Постанова

від 23.10.2012 по справі 2а-12852/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 жовтня 2012 року 12:19 № 2а-12852/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщук І.О. при секретарі судового засідання Самаренко Х.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "ААКХ" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0001872250 від 20.06.2012 за участю представників сторін:

від позивача: Мельник М.М. (дов. № б/н, від 31.08.12)

від відповідача: Бондаренко А.С. (дов. № 24/10-021, від 06.03.12)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.10.2012 року в 12 год. 19 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги заявлені про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2012 №0001872250.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками господарської операції з ТОВ «Сетар-ЛТД», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених первинних документів, отриманих від ТОВ «Сетар-ЛТД», яке було зареєстроване в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної із вказаним контрагентом, позивач вважає безпідставними, оскільки рішення суду про визнання нікчемним цього правочину не приймалось, а податковий орган не має повноважень визнавати угоди недійсними.

Таким чином, позивач вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення не відповідає нормам чинного законодавства та є таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення пп.198.3, пп.198.6 ст. 198, пп.201.4, пп.201 6, пп.201.10 ст.201, Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість за січень 2012 на суму 78225,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію представник відповідача зазначив, що первинні документи укладені між позивачем та ТОВ «Сетар-ЛТД»складені всупереч вимогам діючого законодавства України. В зв'язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення позивачем до складу податкового кредиту вартості придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Сетар-ЛТД».

Відповідач вважає, що угода, укладена між позивачем та ТОВ «Сетар-ЛТД»не спричинила реального настання правових наслідків, тому не може бути підставою для формування податкового кредиту.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з огляду про наступне.

Співробітниками податкового органу було проведено перевірку Приватного підприємства «Експрес пошта»(було перейменоване на Приватне підприємство «ААКХ») з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Укртрейдком»за грудень 2011, та з ТОВ «Сетар-ЛТД»за січень 2012.

За результатами перевірки складено акт від 06.06.2012 №169/22-50/31280671 (далі по тексту -Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп.201.4 ст.201, пп.201 6 ст.201, пп.201.10 ст.201, пп.198.3 ст.198 та пп.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на додану вартість за січень 2012 на суму 78225,00 грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 20.06.2012 прийнято податкове повідомлення -рішення №0001872250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 117337,50 грн., у тому числі -основний платіж 78225,00 грн. та штрафні санкції -39112,50 грн.

Оскаржене в адміністративному порядку податкове повідомлення -рішення залишено без змін.

Судом встановлено, між позивачем (надалі -замовник) та ТОВ «Сетар - ЛТД»(надалі підрядчик , в особі директора ОСОБА_5.) укладено Договір №22-ДП від 01.12.11р. відповідно до умова якого, підрядчик зобов'язується надати замовнику послуги по кур'єрській доставці відправлень по території м. Києва і України, а замовник зобов'язується оплатити дані послуги.

Пунктом 1.2. договору визначено, що конкретний склад, умови надання та вартість послуг встановлюються при отриманні підрядчиком замовлень і в подальшому фіксуються в актах прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до п.3.1. договору замовник здійснює оплату вартості кур'єрських послуг шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Підрядчика коштів на основі акту виконаних робіт та виписаного рахунку - фактури на протязі 3-х банківських днів з дня підписання акту здачі-приймання наданих послуг.

На підтвердження виконання умов зазначеної угоди, позивачем надано наступні первинні документи, які наявні в матеріалах справи, а саме: податкові накладні, платіжні доручення та акт здачі-приймання (надання робіт) №ОУ-0000023.

Отримані від ТОВ «Сетар-ЛТД»суми ПДВ були включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряемий період та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що при проведенні аналізу податкової звітності позивача згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість станом на момент проведення перевірки за перевіряємий період, встановлено розбіжності по задекларованим сумам податкового зобов'язання контрагента ПП «Експрес пошта», тобто сума податкового зобов'язання ТОВ «Сетар-ЛТД»не дорівнює сумі податкового кредиту позивача, розбіжність за перевіряємий період становить -78 225,50 грн.

З огляду на вищенаведене, враховуючи матеріали справи суд погоджується з висновками податкового органу, та зазначає наступне.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", а також у Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т.ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Податковий кодекс України, який набув чинності з 01.01.2011 року.

Згідно з пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ПП «ААКХ»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання позивачем товарів (послуг); використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) . У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Із системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отримані товари (роботи, послуги), призначені для використання в господарській діяльності.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до вимог пункту 201.8. статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку , передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Сетар-ЛТД»було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100298390 від 18.08.2010 року, видане ДПІ у Печерському районі міста Києва.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та придбання таких послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Згідно даних витягу з Єдиного державного підприємств та організацій позивач здійснює наступні види діяльності: оренда офісних машин та устаткування, включаючи обчислювальну техніку ,діяльність автомобільного вантажного транспорту, технічне обслуговування та ремонт автомобілів за замовленням населення, кур'єрська діяльність.

Як встановлено перевіркою, у період, що перевірявся, ПП «ААКХ»фактично отримувались кур'єрські послуги, відповідно до укладеного договору.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, на переконання суду, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції , яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Між тим, за відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. При цьому, про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала); відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо); відсутність можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо та інші обставини.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи та зазначено відповідачем на підставі отриманого від ДПІ у Печерському районі м.Києва, акту від 25.04.12 №998/22-9/37242165 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕТАР-ЛТД»(код за ЄДРПОУ 37242165) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.08.2010 по 31.03.2012 року», в якому зазначено наступне: «За результатами зустрічної звірки встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ "СЕТАР-ЛТД" при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) . Тобто, відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону.

Крім того, станом на 26.04.2012 року фактичне місцезнаходження підприємства та його посадових осіб не встановлено. ТОВ «Сетар-ЛТД»не звітує про наявність основних фондів. Чисельність працюючих: 1 особа.

Податковим органом зазначено, що надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку є формально складеними та не підтверджують фактичне здійснення господарської операції між ПП «ААКХ»та ТОВ «Сетар-ЛДТ», оскільки останнє, як продавець, не мало трудових ресурсів (технічного персоналу), основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, виробничих активів, складських приміщень для зберігання товарів та фактично було створене без мети здійснення підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, у період здійснення спірних господарських операцій засновником ТОВ «Сетар-ЛТД» значився ОСОБА_4, а директором ОСОБА_5

Вказана особа підписала укладений з позивачем договір № 22-ДП від 01.12.2011 року, податкові накладні, які стали підставою для формування спірної суми податкового кредиту.

Однак, відповідно до наданих пояснень від 10.04.2012 ОСОБА_4, старшому оперуповноваженому ГВПМ ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС Павленко Є.Є., ніяким засновником він не був, директором нікого не призначав, зазначене підприємство в будь-яких органах не реєстрував, печатку не отримував, статутний фонд не формував, розрахунком рахунки в банківських установах не відкривав.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «СЕТАР-ЛТД»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «СЕТАР-ЛТД», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «СЕТАР-ЛТД»та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.»

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), чинного на час виникнення спірних відносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження здійснення господарської операції.

Обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним , таким, що має юридичну силу.

Відтак, суд дійшов висновку, що договір, податкові накладні, підписані від імені ТОВ «Сетар-ЛТД»ОСОБА_5 не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, а тому не є допустимими засобами доказування і, відповідно, не можуть доводити обставини, які в цих документах зафіксовані.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з наданню кур'єрських послуг фактично не мали реального характеру, операції оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення пп.198.3, пп.198.6 ст. 198, пп.201.4, пп.201 6, пп.201.10 ст.201, Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на додану вартість за січень 2012 на суму 78225,00 грн.

Оскільки судом встановлено правомірність винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення від 20.06.2012 №0001872250, суд приходить до висновку про достатність підстав у податкового органу для прийняття спірного повідомлення-рішення.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «ААКХ»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби -відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук