримувались та повторно включались до складу витрат, на загальну суму 671873,00 грн., в т.ч.: в 2 кварталі 2011 року на загальну суму 167462,00грн.; в 3 кварталі 2011 року на загальну суму 178878,00грн.; в 4 кварталі 2011 року на загальну суму 325533,00 грн.

Відповідно до п.152.4 ст.152 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням відокремлених підрозділів. Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого знаходяться такі відокремлені підрозділи, згідно до п.152.4 ст.152 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що, відповідно до Наказу № 75 від 29.05.2009 року та Наказу № 48 від 28.05.2010 року, ДП "Рівненський облавтодор", з метою раціонального використання коштів, оптимізації сплати податків та на виконання рішення балансової комісії ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 26.02.2004 року, сплачував податок на прибуток підприємства консолідовано, в 2010-2011 роках, що не заперечується сторонами.

Суд відхиляє доводи представника позивача, стосовно того, що ДП "Рівненський облавтодор" при формуванні податкової звітності, коригувалися суми витрат по кожній філії, що виключає можливість повторного включення одних тих самих витрат по підприємству загалом. До матеріалів справи не долучено доказів на спростування висновків податкового органу, тому суд не може визнати самі лише твердження позивача, про корегування сум витрат, такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби № 0000521742 від 19.04.2012 року в частині визначення податкового зобов'язання на суму 29703,71 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби № 0001652342 від 17.04. 2012 року, в частині визначення податкового зобов'язання на суму 61974,51 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби № 0001662342 від 17.04 2012 року, в частині визначення податкового зобов'язання на суму 123303,34 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 527, 25 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.